Християнин – це людина, яка любить Ісуса Христа, живе ради Христа, відсилає кожного до Христа і показує всім Христа! Тому, де б я не був, що б не робив – я (чи живу, чи помираю) повинен все робити ради Господа Ісуса Христа, на славу Бога Отця, Сина, Духа Святого! Якщо Господу угодно, щоб я хворів – я буду з радістю нести тягар хвороби, боротися з хворобою, лікуватися з радістю, і все це – для Господа Ісуса Христа! А якщо хворобу не можна вилікувати – то буду з радістю-благодарінням нести ласку Божу, вилиту на мене у цій хворобі. Для Господа постити, і для Господа споживати їжу, для Господа трудитися, і для Господа відпочивати… все, що би ми не робили, – ми, які віримо-довіряємо, що Бог є Любов, що Ісус Христос є Господь, вже не маємо права жити для себе, а тільки для Господа Ісуса Христа! Слава Богу за все! Християнин виконує заповіді Божі з однією метою – Любити Бога, виразити свою Любов до Ісуса Христа! Бог є Любов! Ось основа-надія-опора всякого подвигу! І суть усіх зусиль – в радості (я божественно любимий Богом кожної миті, всюди і завжди! Навіть якщо я в ад забреду-заблуджу – а я можу (наділений свободою) подарований мені рай, Дар Божий (кожної миті я в раю – див. ІІ ч.) невдячністю перетворити на ад-пекло) благодарити! Суть життя християнина (Христового) – Євхаристія (подяка). Вся розсудливість, вся порада, всі зусилля (подвиг) спрямовані на одне

– пізнати волю Божу та виконати її, щоб порадувати Його, виявити, висловити вдячність (Євхаристію за всіх і за все), відповісти взаємністю на Божу Любов! А любить Бога той, хто виконує волю- бажання Його!

Хто має якийсь страх, то нехай подивиться на все своє життя як на зв’язок з Богом (насамперед на невимовну повсякчасну Любов Бога Отця Вседержителя, Бога Сина, Бога Духа Святого до мене грішного!), і тоді ніякого страху не буде. Любов проганяє страх. Довіра Богові-Любові проганяє страх. Тому, хто має страх – нехай потрудиться в носінні помислів благодаріння за Промисел Божий, про Божу повсякчасну Любов до мене («і волосинка з голови не пропаде без волі Бога Любові!»). Часте славослів’я Бога, благодаріння Богу, помисли про промисел Божий – ось ліки проти страху (тривоги перед майбутнім: «Ой, що ж то буде?!!» – «Все буде добре!!! Бог є Любов!!!»). Ці ліки не мають протипоказань, вдячності забагато не буває! І не забувати головне – всі ліки вживаються зі СМИРЕННЯМ, без смирення ніщо користі не принесе (мета всіх ліків, подвигів і трудів – стяжати Богоприїмне смирення!), а тільки буде в суд і в осуд (фарисей дякував… і пішов осуджений, не прийняв Духа Святого. А митар смирився (і дякував, сам того не усвідомлюючи; смиренний не може не дякувати православно) і прийняв Духа Святого (див. Лк. 18: 10-14))!

***

«Один чоловік сказав Господу Ісусу Христу: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть» (див. Лк. 13: 23-24). Всі християни – православні хрестоносці, подвижники. Мало подвизатися, ревно трудитися – без православної віри, без правильності-законності подвигу всі труди приводять людину в стан відчуження від Бога, гордині – противлення Богові, здатності розіп’ясти Бога і шукання нагоди вбити Ісуса Христа, «на суд і в осуд» («Мають ревність Божу, та не за розумом, не православну»,

