Скажемо декілька слів про Євхаристію (Церкву, Тіло Христове) в даному контексті (дет. див. у І та ІІ чч.). Церква свідчить: «Святеє святим!», тобто Євхаристія християнам, ученикам Христовим (хрещеним Духом Святим), а не оголошеним (про неоголошених язичників, зрозуміло, мова не йде), які мають вийти («Оголошені, вийдіть! Щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні (хрещені Духом Святим)!»), залишити зібрання Церкви під час інтимного спілкування вірних з Господом Ісусом Христом! А що зараз відбувається у храмах православних церков, коли навіть неоголошені беруть участь в «Євхаристії»?! – Що робити?! Плакати, ридати, каятися, оголошуватися і оголошувати, вчитися і вчити! Бог є Любов!!! Любить усіх (в якому би стані (…єресі, сатанізму, хули…) не перебувало Його творіння (свобідні іпостасі-особистості)) і повсякчасно кличе до Себе («Прийдіть до Мене всі!»), щоб усіх спасти-зцілити (з’єднати з Богом в Ісусі Христі Духом Святим), оБожити, зробити Щасливими, Блаженними спадкоємцями Царства Божого, повноти Духа Святого!!! Покайтеся і віруйте в Євангеліє – Царство Боже настало!

Ще раз наголосимо: Святеє святим, тобто Євхаристія тільки для християн!!! А що ж тоді відбувається, наприклад, в храмах ПЦУ (в православних церквах в Україні безвідносно до прапора («двоколор» чи «триколор»), під яким ці організації (синагоги) звершують свою діяльність)?! Таїнства тільки для християн, хрещених (= хрещених Духом Святим), а для оголошених – тільки хрещення (і то лише для тих оголошених, які вже виконали необхідні умови для хрещення: зненавиділи батька, матір, жінку…, зреклися себе, несуть свій хрест, йдуть за Христом…). А в ПЦУ оголошення немає (жодного! Я вже не кажу про православне оголошення: навчання самозречення, вдячно-радісне хрестоносіння, слідування за Ісусом Христом…)! А якщо згадати, що це сумне видовище – згарище (Пожар!) – запечатане єрессю (див. ІІІ ч.), то важко й підібрати слова, щоб описати чи повісти, що відбувається в капищах ПЦУ! (На   хвильку   зупинимось   і   пригадаємо,   що   наша «Аптека» відкрилася в нашому селі з однією метою – для Покаяння! Завдання наших трудів (всіх ліків-помислів) – закликати до покаяння народ Божий, який не має пастирів, покинутий на поталу різноманітним вовкам, єретикам, сектантам, язичникам…, який потопає в язичництві, ідолопоклонстві, безБожності, різноманітних оманах- прєлєстях… Тому, завдання наших ліків-помислів-істин (дуже часто різких, болючих – див. прим. 3 на с. 18 в ІІІ ч.) – допомогти         людині         (передусім         «християнину», «православному» – який перебуває у подвійній омані у порівнянні з язичниками, не хрещеними водою) побачити чи принаймні збагнути потребу в покаянні, в спасінні! («Спасенний» спасатися не буде, той, хто в «безпеці» (кого переконали, і він повірив у це: що в нього все «о’кей», все чудово, що він «православний», «християнин», «його Бог Любить, тому все є і буде в шоколаді», що він не єретик, не сектант, як ті католики чи протестанти…), на заклик- застереження: «пожар!», «біда!», «єресь!» не реагує («це його церкви і його особисто стосуватися не може!» – отак антихрист промив йому мізки!). Тому спочатку цих мрійників (зазомбованих, обманених, безвідповідальних…) потрібно привести до тями, повернути до себе з ілюзії- дурману єресей, оман, язичництва. Тому спочатку необхідно здійснити демонтаж: допомогти «православним» побачити, що вони єретики, «християнам» – що вони язичники (часто навіть не оголошені), а їхні церкви (стовпи і утвердження «істини», тобто омани-єресі-прєлєсті) – це синагоги антихриста, а не Церква Христова. (По плодах їхніх пізнаєте їх!!!). А коли ілюзія розвіється і людина прийде до тями, і хоч трохи пізнає, де вона («Людино, де ти?» – див. Бут. 3: 9) – що вона не просто не християнин (не хрещена Духом Святим), а ще навіть не починала готуватися до хрещення, навіть не починала оголошуватися (хоча вже може бути і патріархом, і папою, і   єпископом, і   священником, і   «святійшим», і «блаженнійшим» чи навіть мати дари Духовні: пророкувати, хворих зціляти, бісів ганяти, проповідувати…, бути доктором богослів’я, професором в семінарії…), – то у відчай впадати немає причин (Бог є Любов!), а навпаки: вірувати Євангелію і ставати на путь покаяння, оголошуватися і готуватися до спасіння, тобто до хрещення Духом Святим).

