P. P. S. Ще дещо скажемо на тему «як пише, так і слід читати» та наведемо один приклад (структуру Євангелія від Іоана Богослова), який плануємо використовувати надалі з метою заклику до покаяння. Отже, профффесссори бурси КПБА кажуть, що як пише в Писанні, так і треба читати!? Яка темнота та невігластво! Не забувайте, що це говорять «професори», «доктори богослів’я» УПЦ КП (зрозуміло, що це вони самі себе так назвали (професор, доктор і т. д.), так само як бурса-семінарія стала академією!?). Скажемо тим самозванцям – «богословам» УПЦ КП, що слово прочитується тільки в контексті. Наприклад, «кран» – воно завжди йде з поясненням – «який?» кран: підйомний? сантехнічний? Чи, наприклад, «коса» – «яка?»: косити? піщана на березі моря? заплетене волосся? тощо. Це просте пояснення (контекст) – одним словом. А що робити, коли пояснення Слова (речення) – це великий хіазм (як, наприклад, Словесна Ікона Євангелія згідно зі свідченням апостола Іоана Богослова, про що коротенько скажемо нижче). А вони (профффесссори КПБА) кажуть: як пише, так і читати!? Ця темнота елементарних речей не відає: адже буква вбиває! Плоть аніскільки не допомагає! Тільки Дух, Логос, Іпостась у таїнстві Євхаристії-віданні животворить! Що таке «Тіло Христове»?! Профффесссори КПБА кажуть: як пише, так і читати!?? Яке без- уміє,   темнота,   єресь!!!   Це   інтелектуальна   еліта   УПЦ   КП, «просвітителі», які відповідають за «духовну» «освіту» (інтенсивне затемнення)      майбутніх      «пастирів»,     тих,      які      покликані «просвічувати» народ Божий!? Якого світла чекати від такої темряви?! Якщо «просвітителі» майбутніх «просвітителів» (попів) – суцільна темрява (та сатанізм), то яка ж тоді темрява??! Деякі (очевидні для кожного, хто хоч трохи може мислити) симптоми, по милості Божій, явні – війна (ставлення до неї так званих «християн» УПЦ КП), 30 мільйонів вбитих (за 25 років) абортами (більшість) «християнами» власних (!?) дітей (звірі навіть не роблять того, що роблять так звані «християни», яких єретик найстарший завгосп називає грішниками, але християнами (без лапок)!?), сотні тисяч поламаних, розірваних шлюбів, тотальна корупція-злодійство (Україна (майже все населення (понад 80 %) якої – православні християни!?) – одна з найбільш корумпованих країн світу!? Показовий факт духовного стану українського народу – вибрали собі за президента бандита-злодія, неодноразово засудженого за кримінальні злочини (злодійство…). А обирали то собі вождя- провідника до «світлого майбутнього» православні християни (ні, ні, не язичники, а християни, як переконує (вводячи в непросвітну темряву єресі та омани) український народ цей завгосп-єретик та його орда попів-жерців) і т. д. УПЦ КП – це суцільна темнота єресі та язичництва, синагога сатани у вигляді «ангела світла», так що простий народ думає, що це Церква Христова! По плодах їхніх пізнаєте їх!

А зараз дещо скажемо про читання Писання по плоті, по букві на прикладі хіазмів, за принципом яких написано багато уривків Писання. З означенням та різновидами хіазмів ознайомтесь в інтернеті (енциклопедіях, словниках, літературознавчих працях тощо), а ми покажемо на прикладах суть його.

Скажемо декілька слів про структуру Євангелія від Іоана. Біблеїстам ХХ ст. було відкрито (чудом! Одкровенням! До ХХ ст. цього просто не помічали!) хіастичну структуру Євангелія від Іоана. Ці останні дослідження Євангелія від Іоана виявили його хіастичну структуру. Виявилося, що це Євангеліє – це великий хіазм. Термін хіазм – це літературознавчий термін, який вживається при дослідженні поезії. Походить від назви грецької букви Χ (χ – хі). Його суть можна добре зрозуміти на прикладі біблійної поезії. Дуже багато псалмів побудовані у вигляді хіазмів. Всі псалми складаються із рядків, два рядки утворюють одну строфу (кожна строфа складається із двох рядків). Візьмемо для прикладу 50-й Псалом:

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї І з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого І від гріха мого очисти мене.

…

Не відкинь мене від лиця Твого,

І Духа Твого Святого не відніми від мене.

…

Візьмемо для прикладу другу строфу:

Особливо омий мене (А) від беззаконня мого (В) І від гріха мого (В′)          очисти мене (А′)

Омий і очисти – це одне і те ж, суть одна і та ж, тільки виражена різними словами-синонімами (омий = очисти); гріх і беззаконня – це також вказівка на одну і ту саму реальність різними словами-синонімами (гріх = беззаконня). Отже за змістом А = А′, В = В′. Тобто в двох рядках зміст один і той самий, і відповідні елементи (блоки) розміщені (якщо сполучити рисками А і А′ та В і В′) у формі букви Х (хі). В першій строфі: Помилуй мене, Боже, (А) = прости провини мої (А′); з великої милості Твоєї (В) = з великого милосердя Твого (В′). Не відкинь мене від лиця Твого, = І Духа Твого Святого не відніми від мене (тобто зміст рядків один і той же: відкинути від Лиця Божого – це забрати (відняти) Духа Святого; відпасти від лиця Божого, від спілкування з Ним – це втратити Духа Святого). Ця типова для всієї Біблії поетична структура і називається хіазмом. Особливо характерний хіазм для євангеліста Іоана, для слів Ісуса Христа, для апостола Павла та ін. Наприклад, Господь Ісус Христос говорить у Євангелії від Марка:

Останні будуть першими А перші останніми.

Тут дуже просто і очевидно: останні – останні, перші – перші

(Х).

Дуже часто в цю хіастичну структуру АВВ′А′ в це

перехрестя вставляється ще третій елемент С: АВСВ′А′,                   .

Цей центральний елемент С називається інклюзія (включення).

Спочатку йде перший рядок (АВ), потім вставка (С), а потім другий рядок (В′А′); вставка посередині (смисловій) розділяє два рядки. Прикладів із Біблії можна навести тисячі, а ми наведемо простенький приклад із першого послання євангеліста Іоана (1 Ін. 3: 9; український переклад синодального перекладу): «Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога». Ми бачимо на прикладі цього стиха постійне повторення одних і тих самих слів: народжений – народжений, гріх – гріх і т. д. Випишемо цей хіазм із включенням:

Кожний, народжений від Бога, (А) не чинить гріха, (В) Тому що сім’я Його перебуває в ньому, (С) і він не може грішити, (В′) бо народжений від Бога (А′).

Отже, бачимо що А = А′ (народжений від Бога = народжений від Бога), В = В′ (не чинить гріха = не може грішити), а в середині С – тому що сім’я Боже перебуває в цій людині (тобто вона християнка, Христова). Звичайно, що в даному контексті мова йде про хрещення. В Біблії, і зокрема в Євангелії від Іоана, структура викладу, структура аргументації, доведення, риторики часто буває не такою, до якої ми (люди ХХІ ст.) звикли. Візьмемо для прикладу доведення теореми в математиці. Ми використовуємо послідовний ланцюжок доведень: А (вихідні дані), з А випливає В, з В випливає С, з С випливає D і т. д. Візьмемо будь-який класичний роман, повість. Спочатку йде ланцюжок якихось подій і наприкінці, як результат всього, описується якась подія (яка по-відає, що хотів сказати цим твором автор). Це наша логіка: дано А, з А випливає Б, за Б чіпляється В, за В – Г і т. д. аж до Я. Причина – наслідок, причина – наслідок…, останній наслідок, а звідси мораль і повчання. Абсолютно інше ми знаходимо в Біблії. Ми очікуємо там такої самої, як і в класичній літературі структури (причина – наслідок, причина – наслідок…), а там все буває якраз навпаки, як в хіазмі, а саме: весь сенс не на початку і не в кінці, а в середині, в цьому С (АВСВ′А′). Весь сенс, суть зосереджені в С. Отже, в 1 Ін. 3: 9 мова йде про хрещення. Кожний, народжений від Бога (правильніше «зачатий» (так в гіпотетичному оригіналі грецькою мовою: там стоїть слово від дієслова «генао» (звідси генетика) – зачинати, кидати сім’я: Авраам не народжує (як в синодальному перекладі Євангелія від Матфея, де йдеться про родовід Ісуса Христа), а зачинає. А жінка народжує (грецькою «тіктон» – народжувати). Тому має бути: «Кожний, зачатий від Бога»), не чинить гріха. Мова йде про хрещення, бо хрещення – це наше народження в Нове Життя (в Церкву-Євхаристію), в життя безгрішне (Іпостасне, Божественне). І завершується: і він не може грішити, бо народжений від Бога. А в середині: тому що сім’я Його перебуває в ньому. Зачинають сіменем, а сім’я Боже – це Дух Святий. Мовою євангеліста Іоана (це потрібно просто знати, тому що в тексті немає означення, що таке сім’я Боже) сім’я Боже – це Дух Святий. Отже, в хрещенні людина приймає сім’я Боже, тобто Духа Святого, Який її преображує, вводить в нове життя, в Царство Боже, в якому вона вже не чинить гріха (та й не може; велика свобода – не грішити, але найбільша, яка є Любов, – це не могти грішити! Християни не можуть грішити!). Вся суть власне полягає в тому, що Дух Божий, Дух Святий входить в людину, а не у тому, що вона занурилась у воду (водою хрестилась)… Це простенький приклад того, як потрібно розуміти смисл (заклик-вказівку Ікони) в Біблії, і можна бачити, що дуже часто не так, як в європейській літературі. Це ми навели окремий маленький приклад. А тепер, якщо ми уважно подивимося на все Євангеліє від Іоана загалом, то побачимо щось дивовижне. Починається воно з прологу (Ін. 1: 1-18). Якщо розбити його (пролог) на рядки, то ми побачимо суцільний хіазм (виразно це видно в гіпотетичному оригіналі – грецькою мовою):

