Зустріч з Істиною у цьому світі (який у злі, лукавстві перебуває) – це кризова подія (момент суду), а пізнання Істини – болісний процес покаяння-самозречення, розіп’яття своєї плоті з її пристрастями та похотями! Істина в цьому світі (тому, хто пізнає Її) робить боляче! Істина – це хрест для плотського, егоїстичного ума і волі! Найбільше мук-страждань від Істини (= Любов) зазнають лукаві лицеміри, безумні і сліпі, тобто хулителі Духа Святого, Духа Істини! Що більше лукаву людину люблять, то більше вона страждає (і страждатиме доти, доки не смириться). Тому ми (заради немочі плоті слухачів-читачів та з огляду на повсюдну епідемію алергії на Істину, хули на Істину… в передпотопний час тотального заземлення, оплотнення, обездуховлення (див. Бут. 6: 3; 2 Тим. 3: 1- 5; Лк. 17: 26-30)), перш ніж продовжити далі повідати про Істину (про Бога, Господа Ісуса Христа, Духа Святого, Царство Боже (Яке вже настало), оголошення-покаяння (путь до стяжання Духа Святого)) та путі пізнання Її, просимо прощення у всіх тих, хто, почувши слово Істини (передусім діагноз свого духовного стану), образився чи образиться (коли почує) на нас! Простіть мене і всіх, хто зі мною служить Слову Істини! Найперше просимо прощення у всіх наших братів і сестер (Божественно Богом Любимих!), кого ми поіменно згадували (характеризуючи їхній духовний стан різкими словами: сатаніст, єретик, антихрист, служитель синагоги антихриста тощо): … і у всіх вірних УПЦ КП, ПЦУ, УПЦ МП, РПЦ, УГКЦ, РКЦ, протестантських організацій… – у всіх, хто себе якось побачив (чи йому підказали «добродії») межи тими, кого ми кличемо до покаяння різким словом і образився! Простіть мене! Простіть нас – заради Ісуса Христа, заради Істини, заради спасіння, яке немислиме без прощення-милосердя («Отче, прости нам провини наші, як і ми простили винуватцям нашим!», «Бо якщо не простите людям провин їхніх, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших!», «Любіть ворогів ваших!», «Ненавидь гріх, а грішника люби!»).
Оскільки пожар (про який ми свідчили у ІІІ ч.) непогашений (ніхто й не збирається його гасити)1 і дедалі дужче розгорається, то ми будемо про нього (про цей пекельний пожар) нагадувати – потерпіть, і придивляйтеся до себе: чи ви часом не горите, чи не в пеклі ви часом?! Тому простіть нас! Потерпіть нас, бо різкі слова, характеристики духовних станів сучасників (насамперед «духовних» вождів, «духовної» еліти: попів-жерців, …) і надалі звучатимуть на сторінках наших книжечок! Це наш обов’язок (і перед Богом, Який сподобив нас пізнати Істину, довірив нам це пророче служіння, і перед нашою совістю) і діло любові: кликати до покаяння! (І щоб хтось, бува, не подумав, що якщо ми протягом деякого часу перестали говорити про цю пожежу пекельну (про єресі, омани (напр., ПЦУ)), то її вже немає, все вже нормально!? На жаль, маємо констатувати, що з того часу, як ми почали повідомляти про пожежу, стало ще гірше! Пильнуйте!). Нас запитують, докоряючи: «Якщо ти просиш прощення, то навіщо продовжуєш говорити різкі слова («ображати», «обзивати»)?! Твоє прощення лукаве! Спочатку замовкни, а тоді вже говоритимемо з тобою про прощення… тебе…». Ми не можемо не свідчити про Істину, не викривати єресі та всілякі омани-прєлєсті, які стали нам відомі, не можемо не застерігати ближніх від путі антихриста та різноманітних пасток бісівських, про які сповіщено нам, не можемо не благовістити Євангеліє, попередньо не завершивши процеc демонтажу анти-Христових підмін Євангелія (отакі ми немічні – не маємо сили не благовістити Істину! Простіть нас!). Ми багато говорили про «прощення», про те, що означає (як ми розуміємо значення-вказівку слів): простити, просити прощення (див. І ч.). Тому простіть нас, потерпіть нашу «любов». Не для того ми це все говоримо, щоб когось образити, а заради покаяння всіх нас, заради спасіння в Господі Ісусі Христі, заради стяжання Духа Святого, заради Щастя (Царства Божого), Яке вже настало і всім подароване! Бог є Любов! Кожна людина повсякчасно Божественно Любима Богом, в якій би омані, в якому б духовному стані вона не перебувала: єретик, антихрист, сатаніст, вбивця, блудник, содоміт, фарисей, лицемір, лукавий, безумний і сліпий… Любить кожну людину (кожного грішника) Господь Божественно, ім’я кожної людини – «той, кого любить Бог!»; і ті, що хочуть бути з Богом (бути Щасливими), мають любити всіх («Любіть ворогів ваших (і противників Бога, і Церкви, і Віри Православної, і хулителів Духа Святого… всіх ворогів! – Любіть їх, жалійте, милуйте…): благословляйте їх, моліться за них, добро творіть їм!»), служити всім (в ім’я Ісуса Христа) на благо, щоб вони досягли Щастя!
Пильнуйте, як любите ближніх, як служите їм тими дарами, які дав вам Господь!