Мене звинувачують в єресі: ось ти говориш, що Євхаристія тільки для святих (християн), а не для грішників (…блудників, злодіїв, корупціонерів, кривдників батька і матері, користолюбців, тих, які голосують на виборахпрезидента за антихриста… – грішників, які, за словами Апостола, Царства Божого (Євхаристії) не успадкують (якщо не покаються і не народяться водою (сльозами покаяння) і Духом Святим (див. Ін. 3: 5)))! А ти послухай, що було сказано на Тайній Вечері: «Пийте з неї всі, це є Кров Моя нового завіту, що за вас і за всіх проливається…», тобто, що Євхаристія – для всіх. Слухай далі: Сам Господь подав Хліб і Вино усім, хто возлежав з Ним на Тайній Вечері, знаючи серце кожної людини (Господь знав, що всі, хто були з Ним, повтікають, залишать Його, відречеться від Нього Петро, і що Юда вже зрадив і продав Його)! І серцевідець Господь подав Благословенні Дари – Святий Хліб і Святе Вино – тим людям (зокрема Юді Іскаріоту, який уже зрадив і шукав нагоди видати Господа! І ще одне: апостоли не були ініціаторами звершення Євхаристії, все звершив Господь, а вони не те що нічого не розуміли (та й не могли розуміти), а навіть і гадки не мали «причащатися» Її! А Господь таким, які не мали ні наміру причащатися, ні розуміння того, що відбувається (і гадки не мали «розважати про Тіло і Кров Христові, думати про Тіло Господнє» – див. 1 Кор. 11: 29), подав Хліб (це є Моє Тіло = Я) і Вино (це є Моя кров = Я). А ти кажеш, що Євхаристія – святим, вірним, віруючим в Ісуса Христа (а апостоли на Тайній Вечері якраз не були ні вірними, ні віруючими, найбільше, на що вони були здатні, – це на мало- до-вірність – і їх Господь «причастив» (для немічних знову кажу: принаймні беріть для прикладу Іуду Іскаріота, якого Господь «причастив»: подав благословенні Хліб і Вино)))!

Насамперед скажемо нашим обвинувачам, що вони не знають ні Писання, ні Сили Божої! Ми вже багато говорили, що таке Священне Писання (це Ікона, а не сценографія чи фоторепортаж; це Богослів’я, а не історичний, хронологічний, документальний, буквальний опис реальності, події), як його читати та розуміти-тлумачити, і що таке Богослів’я (Боговідання, відання Бога, Таїн Царства Божого Духом Святим, Силою Божою); тому в даному контексті скажемо тільки (пригадаємо – дет. див. І і ІІ чч.) про те, що відбувалося на Тайній Вечері (на що вказують євангелісти цією словесною іконою) і що таке Євхаристія!