Споконвіку було Слово, Логос (А – В: Слово – Бог) і Слово було у Бога,  Логос Феос (В′ – А′: Бог – Слово) і Богом було Слово. Феос Логос

…

І далі весь час простежується хіазм. Це все поезія, за винятком того фрагмента, в якому мова йде про Іоана Хрестителя. Якщо його прибрати, то залишиться чиста хіастична поезія. Починаючи з 19 стиха першої глави і до самого кінця – все Євангеліє від Іоана є великим хіазмом із включенням: АВСВ′А′, А – це глава 1 стих 19 до глави 4 стих 3 (Ін. 1: 19 – 4: 3), В – це Ін. 4: 4 – 6: 15, С – Ін. 6: 16-21, В′ – Ін. 6: 22 – 12: 11, А′ – 12: 12 і до кінця Євангелія. Тобто поняття, особи, теми, імена, дії, які описуюються в перших чотирьох главах (А), повторюються також в главах 12-21 (А′); ті, які є в уривку В, повторюються в уривку В′⁴⁶. А весь сенс (який автор хоче донести до читачів-молитвеників) міститься в С – в третій (центральній) частині хіазму. Але дивовижна складність цієї хіастичної структури полягає в тому, що кожна з цих великих частин А, В, С, В′, А′ своєю чергою також складаються із п’яти частин (є хіазмом із

включенням). Наприклад, А складається з аbсb′a′. Тобто, все Євангеліє – великий хіазм, а в кожній частині його – маленький хіазм з включенням. І це ще не все. Кожна з цих маленьких частин а, b, с, b′, a′ (в кожній великій частині (А, В, С, В′, А′)) складаються також із хіазмів (там уже буквально дослівно, як ми бачили в прикладі з 1 Ін. 3: 9). Все Євангеліє від Іоана (ця словесна Ікона Господа Ісуса Христа, Сина Божого) за своєю структурою- побудовою – це щось дивовижне, вся ця структура являє собою таку захоплюючу круговерть, від якої «голова йде обертом». Це ж треба було так прискіпливо звіряти всі ці хіастичні відповідності, щоб побудувати таку дивовижну структуру (один біблеїст, який досліджував (хіастичну структуру) це Євангеліє, назвав апостола Іоана – Геній Іоан!). Ще раз повторимо, що цього вісімнадцять століть не помічали, цього ніхто не бачив, вдалося (біблеїстам) чудом, одкровенням побачити це (аж) в ХХ столітті (бідні схоласти-буквоїди     –     цей     факт     викрив     оману     багатьох «богословських» висновків, які вони виводили з Писання, а саме з тексту Ікони Євангелія від Іоана).

Ми вже сказали, що весь сенс Євангелія від Іоана міститься в середині, в С. Принагідно подивимось на суть всієї цієї словесної Ікони, на зміст-суть головної інклюзії-блоку (Ін. 6: 16-21), який своєю чергою теж є хіазмом, який складається з двох рядків та серединки. В даному уривку мова йде про ходіння по морю: «Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря (А). І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума (В). Було вже темно, а Ісус не приходив до них. Дув сильний вітер, море хвилювалося. Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. Але Він сказав їм: це Я (слов’янською: Аз єсьм, грецькою: его емі, єврейською: ЯХВЕ – В. А.), не бійтеся (С). Вони хотіли взяти Його в човен (В′); і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли (А′)». В синодальному перекладі, чи тим паче в українському перекладі синодального перекладу (та і взагалі в перекладах важко зберегти поетичну структуру оригіналу, часто в перекладах хіазм буває незрозумілий, навіть тоді, коли знаєш, що в оригіналі хіазм є) важко побачити хіазм. Порівняємо А і А′: настав вечір (грецькою егенето – настав) в А, в А′ – тут же човен пристав до берега (гр. егенето – пристав); одне і те ж дієслово (егенето) в синодальному перекладі перекладається різними дієсловами; потім в А: ученики зійшли до моря, а в останній частині А′: тут же човен пристав до суші (в синодальному: до берега), тут протиставляється море і суша: море як стихія смерті, а суша як стихія життя. В даному місці (С) мова йде про новий Вихід. Мойсею було сказано вивести народ з Єгипту в землю обітовану. Але їм необхідно було пройти через море. Народ опинився в катастрофічній ситуації: позаду – фараонове військо, а попереду – море! Ззаду вороги, які вб’ють усіх, а спереду – води! І тут перед ними являється Ім’я Боже (Я є Сущий, ЯХВЕ) у вигляді вогненного стовпа (як неопалима купина у вогні, яку бачив Мойсей; вогонь, сяйво, хмара – все це біблійною символічною мовою означає славу Божу, Ім’я Боже, явлення Бога; Ім’я Боже (ЯХВЕ) говорить про явлення, спілкування в присутності Бога та Його абсолютну свободу: Я буду з вами, але такий, Яким Я захочу бути… – див. І, ІІ ч.), а позаду – стовп хмарний, який закривав їх від ворогів. І вони йдуть по морю (по суші через море), і цей стовп вогняний йде попереду них по морю. І вони виходять з моря на сушу, і так вони з рабства виходять на свободу. В цьому уривку (С) говориться про народження нового Ізраїля і про спасіння із рабства гріха, про перехід до життя в Царстві Божому. Тобто це центральний момент всього Євангелія: новий Вихід і в Ісусі Христі явилось Ім’я Боже (ЯХВЕ), тобто сам Бог (Слава Божа). («Це ж (тобто все Євангеліє, вся євангельська словесна Ікона) написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий (ЯХВЕ), і, віруючи (живучи Євхаристійним, в Дусі Святому, Життям), мали життя в ім’я Його (в Ньому, в Житті Пресвятої Тройці)» – див. Ін. 20: 30-31).

До речі, поняття «ім’я Боже», «слава Божа» в Євангелії від Іоана зустрічаються дуже часто, на відміну від інших Євангелій (Мф., Мк., Лк.), де вони зустрічаються вкрай рідко, або й зовсім відсутні. Слава і ім’я в Біблії – це тотожні поняття (синоніми). Ім’я Боже (ЯХВЕ) – це обітниця присутності (у спілкуванні) Божої та вказівка на абсолютну свободу Бога. Чуттєво-відчутна присутність Бога (епіфанія, Богоявлення) називається в Біблії: єврейською – кабод, шехіна, по-українськи – слава. (Німб на іконах – це символ того, що в святому діє Бог, в ньому присутність Божа, і це називається слава Божа). Оскільки «Слава» означає чуттєво сприймана присутність Божа, то прославити святих (як завершення процесу канонізації) – це означає визнати в цих людях присутність Божу (Я в Тобі, а Ти в Мені, і Ми в них (святих, тобто християнах). А присутність Божа означає ім’я Боже (ЯХВЕ – Я з вами; християни, ті, які носять ім’я Христа, – це ті, в яких живе Христос, а не вони («вже не я живу, а живе в мені Христос»)). Ім’я і присутність слави в Біблії ідентичні, це одне і те ж (вказівка на одну і ту саму реальність). Тому в Євангелії від Іоана ім’я стоїть в самому центрі, воно ж означає присутність Божу в Ісусі Христі (Він іде по морю, як колись стовп вогняний). Тому поняття Ім’я і Слава – це ключові слова-символи словесної Ікони Євангелія від Іоана (ключові терміни богослів’я євангеліста Іоана) і зустрічаються дуже часто: «І Слово стало плоттю… і ми бачили славу Його», «Ісус відповів: якщо Я сам себе славлю, то слава Моя ніщо, мене прославляє Отець Мій (тобто Він являється в Мені)», «Будеш вірувати – побачиш славу Божу (тобто присутність Божу)», «Отче, прослав ім’я Твоє… і прославив, і ще прославлю», «Славу Ти дав Мені, а Я передав їм», «Отче, тих, яких Ти дав мені, хочу, щоб і вони були зі мною, щоб бачили славу Мою (тобто що Він Бог, що в Ньому Бог являється)»; те саме з іменем: «Отче, прослав ім’я

Твоє…», «Я відкрив ім’я Твоє людям (тобто Я явив Тебе самого, Твою присутність, бо ім’я – це є обітниця присутності Божої; от Він (Ісус) і є ім’я Боже (ЯХВЕ), як колись в купині неопалимій, як у стовпі вогняному, так і в Ісусі Христі)» і т. д.

