(Тут пресвітер (або диякон) поминає живих, – дет. про поминання див. прим. 15. Потім виголошує)
Пресвітер: І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Пресвітер повертається до зібрання вірних і, благословляючи, виголошує:
Нехай же будуть милості Великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Вірні: І з духом твоїм.
Пресвітер: «Всіх святих пом’янувши…»; після ектенії пресвітер молиться:
Боже наш, Боже спасіння, навчи нас достойно Тобі дякувати за благодійства Твої, що їх учинив Ти і чиниш нам. Ти, Боже наш, прийнявши дари ці, очисти нас від усякої тілесної і духовної скверни і навчи відправляти Святиню в страсі Твоїм, щоб, із чистим свідоцтвом совісті нашої приймаючи частину Святощів Твоїх, з’єдналися ми з Святим Тілом і Кров’ю Христа Твого, і, достойно прийнявши їх, мали б Христа, що жив би в серцях наших, і були б храмом Святого Твого Духа. Так, Боже наш, нікого з нас не вчини винним перед цими Твоїми Страшними і
Небесними Тайнами, ані немічним душею і тілом за недостойне їх причастя, але дай нам до останнього нашого зітхання достойно приймати частину Святощів Твоїх на путь до життя вічного, на добру відповідь на Страшному Суді Христа Твого, щоб з усіма святими, які від віку Тобі вгодили, і ми стали причасниками вічних Твоїх благ, приготовлених Тобою для тих, що люблять Тебе, Господи.
Пресвітер з піднесеними руками виголошує:
І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти:
Вірні: «Отче наш…», пресвітер: «Бо Твоє є Царство…», вірні: «Амінь».
Пресвітер, звертаючись і благословляючи людей: Мир усім. Вірні: І духові твоєму.
Пресвітер: Голови наші вклонімо перед Господом. Вірні: Тобі, Господи.
Пресвітер молиться: Владико, Господи, Отче щедрот і Боже всякої утіхи! Перед Тобою ми схилили свої голови; благослови нас, освяти, збережи, укріпи, утверди, від усякого злого діла віддали, а до всякого доброго діла приєднай, і сподоби неосудно причаститися Пречистих цих і Животвоpчих Твоїх Таїн на відпущення гріхів, на причастя Духа Святого. Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Пресвітер молиться: Зглянься, Господи Ісусе Христe, Боже наш, з святої Оселі Твоєї і з Престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби державною Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.
Будьмо уважні.
Пресвітер, підносячи Святий Хліб, виголошує: Святеє святим.
Вірні: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.
І співають вірні причасний (кіноник) дня або святого.
Пресвітер, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:
Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує.
Пресвітер бере одну частину розломленого Агнця, чинить нею знак хреста над святою чашею, опускаючи в неї, промовляє: Повнота Духа Святого.
Вірні: Амінь.
І, взявши теплоту, Пресвітер благословляє її, промовляючи:
Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І пресвітер вливає теплоту скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи:
Теплота віри повна Духа Святого.
Вірні: Амінь.
І вся церква молиться перед причастям (або пресвітер, а церква підслуховує чи повторює за ним): Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими я перший. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє, і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся, отже, Тобі: помилуй мене, і прости мені провини мої вільні й невільні чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Іуда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
І вся церква причащається Святих Дарів, спочатку пресвітер, а потім усі вірні (за порядком, по чину та служінню).
Після причастя пресвітер промовляє: Це торкнулося уст наших, і відніме беззаконня наші, і гріхи наші очистить. Алилуя, алилуя, алилуя.
І вся церква співає: Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, бо Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню, бо ось через Хрест прийшла радість всьому світові. Повсякчас благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.
Світися, світися, Новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тебе зійшла. Радій нині і веселися, Сіоне; а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес Народжений Тобою.
О, Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О, Мудросте і Слово Боже і Сило! Сподоби нас істинно причаститися Тебе, у невечірній день Царства Твого.
Пресвітер, благословляючи вірних рукою, промовляє: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Вірні: Ми бачили Світ істинний, прийняли Духа Небесного, знайшли Віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас18 (виділено – В.А.).
Повертається до св. престолу і, взявши кадило, тричі кадить його, промовляючи:
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
Тоді повертається до вірних і, благословляючи святою чашею їх, виголошує:
Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Пресвітер відходить до жертовника і ставить там Святощі.
Вірні: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй Святині ввесь день навчатися правди Твоєї. Алилуя (тричі).
Далі за чином літургії йде ектенія подяки:
Пресвітер: Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животвоpчі Страшні Христові Тайни, достойно подякуємо Господеві.
Вірні: Господи, помилуй.
Пресвітер: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Пресвітер: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного виблагавши, самі себе, й один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Вірні: Тобі, Господи.
