Перед тим як почнемо екскурсію нашою аптекою, як продовжимо знайомство з ліками-помислами нашої аптеки, не можемо не розповісти, що сталося в нас тими днями (від минулої зустрічі). Слава Татусеві Небесному, Який невимовно-Божественно Любить нас, ніжно-Божественно піклується про кожного з нас! Ми (насамперед я) втратили пильність і прийняли злі помисли: ми почали високо думати про себе, вважати, що ми щось: ми ж борці за чистоту православ’я, викривачі єресей, антихристів, сатаністів, різноманітних богопротивних антихристових синагог, євангелісти, вчителі, пророки, «гонимі», «сповідники»… (див. І – ІV чч., особливо ІІІ – ІV чч.) – одним словом, герої. (Забули, бідненькі, що Добрий, Добродій тільки Бог, що все Добре (починаючи від помислів і аж до з(а)вершення діла) звершується Духом Святим (як Дар, Благодать), що Христом усе стоїть, через Нього і для Нього, тому вся слава належить Богові!). Та ще й на додачу бабусі нашого хутірця підливають масло у пекельний вогонь (гордині-егоїзму): хвалять нас, цілують ручки, отцями називають… А ще: В. хвалить Б., Б. – А., А. – В… (Легко впасти в оману за таких умов, а якщо ще врахувати, що той, хто спокушається – духовний інвалід…). Як тут не повірити, що ти гігант, супер-пупер піп, невтомний труженик на Ниві Небесній?! Милосердний Татусь, Благословенний повіки, змилувався над нами – опустив нас з неба ілюзії-омани на землю смирення-правди.
Будучи монопольними експертами-женцями на нашому хутірці, ми вже почали вважати себе надпотужними робітниками (женцями) на ниві Господній. (А насправді ми ходили із заржавілими, тупими серпами на поле… ні, ні, не жати, а засмагати і відпочивати у тіньку!? Не лише нічого доброго не робили, споживаючи марно хліб (який наші бабусі нам носили у поле на обід(ню)…), а ще й витоптували пшеницю, шукаючи зручного місця для відпочинку, обіду, ублажання свого егоїзму, своїх пристрастей-похотей… тобто одні збитки приносили! І на фоні цього всього жахіття ми (нулі-ніщо, мінуси) впали в подвійну оману, думаючи про себе, що ми не просто «щось», а мегащось!). Ми були в такій тяжкій омані, аж поки Татусь не прислав до нас перевірку з Міста. Приїхали потужні Мужі-Комбайнери-Сіячі на сучасних (новозавітних) комбайнах, тракторах, оснащених всім, про що лишень може мріяти комбайнер-тракторист (= всіма дарами і харизмами Святого Духа); працювати на таких потужних агрегатах ‒ саме задоволення, суцільне пасхальне свято, океан чудес – на Славу Бога Отця! Комбайни комбайнами (хоча ми, селюки, як побачили оті агрегати, то нам щелепи повідвисали), а от Мужі – справжні професіонали, віртуози своєї справи! А тепер уявіть собі картину: ми стоїмо з тупими серпами з відвислими щелепами на фоні цих Мужів на сучасних комбайнах-гігантах універсально-функціональних, комп’ютеризовано-автомати- зованих! А тепер скажіть: хто ми? Правильно: повне ніщо! А по суті не просто нулі, а мінуси (бо хліб переводимо, бабусь в оману вводимо, будучи самі в омані, та ще й пшеницю витоптуємо…). А бабусі наші нам казали, що ми супер, найкращі (трудяги-попи-богослови) у світі, що такого суперового колгоспу, як у нас, ніде немає… Слава милосердному Татусеві, Який помилував нас і вирвав з цієї пагубної омани!
Ми не будемо розповідати, як саме проходила ревізія – це окрема багатотомна бесіда – ми обмежимося знайомством з цими Мужами (не з усіма, а тільки з двома з них) та їхніми Фірмами, і деякими результатами цієї ревізії-перевірки – цієї великої милості Божої. Тільки одне скажу, що протягом всієї перевірки, коли ці Мужі викривали наші недоліки, гріхи, помилки-омани, навчали як їх вилікувати, виправити, коли показували нам майстер-клас сівби-жнив… – ми були в такому стані:
(а скільки спожито мелатоніну і заспокійливих препаратів – не переповісти… а скільки було безсонних ночей… ).
Ви запитуєте: як ми вижили, пережили цю ревізію (= милість Божу), як не впали у відчай-погибель?! Дякувати Богові-Любові, у нашій аптеці були ліки-помисли якраз на такі випадки: «Тримай ум во аді, але у відчай не впадай!». Перебуваючи во аді, ми мали якір надії-втіхи, що все, що відбувається з нами (ревізія з усіма наслідками цієї милості Божої, і те, що ми до такої катастрофи дожилися, догосподарювалися, до-попувалися), – це Любов Бога Отця, Коханого Татуся, це Його Божественне піклування про нас, щоб ми були Щасливі! Ми для профілактики завжди вживаємо ці ліки-помисли, а в цей період ми споживали їх жменями…
Отже, познайомимо Вас з цими Мужами та дамо координати їхніх фірм (можливо у Вас також виникне потреба провести ревізію-перевірку, то ці Мужі залюбки допоможуть і Вам – чудово впораються зі своєю роботою- служінням; ми такі впевнені, що і у Вас зроблять якнайкраще, бо якщо в нас виконали свою роботу на відмінно, то у Вас і поготів; сподіваюсь, що у Вас не так занедбана господарка, як у нас?!).
Отже, знайомтесь: Ромчик1 (отець Роман Братковський) – духівник місіонерської (міжнародної) спільноти «Галилея»
Залишити відповідь