На Тайній Вечері Господь уклав Заповіт (на «папері», «в документах» (тобто в чині Трапези споживання-причастя Хліба і Вина), при свідках, «нотаріально» завірив-запевнив непорушним, незмінним Словом Божим (Писанням))! І зміст цього Заповіту (Нового, Унікального, онтологічно Небувалого) – те, що Господь заповів (подарував) Своїм ученикам²²– Царство Боже, тобто Самого Себе (Моє Тіло = Я (і все Моє), Моя Кров = Я (і все Моє)), в Якому є вся повнота Божества (тілесно) – вся Пресвята Тройця!!! Але увійти у володіння Спадком (подарованим Даром, Воскреслим, повним Духа Святого Тілом Христовим, тобто Царством Божим) люди змогли тільки після смерті Заповідача (Заповіт набуває чинності тільки після смерті спадкодавця), і лише ті, які пройшли процедуру усиновлення: оголошення + хрещення Духом Святим!²³ Отже, Євхаристія – це Таїнство Царства Божого, це причастя (спілкування з) Воскреслого Господа Ісуса Христа в Дусі Святому, причастя повноти Духа Святого (Життя Пресвятої Тройці), спілкування-перихореза («Я в Тобі, а Ти в Мені, Ми в них, а вони в Нас» – див. Ін. 17; відання Бога і всіх дітей Божих Духом Святим) всіх громадян Царства Божого – Отця, Сина, Духа Святого і всіх усиновлених іпостасей! Тому ученики на Тайній Вечері, де відбулася тільки «нотаріальна процедура» оформлення заповіту, спадку, «дарчої» та завірення, запевнення відповідними  гарантіями, клятвами, пророцтвами, «печатями» (тобто оформлення «документів» Заповіту самим Заповідачем. Ті «документи» – тобто чини Євхаристії, переломлення Хліба  –  і «пред’являтимуть» вірні, «заявляючи» і «підтверджуючи» ними, що вони мають право на Спадок), жодної Євхаристії не причащалися (Її ще не було, бо Господь ще не був Прославлений. Причастя Царства Божого, Воскреслого Христа для людини стане можливим тільки після П’ятидесятниці-Воскресіння-Вознесіння! Як можна причаститися Воскреслого до Воскресіння?)! На Тайній Вечері (до животворчої Смерті Хресної і Воскресіння) Господь вручив ученикам (і Юді Іскаріоту), а в їхніх особах всім людям, Заповіт («документ», завірений, запевнений Божественними гарантіями), у володіння Яким люди (які пройдуть процедуру усиновлення) зможуть увійти тільки після Його, Заповідача, смерті (і Воскресіння (= Вознесіння = П’ятидесятниці), бо Господь заповів ученикам Тіло Своє – Тіло Воскреслого Христа, повне Духа Святого. А як причаститися   Воскреслого   до   Воскресіння?!   Як   зійти, вознестись на Небо (де і звершується Євхаристія) до Вознесіння?! Як спілкуватися в Дусі Святому до П’ятидесятниці, до хрещення Духом Святим?! – Ніяк!)!

