Випишемо декілька піснеспівів, в яких підкреслюється універсальність Христового подвигу24:
«Царем неба й землі бувши, незбагненний, добровільно з любові до людей дав Себе розіп’яти. Зустрівши тебе внизу, пекло засмутилося, а душі праведників, зустрівши, зраділи. Адам же воскрес, в пеклі Тебе, Творця побачивши». «Опоясавшись могутністю, на хрест Ти зійшов, і в боротьбу з мучителем вступивши, Ти, як Бог, скинув його з висоти і непереможною силою Адама воскресив». «Ти всемогутньою рукою Адама воскресив з Собою…»
У Октоїху містяться піснеспіви, в яких оспівувач ототожнює себе і усю Церкву або навіть людство з тими, хто приймає плоди спасительного подвигу Христа. Тут також наголошується на універсальному характері зішестя в пекло, ось деякі з них: «В день спасіння світу співаймо воскреслому із гробу і начальнику життя нашого, зруйнував бо Він смертю смерть, перемогу подав нам і велику милість». «Господи, Царю віків і творче всього! Ти задля нас тілом розп’яття й погребіння перетерпів, щоб усіх нас із пекла визволити. Ти єси Бог наш, крім тебе іншого не знаємо».
Зазвичай піснеспіви не уточнюють нічого визначеного (не вказують на когось конкретно), кажучи просто про «мертвих», «сущих в пеклі», «земнородних», «рід людський», «рід Адама», «світ»: «Воістину воскрес Христос Бог, подаючи сущим у пеклі життя і воскресіння». «Спас і Визволитель мій із гробу як Бог воскресив від смерти земнородних і врата пекельні сокрушив, і як Владика на третій день воскрес». «Воскресши з мертвих владою Твоєю, Ти, Спасе, воскресив з Собою рід людський, даруючи нам життя й нетління, як Чоловіколюбець».
«Прославляємо Твоє, Христе, із мертвих воскресіння, що через нього визволив Ти рід Адама від муки пекельної і як Бог дарував світові життя вічне і велику милість».
В текстах Октоїха часто оспівується виведення з пекла всіх людей, що там перебували, ось деякі з піснеспівів такого змісту:
«Христос як єдиний кріпкий і могутній подолав пекло і воскресив з Собою всіх зотлілих, страх перед осудженням знищивши хрестом». «За нас із волі Своєї, ніби безпомічний і зранений до смерті, Ти, звеличений, усіх визволив і могутньою рукою з Собою воскресив». «Ангельський собор здивувався, побачивши Тебе, до мертвих причисленого, але Ти, Спасе, смертну силу зруйнував, і з Собою Адама воздвигнув, і всіх від пекла визволив» – мовиться в воскресних тропарях, які співаються щонеділі на ранковому богослужінні.
Тріодь Постова. Служби Великої суботи говорять про перемогу Христа над пеклом і смертю, спасительну для всього людства, а не для якоїсь окремої категорії людей: «Життя, як умираєш Ти? Як у гробі перебуваєш? Смерти ж царство Ти руйнуєш і з пекла мертвих визволяєш». «Життя, у гробі поклали Тебе, Христе, і смертю Своєю знищив Ти смерть і подав світові життя». «Ненажерливе пекло, прийнявши в утробу свою Камінь життя, повернуло всіх мертвих, від віку поглинутих». «Христос – Життя, що зазнав смерти, від смерти мертвих визволив і всім нині дарує життя».
У каноні ранньої Великої суботи оспівується думка про знищення пекла, про припинення його влади над людьми:
«Господи Боже мій, співи погребальні і пісню надгробну Тобі приношу, бо Ти погребінням Своїм вхід до життя мені відкрив і смертю смерть і пекло умертвив». «Царює ще пекло над родом людським, але не вічно, бо, будучи покладеним у гробі, Ти, Безсмертний, животворчою рукою владу смерти знищив і провістив від віку сущим у пеклі визволення істинне, Спасе, воскресши із мертвих першим».
