***

«Яким би тяжким не був хрест, який несе людина, але дерево, з якого він зроблений, виросло на ґрунті її серця». (Хрест сам собою не благотворить! На нього потрібно подивитися очима Христа, потрібно разом з Христом розіп’ястися (розіп’ясти своє его, свою невдячність, свою гординю)! Зі смиренням («по ділам моїм») та благодарінням («слава Тобі, Боже», «пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм») випити чашу скорбот, яку дає нам Отець-Любов, і з якої перший випив за мене Син Божий!

Вся реальність (кожної миті) – океан Любові (Божої), з якого я ще не скуштував жодної краплі. Хрест – можливість спожити Бога, Божу Любов. Можливість (Єдина!)! Поза Хрестом немає радості!

«Якщо ти бачиш, що в тобі немає любові, а бажаєш мати її, то роби діла любові, спершу навіть і без любові (як раб виконуй заповіді Божі). Господь побачить твої бажання та старання і вкладе у твоє серце ЛЮБОВ» (стань добрим і вірним рабом, щоб свого часу стати сином). «Жити просто – краще за все. Голову не ламай. Молись Богові. Господь все влаштує. Не муч себе обдумуванням, як і що зробити. Нехай буде так, як станеться – це і є жити простіше». «Не жахайся, не терзайся (про завтрашній день, про майбутнє, досить тобі справ і турбот нині, тут і зараз!) – Бог все влаштує на добро і на спасіння». «Жити – не тужити, нікого не осуджувати, нікому не докучати і всім – моє шанування (смирення перед усіма)». «Жити за серцем – це не втручатися в чужі справи і бачити в інших все добре» (прп. Амвросій Оптинський).

***

Бог – Творець і Господь неба і землі, і як такий Він є принципіально невидимий, незбагненний, перебуваючи в тайні Своєї трансцендентності. Але Він відкриває себе. Не люди відкривають Бога, а Бог відкриває Себе людям. І   відкриває Він Себе не гордим, які вважають себе мудрими і розумними, а смиренним, малим «дітям», «немовлятам», «убогим Духом», залишаючись прихованим від високомірних. Як риторично запитує апостол Павло: «Де  мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство?» (див. 1 Кор. 1: 20). Бути віруючим християнином зовсім не означає мати знання усіх вчень і теорій про Новий Завіт, про Ісуса Христа (всіляких богословій, всього Писання)… Віра – це знання не про Христа, а знання Самого Христа (відання Лагідного і Смиренного). А таке відання осягається не сумнівною земною мудрістю, а одкровенням небесної Благодаті (яку приймають тільки смиренні, «убогі Духом», а інші не можуть вмістити!).

***

Диявол не спить – він співає колискові (присипляє мерців, щоб часом хтось із них не почув голос Божий і не воскрес із мертвих)! А Господь будить (скорботами, бідами, хворобами, стражданнями, катастрофами, пандеміями…) до Життя Вічного!

***

Християнство (Церква, Євхаристія) – це особистісні стосунки людини з Богом, з Ісусом Христом! А не безликі взаємини – із заповідями, обрядами, чинами, тобто це не релігійне благочестя, а життя во Христі, це іпостасне життя в любові до Особи Ісуса Христа (Пресвятої Тройці, Отця, Сина, Духа Святого), до Христових (Божої Матері, Пресвятої Богородиці і всіх святих). Церква Христова – це не релігія! Людське серце змінюється (зціляється) не від благочестивих релігійних дій, а від особистісних покаянно-благодарних стосунків з Христом, з Живою Особою (в Дусі Святому), а не з мертвою формальною буквою закону-релігії- писання!

Церква (будучи Любов’ю во Христі, Любов’ю до Ісуса Христа) вчить нас любити Ісуса Христа. Життя в Церкві розвиває взаємини, але це особистісні, іпостасні стосунки між людиною і Христом (а во Христі з Отцем і Духом Святим, і всім світом), а не між людиною і вченням Христовим. Євангеліє, Таїнства, чини, обряди – це те, що допомагає нам досягнути вершини любові до Господа Ісуса Христа. Головне не труд і праця, а Любов. Ми створені не для роботи в поті лиця, а для Любові, для Вічної Весільної Трапези у Царстві Божому, у спокої (тобто блаженстві)

Пресвятої Тройці. Ми покликані з небуття до буття, тобто на Весілля (див. притчу про званих на вечерю). А на весіллі гості не працюють, а тільки радуються за Винуватця свята, та за співтрапезників!

