Скажемо декілька слів про Писання, а саме – як правильно читати та тлумачити Його. Але спочатку розповімо одну історію- гумореску. В один православний храм якось зайшов сектант- проповідник з Біблією в руках. А там якраз закінчилась служба. Сектант підійшов до пресвітера і говорить: «Дайте мені 20 хвилин, і я доведу по Біблії, що не можна шанувати ікони, бо це ідоли, і взагалі ви все тут неправильно робите!». Пресвітер говорить: «Ну що ж, будь ласка…». І тут «проповідник» почав цитувати Писання на тему різноманітних православних «неправильностей». 15 хвилин, 20, 30… Пресвітер зупиняє його і каже: «Ви знаєте, люди цілий день працювали на роботі, а потім 2 години простояли на службі… В принципі всі все зрозуміли, про що Ви хотіли сказати. А хочете, я, спираючись на Св. Писання, доведу, що Ви повинні повіситися!». «Що?! Як?! Повіситися?! – зніяковів сектант, і де ж це написано?». Пресвітер взяв Біблію, відкрив її, ткнув пальцем у текст, і говорить: «Читайте, що написано», – а написано було: «…він (Юда) вийшов, пішов і повісився» (Мф. 27: 5). Потім перегорнув декілька сторінок і прочитав: «Іди і ти роби так само» (Лк. 10: 37)…
Смішно?! Але, на превеликий жаль, так читають і тлумачать Писання всі «християни» («православні», католики, а не тільки протестанти)! Ми вже довели (див. І, ІІ, ІІІ ч.), що будь-який текст («букву») можна наповнити будь-яким змістом (тексти Св. Писання єретичним, сатанинським змістом-духом, і навпаки). Всі єретики за Св. Писанням оправдовують свої єресі (і кажуть: «там так пише», хоча навіть по букві йдеться про протилежне!). Кожен читач прочитує в кожному тексті самого себе! Тому Господь не типографію заснував (щоб книжки, брошури друкувати та роздавати і розповсюджувати аж «до краю землі»), а послав на проповідь живих людей, живих свідків настання Царства Божого (які все для всіх: для юдеїв, як юдеї, для язичників – як язичники, для атеїстів – як атеїсти), повних Духа Святого! Тому пильнуйте, як читаєте, слухаєте?! Не обманюйте себе і шукайте живого безпосереднього спілкування-поради з людьми, досвідченішими за вас у духовному житті (ви може і не знайдете таких людей, але за смиренний помисел Господь збереже вас; тільки будьте щирі і правдиві до кінця!), а не кажіть гордовито, самонадіяно, що я можу навчитися молитися по книжках (якщо ви так мислите – ви вже наполовину в омані).
Апостол каже: «Усе Писання богодухновенне…» (2 Тим. 3: 16). Що таке богодухновенність Писання Церкви ясно продемонстровано в Євангелії від Луки. Ніхто не заперечує, що ця книга – результат божественного надхнення, разом з тим Лука починає її зі ствердження, що вона є наслідком найретельнішого дослідження: «…спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати…» (див. Лк. 1: 1-4). Божественне надхнення не сходить на людину, яка сидить склавши руки і з пустими думками, і яка чекає невідомо чого, а на людину, яка думає, шукає і досліджує. Істинне надхнення приходить тоді, коли шукаючий, допитливий ум людини з’єднується із сокровенною Істиною Духа Святого, Духа Божого. Слово Боже дано (Істина дана, подарована), але засвоюється Воно тільки людьми, які шукають Його: «Шукайте і знайдете» (Мф. 7: 7).
Ми говорили, що тільки автор (і ті, кому автор розповів) знає, про що написано в його книзі! Хто є автором Св. Писання? Вважаючи книгу богодухновенною, ми повинні вважати її первинним Автором Самого Бога (Духа Святого, Який «говорив через пророків» (див. Діян. 28: 25, Рим. 1: 2, Євр. 1: 1 та ін.)), а християнина – Його пророком. Але пророк – не безвольний інструмент Бога, а людина з її свобідною волею (яку Люблячий Бог поважає і береже), з усіма своїми людськими рисами, в тому числі з особливостями його як літератора і богослова. Християнське Священне Писання завжди має двох авторів: Бога і людину (пророка, християнина); («…вгодно Святому Духові і нам» – див. Діян. 15: 28). Слово Боже одночасно і божественне, і людське, як і Слово Бога Втілене, Ісус Христос, є одночасно і Бог, і Людина. (Оскільки співавтором Писання є людина, то в ньому можуть бути помилки, неточності. Напр., євангеліст Марк пише, що Господь Воскресне через три дні, після трьох днів, тобто в понеділок (див. Мк. 10: 34), а має бути: на третій день, як у інших євангелістів (див., напр., Мф. 8: 31, Лк. 18: 33)).