Пресвітер молиться (Молитва подяки): Дякуємо Тобі, Гoсподи Боже наш, за причастя Святих, Пречистих, Безсмертних і Небесних Твоїх Таїн, що їх Ти дав нам на благодіяння, і освячення, і зцілення душ і тіл наших. Сам, Владико всіх, дай, щоб причастя Святого Тіла й Крові Христа Твого було нам на віру бездоганну, любов нелицемірну, на примноження мудрості, зцілення душі й тіла, відігнання всякого супротивника, додержання заповідей Твоїх, та добру відповідь на Страшному Суді Христа Твого. Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Пресвітер: З миром вийдімо. Вірні: З іменем Господнім. Пресвітер: Господу помолимось. Вірні: Господи, помилуй.
Пресвітер молиться (заамвонна молитва): «Господи, Ти благословляєш…» і все, що йде по чину.
Після заамвонної молитви пресвітер промовляє молитву перед споживанням Святощів:
Сповнилось і звершилось, по нашій силі, Твого Промислу Таїнство, Христе Боже. Бо маємо спомин Твоєї смерті, бачили образ твого Воскресіння, сповнилися безконечного Твого життя, сподобилися невичерпної Твоєї насолоди, що її ж і в будучому віці всіх нас сподоби благодаттю Безпочаткового Твого Отця і Святого і Благого і Животворчого Твого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків (виділено – В.А.).
Вірні: Амінь. (Хтось із вірних споживає Святощі, які залишилися після причастя церкви (щоб нічого не пропало!), – кому благословить пресвітер).
Пресвітер благословляє вірних: Благословення Господнє на вас, Того благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І буває відпуст.
***
У «Апостольському переданні» – древньому пам’ятнику, походження якого пов’язується з ім’ям свт. Іполита Римського, – зберігся текст найбільш ранньої з відомих анафор (центральна частина євхаристійного священнодійства вірних). Молитва Євхаристії «Апостольського передання» говорить про скасування пекла Христом та дарування воскресіння: «Ми дякуємо Тобі, Боже, через улюбленого Отрока Твого Ісуса Христа. Він, добровільно віддався на страждання, щоб сокрушити смерть і розбити окови диявола, скасувати пекло і явити світло праведникам, прикувати вирок і оголосити воскресіння, узявши хліб і подякувавши Тобі, сказав: «Прийміть, їжте…» [Св. Іполит Римський. Апостольске передання. Мужі апостольські].
***
Свідчення перших християнських громад (згідно з Матфеєм, Марком, Лукою та Іоаном)19.
Ісус Христос не відносив настання Царства Божого до майбутнього. Він прямо сповістив про його присутність в сьогоденні: «прийшло до вас Царство Боже» (Лк. 11: 20), про таємне його перебування на землі: «І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють» (Мк. 4: 11–12; 26–29). «Коли прийде Царство Боже? – відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17: 20–21). «Покайтеся! Віруйте в Євангеліє – Царство Боже настало» (пор. Мк. 1: 14-15). «Істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 9: 1, Мф. 16: 28, Лк. 9: 27).
Преображення (Мк. 9:1-13, Мф. 16:28-17:1-13, Лк. 9:27-35) – явлення воскресіння до воскресіння20 (не Христос змінився, а апостоли побачили Його в славі Царства, скільки їм можна було; не світ змінився, а апостоли при світлі Духа Святого побачили, якою є реальність, яка перебуває праворуч Отця в іпостасі Сина – обожена, преображена, воскресла! Ми натякали вище, що є тверда їжа: Ісус Христос воскресив, обожив світ на Благовіщення, у Боговтіленні (Лк. 1:26-38), являв Царство Боже, яке прийшло в силі своїм життям у ІІ ф. (милосердною, хресною, жертовною, кенотичною любов’ю та знаменнями (чудесами), як наслідками діяльного милосердя та співстраждання), і особливе явлення Царства – це преображення на горі (період від боговтілення (воскресіння) до П’ятидесятниці – це підготовка, оголошення учеників перед Таїнством хрещення в Церкву (у воскресіння) Духом Святим); подарував, зробив причасниками воскресіння на П’ятидесятницю, коли вилив Духа Святого на всяку плоть…).
У світлі Іоанової думки такі поняття і явища, які традиційно асоціюються з Есхатологією (данністю майбутнього), як вічне життя: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.» (Ін. 6: 47), вода, що тече в життя вічне: «А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4: 14), хліб з неба: «Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. … ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. …Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги» (Ін. 6: 25–35), діти Божі: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1: 12) і навіть воскресіння: «Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть» (Ін. 5: 25), все це можна безпосередньо відчути вже зараз. Він вказує на те, що все, на що Церква сподівалася в очікуванні другого пришестя Христа, уже дано в її наявному досвіді у Христі через Святого Духа. А далі самі вдивляйтеся в словесні ікони Ісуса Христа (Євангеліє) та розпізнавайте вказівки на реалізовану есхатологію (не полінуйтеся уважно та неупереджено прочитайте всі притчі Господа Ісуса Христа про Царство Боже: «Царство Боже подібне до…» і ви побачите, що всі вони (за буквою, за словесною формою) про реалізовану есхатологію!).
Залишити відповідь