Завдання цього пророчого голосу показати, що те, що зараз є і видає себе за церкву (патріархати, екзархати, митрополії…), – це язичницькі релігійні організації і до Церкви ніякого відношення не мають (язичницька релігійна форма наповнена змістом язичницьким, релігійним)! Церква, Православ’я – це не ті мільйони вірних певного патріархату (Київського, Московського, Константинопольського…), це не те етичне, моральне вчення, яке громогласно (голосно) проповідується з амвонів, зі сторінок церковних газет, журналів, катехізисів, навчальних підручників з богослів’я. Церква – це завжди мале стадо («не бійся, мале стадо!»), Православ’я – це завжди безумство та спокуса для плотської, релігійної людини («слово хресне (Євангеліє) є для еллінів безумство, а для юдеїв спокуса»)! Це радісний меседж (вісточка – В.А.) для тих, хто шукає Істину (а ми саме таким адресуємо слово), – що це, що можна об’єктивно споглядати, помацати, що афішує себе як церква та церковне, насправді ніякого (трохи гіперболізуємо, щоб надати слову різкості та чіткості) стосунку до Церкви не має; значить є Істина, тому заповідь стукати, шукати, просити є актуальною! Головне – прорвати ці релігійні форми, обійти попів-злочинців (не спокуситися цими іудами) і «християн-вірних» (черев ледачих) та добратись до Христа, до парафії. Тому, для тих, хто шукає Істину, – це пророчий голос: що Істина є в Православній Церкві, і її варто шукати саме в Ній!

Ще висловимо застереження тим, хто схильний до образ (я не знаю, як ця книга потрапила Вам до рук, бажано її відкласти і не читати далі; але, якщо все ж таки насмілитесь читати далі, то задумайтесь над тим, що я зараз скажу, щоб Ваша образа послужила для Вас індикатором Вашого духовного стану!). Коли я йду вулицею і чую, що хтось кричить, кличе: «Іване!», а мене звати Володимир, то я не оглядаюся та уваги не надаю (а якщо і оглядаюся, то точно не тому, що мене покликали; можу з цікавості подивитись, що трапилося або що діється)! Це не мені говорять і не про мене! Або хтось кричить (лунає крик): «Гей ти, товстун, свиня жирна – худнути потрібно!» Тоді коли «я» худий- худющий, як в народі кажуть: «скелет на батарейках», – куди ще там худнути, далі вже «дух». Значить, оті різкі заклики до покаяння не мені адресовані! Або хтось кричить: «Гей, ти дурень! Тобі лікуватися треба!» Уявіть собі картину: всі люди йдуть собі далі, увагу не звертають на ці крики, аж тут хтось із перехожих, який почув ці слова, починає виправдовуватись: я не дурень, дивися – я в шкарпетках та й шапка на голові, і взагалі, чого ти до мене причепився?! «На злодієві і шапка горить», – гласить народна мудрість. І ще (серйозний жарт): «Якщо ти сперечаєшся із дурнем, то вас уже двоє!»…

Я в книзі говорю про всіх і все в принципі, а кожен нехай подивиться на свою реакцію, та нехай задумається, згідно своєї реакції на сказане (чи це про нього мова йде, чи про когось іншого, чи мені адресований заклик до покаяння, чи мені немає потреби каятися в тому, про що йде мова: чи це він дурень, піп, злочинець, нехрист тощо, чи це не про нього!). І ще одне – всюди є аргументи! Не забувайте звертати на них увагу (тобто я кажу не взагалі, а виділяю конкретні ознаки адресатів, за якими кожен злочинець може себе ідентифікувати!).

Отже, якщо ви звірили свій духовний стан, і побачили, що ці всі образливі (викривальні) слова вас не стосуються, але ви хочете когось захистити, чуючи, що його ображають або кривдять (як вам здається!?), спершу ретельно зваж свої сили, подивись: чи маєш ти аргументи, якими зможеш затулити рота нахабі, ба, навіть у любові врозумити його! А якщо сил мало (або взагалі немає), краще молись або клич на підмогу сильніших, але сам ні в якому разі не встрявай у суперечку, щоб не зазнати «смертельних» ран, щоб не нашкодити собі і тому, кого думаєш захистити!

Якщо патріарх виявився злочинцем, то це не означає, що сам принцип патріаршества не правильний і його треба скасувати, якщо митрополит, поставлений Богом і людьми на митрополиче служіння, виявився іудою, то це не означає, що митрополії треба скасовувати і т. д. Принцип і влада (сила) від Бога, але якщо хтось виявився згодом невірний цій владі і силі (цьому принципу служіння), хіба винний в тому той, хто поставив того, хто згодом став злочинцем?! (Бог же знав, ще до обрання Юди на апостольське служіння, що Юда зрадить Його, і чому його вибрав?!). Відповідь дуже проста (див. у І ч. про промисел Божий). Хіба Лікар винен в тому, що пацієнт не приймає ліки, які він йому дав (владу, служіння, благодать…) та не виконує всіх заповідей Лікаря?! Хіба Лікар поганий, якщо пацієнт, утікши з лікарні, загинув через непослух, або попросився з лікарні додому і перестав уживати ліки та порушив заповідь- застереження (не роби цього, цього і цього, бо буде погано, ще гірше стане та що може призвести до смерті)?! Так само Христос- Лікар, всім дає найкраще (і ліки та умови їх прийняття та засвоєння; ставить кожного в найкращі умови для стяжання зцілення, спасіння: Юду (зрадника Христа) поставив (покликав) до апостольського служіння, Несторія (єретика) – патріархом поставив, Арія (єретика) – пресвітером, когось вчителем, пророком тощо – саме виконуючи це служіння, людина може найлегшим, найкоротшим шляхом досягнути досконалості, обоження (Бог-Любов завжди дає всім і кожному щомиті найкраще, вказує найкращий шлях до Царства Божого з того стану (кожного свій, тому і шлях єдиний і неповторний), в якому перебуває кожна свобідна істота). Хіба Бог винен, що поставив когось на певне служіння та умови (роблячи для цієї людини Благо та ведучи її до Щастя найкращим та найкоротшим шляхом), а ця істота (людина чи ангел) стала невірною тому служінню благодаті, на яку поставив її Бог?! Патріархи, митрополити, протоієреї… одним словом всі, хто несе служіння в тілі Церкви, – вибрані, покликані та поставлені Богом на ці служіння (не за щось, а для чогось – див. глави в І та ІІ ч. про провидіння Боже), але багато з них виявились іудами-злочинцями

Христос в цьому не винен (бо подарував Дар та детальну інструкцію прийняття Його)!!! (А навіщо поставив їх, злочинців, які не щадитимуть стада, якщо знав, що вони стануть псами, вовками, що вони робитимуть з Його Тілом (з вірними)?! Це велика тайна премудрого промислу Божого, він завжди ставить всіх(!) і кожного(!) одночасно в найкращі для них умови – кращого дати вже не може! Нижче, в розділі «За все дякуйте…» намагатимемось благоговійно наблизитись умом до неприступної слави цієї Таїни промислу Бога-Любові).

Сторінки: 1 2