Отже, бути в Завіті з Богом (бути спадкоємцем Божим, християнином, усиновленим, причасником-володарем Спадку, Царства Божого) – це бути причасником Євхаристії. Той, хто не причащається Євхаристії (навіть не бере участь у чині Таїнства Євхаристії = навіть не має «документів», які свідчать, що він спадкоємець) – не християнин. Тому в перших двох частинах «Вступу…» (І і ІІ чч.) ми кликали народ Божий до покаяння, показуючи «православним», що вони не християни, а язичники, про що свідчить насамперед навіть зовнішнє – вони не беруть участь в чині Євхаристії (переломлення і споживання-причастя Хліба), тобто не причащаються Дарів. Служиться Євхаристія, а до Чаші ніхто не підходить, хіба що раз на рік чи у пости, чи трохи частіше. Тому ми і наводили правила, які говорять, що хто три тижні без поважних причин не причащався, той відпав від Церкви, тобто він не християнин. Але тоді ми проповідували, будучи в «системі» (УПЦ КП), тому говорили всю Істину (скільки нам давав Господь відати на той час, відповідно до наших духовних можливостей), але не прямо (казали про четвірку не «4», а «2+2»; читачу залишалося зробити елементарні підрахунки (зробити висновки) і визнати, що 2+2=4; але це (2+2=4), як виявилося згодом – до і після подій 27.07.2016, для «православних» – вища математика, непідйомний тягар). Тому, зважаючи на цю людську неміч (яка ще з усіх боків підточується лукавством, лицемірством, безумієм і сліпотою, невіглаством, єресями), ми намагаємося говорити прямо, просто, однозначно навіть по букві (щоб лукавим не було місця для маневрів хули, брехні та наклепів), щоб навіть найпростіша людина зрозуміла словесну вказівку та заклик до покаяння! Описуючи в ІІІ ч. катастрофічний стан сучасних церков, ми для прикладу взяли УПЦ КП (теперішню ПЦУ) і показали, аргументовано довели, що це не церква, а синагога сатани! В ПЦУ немає Євхаристії навіть по формі (люди не причащаються), а враховуючи те, що в ній немає оголошення (= немає хрещення) і що ПЦУ це ще і єресь (тобто вожді, «богослови», «вчителі» цієї синагоги УПЦ КП (ПЦУ) – єретики – див. ІІІ ч.), – то про яку Євхаристію, про яке християнство в цій «церкві» можна вести мову?! А що ж тоді відбувається в храмах (капищах) синагоги ПЦУ?! – Театр, цирк, кощунство, імітація, обман, самообман… По плодах їхніх пізнаєте їх! Бог є любов! Всім подарував у Христі Царство Боже, але причащаються Його (живуть в Ньому – во Христі Духом Святим) тільки ті, які усиновлені Отцем у хрещенні во Христа Духом Святим! А хреститися можуть тільки оголошені, які стяжали богоприїмну убогість Духа Святого! (Мене звинувачують у тому, що я, мовляв, усе ускладнив, що я насправді єретик. Мої любі, приведіть себе хоч трохи до тями – ми говоримо про необхідний мінімум, і тільки те, про що говорить Слово Боже, подаючи (вказуючи на) Істину звичними для нас словами-формами).

Причащаються Євхаристії тільки християни (ученики на Тайній Вечері не були християнами, хрещеними Духом Святим) – «Святеє святим», а оголошені і язичники не допускаються на Євхаристію – «оголошені, вийдіть!», – їм там нíчого робити (навіть якби і підійшли до Чаші, то спожили б тільки Хліба і Вина (а не Євхаристії – Духа Святого – причастилися) в суд і в осуд (тобто на оману і все, що   за   нею   послідує))!   А   в   синагогах   (так   званих «православних церквах») ніхто не виходить (та ще й транслюють цей театр на увесь світ), і до чаші підходить кожен, хто не лінується (сказати кілька слів попу про свої «подвиги» («гріхи»), або взагалі – «підходьте всі», мовляв, «Христос усіх любить і всіх призиває» та інше безглуздя та хулу єретичну). Ще раз наголосимо: причащаються Духа Святого, Євхаристії тільки хрещені Духом Святим, тобто християни! Бог є Любов! Пригадайте Євангельську Ікону зцілення кровоточивої: тиснули Христа багато хто, а доторкнулася («причастилася» Сили Христової) тільки одна віруюча (довіряюча), яка віддалася Христу, як останній і єдиній надії! Людина спасається (тобто хреститься Духом Святим, приймає Христа, Духа Святого, причащається Бога, єднається з Богом) тільки свідомою, свобідною, безсумнівною вірою-довірою в Ісуса Христа, Сина Божого! В Євангельських Іконах часто звучить: Віра твоя (твоя, твоя віра-довіра, а не інших!) спасла тебе! Віра-довіра – віддача себе Тому, Хто перший мене полюбив і віддав Себе мені – є необхідна (і достатня, бо Бог є Любов, Він уже довірився людині) умова звершення Таїнства, тобто (шлюбного) єднання з Богом в один Дух! Немає віри – немає єднання- причастя Бога! Ми в І та ІІ чч. про це все сказали, але не прямо, треба було тим, хто читає, трохи помислити і обчислити це число («4», «2+2»), розв’язати цю просту «гематрію» (див. Откр. 13: 18 + тлумачення нашого друга- порадника Януарія Івлієва) (тобто, ми сказали «чотири», але не прямо «4», а «2+2»; хоча цього було достатньо, щоб виявилася єресь та велика біда, «пожар»). Єретики (ПЦУ) не те що про «чотири» («4») не второпали, а навіть не збагнули складових «2+2», тобто що таке «2», «+», ще якась знову двійка («2»)?! Що це?! Оскільки ми не знаємо, – кажуть єретики ПЦУ, – про що тут (в книгах «Вступу…») мова, то це точно єресь! А що було далі, ви знаєте: синедріон 27.07.16 і т. ін. (див. ІІІ ч.).