У стихирах вечірньої, з якою з’єднується Літургія Великої суботи, знову стверджується думка про те, що пекло віднині спустошене, воно віддало усіх, хто в ньому перебував: «Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: краще б мені Марією Народженого не приймати, бо прийшов Він проти мене, державу мою зруйнував і ворота мідні розбив; душі, які я тримало раніше, Він як Бог воскресив». «Сьогодні пекло, стогнучи, взиває: розпалася моя держава колишня. Пастир розіп’явся й Адама воскресив. Тих, над якими я царювало, – втратило я; а тих, яких спромоглося я поглинути, всіх повернуло. Розіп’ятий спустошив гроби, і знемагає держава смерті».
Тріодь Квітна. Тема переходу до життя всіх людей звучить вже в ірмосі першої пісні канону преп. Іоана Дамаскіна:
«Воскресіння день, просвітімось люди: «Пасха, Господня Пасха! Від смерті бо до життя, і від землі до неба Христос Бог нас привів, переможно співаючи». Воскресіння Христове оспівується, як подія вселенського масштабу, що стосується не лише усіх людей, але й творіння в цілому: «Спасе мій, жива і незаколена жертва, Сам себе, як Бог, з волі Своєї приніс Ти Отцю, і з Собою праотця всіх, Адама, підніс, із гробу воскресши». «Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого життя вічного початок». «Ангел звістив благодатній: Чистая Діво, радуйся, і знову мовлю: Радуйся, Твій Син воскрес із гробу і мертвих воскресив; люди веселіться».
Часто та багаторазово співається тропар свята Паски:
«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував».
Про дарування можливості спасіння усім людям без винятку говорять і інші тексти Тріоді Квітної: «Полонилося, пекло, насмілюйтеся, мертві; гроби відкрилися, вставайте із пекла, взиває до вас Христос, Який прийшов визволити всіх від смерти і тління». «Піднявся Ти з волі Своєї на древо, поклали Тебе, як мертвого, у гріб, і сущих у пеклі мертвих усіх Ти разом оживив, Христе, воскресивши силою Божественною». «Смерть умертвилася, пекло полонилося, сущі в кайданах визволилися Твоїм воскресінням; радіймо і руками заплещімо, радістю святкуючи». «Звершивши особливі чудеса, Христе, ти добровільно був розп’ятий на хресті, і з мертвими з’єднався Умертвитель пекла, і всіх ув’язнених силою своєю визволив».
«Зруйнував врата пекельні й окови розбивши, Життєдавче Спасе, воскресив усіх мертвих, що взивали: слава воскресінню Твоєму».
«Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що заради нас до пекла зійшов, і з Собою ВСІХ ВОСКРЕСИВ» – величання в другу неділю після Паски (в Неділю Антипаски). Зверніть увагу на виділені мною слова «всіх» та «воскресив» (минула дія), а не воскресить (колись у майбутньому). Після завершення кожного богослужіння (після відпусту) в період від Паски до Вознесіння, коли співають тропар «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував», після співу цього тропаря Паски церква співає: «І нам дарував життя вічне, поклоняємось Його триденному воскресінню». Тобто, не тільки воскресив тих, хто в гробах, але усім дарував життя вічне, тобто усіх воскресив!
