***
Ми, описуючи катастрофу в церкві, не закликаємо тікати в гори, ліси, пустині… – іти немає куди! Треба спасатися в тій помісній (Православній!) церкві, де й спасаєтеся нині (церков у кращому стані за вашу не існує!), але водночас знати правду про реальний стан речей і смирятися, оголошуватися, каятися, смирятись, оголошуватися…
Ми пишемо про Парафію-Євхаристію, знаючи, що ніякого Церковного Парафіяльно-Євхаристійного життя в православній церкві вже не буде! Але наше пророче завдання – вказувати путь до спасіння і кричати: ось норма (= Парафія-Євхаристія), а не ця катастрофа, яку жерці-попи («апостольські» «приємники»!?) видають за норму-ідеал! Головне в духовному житті – смирення, тому всі наші труди-зусилля спрямовані на те, щоб путь стяжання Духа Святого, життя во Христі не був забутий чи підмінений різноманітними «переданнями старців». Ще раз наголошуємо: головне – смирення (а причин для смирення завжди вистачає, надто в останні часи! Тому і сказано святими, що в останні часи будуть мужі більші за Великих Святих Християн древності! Хто більше смирився – той і Великий, той і ближче до Бога, до Норми!).
Ще раз кажу: іти немає куди, і ламати те, що є (зовнішні форми) не треба (тільки єретичні «передання старців», і то не зовнішньо, не механічною силою, а внутрішньо, Духовно, з розсудливою обережністю!)! Тому коли мова йде про «демонтаж…», то ми закликаємо до праці (і боротьби) не молотами і відбійними інструментами, не сокирами і вилами, не автоматами і «градами», – а покаянням, молитовними смиренними сльозами, оголошенням, оголошенням, оголошенням… Тобто закликаємо до внутрішнього, Духовного оновлення, а зовнішнє (формальне) зміниться само собою, за законом духовним: дух творить собі форми, а не навпаки! Зміниться дух – зовнішнє само собою зміниться (або оновиться), «передання старців» самі собою відпадуть, зникнуть, упраздняться (ніхто їх дотримуватись не буде – на Духовних, на тих, хто в Істині, немає Закону, ні тим паче «передань старців»).
Нас звинувачують у тому, що ми, мовляв, все руйнуємо («Зруйнуйте храм цей…»). Наше слово не має на меті руйнувати те, що є (оце «на ладан дихаюче» історично сформоване тіло- організацію), це було б неправильно, і навіть по-людськи несправедливо, адже мене можна, і то резонно, спитати: а ти де (в церкві якого стану) став тим, ким ти є, де ти пізнав Христа, в якій церкві тобі явився Христос, дав Себе пізнати, з-відати, вкусити в Дусі Святому, в церкві якого стану ти пізнав Таїни Царства Божого Духом Святим?!! Тому християни носять наступні помисли: «Льону тліючого не загасить, тростини надламаної не зломить їхній Господь (а у християн воля і бажання Господа Духа Святого)»,
«Хай все (пшениця і кукіль) росте разом до жнив, щоб, вириваючи кукіль, не вирвати і пшениці»…
На найменший прояв добра (по плоті кажу), свідомий чи несвідомий рух до Бога, Божого, Духовного, чи просто вияв релігійності: зайшов хрещений в храм… поставив свічку… прочитав якусь молитву чи просто постояв перед іконою… – ми кажемо: ну хоча б так, Слава Богу і за це. Раз на рік посповідався- причастився (чи чотири рази у багатоденні пости, чи трохи частіше…) – то нехай хоч раз на рік! Хоча така практика до християнства (Парафіяльно-Євхаристійного життя во Христі) жодного стосунку не має! (В церкві за віки склалася (різноманітними «переданнями старців») ситуація, яку ми зараз споглядаємо, але спочатку, тобто в принципі (в задумі, жаданні Божому) так не було!). Але хай хоч так, Слава Богу і за це! Але коли ця антихристиянська практика-благочестя, яка заснована не на Переданні Церкви, а на «переданнях старців», називається нормою
(а Передання Церкви водночас автоматично набуває статусу модернізму, новаторства, втрати благоговіння та благочестя, і як наслідок отримує вирок – єресь!), – то ми в Церкві кажемо: єресь, подвійна катастрофа!!! Поки наявна катастрофа називається катастрофою, хвороба – хворобою (що вдієш, такі часи настали), треба смирятися і терпіти разом з Тілом всілякі потворності і збочення (від попів-жерців-гіпсів) – ось терпіння всіх святих у всі часи; але як тільки ця катастрофа подається як норма – жодного компромісу чи терпіння та покори єресі і єретикам бути не може!!!
Нас запитують, докоряючи: навіщо така різкість, жорсткість, безкомпромісність, немилосердя… Вся причина в єресі та всіляких єретиках – вовках в овечій шкурі, які примножились нині до безкінечності. Щоб вказати на страшну небезпеку єресі, викрити її та дати вірним критерії розпізнавання духів – ось чому ми такі різкі словесні форми підбираємо, ось причина нашої категоричності в подачі словесних трапез Істини!
Простіть нас за те, що «не так» подаємо до столу словесні яства! Простіть за гострі страви (ті, хто не звик до такої їжі: забагато перцю, хріну, гірчиці…) – це наша фірмова «кухня любителів надзвичайно гострих страв» (чистої Кафоличної Істини). Разом з тим ми в індивідуальному порядку у ході безпосередніх бесід готуємо словесні страви з урахуванням смаків та побажань кожного, щоб він з радістю і смаком повечеряв-насолодився на Вечері Любові-Істини. (Ми готуємо будь-які наїдки – навіть молоко, розведене водою («все для всіх…»), але це на індивідуальне замовлення; а в меню (в книгах-текстах – закам’янілій на папері букві): майже всі тверді гострі страви та напої – не для дітей!). У кожного свій смак і, що найголовніше, своє здоров’я. В кого виразки на шлунку (язва фарисейства, законництва, упереджень…) – таким наша «словесна кухня» протипоказана (див. нижче розділ «Протипоказання!»). Пильнуйте, як читаєте і слухаєте!
Залишити відповідь