Євхаристія – Таїнство Царства Божого. Тому ми і говоримо, що мета людського життя – причаститися Євхаристії! А Євхаристії (Царства Божого, Духа Святого, Христа Воскреслого) може причаститися тільки християнин (хрещений Духом Святим, той, хто воскрес із мертвих), а християнином може стати (зачатися, народитися) тільки оголошений (той, хто зрікся себе; все, що мав, продав і роздав милостиню; несе свій хрест в радості-благодарінні та йде за Христом, живе в ім’я Ісуса Христа на славу (благодаріння) Бога Отця)! А зовсім не той причащається Євхаристії, хто бере участь у чині Таїнства (підходить до Святої Чаші, попередньо пожалівшись попу на тяжке життя, тобто посповідавшись, або й взагалі без сповіді…). Бог дає Духа Святого тільки смиренним, тобто убогим Духом (тим, хто молитовно жадає Духа Святого), а Євхаристія виключно для Духоносців, тобто для християн! А всі інші (не хрещені Духом Святим) їдять тільки Хліб і п’ють Вино, а не Духа Святого причащаються. Про яку Євхаристію може йти мова, якщо немає хрещення, освячення (а Святеє – святим), ба більше, навіть оголошення (підготовки до хрещення) немає?! Бог є Любов і хоче всіх запричастити Собою (з’єднати з Собою, сповнити Духом Святим), але не може нездатних вмістити Духа Святого (Царство Боже) зробити причасниками Життя Пресвятої Тройці (Царства Божого). Тому не гайте часу на порожні, безсмисленні обряди, чини («Обрізання – ніщо, і необрізання – ніщо (взяв участь у чині Таїнства – це ніщо, не взяв – теж ніщо), а все у виконанні заповідей Божих, у оголошенні-покаянні»). Будьте щирі, правдиві перед собою – роками ж сповідуєтесь, причащаєтесь, а нічого не відбувається (тільки гіршими, злобнішими, фанатичнішими, пристраснішими стаєте, такими, через яких ім’я Боже хулять язичники)! Не може відбуватися! Бог є Любов! Тому не обманюйте себе, а починайте готуватися до хрещення Духом Святим; не будьте, як ті язичники, які вірять у магію, не уподібнюйтесь до них, вірячи (єретично), що чини Таїнств – це магічні ліки, які діють самі собою (за принципом «ex opere operato» – у силу вчиненої дії; самим фактом, що чин відбувся). Але ж не діють ви ж самі бачите у своєму житті (особливо це стосується жерців-попів, які звершують чин Літургії і «причащаються», як мінімум, щонеділі). Пильнуйте, не обманюйте себе! Ми в І і ІІ чч. детально говорили про те, що таке Євхаристія, хто і за яких умов може Її причаститися; а зараз ще раз наголосимо: причащаються Євхаристії тільки християни (зачаті Духом Святим), а всі інші (актори, які тільки лицемірно грають роль тих, хто любить, жадає Христа), хто приступає до Чаші, просто їдять Хліб і п’ють Вино (а не Євхаристію, Духа Святого). Не обманюйте себе, по плодах пізнавайте… Звідси і вирок «християнам» (жерцям-попам, чудотворцям, прозорливцям, екзорцистам… – тобто не християнам, які навіть могли мати дари Духовні (що були їм дані для служіння, і якими вони, замість стяжати смирення, стяжали гординю), але не виконували заповіді Божі): – Я ніколи не знав вас (ви ніколи не причащалися Мене, не давали   Мені   можливості   сповнити   вас   Собою, Духом Святим), відійдіть від Мене всі, хто чинить беззаконня, неправду – і покайтеся, смиріться, увіруйте у Мене (Спасителя і Господа), і охрещені будете Духом Святим; і аж тоді, будучи християнами, приходьте, приступайте до Євхаристії Царства Божого!