Ми не входимо у стосунки з Христом тому, що обмежуємося просто релігійними обов’язками (освятити, похрестити, повінчати, поховати… і це все для себе, а не для Христа! – дет. див. ІІ ч.).

«Релігійна людина» – таке словосполучення означує спотворену особистість, у якої ніколи не було особистісних стосунків з Богом. Люди такого типу тільки виконують свої обов’язки стосовно Бога, але не намагаються вступити в хоча б якісь стосунки з Богом.

«Релігійні люди» – фарисеї, садукеї, законники-«богослови», попи різного ступеня тяжкості – лукаві лицеміри – це найбільші вороги Церкви! Це люди, які слухають проповіді, самі проповідують – але нічого з того не роблять і тим, хто хоче щось робити, – всіляко перешкоджають! «Релігійні люди» (лукаві лицеміри) переконані, що вони близькі до Бога, друзі Його, що Бог їхній боржник (у них заслуг і надзаслуг тьма-тьменна) – ці люди часто (в ІІ ф. і.) невиліковні (у своїй гордині-омані). Бога розіп’яли (і донині розпинають) «релігійні люди»! Грішники (тобто неблагочестиві: вбивці, блудники, злодії-корупціонери, перелюбники…) принаймні усвідомлюють, що вони грішники. Ось чому Господь сказав, що митарі і блудниці поперед «праведників» йдуть у Царство Боже; а фарисеям сказав: ви, «релігійні», не увійдете в Царство Боже, тому що слово Господнє ніколи не змінювало ваших сердець… Лицеміри лише долучались до виконання-додержання релігійних формальностей…

Церква подібна до лікарні, де нас лікують (від пристрастей- гріхів і гріха – які не допускають в наше серце Любов Духа Святого) і допомагають любити Христа. А любов до Христа є полум’я (Духа Святого), яке загоряється в смиренному і сокрушенному, молитовному, милосердному серці! Якщо ми помічаємо в собі егоїзм, злобу, лукавство, лицемірство, порок (у будь-якій формі), то повинні усвідомити і визнати, що Христос

(Дух Святий) не може увійти в наше серце, допоки воно повне

«гіркоти гріховної». А мета життя – стяжати Духа Святого, стати Щасливим! Якщо я не маю любові, то який смисл від того, з’їм я чи не з’їм сьогодні м’яса?! (До речі, дієта до Церкви стосунку не має!). Можна строго постити і мучити ближніх своїх (дружину, чоловіка, дітей, батьків…) з ранку до вечора, не прощати, осуджувати, зневажати… В Церкві ми повинні уподібнюватися Христу, крок за кроком, від сили в силу… А то ходять люди в церкву роками, а позитивних змін – жодних, тільки злобнішими, лукавішими, лицемірнішими стають (уподібнюються дияволу, лукавому, а не Христу; і оскільки тими людьми ніхто не займається, ніхто не оголошує їх, то звідси випливає логічний висновок, що ходять вони справляти свої релігійні нужди в синагогу сатани, а не в Церкву Христову; тому й уподібнюються не Христу, а лукавому, дияволу! По плодах їхніх пізнаєте їх, і якого вони духа: Христового чи анти- христового. Про одну з таких багатомільйонних синагог ми свідчили в ІІІ ч. Пильнуйте! Бог є Любов – все допускає!).

