Ця книжечка адресована дуже вузькому колу читачів. Не богословам-раціоналістам, які богословствують (краще сказати: пустословствують) заради богословствування, які говорять, щоб говорити, безвідносно до реальності, до насущних проблем і запитів сьогодення – вони тут поживи собі не знайдуть, бо вони тільки тим і займаються, що цитують (не розуміючи суті цитати – див. Священне Писання. Біблія) та цитати звіряють і думають, бідненькі, що вже все знають; не святим, бо їм вже немає потреби нагадувати, що потрібно любити Бога і ближнього любов᾽ю Христовою; не «праведникам» – до них і так не достукаєшся, бо слухати тебе не стануть; не тим, які щасливі своїм щастям – їм істинне Щастя – Царство Боже, – непотрібне…

Книга адресована тим, хто не боїться подивитися Істині (тому, що Є насправді) в очі; тим, які не бояться стати прокурорами собі, відмовившись від самозахисту, егоцентризму; тим, які не бояться мислити, ставити запитання; тим, які не бояться під сумнів поставити своє знання, розуміння Бога, Церкви, Таїнств, …, Любові, …, Життя, Щастя; тим, які не бояться відповідальності (СВОБОДИ) і хочуть ЖИТИ, а не існувати…

Мета книжечки – не дати відповідь, а, в першу чергу, допомогти поставити запитання, без яких неможлива зміна життя; не сформулювавши яких, неможливо почути відповідь – Євангеліє. Спаситель потрібен тому, хто гине! Лікар потрібен хворому! Вчитель потрібен безумному! Виправдання (в екзистенціальному розумінні – В.А.) потрібне грішникам, а не праведникам! Допоки ми вважаємо себе здоровими, не дуже грішними, або грішними, як усі, допоки ми вміємо любити без Бога, допоки ми не такі вже й погані: постимо двічі на тиждень, даємо милостиню і десятину, ходимо до храму (не в Церкву!) на богослужіння, сповідуємося і причащаємося, не як ті язичники і номінальні християни (митар і фарисей), доти нам Христос