Пильнуйте! Не обманюйте себе і не дозволяйте нікому обманювати вас! Спішіть класти початок покаяння, починайте оголошуватися, готуватися до хрещення!²⁴ «Та я вже патріарх!? А я – папа римський!? А я – єпископ!? А я…!?». Облиште всі ці ігри в «пап», «мам», «владик», «святостей», «високопреосвященств» та інші безглуздя, безсмисленності і починайте оголошуватися, каятися. А що робити з чинами, структурами, ієрархіями, порядками…? Формальності (структури, чини…) залиште, хай буде як є! Чіпати (проводити механічно реформацію) нічого не треба (за умови покаяння, пошуку Істини, все непотрібне («передання старців», …), що не відповідає Духу Христа, само собою відпаде, відімре)! «Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих» (1 Кор. 7: 19). «В Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання (звершення чинів Таїнств чи незвершення їх (чинів-обрядів) це не має жодного значення для християнства (служіння Богові в Дусі та Істині (див. Ін. 5)), це все формальності; Таїнства (дарування-причастя Духа Святого), які звершує тільки Бог і тільки над оголошеними, від чинів не залежать!), а віра, яка діє любов’ю (Духом Святим)» (див. Гал. 5: 6).

«Обрізання ніщо, і необрізання ніщо», звершення релігійних чинів, обрядів – ніщо, і незвершення чинів, обрядів – ніщо; во Христі релігійні формальності (чини, обряди, благочестя, зовнішня поведінка (дотримання правил, канонів…), пости- дієти тощо) не мають жодного значення (чи звершуються вони, чи не звершуються), а головне – віра, яка діє Любов’ю, виконання заповідей Божих! Бог є Любов! Це в язичництві (та жидівстві: як юдейському (юдеї чекають приходу Месії (= Христа)), так і в «християнському» («християни» чекають другого приходу Христа (= Месії)) обряди, чини мають значення; суть релігії (язичництва і жидівства) – правильне (по канонах, типіконах, уставах, переданнях…) звершення обрядів, чинів, формул, заклинань… у відповідному місці (храмі, святилищі, на престолі чи антимінсі тощо) та у відповідний час (пору, день, місяць…). В Церкві це все – скібала! «У Христі Ісусі не має ваги ні обрізання, ні необрізання, а нове створіння» (Гал. 6: 15). Тому всю цю обрядовість, чинопослідування (релігійні язичницькі форми, які християни використовували і впроваджували заради оголошення язичників, і які згодом стали сприйматися як суть Церкви, як те, що Їй належить за природою, те, без чого Церква не може існувати!), які склалися за віки в православній церкві, треба наповнити істинним змістом, тобто почати використовувати їх не як язичники чи жиди, а так, як їх використовували християни, і для того, для чого вони впроваджували ці чини-обряди! І мета всього, що існує в Церкві (храми і все, що в них, чини-обряди і все, що в них, ієрархії і структури, правила, типікони тощо) – оголошення! Отже, все (всі релігійні формальності, які за своєю суттю, самі собою є ніщо!) треба наповнити єдиним на потребу для язичників (якими всі «християни» і є) – оголошенням-навчанням, оголошенням-навчанням, оголошенням-… А далі Сам Господь, за умови щирості у пошуку Істини, буде вести, врозумляти церкви, даруючи спільнотам відповідні дари Духовні на збудування Тіла Христового! (Тоді синагоги антихриста почнуть ставати церквами Христовими!). Ми говоримо схематично, не вдаючись у деталі (та й для того, щоб ми могли з вами говорити про тонші речі, потрібно передусім, щоб ви це грубе, очевидне зрозуміли), тому якщо у вас виникають запитання – пишіть до нашого старця- аптекаря (чи то «старика» – наші «бабусі» часто плутають: то «старцем» називають, то «стариком» – суть не в назвах! Подейкують, ніби він щось про це трохи знає-відає. Може і вам чимось допоможе! Але пильнуйте, розпізнавайте духів, бо багато лжестарців, лжепророків увійшло у світ; не ведіться (див. Еф. 4: 14) на улесливе лукаве хитросплетіння словесних форм – розпізнавайте духів!).