А зараз принагідно покажемо безглуздя схоластики та підлаштування вчення під свої страсті та безбожництво (тобто: «ми грішники, а не язичники!?») так званими «християнами», попами- жерцями. Язичники під назвою «християни» в своїх догматиках (ідеологічних книгах) вчать про два дарування Духа Святого: перше дарування церкві взагалі, як організації, інституції та друге дарування – це кожному члену церкви зокрема (осібно), тобто особиста П’ятидесятниця. І ці фантазії вони виводять із Писання Нового Завіту: перше – з Євангелія від Іоана (Ін. 20: 19-23), а друге – з Діянь святих апостолів (Діян. 2: 1-4). Язичники говорять, що це два різні дарування Духа Святого (а не одна і та сама подія, як відає та пропо-відує Церква, християни (Духо-носці, Духо-відці), вона тільки на різних іконах-свідченнях (перших християн) по-різному символічно зображена, у відповідності із задумом іконописця- євангелиста-апостола). Одна із причин омани (з приводу цього питання) полягає в тому, що схоласти («християни», «богослови») всі 27 книг, які переплетені в одну Книгу під назвою Новий Завіт, сприймають як окремі розділи (історичної, документальної, стенографічної Книги, в якій розділи один одного доповнюють, як різні свідчення різних людей (один бачив одне, а інший – інше, або декілька свідків говорять про одне і те саме тощо), які допомагають скласти загальну картину), а не самостійні, завершені книги-ікони (Ікони Ісуса Христа та життя во Христі-Євхаристії, в Дусі Святому; особливо чотири книги під назвою «Євангеліє від …» та Апокаліпсис, що ми бачили на прикладі структури Євангелія від Іоана). Оскільки, в звичній послідовності книг Нового Завіту Євангеліє від Іоана передує Діянням святих Апостолів, то і «розумники» роблять висновки, що в Ін. 20: 19-23 та Діян. 2: 1-4 мова йде про різні дарування Духа Святого (в різний час!? Спочатку церкві загалом, колективно, як зібранню (Ін. 20: 19-23), а потім осібно (особиста П’ятидесятниця) кожному члену церкви (Діян. 2: 1-4))!? Ці фантазії не витримують навіть елементарної схоластичної (логічної) критики. Серед книг Нового Завіту історично першими є листи апостола Павла, а Євангеліє від Іоана, Апокаліпсис написані найпізніше (тобто Євангеліє від Луки та Діяння святих Апостолів (які, до речі, якщо вважати (як вважають язичники) Книги Нового Завіту (27) розділами, потрібно поміщати разом, як перший та другий томи) написані раніше). Невже Лука, який детально все (всі писемні свідчення – списки-ікони свідчень ранніх християн, будучи сам іконописцем-боговідцем) дослідив, не сказав би про особливе дарування Духа Святого церкві як організації, якби це так було насправді. А писання ап. Луки (Євангеліє і Діяння) – це дві завершені ікони-свідчення настання Царства Божого та життя в Царстві Божому (в Дусі Святому) християн! Тому ап. Іоан не домальовував на своїй Іконі те, чого не було (не зобразив) в Луки чи інших свідченнях парафій-Євхаристій! Він (як і всі інші апостоли) писав завершену ікону ЯХВЕ (в хіастичній структурі-формі – обрамленні), на якій цей фрагмент (20: 19-23) і є Таїнство П’ятидесятниці, яке ап. Лука зобразив у Діян. 2: 1-4. Отже, Дух Святий вилитий на всяку плоть (Царство Боже настало і всім подароване – дет. див. ІІ ч.), але приймається Він іпостассю тільки в Парафії-Євхаристії серцем смиренним та сокрушенним із кафоличною свідомістю (див. ІІ ч.). Церква – це зібрання християн, тобто тих, хто прийняв Духа Святого (хто зачатий від Бога Духом Святим). Отже, Дух Святий не дається інституції (чи ієрархії), як безлика сила, якою вона володіє «владою їй даною» (див. всі магічні формули чинів таїнств в католицизмі: Я …, владою мені даною… вінчаю, … розрішаю, … прощаю і т. д.)). Але язичники («християни», особливо ієрархія гіпсів-завгоспів), які не знають ні Писання, ні Сили Божої, придумали це вчення (два різні дарування Духа Святого), яке покликане зберігати завгоспів у статусі владик (духовних, духовенства), яким належить Дух Святий безвідносно до їхнього духовного стану (будь вони навіть духа антихриста!?). Але попи-жерці витлумачили Писання (а саме Ін. 20: 19-23) так, як їм зручно, щоб прикривати свої гріхи та безбожництво, і казати (визнавати, бо навіть найганебніші, найтяжчі гріхи попів явні для всіх! Тут нікуди не сховаєшся, тому потрібне вчення, яке буде гарантувати останньому грішнику- безбожнику (попу, якого ще не заборонили в служінні завгоспа- наглядача) володіння благодаттю, «владою (силою) йому (магічно!?) даною), що вони грішники (але ж християни не грішать!?), але благодатні!? Отже, ні в Писанні такого вчення немає, ні в Боговіданні (Богослів’ї, Переданні Церкви – Силі Духа Святого). Але де в УПЦ КП знайдеш знавців Писання (бодай по плоті, по букві), а про Силу Духа Святого (Яка актуалізовується в Євхаристії, в парафіяльно-євхаристійному житті) в КПБА (в УПЦ КП) бесіду вести – марна справа! По плодах їхніх пізнаєте їх!

Після другої бесіди-дискусії із профффесссорами- рецензентами (КПБА, УПЦ КП) все стало зрозумілим, навіть для тих, хто ще мав якісь сумніви щодо єресі УПЦ КП (точніше, вождів та ідеологів цієї організації). Там все зрозуміло хто є хто: хто єретик, а хто стоїть в Істині! Але ще одне скажу, зверну вашу увагу на слова, на істинність яких всі три рецензенти сказали: «Амінь!».

Отже, профффесссори КПБА УПЦ КП (а з ними і весь синод УПЦ КП) стверджують, що «(Таїнства) Шлюб, Євхаристія на прощення гріхів» – це єресь! Тобто, вони («богослови» УПЦ КП і синод УПЦ КП) стверджують, що (візьмемо Євхаристію, тут простіше викрити єресь та хулу на Істину навіть буквально, за словесною формою! Всі Таїнства вкорінені в Євхаристію – витікають з неї та ведуть до неї (Євхаристії), але ці прості речі – це вже вища математика, дуже тверда їжа для «богословів» УПЦ КП, які крім молока (і то єретичного), розведеного водою, нічого більше не можуть перетравити!?): «Євхаристія не на прощення гріхів!» (Це є вчення УПЦ КП і, як вони стверджують, – православне!?). Отже, в чині Божественної літургії святого Іоана Золотоустого (див. Служебник. Частина перша. Видавничий відділ УПЦ КП. Київ. 2006 р. – 262 с.) читаємо (БУКВАЛЬНО!!!): «Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, НА ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ, на спільність із Святим Твоїм Духом…» (с. 130); «… сподоби нас причаститися небесних Твоїх і страшних Таїн, цієї священної і духовної Трапези, з чистою совістю, НА ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ, НА ПРОЩЕННЯ ПРОВИН, на спільність із Духом Святим…» (с. 133-134); «… і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн НА ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ і на життя вічне. Амінь» (с. 141-142; цю молитву всі, хто приступає до Чаші, слухають – її вголос промовляє пресвітер перед причастям вірних! Чомусь наші «богослови» дуже розсіяні та неуважні…); «Причащається раб Божий (ім’я) Чесного і Святого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа НА ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ… і на життя вічне» (с. 146) і т. д. Коментарі зайві! Ми по букві (як пише, так і читали – як радять вірним УПЦ КП «богослови» КПБА) показали, що вони – … (я не знаходжу адекватних слів, щоб вказати на стан профффесссорів КПБА та УПЦ КП в цілому!). (І ще одне: це ті, які казали, що вони вчать виключно як вчать Святі Отці!? А ми тільки «отсєбятіну несем»!?).

Фактів ми навели більш ніж достатньо, щоб показати страшну біду (катастрофу) в УПЦ КП та зокрема в КПБА – вже можна було б завершувати дискусію-апологію, але в другій бесіді сказав, що він будь-кому доведе, що я єретик (і навіть мені!). Ми його попросили нас просвітити. Зустріч все ж таки відбулася (я за це вдячний – це просто героїчний вчинок, як не глянь)!

За тих коротеньких п’ять хвилин, протягом яких тривала наша зустріч, встиг наговорити стільки єресей – що мені аж соромно їх озвучувати.

(На хвилинку перервемо наше слово про катастрофу і звіримо свій духовний стан: чи часом не закралася в наші серця злоба, ненависть, неприязнь до людей (єретиків, сатаністів, злочинців); чи часом ми не випали зі стану: люби людину і ненавидь гріх (зло)! Хто не любить ДРУЗІВ Христових (кожну людину, а особливо тих, хто одержимий бісами, – сатаністів, яких до кінця полюбив Господь Ісус Христос), той не любить і Христа, той не перебуває в любові Христовій, такий не християнин (не в Церкві). Ознака Христових (християн) – це любов до ворогів: благословляти тих, хто проклинає, молитися за тих, хто гонить, добро творити тим, хто ненавидить; і як печать любові Божественної (Духа Святого), яка є суттю-змістом-іпостассю життя християн, – покласти душу свою за ВОРОГІВ своїх (Господь помер за нас (поклав душу Свою за нас), коли ми були ворогами Його…). В Бога (Любові) немає ворогів, і в християн (Божих) не може бути ворогів; для Церкви всі іпостасні істоти – ДРУЗІ («Друже, …»)!)