Автор змісту, Духу Писання – Дух Святий, а автор форми, жанру, стилю подачі-передавання богослів’я, тобто «букви» Писання (різноманітних форм передання (слова, музика, звуки, фарби, архітектура, чини тощо), в яких передають відання Духа Святого, Царства Божого), через яку подається-передається Дух Святий – людина (Духоносець, християнин, пророк). (Кожен християнин – пророк Божий!). Не зайвим було б у кожній книзі Св. Писання ставити значок авторського права (©), для того, щоб кожен читач міг взнати, до кого звертатися, аби дізнатися про що (чи про Кого) тут пишеться (бо про що пишеться в книзі знає тільки Автор(!) та ті, хто взнали про це безпосередньо від Автора, – ті, хто перебувають у традиції відання Духа Писання):
© Зміст-Одкровення, Дух Передання – Бог, Ісус Христос, Дух Святий!
© Буква Писання, різноманітні форми Передання – Церква, християни, Духоносці!
Отже, про що пишеться в Св. Писанні знає тільки Автор (Бог, Дух Святий) та співавтори (християни, тобто Духоносці). «Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, надхнені Духом Святим» (2 Пет. 1: 20-21). Тому розуміння Писання не залежить від волі людської, людської мудрості, вченості, від академій, профффесссорів, біблеїстів (див., напр., КПБА, ми в ІІІ ч. свідчили про цю бурсу, в якій «просвітителі» не знають ні Писання (навіть «букви», а про суть-дух годі й говорити), ні Сили Божої). Писання тлумачиться тільки Духом Святим (герменевтика, тлумачення пророцтв, Писання пророків (Св. Писання) – це харизма, дар Духа Святого – див. 1 Кор. 12: 10).
Писання читається-тлумачиться Духом Святим, а не текстами (іншими Писаннями: «святими» чи трохи «менш святими»)! Писання читається життям во Христі – виконанням заповідей Божих, які отримуємо в школі оголошення від християн, від Духоносців, які самі є словом Божим, Святим Писанням! Ми наводили фрагмент Писання – Рим. 7: 14-21 – і бачили, як його прочитують «християни» (всіх конфесій), «богослови», доктори, профффесссори…
Книга – річ добра тільки в Добрих руках! Як і будь-що добре тільки у Добрій волі, в Істині, в Дусі Святому! А лукавий – безумний і сліпий, бо на очах у нього жидівське покривало злоби, егоїзму, лицемірства, користі, ідолопоклонства, – тому очевидних речей не бачить і не чує! (Пам’ятайте: найтяжчий, найнебезпечніший симптом гріха (пристрасть) – лукавство, лицемірство; тому і лукавим лицемірам горе, велике горе (див. Мф. 23)). Не забувайте, що по Писанню (найсвятішому!) можна будь-що зробити (навіть Христа, Бога вбити!), можна будь-що оправдати (будь-яке зло, єресь, сатанізм тощо)!
Оголошення – це школа смирення і милосердя, благодаріння, молитви і смиренномудрості! Оголошення (підготовка до Хрещення-Шлюбу) – це не зубріння текстів, цитат, а ревне виконання волі Божої, заповідей Божих! Тому завдання всіх спілкувань-читань, бесід з друзями-порадниками – це пізнати волю Божу, заповіді Божі і виконати (намагатися виконувати) їх!
Найпершими та постійними вашими співрозмовниками, друзями-порадниками мають бути:
ПАРАФІЯ та ПАРАФІЯНИ – ті, хто раніше за вас стали на шлях довіри Церкві (про віруючих ми мову не ведемо – їх з вогнем серед білого дня не знайдеш), тобто вже (зацікавилися «рекламою») почали життям перевіряти, чи справді реальність така, як про неї свідчить Православна Церква; ті, хто є досвідченішими за вас у духовному (євхаристійному) житті та оголосять вас; ті, хто намагаються створити парафію, стати парафіянами, і вже тоді разом з ними спілкуватися з такими співбесідниками:
АНТОНІЙ СУРОЖСЬКИЙ, митрополит.
ОЛЕКСАНДР ШМЕМАН, протопресвітер.
ОЛЕКСІЙ ОСІПОВ, професор.
КАЛІСТ УЕР, єпископ.
ВОЛОДИМИР ЛОСЬКИЙ, професор.
Залишити відповідь