Дякує Богові (= славословить, прославляє, величає, любить Бога) не той, хто «причащається» (бере участь у чині) Євхаристії (Подяки, Благодаріння), а той (і тільки той!), хто виконує заповіді Божі («Любить Мене той, хто виконує заповіді Мої»). А ми, замість того, щоб виконувати заповіді Божі (оголошуватися, каятися), йдемо широким шляхом – звершуємо чини Таїнств, уповаючи на них, як на магічні гарантії (які діють самі собою, безвідносно до нашої відповідності Таїнству, без подвижницької віри-довіри, без покаяння)! Не обманюйте себе! Бог є Любов! Щоб дати нам Себе (Духа Святого, Царство Боже), Богові потрібні не чини (Таїнств), а тільки єдине (необхідна і достатня умова для звершення Таїнства) – серце смиренне і сокрушенне, повне віри-довіри до Господа Ісуса Христа. Ще раз повторимо: чини Таїнств – це не магія, не магічний язичницький ритуал (як вірують (і про що вчать у своїх єретичних «догматичних богослів’ях») «християни», про що і засвідчують своєю єретичною, повною антихристового духа, практикою: без оголошення (тобто без віри православної) звершують чини Таїнств)²⁵.

Чин Таїнства – це засвідчення права на Спадок (у випадку хрещення (водою та помазання миром) суть чину (водного хрещення) – це видача «паспорта» громадянина Царства Божого, «документа», який засвідчує, що дана особа (яка вже хрещена Духом Святим) має право вступити у володіння Спадком (Царством Божим, Євхаристією); а чин Євхаристії – це пред’явлення «посвідчення» Спадкоємця (свідоцтва про усиновлення-народження), який має право возлежати з Христом на Трапезі Царства Божого, приймати Благодать на Благодать). Тому чини Таїнств тільки для християн (для хрещених Духом Святим); а інші (нехрещені, тобто «християни») нехай себе не обманюють, що і вони є спадкоємцями Царства Божого (тобто тими, хто вже у ІІ ф. і. мають доступ до Спадку, вже тут є причасниками (наскільки це можливо людині, зодягненій у «шкіряні ризи») Царства Божого, в цьому світі, а не тільки у ІІІ ф. і., де отримають повний доступ до Спадку), оскільки вони звершують чин Євхаристії (Яка звершується на Небі, куди і возносить Господь   вірних   Духом   Святим),   тобто   пред’являють «документи», боргові зобов’язання-обітниці Господа: «де двоє-троє зібрані в ім’я Моє, там Я посеред них». Ваші документи є підробкою – на них немає печаті Духа Святого! Не обманюйте себе – людей можна обманути, але не Бога! Бог дивиться не на «документи», не на «особу», тобто на чини-обряди Таїнств, а в серце людини; Господь знає Своїх Духом Своїм, Яким і сповнені, помазані, зачаті християни! Бог дає християнам Духа Святого (возносить на Трапезу з Собою в Царство Небесне; дає Благодать Благодатним: Благодать на Благодать, веде їх від Сили Духа Святого до ще більшого причастя-обоження Духом Святим) не тому, що вони   звершили     той     чи     інший     обряд-чин    (напр., «Переломлення Хліба»), а тому, що вони усиновлені, хрещені Духом Святим, в яких і відбувається ріст сімені (закваски) Царства Божого!

Чини Таїнств – це своєрідне віддзеркалення Небесного, Духовного в цьому світі; християни своє переживання Царства Божого виражають у цьому світі відповідною психосоматичною поведінкою; тому обрядова поведінка (чин Таїнства) – це наслідок Таїнства, а не причина Його; Дух творить собі форму, але ніколи не навпаки. Ще раз наголосимо: чини-обряди потрібні людям, а не Богу-Любові! Це людям потрібні «посвідчення-засвідчення». Бог дає Духа Святого тільки віруючим в Господа Ісуса Христа!

Сторінки: 1 2