Tак, це трохи нечесно критикувати письмово сказані усно слова, але я лише ці крупинки і маю (аудіозаписи бесід рецензентів із парафіянами та коротеньку бесіду особисто зі мною) – письмових рецензій про мої єресі мені ніхто не дає і не збирається давати. Тому, якщо будуть рецензії в писаному слові – повідомте мені, щоб ми і цю хулу та єресь викрили! (І завжди пильнуйте, щоб часом не виявилось, що хтось (в даному випадку я) не виривав цитат з контексту! Тому було б добре, якби ви прослухали цю коротеньку, по милості Божій, бесіду-дискусію-полеміку-апологію! Я намагаюсь не виривати думку з контексту (подавати незавершену думку як завершену; тобто там, де стоїть кома, двокрапка чи тире, я не ставлю крапку чи знак оклику). А ви перестрахуйте себе, та й мене заодно, щоб я не згрішив по невіданню!). А поки що скажемо наступне (не забувайте – ці всі аргументи проти нас звучали на синоді УПЦ КП, і синод сказав те саме (а саме: що в нас все єресь!), що казали рецензенти, а в даному випадку): стверджує, що «обзивати академію – це єресь!». Я декілька разів перепитував чи це (говорити, обзивати академію) дійсно єресь. Всяке може бути: може заговорилась людина, чи обмовилась, чи… – ми ж люди (немічні, грішні…). Але співрозмовник твердо запевнив мене, що він адекватний і знає, про що каже! А каже це дитя Боже такі речі, що в голову не вкладаються, не те що християнина, а навіть оголошеного, на початкових ступенях оголошення! До речі, я ніде в книжках не писав про КПБА, я писав взагалі, а конкретних навчальних закладів не вказував! Але, як кажуть у народі, на злодієві і шапка горить! І ще: вони ж не кажуть, що те, про що ми говоримо, є неправдою! Вони тільки кажуть, що говорити правду не треба (а треба казати і робити вигляд, що в нас все нормально – не потрібно сміття з хати виносити, і єресі також!..)! Тому говорити про академію (правду! Вони самі засвідчили, що все, що ми казали про КПБА, – правда) – це єресь!?? Ви тільки послухайте, що профффесссори верзуть (всі троє в унісон! Бо верзе маячню, хулу єретичну один з них, а так само думають, і вчать, і живуть всі троє, бо кажуть «амінь!» на «істини», які спів-злочинець проголошує. На синоді УПЦ КП профффесссори   говорили   все   те   саме,   і   синод   («святих»   і «найсвятіших», «високо…» і «найвище…») сказав «амінь!». Яка це катастрофа! Яку, на жаль, ніхто не відчуває, а навпаки, називають цей ад, синагогу сатани (УПЦ КП) відродженням, зростанням!? Ще додам: я проти правди не згрішив, коли писав у попередніх частинах (І, ІІ ч.), що існують «духовні» академії («… Православні Академії…»), в яких ні життя духовного (Євхаристійно- Парафіяльного), ні богослів’я православного немає, а профффесссори КПБА (УПЦ КП) тільки підтвердили істинність нашого свідчення та навели приклад такого «духовного» закладу – КПБА! Але цей заклад (КПБА) – це приклад із запасом: там не те що духовного життя немає – там морального життя важко знайти з вогнем серед білого дня (алкоголізм, блуд, бійки… – це норма для вихованців, майбутніх «пастирів» УПЦ КП!?), ні схоластики (про боговідання, богослів’я вести мову неможливо, якщо немає Євхаристії!), ні світської освіченості (про це промовисто свідчить рівень профффесссорів КПБА). Ще раз кажу: не я виношу сміття та єресі з хати (УПЦ КП) – самі ревнителі «православ’я» синодом та голосом профффесссорів КПБА на глум всьому світові показали свій рівень аморальності, цинізму, єретичності, антихристиянства – всю суть УПЦ КП! – головний богослов УПЦ КП, завідувач кафедри богослів’я (доктор, професор!?) КПБА (а це найпотужніший, найкращий за всіма критеріями навчальний заклад в УПЦ КП). Якщо профффесссори – темнота єретична, богохульна, то які тоді студенти (випускники), а потім з тих студентів пресвітери?!? А який піп, такий і прихід! Тому маємо наслідки місії УПЦ КП в Україні: геноцид українського народу (в сотій степені тяжкості по відношенню до всіх інших в історії: від рук фашистів-окупантів, комуністів-окупантів…), який чинять вірні УПЦ КП (УПЦ, УАПЦ, …) – християни (!?) вбивають мільйонами своїх дітей своїми руками, приносять їх в жертву Комфорту та Щастю земному (бісам, дияволу – він у пустині (віку цього) казав Христу і всім людям, мешканцям Землі: все тобі дам, тільки поклонися мені, принеси мені жертву… дітей своїх! Христа розіпни! Це називається сатанізм! А   каже, що все нормально!?? Християни приносять в жертву дияволу (антихристу, комфорту, європейському життю) своїх дітей!!! Ще раз нагадаю: 5(7) + 10 ≈ 15 мільйонів убитих     українців     –     голодомором-геноцидом     1932-33     рр. (5-7 мільйонів) та у Другій світовій війні (10 мільйонів); 15 х 2 = 30 мільйонів вбитих українців (за 25 років) християнами (хрещеними водою, а всі, хто хрещені, каже, – це все християни, грішники, великі грішники,    але    вони    вже    не    язичники,    а християни!?), тобто християнами-батьками (!?) своїх же рідних дітей (!?) за часи незалежності (!?)! То хто чинить геноцид українського народу?!  Очевидно, що УПЦ  КП  – це  єресь (еклезіологічна) – синагога сатани! По плодах їхніх пізнаєте їх! та його команда – такі самі, як і його команда.

Спочатку розтлив дух (духовність) українського народу, а потім посилає своїх попів на передову піднімати бойовий дух воїнів, щоб ті мужньо били окупанта на всіх фронтах! (Путін спочатку розбомблює все, а потім тим, хто вижив, везе гуманітарну допомогу). Краще б попи УПЦ КП піднімали дух народу до покаяння, до боротьби зі страстями, духовними хворобами (дітовбивством…) – ото була би користь! Але маємо те, що маємо – не Церкву Христову, а синагогу сатани! На приходах УПЦ КП з людьми ніхто не працює, а на фронті ентузіазм аж зашкалює!? Війни, революції – це симптоми тяжких хвороб суспільства (сатанізму в личині православ’я: диявол в образі ангела світла!). Тому воювати треба – це збивати симптоми (як температуру тіла понад 40 градусів за Цельсієм), які стали вже смертельно небезпечні (і революції потрібні також із цієї самої причини), але вони не лікують хвороб, а тільки вказують на наявність смертельно- небезпечної хвороби! Люди дивуються: чому після революцій (2004 р., 2013 р.) в Україні нічого не змінюється, а стає ще гірше! Якщо хворобу не лікувати – температура знову підніметься понад сорок градусів… Покаяння чекає від нас Бог, а не патріотизму! А то якийсь сатанинський патріотизм виходить – своїми руками вбивати своїх дітей і водночас називати себе християнами! Милостивий Господь будить народ до покаяння! І, на превеликий жаль, мало є таких, які чують це благання Милостивого Бога-Тройці, Бога- Любові!

Бідкається про святість, богослів’я в Старому Завіті! То підкажемо профффесссору, що в Старому Завіті була (і є) старозавітна праведність, а не святість новозавітна, в Дусі Святому, Який в Святому (тобто християнині) перебуває, а не як в Старому Завіті – зовні був з праведниками (Господь говорить про Духа Святого, якого має прийняти всяка плоть після П’ятидесятниці: «З вами є, і у вас буде…»)!!! Найменший у Царстві Божому більший за найбільшого старозавітного пророка (Іоана Хрестителя, про що свідчить Церква Христова)! Око не бачило, вухо не чуло і на гадку найбільшому серед пророків (тим більше нікому зі старозавітних людей!) не спадало, що таке Церква Христова, Хто такий Ісус Христос (= Царство Боже), Хто такий Дух Святий… стверджує: «Було православне, догматичне богослів’я в Старому Завіті» – це жарт, чи гумореска!? Якби ж то! Насправді це віра «християнина» – професора, доктора, і, як наслідок, усіх (за незначним винятком тих, хто Істинствує) вірних УПЦ КП (про що засвідчив на увесь світ синод УПЦ КП)!? Вочевидь коментарі зайві! Джерело Боговідання – це Євхаристія, життя в Дусі Святому (відаємо Христа Духом Святим!!!), і Боговідання – відання Отця, Сина і Духа Святого – стало можливим тільки після П’ятидесятниці! А до сходження Духа Святого апостоли, ученики Христові (пророки пророкували про Христа, бачили тінь майбутнього Царства Божого, а вони (апостоли) були найближчими друзями Христа, свідками Його життя, вчення та чудес! І при цьому нічого не розуміли (тайну Боголюдства: «ми думали, що Він є той, хто має визволити Ізраїль (із рабства політичного), тобто Месія…»), нічого не розуміли⁴⁷ та не відали (до П’ятидесятниці!)! Ще раз наголошую: апостоли мертвих воскрешали, бісів виганяли, хворих зціляли (були чудотворцями!!! Такими, що всі старозавітні пророки «відпочивають» (див. Мф. 10: 5-8; Мк. 3: 13-19; Лк. 10: 17-18)) та благовістили настання Царства Божого (свідченням чого і були численні чудеса!), вже бачили Христа очима, торкалися руками… – і нічогісінько не розуміли, нічого не могли второпати!!! Для прикладу візьмемо фрагмент євангельських ікон, де зображено подію в Кесарії Филиповій, коли Петро сповідує Ісуса Господом (Месією). В Євангелії від Матфея читаємо (16: 13-23): «Ісус… спитав учеників Своїх: а ви за кого Мене вважаєте? Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах». Отже, Петро (чудотворець!) пророкує, тобто говорить те, що відкрив йому Отець Небесний про Ісуса Христа, що Він є Месія, Син Бога Живого. Тобто, Петро ще не відає Христа, але Отець йому вказав, що Ісус є Христос! («Знати про щось» (раціонально) і «відати щось» (битійно, власним досвідом) – це абсолютно різні речі! Пророки вказували на Месію (Іоан Хреститель навіть пальцем вказав на Христа), але апостоли звідали Ісуса як Господа тільки після П’ятидесятниці, тільки коли сповнилися Духа Святого в Євхаристії – віданні Христа Духом Святим!!! Господь «говорив» пророкам (ділився з ними своїми думками), і вони сповіщали волю Божу, якої вони не відали! Пророцтво – тільки вказівка, знак на дорозі, а не символ явлення-причастя реальності Царства Божого! Християни (члени Тіла Христового) вже являють Христа (а не тільки говорять про Христа), вже є символом, Євхаристією, будучи Церквою Христовою!). Отже, Петро – пророк і чудотворець – спілкується (вчиться, будучи учеником та послідовником) із Самим Словом Втіленим, другою Іпостассю Святої Тройці, і нічогісінько не розуміє! Пророцтво промовив («Ти є Христос, Син Бога Живого»), а про що це пророцтво (що воно означає: Христос…) – абсолютно нічого не розуміє: «Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос. З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське…». Щойно пророк і чудотворець Петро пророкував про Месію (прорік одкровення від Отця! Отець Петру відкрив, що Ісус є Христос, Син Божий!), спілкувався з Самим Богом Ісусом Христом – і нічогісінько не второпав і не зрозумів (із науки Вчителя): «нехай не буде цього з Тобою!». Чи знали пророки, про що пророкують, на що вказують?! Не відали і не знали! Послухайте, що пише євангелист Лука в книзі Діяння Святих Апостолів (у першій главі): Господь після страждань Своїх і Воскресіння протягом сорока днів являв Себе апостолам – Живим з багатьма вірними доказами, промовляючи їм про Царство Боже. Господь говорить апостолам про хрещення Духом Святим, яким вони будуть охрещені через декілька днів, а вони запитують Його: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» Вже Христос Воскрес, являється їм сорок днів, навчає їх про Царство Боже, а апостоли, як і раніше, все одно нічого не розуміють – запитують Христа про політичне, земне царство Ізраїльське!? Апостоли до П’ятидесятниці абсолютно нічого не розуміли (та не відали), а вже коли зійшов на них Дух Святий, аж тоді звідали Царство Боже (пізнали Ісуса Христа) та почали поволі усвідомлювати (будучи у віданні!), що таке Царство Боже, Хто такий Ісус Христос, що це за Месія! «Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину… Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець, – Моє» (див. Ін. 16: 12-15).