«Хто незаконно змагається – вінка не одержить, буде дискваліфікований», «Настане час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові» (Ін. 16: 2); «будуть говорити і щиро вірити в те, що ″ми діти Авраама, ми православні″, в той самий час коли суд Божий про таких ″православних″ мрійників: ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого…» (див. Ін. 8: 31-48)). Суть православного духовного життя християнина – всіх подвигів, зусиль, діл – віра в Промисел Божий (= Божу Любов, що Бог є Любов безумовна, повсякчасна, діяльна…), розсудливість з порадою (щоб пізнати волю Божу, щоб православно благо-дарити, добро-дарити, звершувати Євхаристійно добрі діла – відповісти взаємністю на Божу Любов – виконати в радості всю волю Любимого Господа Ісуса Христа). Бог є Любов! Ми створені Богом-Любов’ю для Любові, для божественного життя Пресвятої Тройці! Життя Пресвятої Тройці – Таїнство Любові – Любити і бути Любимим – всеціло віддавати себе Іншому, і всеціло приймати Іншого в себе (Таїнство спілкування-перихорези-єдинства: «Я в Тобі, а Ти в Мені, Ми в них, а вони в Нас» (див. Ін. 17)). Тварні свобідні істоти- іпостасі покликані стати «причасниками Божого єства», причасниками цього Таїнства Любові, увійти в Життя Пресвятої Тройці як один із Тройці, стати богом по Благодаті!!! На шляху до обоження тварні істоти (частина ангелів і люди) зробили промах, гріх – не влучили в ціль, зблудили, заблукали, покалічили себе, стали егоїстами з усіма наслідками гордого непослуху. Бог Отець спас людей у Сині Своєму Ісусі Христі і дав нам щедро Духа Святого і відкрив нам путь до обоження, який був закритий для людей після гріхопадіння і аж до Святої П’ятидесятниці, коли Господь Ісус Христос дав людям Силу, Владу (Духа Святого) бути дітьми Божими і звершувати Євхаристію, тобто причащатися Таїнства Любові, Життя Пресвятої Тройці! Отже, мета всьог людського життя – Євхаристія, Любов-Благодаріння, взаємна Любов. (Ця мета-ціль для людини була завжди, однак у Старому Завіті людина не могла вмістити це Євангеліє, що Бог є Любов, не могла вмістити Любов, Духа Святого. В Новому Завіті християни (Христові) вже мають силу бути причасниками Євхаристії, любити в Дусі Святому Божественно Бога і во Христі всіх і все!) А Любити- Благодарити (вмістити Любов, вмістити в собі Іншу Особистість- Іпостась-Всецілісність-Вседержителя) може тільки смиренний, іпостась, яка самоспустошилась (від усього свого), звільнила в собі місце, щоб вмістити Іншого («Я в Тобі, а Ти в Мені», «Не я живу, а живе в мені Христос»). Тому Господь тварним іпостасям Промислом Своїм допомагає стати храмом (вмістилищем) повноти Духа Святого, допомагає «продати» все, зректися себе і всього свого, «зненавидіти» все тварне, і «купити»-прийняти, як (незаслужений) Дар-Милість, Перлину Христа, а во Христі всю Любов-Істину Отця, Сина і Духа Святого, і всіх святих, і всіх, і все!!!