На Свято Вознесіння Церква (святкуючи воскресіння і спасіння всього творіння, як і кожного свята; бо суть усіх свят Церкви, незалежно від форми (Благовіщення, Різдво, Богоявлення, Паска, Вознесіння, Преображення, пам’ять Святих), – воскресіння всього творіння у Христі, настання Царства Божого), прославляє Бога та спасіння і благодать Його, які відає, словами: «Оспівуємо, всі люди, Христа, Який на раменах херувимів вознісся у славі, і посадив нас із Собою праворуч Отця, піснею перемоги, бо Він прославився» (Канон на ранній. Пісня перша). «Зійшов Ти, Життєдавче Христе, до Отця, і возніс рід наш, Чоловіколюбче, невимовним Твоїм благосердям» (Канон на ранній. Пісня третя). «Чини ангельські, Спасе, побачивши людську природу, яка возносилася з Тобою, дивуючись, безперестанно оспівують Тебе» (Канон на ранній. Пісня третя). «Людську природу, Христе, що впала, Ти оновив, і зішестям Твоїм возніс із Собою, і нас прославив» (Канон на ранній. Пісня третя).
«Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос» (Еф. 5:14). «Пора від сну встати… Ніч минула, а день настав: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла (а це («відкинути діла темряви» та «зодягнутись у зброю світла») можна зробити тільки за умови, що темряви вже немає, тобто «ніч минула» та (зодягнутись у зброю світла) «день настав», тобто «нині все наповнилося світлом: небо і земля, і преісподня» – В.А.)» (Рим. 13:11-12). «… ходячи, проповідуйте, кажучи, що настало Царство Небесне; (і на свідчення, підтвердження ваших слів, твердження, що «настало Царство Небесне» – В.А.) хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте…» (Мф. 10:7-8). «… зціляйте недужих … і кажіть їм: настало для вас Царство Боже» (Лк. 10:9). «…Та знайте оце: настало Царство Боже» (Лк. 10:11). «Прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Євангеліє Царства Божого, і казав: сповнився строк (настав час, збулися часи – В.А.) і настало Царство Боже: покайтеся і довіряйте цьому Євангелію» (якому Євангелію? Та тому, що звіщає про настання Царства Божого: «… настало Царство Боже» – В.А.) (Мк. 1:14-15). В гіпотетичному оригіналі, з якого робляться (принаймні, повинні би робитися) всі сучасні переклади, стоїть слово ήγγικεν (Мф. 3; Мф. 4; Мк. 1; Лк. 10; Лк. 21; Як. 5), яке часто перекладають словом «наблизилось, приблизилось» (наприклад, в синодальному перекладі, в українському перекладі синодального перекладу, в перекладі митрополита Огієнка): наблизилося Царство Боже, день наблизився, наблизилось (приблизилось) до вас Царство Боже тощо. (Будучи членом Церкви та виражаючи її відання Царства Божого, перекладаю ήγγικεν словом «настало», яке чіткіше виражає суть вказівки (гіпотетичного) оригіналу). Краще перекладати ці слова (ήγγικεν) в даних контекстах словесних ікон не словами «наблизилось, приблизилось», а «настало». Тому що слово «приблизилось» можна двояко витлумачити: як завершена дія, тобто коли мета досягнута, та як скорочення відстані до досягнення мети, тобто стати ближче до мети, але ще не досягнути її. На жаль, зараз «християни» переважно (99,9..9% зі ста) саме в цьому неправильному (відносно контексту) значенні тлумачать ці місця Писання: наблизилось Царство, тобто ще не настало, але стало трохи ближчим. Тому, якщо перекладати словом «наблизилось» («приблизилось»), то читати потрібно в значенні досягнення мети. Наприклад, Володимир наблизився до своєї коханої дружини Вероніки, та, обнявши, ніжно поцілував її. Тобто не трохи скоротив відстань – став ближче на два метри, а досяг мети, з якою наближався. Або: наблизився до Києва, тобто ще не в Києві, але відстань із 500 км скоротив до 250 км – ні, в даному контексті це означає, що досяг мети, відстань скоротив до нуля. (тобто, якщо рухатися далі, то відстань по відношенню до мети буде зростати, буде віддалятися від цілі). Тому, щоб не було двозначностей, потрібно перекладати ήγγικεν (в даних контекстах) словом «настало», яке однозначно вказує на реальність досягнення мети. Ісус Христос є Царство Боже…
Залишити відповідь