Тільки в Євхаристії відкриваються очі для відання Христа. Це я так, «на пальцях» показую рівень викладання (смороду, схоластики – що немає з ким в КПБА навіть на рівні раціо поговорити! Приклад – рецензент – професор, доктор!!!? – коментарі зайві). Тому в КПБА Євхаристія не потрібна, щоб розуміти Писання, вони (УПЦ КП) без Духа Святого розуміють Істину!? Ні життя (навіть елементарного морального!), ні вчення (що ми і демонструємо тими скромними коментарями)! Господи, помилуй! Підкажіть рецензенту (та іже з ним профффесссорам та «богословам»), зважаючи на його духовний, інтелектуальний стан та рівень, нехай принаймні не ганьбиться сам та не ганьбить академію (КПБА, він же в УПЦ КП великий богослов, йому довірили завідувати процесом навчання богослів’я у КПБА, найсильнішій бурсі УПЦ КП!?), за репутацію якої він так сильно та ревно дбає!..)⁴⁸.
Співрозмовник стверджує, що єресь для УПЦ КП – це неправославне мислення! (Для повноти означень  співрозмовника і мого потрібно додати слова, які, мабуть, співрозмовник мав на увазі само собою зрозумілими, а саме: що єресь – це не православне мислення, яке подається як православне мислення; аналогічно: єресь – це не православне (Церковне, в Парафії-Євхаристії, в Дусі Святому) життя, яке подається як православне життя, як нормальне, а не гріховне, яке потребує зцілення тотальним покаянням… (це хула на Духа Святого, бо коли людина гріховне, антихристиянське життя називає християнством, православ’ям, Церковним життям, то вона не відчуває потреби в покаянні: пекло (пекельне існування) назвати Раєм (райським життям), гріховне плотське життя в ганебних скотських (тваринних) страстях назвати Царством Божим, синагогу сатани назвати Церквою Христовою – це приклади єресей (пагубної смертоносної підміни-омани)! Тобто на смертоносну отруту (яд) наклеюють етикетку «еліксир щастя-життя!», «запорука та гарантія довголіття та здоров’я і щастя!»… Від того, як ми називаємо реальність, вона не стає за суттю більш шкідливою чи менш шкідливою, тобто коли ми кажемо на отруту «отрута, смертоносний, дуже небезпечний яд», то вона від цього не втрачає властивості вбивати, тобто коли, випивши отруту, чи знала людина, що це отрута (її попереджали про можливі летальні наслідки дегустації отрути) чи ні, – вона помре, якщо отруту не вивести (якщо не виплюнути, не вихаркати – якщо це тільки пригублення, початок дегустації) з організму! Той, хто знав, що випив отруту, буде намагатися вивести з організму саме цю отруту, яку випив (буде каятися в неправославному способі життя), а той, який випив (і п’є) отруту і водночас переконаний, що це напій щастя та довголіття (бо так написано на етикетці, так йому розрекламували цей напій), буде помирати, але причину помирання-страждань буде шукати де завгодно, але тільки не в отруті, яка в його переконанні- свідомості є запорукою здоров’я та щасливого довголіття (як простити гріх, в якому свобідна істота не кається?!)! Тому єресь – це страшна підміна-омана: коли добре називається «поганим», а погане – «добрим», смертоносне – «життєдайним», а життєдайне – «смертоносним»; Ісус Христос Син Божий називається лжемесією, а антихрист – месією і т. д. Є в місіонерському, огласительному лексиконі Церкви слова: помилка, помилятися, гріх, грішити, грішник, єресь, єретик… – це різні вказівки на різні стани- реальності! Помиляємось ми всі (земнородні), всі грішимо, але при цьому не всі єретики! Коли гріх – це гріх, помилка – це помилка (коли назва-вказівка «відповідає» реальності, на яку вказує). Ми словом «єресь» вказуємо на підміну-оману, коли, наприклад, гріх (каліцтво) називається вже не гріхом, а нормою, нормальним станом речей, помилка – істиною, сатанинське егоїстичне життя в самості та відособленості – парафіяльно-Євхаристійним Церковним кафоличним життям… Отже, коли гріх (хвороба, каліцтво) називається нормою (а не гріхом), а гріховне (безбожне, егоїстичне, антихристиянське) життя – християнством, православ’ям (нормальним життям), ми в Церкві кажемо, що це єресь!). А православне мислення, за твердженням єретиків-профффесссорів КПБА, – це мислення УПЦ КП, точніше вождів та ідеологів УПЦ КП!  цим означенням поняття-реальності єресі дав визначення суті УПЦ КП – що це є синагога сатани! Поясню «на пальцях», по-простому! Сатана, диявол – це цілком православно мисляча істота – він знає православне вчення краще за всіх православних богословів вкупі взятих (в даному контексті, коли ми говоримо про православ’я, то це слово вживається у власному значенні (теоретична грань як вказівка на Істину, на шлях стяжання Духа Святого), як його вживає Церква Христова, а не УПЦ КП), диявол знає все писання Церкви напам’ять та в оригіналах, чим не може похвалитися жоден богослов, ні всі разом взяті (багато оригіналів просто втрачені, а є гіпотетичні оригінали). Сатана завжди говорить те, що люди хочуть чути, він ніколи не сперечається (поки мова йде тільки про вчення чи погляди), завжди підтакує! Сатана все знає, мислить по-православному, але нічого не робить, не живе по-православному, не молиться (і тим, хто намагається щось добре (що дає плід смирення та веде до стяжання Духа Святого!) робити, забороняє, різноманітно (по милості Божій, в Таїнстві промислу Божого) перешкоджає!)!!! Тому, в УПЦ КП ніколи сатану не анафематствують!!! Сатана в УПЦ КП – постійний член синоду, член вченої ради КПБА (та інших бурс УПЦ КП), учасник всіх конференцій, круглих столів та всіляких заходів та попівських парадів!!! А перший, кого анафематствують в УПЦ КП, – це Ісус Христос, та пророки Ісуса Христа! Немає в цій організації місця для Істини, для Парафії-Євхаристії – це, для вождів УПЦ КП, страшна єресь! І це зрозуміло: або Церква Христова, Парафія- Євхаристія, або синагога сатани – третього не дано! Або кафоличне життя-спілкування в Істині та Любові, або сатанинське мислення (мислитися) в егоїстичній відособленості, відчуженості всіх від всіх (кожен сам за себе!)!  не цікавить, як ти живеш, головне, щоб ти «православно» мислив, тобто так, як мислить та ідеологи УПЦ КП! Тому для сатани не є проблемою бути вірним УПЦ КП! А от в Церкві Христовій дияволу місця немає (допоки не покається!) – в Ній тільки ті, хто живе православно, хто любить, хто причащається Євхаристії – кафоличного Життя Пресвятої Тройці, шлюбного спілкування- перихорези членів Церкви всіх зі всіма («Я в Тобі, а Ти в Мені, Ми в них (тварних іпостасях), а вони в Нас»)… Ще одне скажемо: зайдіть у будь-який храм УПЦ КП та перевірте прихожан (починаючи від попа – до речі, він також прихожанин, а не парафіянин    –    і    закінчуючи    хрещеними    немовлятами⁴⁹) на православне мислення!? Результат буде шокуючий – всі виявляться єретиками (що би ми не розуміли під словом «православ’я»: чи єретичну ідеологію очільників та ідеологів УПЦ КП, чи Православ’я), особливо попи, які думають, що вони православні… Вірні УПЦ КП, не ображайтесь на мене – не я назвав вас єретиками, а      та очільники УПЦ КП (профффесссори КПБА та синод УПЦ КП)!

Тепер розумієте, чому вони (рецензенти та їхні куратори) навідріз відмовляються давати письмові рецензії – офіційно (аргумент рецензента: ми не даємо рецензії, щоб не робити рекламу єретичному вченню Андрейківа! Бідненький, забув, що вони самі вже зробили нам чималу рекламу на  сайті УПЦ  КП та  в  газеті «Голос Православ’я»; тут якраз потрібно було бути послідовними – розгромити єресь (виводити з омани тих, хто спокусився Православ’ям, яке ми проповідуємо, яке єретики УПЦ КП назвали єрессю) та утвердити вірних УПЦ КП в Православ’ї! Ніколи не зашкодить повторити прості Істини Православ’я! Апостол Петро не втомлювався повторювати те, що всі знали, зауважуючи, що про одне і те ж саме йому говорити не важко, але повчально для тих, хто слухає – для нагадування!) та не офіційно; єдине, чого ми, по милості Божій, домоглися, – це почути з їхніх уст (офіційних, ліцензованих «богословів» УПЦ КП) єресь – хулу на Духа Святого (цього виявилося більш ніж достатньо!)! Мета цих викривальних слів – не когось образити чи принизити, а закликати всіх нас до покаяння!!! А що таке покаяння?! Про що ти говориш, що ти маєш на увазі, коли говориш про покаяння?! Що це таке?!.. Дай нам, Боже, навчитися бути такими настійливими та прискіпливими (аж до нудоти) в пошуку Істини, на шляху оголошення-підготовки до хрещення Духом Святим!!!