Християни – це ті, хто пізнали Божу Любов (Духом Святим), увірували-звідали, що Бог є Любов, ті, що мають цю православну віру-відання-довіру за основу всіх своїх Євхаристійних діл- подвигів (все, що без цієї православної віри-довіри – гріх). Всі християни – подвижники, воїни!!! Суть всіх подвигів, браней – Євхаристія, відповісти взаємністю Богові на Його невимовну Любов до мене (до кожного, до всіх), щоб полюбити Бога всім серцем, всім розумом, всією душею, всією кріпостю, і во Христі полюбити ближнього, як самого себе (полюбити Христа у всіх і у всьому, полюбити всіх Любов’ю Ісуса Христа)! А Любов – це Божий Дар, Який можна прийняти-вмістити тільки серцем смиренним («Бог смиренним дає Благодать»)! Тому весь подвиг- труд-брань християнина полягає в стяжанні Богоприїмного смирення, яке здобувається великими трудами-подвигами (або терпінням скорбот; чи трудами і скорботами водночас): дай кров – прийми Духа Святого! Любов (Дух Святий) вливається як Дар тільки у чисте серце. Тому, докладаючи зусиль, щоб очистити своє серце від пристрастей, злоби, лукавства, гордині, ревним виконанням всіх заповідей Божих, людина пізнає свою неміч (що вона – ніщо (убога, яка нічого не має) і нічого доброго зробити не може), смиряється і стає здатною прийняти Любов як Дар і, як наслідок, Благодарити, причащатися Євхаристії. Дякувати може тільки смиренний, який знає, що він ніщо – нічого не має свого і нічого доброго робити не може, а все, що має і чим є («ви не свої») – це Дар Любові Інших!!! Егоїст, гордий, який має багато свого (що йому належить, його власність, багатство) і навіть він сам собі належить, дякувати не може (йому немає за що дякувати)! Багатий той, хто має щось своє, щось привласнене, те, на що він має право володіння і використання за своїми забаганками (моє – роблю з моїм, що хочу)! Тому неможливо багатому будь-чим (духовним (привласнити Божу Благодать, дари Духа Святого: чудотворіння, прозріння, зцілення, пророцтво, воскресіння мертвих…), душевним (знання, пам’ять, уява, почуття, емоції, переживання…), тілесним (тіло, здоров’я, краса-врода, різноманітні матеріальні блага…) – як своїм, що мені по праву належить, я достойний всіх благ і земних, і небесних) увійти в Царство Смиренної Любові, Царство Даріння і Благо-Даріння, Царство Свободи, в якому не існує прав (я маю право…), власності (моє…), а тільки взаємна самовіддача всіх усім (ніхто собі не належить – кожен існує як Дар Любові Інших) і всього «свого» (вся тварна реальність – все, що існує – Дар, мені подарований, але він не мій, бо прийнявши Дар, я вже сам увесь належу Благодарінням Даро-давцям) Іншим! Отже, благо дарить, причащається Євхаристії тільки «убогий Духом», тільки він здатен вмістити (не в суд і в осуд) Благодаріння-Любов Святої Євхаристії! Якщо відкриєте серце християнина, то там знайдете милосердя, смирення, вдячність, тобто любов до Ісуса Христа! Православ’я = Євхаристія = Смирення = Любов!

Бог є Любов! В Церкві немає вже ніяких «треба», «ти повинен», «ти зобов’язаний» у законницькому язичницькому релігійному розумінні. В Церкві все виходить із Євхаристії, з Благодаріння, з Любові до Бога. А Любов – це Свобода (де немає свободи – там немає любові, там нема християнства!), а не закон «треба» і різноманітних егоїстичних споживацьких «треб». Суть всіх подвигів – Євхаристія – благодаріння Богові Отцеві через Ісуса Христа Духом Святим за всіх і за все, за весь всесвіт і Промисел Божий про нас, і за самого Бога, Який Себе нам Подарував!!! Вже ніхто нічого не повинен, ніхто нікому нічого не винен, крім Любові.

Пильнуймо, що є причиною наших (тих, які називають себе християнами) трудів і подвигів – віддача себе Богові, чи щось інше, не Євхаристійне, тобто не Церковне. Пильнуймо!

Бог-Любов себе нікому не нав’язує, і Свої заповіді також! Живи як знаєш, як хочеш – ти свобідний; Я поважаю кожний твій вибір, кожен крок. Але якщо хочеш Жити-Любити, то ось Путь, Істина, Життя – Господь Ісус Христос!!! Той, хто пізнав Любов Божу до себе, прагне Євхаристійно пізнати всю волю Божу, щоб нічим не образити (чинячи противне волі Божій, заповідям Божим) таку Любов, щоб порадувати-полюбити Любимого, виконати Його волю-бажання. У Бога нічого не можна заробити, заслужити. Бог Отець Своїм дітям нічого не продає. В Бога нічого не можна купити, з Богом-Любов’ю неможливі жодні торги (що ти можеш Богові запропонувати, якщо все, що ти маєш і чим ти є – це все Божий Дар тобі?!). Діло нашого спасіння полягає в наступному: прийняти все як Дар (серцем смиренним і милосердним), і тут же в цьому Дарі Євхаристією віддати себе і все, що є, Христу Богові!