Нам кажуть: ми не просили нам служити, подавати нам милостиню, оці «дві лепти». Ми знаємо, що ви нас не просили (щоб ми відкривали нашу «аптеку»), бо ви не бачите своєї убогості, нужденності, сліпоти, наготи, жалюгідності (див. Одкр. 3: 17), а ми побачили, і через це відважилися подати вам милостиню – з того, що маємо, що відаємо, знаємо (духовні «дві лепти»)! Тому ми самі (у світлі Істини), бачачи нужду вашу (насамперед у Слові Істини), зважилися на це мізерне подаяння. А ви простіть нас, якщо ми нашою милостинею, щиросердим даром образили вас. Не заради образ чи принижень ми робимо це (подаємо «дві лепти»), а заради любові. (Принагідно хочу спитати відвідувачів нашої аптеки: якщо ви не потребуєте милостині Слова Істини, то що ви тоді робите в нашій «соціальній аптеці» для убогих «бабусь» нашого хутірця?! Чи може прийшли підглядати нашу свободу в Христі-Істині?! Не робіть собі зла!). Ми знаємо, що лукавий, єретик, антихрист кожне наше слово (і передусім про прощення) витлумачить зле, лукаво; але ми наше слово адресуємо не лукавим, а тим, хто ще хоч трохи може чути Слово Істини, чи просто тверезе слово здорового глузду!
Тому ще раз і ще раз нагадуємо: всюди, де ми говоримо-свідчимо про сатанізм, єресь, синагоги антихриста тощо, – знайте, що це не вирок, а тимчасовий стан, який лікується покаянням!!! Потерпіть різке слово заради точності діагнозу хвороби та спонукання до невідкладного лікування-покаяння!!! І тому, читаючи-чуючи ці різкі слова (точний діагноз хвороби), помʹякшуйте їх єлеєм нагадування про Божу Любов та ліки, якими Господь лікує всякий гріх, – покаяння!
Полемізуючи зі мною, один (вірний синагоги антихриста (ПЦУ), який у цій синагозі вважається одним із найсильніших «богословів», є її апологетом) стверджував, що єресі в ПЦУ немає (див. ІІІ ч., де ми на пальцях показали облуду, хулу єретичну вождів-ідеологів цієї злочинної організації і цього «богослова»-інтелектуала зокрема), що зараз взагалі єресей немає, і в ПЦУ все йде своїм нормальним чином (хіба що з точки зору сатани!). І згодом написав мені гнівного листа, в якому звинуватив мене у «зухвалій відвертості та самозакоханій сміливості бути собою»; він, бідненький (який потопає в лукавстві, лицемірстві), пропонував мені поміч – спасти мене «з пекельного царства, в якому я перебуваю», а підтвердженням цього («мого згубного стану») для цієї дитини Божої, крім «зухвалої відвертості» та «самозакоханої сміливості», стало також те, що він у наших книжках побачив забагато знаків оклику (не один «!», як у нормальних людей, а: «!!!!!!….!!!!!»)… Згадалося при цьому, як інший єретик свого часу запитував: чому слово «безумний» написано з дефісом: «без-умний»? А цей: чому так багато знаків оклику?.. Замість того, щоб говорити про суть, про головне – про Істину, вони кажуть, що не так подав, не такі слова вжив, забагато розділових знаків поставив… Так, очільники та «книжники» ПЦУ (зокрема цей інтелектуал-«богослов», як він сам себе називає) потрапили милістю Божою (заради покаяння) у пастку (з єрессю не може бути компромісу!): якщо я не єретик, то тоді синод УПЦ КП та їхні «богослови» – єретики (що ми і довели однозначно – див. ІІІ ч.), або навпаки: вони вожді-ідеологи УПЦ КП (ПЦУ) в істині, а я єретик – третього не дано!2 Тому ще раз кажу: компромісу з єрессю бути не може! Отже, якщо УПЦ КП (ПЦУ) це єресь, то чому ти не викрив єретиків, а продовжував посміхатися їм, підтакувати, мовчанням погоджуватися з хулою на Духа Святого?! Тому лукаві3 лицеміри (ПЦУ) обрали зручну для себе тактику (зауважимо, що євангельські лицеміри, лукаві фарисеї, єретики, будучи викриті, замовкали, а ці (єретики ПЦУ) не мовчать, а цинічно в очі брешуть – як рецензенти наших книг (див. ІІІ ч.) або як цей, згаданий нами інтелектуал-«богослов»): вони стверджують, що ніякої єресі взагалі немає (мовляв, єресі були колись, давно; щоб бути єретиком, треба бути насамперед «інтелектуалом»… та інші абсурди й нісенітниці верзуть), все йде за своїм порядком, все нормально… Тому і кажемо лукавим «спасителям», «помічникам»: себе спасіть, собі допоможіть! А перед усіма зізнаємось, що в нас не вистачило сили лукавити, лицемірити перед єретиками (з єрессю жодного компромісу бути не може!!!), антихристами (див. 2 Кор. 11: 21)! Ми на це нездатні, ця ноша (лицемірити, посміхатися хулителям Істини, Духа Святого та ще й єретикам, робити вигляд, що все нормально: єресей немає, проблем немає, пекельної пожежі немає, все йде добре…) нам не під силу! Тому ще раз кажу: простіть нас немічних (нездатних лукавити, лицемірити… перед єретиками, слугами антихриста, вождями-ідеологами синагог). Ми також не можемо не повідати Істину, не благовістити Євангеліє, не пророкувати (звичайно, будучи свобідними – див. 1 Кор. 14: 32)! Тому простіть нас, потерпіть нас!
Залишити відповідь