***

Єретики УПЦ КП, радіючи, між собою святкують «перемогу» та, говорячи про події, які сталися з нами (тобто анафема і т. д., про що ми пишемо в цій книзі), кажуть: історія з Володимиром Андрейківим не нова – з єретиками так завжди було, їхній шлях, дії і кінець однакові! Я з певними смисловими поправками погоджуюсь з цим твердженням, тобто що дії та поведінка єретиків, сатаністів, злочинців одноманітні (зло завжди одноманітне); тому сатаністи діють однаково по відношенню до Істини, Світла, Добра (як приклад ми показали тотожність дій сатаністів у засудженні Ісуса Христа та нас (Христових); але оскільки для немічних людей важко збагнути цю очевидну тотожність духу вбивць Христа і наших гонителів (єретиків УПЦ КП), то ми, зважаючи на неміч людську, наведемо для прикладу один показовий випадок із недавнього минулого). Ми говорили, що УПЦ КП – це по суті та сама РПЦ, і різняться вони між собою тільки національними обгортками, покривалами, якими прикривають сатанинський антихристів дух (УПЦ КП по суті та сама РПЦ, тобто синагога сатани, та ще на додачу єресь в буквальному розумінні цього слова: і життям, і вченням). Як тільки щось з’являється живе в цих злочинних організаціях – таке, що загрожує сатанинським устоям цих синагог сатани, – то реагують вони однаково! Порівняйте реакцію РПЦ на діяльність о. Георгія Кочеткова та реакцію УПЦ КП на наші скромні труди! Абсолютно тотожні дії, методи та засоби: брехня, пропаганда, силовий тиск… Подивіться на реакцію РПЦ на місіонерську діяльність о. Георгія Кочеткова та проведіть паралелі з нашою ситуацією (побавтесь у гру: знайдіть тисячу принципіальних тотожностей в двох різних за формою, але однакових за суттю подіях!). Як книги о. Георгія, так і наші ретельно вичитували «експерти» з православного вчення та викривачі єресей! В обох випадках такі самі висновки: все єресь, наші громади – секти, всіх, хто нас підтримує, починають переслідувати та погрожувати… Одним словом, злочинні дії РПЦ та УПЦ КП навіть тотожні за формою – сатана і слуги його завжди примітивні та одноманітні (ще один приклад формальної тотожності злочинних дій УПЦ КП та РПЦ: все, що зробила РПЦ з   ним, те саме зробила зі мною УПЦ КП на чолі з єретиком  !). Але якщо о. Георгій легко зміг викрити брехню «експертів», тому що мав на руках опубліковану ними рецензію на його книги, то нам відмовилися надати рецензію в будь-якому вигляді, мовляв «це (рецензії-звіт про наші єресі) для внутрішнього вжитку!?». В РПЦ виявилися мужі, які стали відкрито на захист о. Георгія та його місіонерських трудів та починань – святитель Антоній Сурожський, Никита Струве, Сергій Аверінцев та ін. А в УПЦ КП не знайшлося жодного, хто став би на захист Істини!? Але Господь осміяним не буває – і нас помилував – організував Своїм премудрим промислом для викриття злодіянь очільників УПЦ КП «бесіди» з рецензентами («Єретична хула… ч. 1, 2, 4), де викрилися не тільки їхні брехня і злоба, а і єресь. РПЦ – не єретики (принаймні теоретично; а життям своїм сатаніст, само собою зрозуміло, свідчить, що є єретиком!). УПЦ КП – повна єретична темнота! В УПЦ КП немає жодного богослова (по плодах їхніх пізнаєте їх)! На відміну від РПЦ, де є мужі, які викриють єресь (принаймні   як   теоретичну   вказівку   на    Істину)    миттєво (проф. О. Осіпов, дияк. А. Кураєв, проф. А. Зубов, архим. Я. Івлієв, прот. Г. Митрофанов та ін.). Хто має очі чути, нехай розуміє! 

***

Про катастрофічний духовний стан суспільства: «духовних» вождів (попів УПЦ КП, …) та народу, який іде за цими лже- пастирями, лже-пророками, який слухається (який безвідповідально довіряє тим, в кого немає ні любові, ні істини (по плодах їхніх пізнаєте їх!) – див. у ІІ ч. про умови, за яких можна комусь довіряти) голосу цих лжепророків, точно описується в другій книзі Паралипоменон (Літопис) у 18 главі (а ви, коли читаєте посилання (цитату), майте звичку прочитувати його в околі (що ширшому – то краще): наприклад, дві-три глави перед 18 главою (тобто 10-17 глави) і дві-три після – 19-25…, а в ідеалі – всю книгу…). Прочитайте уважно цю главу(и) і побачите (якщо ще хоч трохи можете бачити… очевидне!) в ній, як у дзеркалі, опис сучасності (подій та духовний стан). Лже-пророки казали нечестивому цареві (а в його особі ідолопоклонному, нечестивому, безбожному народові; цар (президент, імператор) поставляється (промислом Божим! А не випадково, чи махінаціями, фальсифікаціями, переворотами, революціями… – це все знаряддя та засоби люблячого, всім бажаючого Щастя промислу Божого, Любовної опіки та турботи про своє творіння Бога-Любові!!!) не такий, якого хоче народ, а якого він вартий – згідно його духовного стану (наприклад: українцям-злодіям (Україна – одна із найкорумпованіших країн світу!) – поставив їм у вожді в 2011 р. зека, злодія; вбивцям (мільйонів своїх дітей…) – вбивцю небесної сотні і всіх, хто виступав проти бандитського режиму; сатаністам – (то мають) духовних вождів сатаністів, лжепророків, яких же самі собі вибрали і поставили (УПЦ КП, …) і т. д.)⁵⁰: «Йди, і Бог віддасть (Рамоф галаадський – В. А.) в руку царя (що означає: з нами правда, з нами Бог, тому ми переможемо! – В. А.)» (2 Пар. 18: 5). А істинний пророк говорить: «Я бачив усіх синів Ізраїля, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря (єретик, лжепастир, лжепророк     (і його орда попів) не пастир, тому не має український народ пастиря Христового, тому і розсіяний по горах («кожен сам за себе!») і висотах та дібровах ідолопоклонства («похоті плоті, похоті очей і гордості житейської»): самості, егоїзму, відчуження та різноманітних страстей («Легіон ім’я йому»)… і не має пастиря, який би зібрав розпорошений народ в парафію, сім’ю-тіло, во єдине! – В. А.), і сказав Господь: немає в них начальника, нехай повернуться кожен у дім свій з миром (каятись та оплакувати своє окаянство – В. А.)» (2 Пар. 18: 16).

Лжепророки казали нечестивому царю: ти переможеш, бог з тобою… А істинний пророк каже: ти зазнаєш нищівної поразки! За те, що він говорив (правду) не те, що ідолопоклонники хотіли чути (бо пророк завжди кличе до покаяння, до скинення ідолів (чому передує переоцінка цінностей: збагнути, що те, що високе в людей, мерзенне перед Богом, і навпаки!), а каятися, змінюватися ніхто не хоче!), переслідували цього (цих) глашатая(їв) правди Божої! Хіба єретик зі своєю ордою лжепророків не торочить «царю» та його підданим (українцям) у вуха: з нами правда, тому з нами Бог (з вбивцями дітей своїх, принесених в жертву бісам, з крайніми ідолопоклонниками-сатаністами – з ними Бог?! Зі злодіями?! З тими, хто ламає цинічно свої сім’ї, дітей при живих батьках робить сиротами, – з ними Бог?! З тими, хто живе за правилом пекла: кожен сам за себе, – з ними Бог?!.)⁵¹, тому ми переможемо!? Вся орда попів-жерців хором переповідають цю хулу! Замість заклику людей до покаяння – вони тішать народ швидкою перемогою!? Ця злочинна синагога сатани (УПЦ КП) вводить народ у подвійну оману: хворого, який перебуває в смертельній небезпеці, але цього не відчуває, вони ще на додачу запевняють (хоча народ і сам в своїй мертвості та повній нечутливості переконаний, що в нього все нормально!?), даючи небесну санкцію, печать з неба, що вони в нормальному стані («вони не язичники – вони християни; грішники, але християни!?»).

Бідненькі – не знають і не розуміють, що вони давно вже зазнали нищівної поразки (духовної насамперед), давно стали рабами ідолів і антихриста (вчинивши собі геноцид значно масштабніший за всі геноциди, які були в історії, а щастя на крові власних дітей – це сатанізм, демонізм, ад!). А війська Путіна і терор – це тільки бич Божий («Якщо не покаєтесь – всі так загинете»), яким Господь намагається розбудити український народ (який кричить на весь світ (або принаймні мовчки про себе так думає), що він християнський, в доброму духовному стані, а не як безбожний Захід, який загниває…) та й російський заодно, чи навпаки: будить російський, а принагідно, і нас (див. таїнство промислу Божого, в якому кожна мить – це найкращі умови для покаяння усім причасникам (разом і кожному зокрема) цієї миті-реальності…) – ті ж два народи перебувають в однаковому (антихристиянському) духовному стані (про стабільність якого (будь-які прояви соборності, церковності, істинності присікають миттєво!) ревно дбають кгбісти в рясах – вірні слуги антихриста, сталінської церкви-синагоги; УПЦ КП, РПЦ – це та сама сталінська церква, якою керують кгбісти в рясах; так, так, я не заперечую – всі кгбісти в рясах мають законне легітимне «апостольське» «приємство», але радості від цього дуже мало (по плодах їхніх пізнаєте їх), а хто такий піп і що це за служіння див. вище!)! Єдиний шлях до перемоги – це покаяння: скинути ідолів та відновити істинне поклоніння Богу – в Дусі та Істині! Окупант перемагається покаянням, а не зброєю! (Для прикладу прочитайте розповідь про царя Іосафата, точніше пригадайте, бо ви вже її мали прочитати, оскільки вона входить в рекомендований нами окіл для точнішого розуміння 2 Пар. 18).