Люди, які не шукають щиро Істини і не знають (не відають), що є християнство (не відають Духа Святого, а в Дусі Святому – Христа), як вони можуть розпізнати анти-христа, анти- християнство?! Правильно: ніяк! Антихрист пізнається не по вигляду і словах, і не по «добрих ділах», а по плодах, тобто по духу. У християн одна мета – Христос, тому християни (і оголошені) все роблять заради Христа, щоб стяжати Духа Святого. А в антихриста і слуг його тисячі цілей, мотивацій, і всі вони без-Божні, анти- Христові. Наприклад, можна давати милостиню, але головне – з якою метою: щоб мене прославляли люди (як фарисеї- ідолопоклонники – колишні й теперішні), щоб перемогти на виборах президента, мера, потрапити до Верховної Ради, … чи тому що намагаюся виконати заповідь Господа Ісуса Христа, тому силую себе з думкою про Господа (Якого люблю, і тому виконую волю Його) виконати кожну Його заповідь, чи борюся з пристрастю грошолюбства тощо. Дія одна, а мотивацій, духів – тисячі! Диявол являється у вигляді ангела світла, свою злобу завжди прикриває «добром», «добрими ділами», яких прагнуть сини віку цього: хліба і видовищ! (Хліба (грошей побільше, зарплата, пенсія – гідні рабства) і видовищ (щоб по телевізору, в інтернеті, соцмережах було побільше цікавенького, видовищного…) – поїв, насолодився і в монітор, екран очі впер – що ще потрібно бідненькій людині?! Антихрист це і обіцяє: 4G, 5G, … 100G інтернет (зі швидкістю 100 Tb/c), гідна зарплата, пенсія і соцпакет усім! Що ще людям треба, щоб забутися, розвіятися… Милостивий Господь будить людей до покаяння, але все менше і менше людей чують та розуміють цю Ласку Божу, і все йде до того: «Коли Син Людський прийде, чи знайде Він віру на землі?!»). Всі помисли людини про земне, тимчасове життя – люди стають плоттю, як і перед потопом було (див. Бут. 6, Мф. 24, Лк. 17). Більшість людей приймуть антихриста (і вже прийняли), а якщо додати до цього («хліба і видовищ») ще чудеса і різноманітні знамення, якими зводитимуть (і вже зводять у погибель) слуги антихриста нещасних людей, то як їм встояти перед цими «добродіями»?! (Бідненькі, не знають, що добрим ділом є тільки діло, звершене ради Христа, заради стяжання Духа Святого!!!).

Тому ще раз кажу: як людина, яка не знає Христа, зможе розпізнати антихриста?! Як людина, яка не знає ні Писання (православної вказівки на Істину, на путь стяжання Істини, Духа Святого, закони і порядок духовного життя), ні Сили Божої, розпізнає путь омани, путь антихриста?! Ніяк! Тому приймуть (і вже прийняли!) «християни» антихриста, якого чекають! Якби «християни» були християнами (чи принаймні православними оголошеними), то відали б Христа Воскреслого, Який перебуває з нами повік, спілкувалися б з Ним у Дусі Святому (а по-особливому в Євхаристії!). Юдеї розіп’яли Христа-Месію, Якого чекали! Теперішні жидівські синагоги антихриста (так звані «християни», церкви православні) так само розпинають Христа і очікують на друге пришестя… антихриста! Бог-Любов все допускає! Хто має очі чути, нехай розуміє!

Церква проповідує не вчення чи релігію (збірку канонів- законів-заповідей та якісь форми благочестя-релігійності – догоджання-ублажання якогось примхливого, непередбачуваного божества, яке може і помилувати, а може й покарати… тому шашличками і ароматами ладану та запашних олій потрібно ублажити-задобрити його…) – а Особу Ісуса Христа! («Ми проповідуємо Христа розп’ятого… – це для «мудреців» безумство, а для релігійних людей – спокуса»). Християнство – це Шлюб з Христом, це за-Мужнє життя за Христом, во Христі. Це і є правильне духовне життя в Дусі Святому (а для оголошених – заради стяжання Духа Святого). Аскеза в Церкві – боротьба за вірність Христу (а не кодексу етичних законів-заповідей), проти всього, що відділяє мене від Христа, від Духа Святого, боротьба за те, щоб завжди бути в Дусі Святому. Мета життя – стяжати Духа Святого – Любов до всіх і всього! Де є аскеза, а немає Христа (цілі з’єднатися з Христом), де метою є стати безстрасним, чудотворцем, прозорливцем… – там прєлєсть-омана і кінець такого забігу- подвигу – погибель і сатанинська гординя. Головне, стяжати не дари, а Ісуса Христа, Духа Святого: «якщо я маю всі дари Духовні (див. 1 Кор. 12), а любові не маю – то я ніщо (див. 1 Кор. 13)!», «вже не я живу, а живе в мені Христос!», «…чи не досягну і я Христа, як досяг мене Христос»!

Не забувайте: Бог – Люблячий, Милостивий Отець наш!

Сторінки: 1 2