Українці, ви хочете бути правими чи Щасливими?! (Це питання потрібно адресувати кожній людині, і по совісті дана відповідь на нього допоможе покласти початок покаяння!). Відстоювання правоти (не істини – з єрессю ні компромісу, ні маневрів бути не може! Щастя немислиме без істини! Щастя це є Істина, бути Щасливим – це перебувати в Істині!) не веде до Щастя, а навпаки – провадить в ад гордині та страждань, в пекло егоїзму та самості! Відстоювання Істини – безмежної цінності кожної особистості (якої не вартий весь світ!), образу Божого (а не правди – реальності тимчасової, яка буває, минає, і якої не буде), віра в людину, в яку вірить і яку невимовно Любить Бог, – ось що веде до Щастя!

Ми багато що кажемо по плоті, зважаючи на неміч людську, про що свідчать вірні УПЦ КП, в якій духовних істин вже ніхто не чує і не розуміє, – все потонуло в єресях… Суть не в тому, щоб симптом (напр., війна) хвороби прибрати – раніше чи пізніше це все одно настане (війна припиниться; висока температура – понад 40 градусів – буде знижена до температури трупа або різними засобами до температури, за якої можлива життєдіяльність організму. Головне – вилікувати смертельно-небезпечну хворобу, яка є причиною тих симптомів (війни…). Хвороба стає ще смертоноснішою, ще небезпечнішою, коли немає явних симптомів (війна – це такий симптом, що не побачити і не відчути його неможливо!) чи їх дуже мало. Тому не про перемогу над окупантом потрібно дбати (за правильного лікування хвороби суспільства – це відбудеться само собою, як наслідок оздоровлення: немає хвороби – немає симптомів!), а про покаяння – лікування (підліковувати, намагатися лікувати, бодай щось робити для цього, а Бог, Який бачить і цінує наміри і зусилля, доповнить всім, чого нам не вистачає, та дасть нам ще трохи часу для покаяння) хвороби ідолопоклонства, без-божництва, сатанізму, єресі, аморальності тощо! Не впадайте в оману, українці та всі Боголюбці, Істиннолюбці, і не дозволяйте обманювати себе лже-пророкам, слугам антихриста – попам УПЦ КП, …, які твердять: «З нами правда, з нами Бог, ми переможемо», бо це сатанізм. Хто не хоче, щоб люди каялися? Сатана! «У вас все добре – вам каятися не треба, ви праві…» – торочать в унісон слуги диявола, лжепророки попи УПЦ КП! Господи, помилуй і просвіти обманений та зазомбований народ!

***

А наостанок «полеміки» спитаю кожного єретика УПЦ КП і тих, які вважають себе православними в УПЦ КП (вся УПЦ КП (крім декількох никодимів та правдивих оголошених), ця синагога сатани сказала «амінь» на постанову синоду УПЦ КП, тобто що я – єретик, і у книгах наших (в І та ІІ ч.) «все єресь»): якої шкоди (духовної, душевної, тілесної) зазнають, які рани, хвороби отримають люди від прочитання наших книг (І, ІІ ч.), якщо вони захочуть слідувати, жити за тими порадами-вказівками- пропозиціями, які містяться на їхніх сторінках, чи коли почнуть мислити (православно!!!), як мислить автор?!? Нехай на це просте запитання дасть відповідь кожен, хто звинувачує мене в єресі!!! А от яка шкода і катастрофа для людей жити за єрессю УПЦ КП, ми показали на прикладі плодів цієї злочинної організації (до речі, ми тільки вказали на шкоду для душі і тіла, але цього для плотського ума, який перебуває в правді (тобто не лукавий), досить, та й більше (про Духа) він не вмістить, та й не може вмістити (без Парафії-Євхаристії, без завдатку Духа Святого))! А тепер ще раз прочитайте Откр. 3: 14-17 і замість «Лаодикійська Церква» прочитайте «УПЦ КП»!⁵² Хто має вуха бачити, нехай розуміє, що Дух Святий пророкує про стан церков!!!

***

Єретики УПЦ КП, як аргумент того, що вони християни

(стоять в Істині), вказують на те, що їх багато (мільйони, десятки мільйонів!). Що сказати на це божевілля, невігластво-оману, темноту непросвітну?! Чи багато було на Голгофі з Христом (Сином Божим), розіп’ятим на хресті, вірних Йому (= християн)? Декілька людей (Пресвята Богородиця – Мати Божа, Іоан – апостол Любові та декілька жінок) під хрестом, і не набагато більше дивилися здалеку, співчуваючи та співстраждаючи Христу!!! Маленьке стадо! Тому християн у цьому світі (де Христос розіп’ятий!) – маленьке стадо («Не бійся, мале стадо!»), а чим ближче до горизонту історії (до кінця ІІ ф. і.) – і це маленьке стадо стає все меншим («Коли прийде Син Божий, чи знайде Він довіру- віру-вірність на землі межи народом, який став плоттю, як перед потопом було в Старому Завіті» (див. Лк. 17: 26-30; 18: 9)). Тому там, де багато (а тим паче, де мільйони!), – там точно немає Істини. Істина може бути тільки там, де мале стадо! Так, не кожне мале стадо – християни! Тому треба перевірити його на Церковність- Кафоличність-Євхаристійність. Отже, якщо шукаєте Істину (чи бодай істинну, православну вказівку на Неї), то будьте певні: достеменно, де її немає – це на устах (серця і язика) багатьох (тим паче мільйонів), знайте, що це (що на устах багатьох (ми зараз говоримо не про форму, а про суть-відання; бо, наприклад, Символ віри Православної Церкви по букві співають мільйони цієї самої єретичної синагоги сатани УПЦ КП)) хула єретична або плотська богоборча «мудрість» віку цього! Істину можуть відати і проповідувати члени маленького стада-тіла (меншість), тобто християни (члени Парафії-Євхаристії). На устах (серця і язика) меншості може бути Істина, саме там її потрібно шукати, там вона може бути. Підозрілим на причасника Істини є завжди член малої спільноти однодумців-одновідців! Для кращого розуміння того, що ми хочемо сказати, наведемо приклад-аналогію з математики. Коли шукають екстремальні точки (в яких функція набуває максимального або мінімального значення) певної функції, то спочатку шукають точки, підозрілі на екстремум (беруть похідну функції (напр., y = f(x)) і прирівнюють до нуля (f′(x) = 0), і розв’язки цього рівняння (їх небагато!) є підозрілими на екстремум (тобто в цих значеннях невідомої змінної (х) функція f(x) може набувати екстремальних значень; тобто якщо функція набуває екстремальних значень, то це може бути тільки при значеннях змінної, в яких похідна дорівнює нулю!), а потім вже кожну підозрілу на екстремум точку (їх небагато!) додатковим критерієм (чи змінює похідна функції в цій точці знак: з «+» на «–» або з «–» на «+») перевіряємо, чи досягає в ній функція екстремального (максимального чи мінімального) значення, чи ні. Зауважимо, що підозрілих точок на екстремум – небагато, а екстремальних – ще менше (точніше – не більше!). Тому, шукаючи Істину (чи Православну вказівку на Істину) та тих, хто стоїть в Істині (= християн), потрібно шукати мале стадо-тіло – це підозрілі люди на причасників Кафоличної Істини, але щоб знати напевно, то потрібно цю малу спільноту (членів її) перевірити на Євхаристійно- Парафіяльну Кафоличність (тобто чи є вона Церквою, а вірні – християнами? Детальний критерій перевірки див. в І, ІІ ч.). Поза ними причасників Істини не існує (де багато, чи тим паче мільйони в унісон щось бубнять чи горланять – там Істини точно немає! Шукати світла істини межи тією темнотою – марна справа!)! Християни – це екстремальні уподібнення Богові: максимально наближені до норми Людяності (Кафоличної Особистості та Іпостасі Троїчного Життя) та мінімально егоїстичні істоти; християни – це не півмірки чи тепло-холодні істоти, в житті яких немає змін (з «–» на «+», …), покаянного руху, це найбільші грішники (які каються), які бачать себе гіршими за все творіння (мінімум – на дні ада); вони останні – тому найперші; вони найнижчі, найсмиренніші – тому найвищі; вони найгрішніші – тому найсвятіші; вони безперестанно, в максимальній надії на Бога та мінімальній надії на себе, прямують до досконалості, до обоження! Тому шукайте Істину в малих стадах-тілах (їх не так багато, та й потреби немає шукати всі малі Парафії-Євхаристії, досить знайти одну, а вже в ній набудете кафоличності – станете Церквою (один християнин – це Церква, парафія – Церква, єпархія – Церква… див. нижче приклад-аналогію)). Знайдете одну екстремальну парафію (мале стадо) чи християнина (кафоличну особистість – який ніколи не є сам, а з малим околом (Євхаристійною парафією), який спасається навколо нього) – до них і силуйте себе увійти (Вас без оголошення-навчання, без покаянних трудів-зусиль ніхто не прийме в Євхаристійне спілкування – в Парафію-Євхаристію!), щоб бути членами цього Тіла-Євхаристії (всі малі спільноти перевіряти немає потреби, знайдіть одну істинну і спасайтеся в ній – обожуйтесь у взаємній Любові Духа Святого (а про все інше – навчить Вас Дух Святий, Який наставляє християн-парафіян на всяку Істину)).

Ще запитують єретики, захищаючи свою єресь та хулу на Духа Святого: якщо насправді в церкві така біда (мільйони перебувають в єресі), то чому святі мовчать, чому не викривають єретиків?! Чи зараз немає святих, юродивих Христа ради, пророків?! Чому чудесами («громами і блискавками», знаменнями) не врозумлять грішників, єретиків?! (Ці «перли» (аргументи єретиків УПЦ КП) доходили до мене в різний час, тому і пишемо про них в різних місцях, не системно – простіть). Той, хто запитує, точно не знає, що таке Церква, хто такі святі (= християни), але ми будемо вдавати, що єретик вжив ці слова у значенні Церковному (наперед знаючи, що це за означенням неможливо – він же єретик). Є святі, великі святі (= християни)!!! Є Церква в ІІ ф. і., бо інакше вже закінчилась би історія (ІІ ф. і.)! І Церква не мовчить, а викривала, викриває і буде викривати єресі, лжепророцтва та різноманітну хулу на Істину, на Духа Святого! Церква на увесь світ (перед всім світом – відкрито) викрила єресь УПЦ КП! Що ви ще хочете? Чудес? Юродства? Громів і блискавок з неба? Якого знамення ще хочете?! (Та й знамення були і є: війна, корупція, геноциди, сатанізм (дет. див. вище) – порівняйте зі знаменнями, описаними в Одкровенні Іоана Богослова). Те, що єретики УПЦ КП почули, що їм свідчила Церква, про це вони засвідчили синодом на увесь світ 27.07.2016 в п’ятнадцятому журналі засідання синедріону УПЦ КП, коли відкинули свідчення-пророцтво Церкви, назвавши це єрессю, тим самим відсікши УПЦ КП від Церкви. Тому в чудесах-знаменнях, щоб врозумити єретиків, немає потреби – бо вони читають-слухають «Закон і Пророки», тому якщо хтось із мертвих воскресне – не повірять, не врозумляться (див. Лк. 16: 31). Бо чудо-диво-знамення має одну мету-наслідок – спонукати (зацікавити, викликати бажання) до слухання проповіді, до слухання-читання Закону і Пророків (Голосу свідчення Церкви в історії). Якщо вже читають-слухають Писання та чують слово- свідчення християн-пророків, то чудо зайве (бо вже читають- слухають!), і якщо не розуміють (не зняли покривало з серця (див. 2 Кор. 3: 14-15), щоб розуміти Євангеліє Царства Божого), то чудо (навіть воскресіння чотириденного Лазаря, який вже смердить і розкладається) не допоможе, а навпаки, ще більше озлобить єретиків-сатаністів («убити і Лазаря» – див. Ін. 12: 10). Ще раз повторимо: там, де читають «Закон і Пророків» (Писання), – чудо- знамення не потрібне, воно і недоречне («Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не ввірували в Нього» (див. Ін. 12: 37); скільки чудес сотворив Господь перед юдеями, а вони кажуть: біса має, силою князя бісівського виганяє бісів, п’яниця і черевоугодник, друг митарям і грішникам – вони (юдеї) вірили в чудо (в Старому Завіті було багато чудес, і воскресіння мертвих в тому числі!), чудо для них не диво. Та й чудо максимум, що може – спонукати слухати чудотворця, що він говорить, що проповідує (і в жодному разі не може зробити віруючим – віра від слухання, а не від чудес! Відповідальна довіра йде після слухання, а хто довіряє, зважаючи (тільки) на чудеса, – той безумець, і готує собі швидку погибель!). Тому Церква словом врозумила-викрила єретиків (чудо не потрібне – бо вони (УПЦ КП) вислухали, почули і зрозуміли, і дали офіційну відповідь 27.07.2016). Якщо, коли Церква викривала єретиків УПЦ КП, обійшлося без чудес (єретики вислухали пророцтво про себе: УПЦ КП – синагога сатани та єресь, і дали відповідь, підтвердивши це пророцтво), то тим більше зараз немає потреби в чудесах, юродстві (хоч вони (чудеса) ніколи не припинялися – Любов Божа повсякчасна!). Була би потреба в особливому чуді-знаменні-юродстві («громах і блискавках»), якби єретики УПЦ КП не хотіли йти на контакт і не хотіли слухати свідчення Церкви, але єретики (на превелике диво! – по милості Божій) вислухали пророцтво і відповіли чітко і однозначно, давши знати всім хто вони – єретики і діти диявола! Тому Святі (Церква) не мовчать (тільки голос їхній чути ніхто не хоче!), і викривали, і викривають єресі, і єресь УПЦ КП викрита (і не перестають викривати; на жаль, тільки чути, розуміти і каятися ніхто не хоче!) – єретики відреагували на пророцтво і відповіли 27.07.2016, підтвердивши свою єресь, і згодом ще раз підтвердили, що вони знають, що говорять, і що 27.07.2016 вони не помилилися (див. «Єретична хула…» ч. 1, 2, 3, 4). Якого ви ще хочете свідчення, чуда, знамення?! Якщо голосу (свідчення) Церкви не слухаються, не впокоряються (те, що єретики УПЦ КП почули свідчення- пророцтво Церкви, вони засвідчили своєю реакцією-відповіддю синодом 27.07.2016 (див. вище 15-ий журнал)), то якщо хто і з мертвих воскресне – не врозумляться і не повірять! Вже всі (і Церква, і єретики УПЦ КП) все сказали, залишається молитовно- любовно чекати на покаяння єретиків-сатаністів і попереджати інших, щоб не йшли путями антихриста (словом і чудом вже не допоможеш – гордого спасає-врозумляє тільки Бог; ще раз вчитайтеся в Откр. 3: 14-17).

***

Святі ніколи не виступали проти принципу ієрархії та покори їй (не виходили за межі гіпса-ієрархії і не скидали його (гіпс), який би він не був грішний (які б не були грішні завгоспи-попи всіх рангів), допоки він не єретичний (тобто доки попи не єретики)! Вони викривали (різноманітними способами) з любов’ю та милосердям злочини та аморальність ієрархів (це одна з причин недовговічності святих в ІІ ф. і., які несли(уть) пророче служіння в Церкві), але не руйнували принцип ієрархії-гіпса (не закликали(ють) до революцій (приклад реформації-катастрофи – протестантизм) – скидання-гіпсів та запровадження нових видів організації тіла церкви. В Церкві неможлива ніяка реформація і ніякі зовнішні переміни та перевлаштування! Дух творить собі форми! Тому святі закликають до революції в собі – до тотального покаяння кожного члена церкви, і згідно духовного стану тіла церкви будуть і відповідні попи-гіпси). Святі ніколи не виступали проти ієрархії, вони викривали злочинства, неправди, але коли їх ніхто не слухав – вони замовкали (це сумні часи в церкві, коли святі мовчать), тобто вони нікуди не йшли, ніяких паралельних структур не створювали (тобто опозицію до гіпсів-попів) – залишалися під гіпсом (тільки у боротьбі з єрессю були безкомпромісними)! На великому терпінні і смиренні святих (які, звичайно, все розуміють) стоїть церква, її непохитність. Якщо ієрарх нікудишній – то «будь послушний йому, як труп» – заповіт великого святого, який жив у часи величезного безчестя ієрархії!⁵³ Єдине, з чим не може бути компромісу – це єресь! Тому після викриття єретика бути покірним йому (цьому ієрарху-попу-гіпсу) – злочин! Тому єретикам-гіпсам святі не підкорялися і не замовкали (коли їх ніхто не слухав і не зважав на пророцтво про катастрофічний стан церков), як у випадку з (тільки) аморальними попами-ієрархами (які не були єретиками, тобто до них прикладними є слова заповіді: все, що скажуть вам попи, – робіть, але за ділами їхніми не робіть, тобто не наслідуйте гріхів їхніх. А от єретика в жодному разі слухати не можна – він говорить хулу на Духа Святого, єресь, вводить народ Божий (оголошених) в оману, вказує хибний шлях – шлях, який веде в пекло, називає шляхом в Царство Боже; вказує на антихриста, а каже, що це Христос! Тому, перебуваючи під не єретичною ієрархією (бо слухати єретика та підкорятися йому – це гріх, хула на Духа Святого), в терпінні та смиренному віданні (розпізнаючи дух часу та катастрофічний стан духовної реальності церков та «вірних»), знаючи, що людськими силами неможливо вилікувати цю хворобу (єресь) секуляризму (тотального егоїзму, самості, індивідуалізму, нелюбовності, відчуженості – все стає плоттю), яка шаленими темпами прогресує та веде тіло людства до летального кінця (в ІІ ф. і.), коли все стане плоттю, землею…, у стані відання своєї немочі та особистого неоплатного боргу:

За добрий стан святих Божих Церков Господу помолимось тотальним, безкомпромісним покаянням, тотальним оголошенням (самих себе і в смиренній любові один одного), створенням із приходів (піщинок-егоїстів, релігійних споживачів-блудників) парафій-Євхаристій взаємно попарно-з’єднаних (всіх зі всіма) шлюбними узами кафоличних іпостасей (принаймні рухатися в цьому напрямку до Євхаристії, Царства Божого)… І Господь помилує нас – тих, що моляться Йому зі смиренним і сокрушенним серцем, даром Духа Святого! Амінь!

***

У дні Ноя ніхто не вірив пророцтву Ноя, який пророкував людям, що вони у великій небезпеці (смертельно, пекельно хворі – суть плоть!), та будував Ковчег, – їли, пили, виходили заміж, одружувалися: просто жили (як тваринки, помишляючи виключно про земне!) – і прийшов потоп… У дні Лота в Содомі і Гоморрі життя йшло своїм содомо-гоморрським руслом: звечора ще все було як зазвичай, а над ранок линула сірка з вогнем і потопила плоть… Так само зараз – ніхто не вірить, що людство перебуває в страшному духовному антихристовому стані; що УПЦ КП – синагога сатани, збіговисько антихриста, єресь – цьому ніхто не вірить!? Хоча плодів-ознак сатанинської діяльності цієї (УПЦ КП) злочинної організації більш ніж достатньо! В останні дні історії буде (і вже є!) так само, як було у дні Ноя: люди були безпечні у своєму безумстві, і пророцтво Ноя ніхто не слухав, і ніхто не вірив (а тільки сміялися з нього, як з божевільного, який будує корабель на суші у пустині віку цього), так само і тепер пророцтво і заклик до покаяння ніхто слухати не хоче. «У нас все нормально, – ідеологічно промивають народу мізки єретики, слуги сатани, – а якісь безумці (християни) твердять: “Велика біда! Пекельний пожар! Катастрофа!”». Хто має очі чути, нехай розуміє!

Сторінки: 1 2