Християнин (= вдячний Богові за всіх і за все) на всякий час прагне пізнати волю Божу: навчи мене, Господи, заповідей Твоїх, відкрий мені волю Твою, бажання Твоє, щоб я, виконавши їх, прославив Тебе, дякував Тобі. Воля Божа початківцю (оголошеному) – стань Моїм (Ісуса Христа) рабом. Ти ж сам питаєш, що угодно Мені. Ти хочеш для Мене робити це, а Я хочу, щоб ти для Мене зробив ось те! Якщо ти для Мене хочеш щось зробити, Мені послужити, то ти зречися своєї волі (своїх хотінь, проєктів, планів, «добрих» діл) і виконаєш в радості Мою волю! Ось справжня Євхаристія, Вдячність! Тому, хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе (своєї волі, волі свого єства, волі бажаючої, і волею вибираючою (іпостасною) нехай вибере (розсудливістю з порадою, якщо він оголошений; бо досконалі християни знають волю Божу, будучи навчені Духом Святим) Мою волю, Моє хотіння).

Отже, суть духовного життя – віра в Промисел Божий, розсудливість з порадою. Про Промисел Божий (Божу Любов) ми трохи сказали (див. також в І, ІІ, ІІІ ч.), а далі будемо вчитися розсуджувати і радитися, розпізнавати духів та пізнавати віру Православну – без цього всього немислима Євхаристія, Благо- даріння, Добро-даріння, Добро-ділання, Добрі діла-служіння! Немає чесноти без розсудливості, немає доброго діла без розсудливості! Будемо говорити про розсудливість і смирення, без чого ніякого доброго діла бути не може, а істинно благо-дарити, добро-дарити можна тільки Добрими, Благими ділами!

P. S. Мене запитують, докоряючи: «навіщо стільки різних помислів-порад з одним змістом-суттю, навіщо ти топчешся на одному місці, без кінця говориш про одне і те саме?! Розкажи щось нове!». Ви тримаєте в руках «аптеку», а не свою, тобто вами для вас укомплектовану аптечку! Якщо Ви тут собі нічого не знаходите корисного – того, чого шукаєте, то не дратуйтеся (Ви ж самі взяли цю книжку-аптеку в свої руки і почали читати?! Вас ніхто не примушував, не силував до цього!), а відкладіть цю книжечку вбік, та в мирі продовжуйте шукати те, що Вам потрібно. Ще зауважу, що наша «аптека» – це сільська аптека у глушині, куди автобус ходить раз на тиждень, молодь вся виїхала до міста… а залишились тільки старенькі бідненькі пенсіонери, які також «на валізах» сидять – нині-завтра вирушать до Горнього Міста… Тепер розумієте, який асортимент ліків у нашій убогій аптеці (тому Ви й не можете знайти те, що шукаєте – Вам потрібно йти в міську аптеку-супермаркет…): якесь дешевеньке знеболювальне, заспокійливе-обнадійливе, якийсь бинт, пластир, щось від застоїв- запорів (щоб зрушити з місця)… Хоч щось є – при такій бідноті і покинутості напризволяще («Кожен сам за себе!», «Спасися сам!») – і за це Слава Богу! Першу медичну допомогу можна надати (кожній людині, яка відчула гріх (смертність, страстність), безсмисленність, порожнечу егоїзму-гордині, життя без Бога, муки ада-пекла самості-гордині, дати надію на Спасіння-Зцілення, попередньо вирвавши зі страждання-приступу темряви відчаю- безнадії. Не здорові-щасливі потребують Спасителя-Лікаря, а тяжко хворі, ті, хто збагнув, що сам собі ради дати не може з тими болями-муками пекельними, їм потрібен не просто лікар-утішитель, психотерапевт, сексопатолог… а Спаситель (Хірург- Трансплантолог) з ада-гріха-егоїзму (муки якого дали про себе знати симптомами гріховними, пристрасними) і від смерті, ті, кому потрібна невідкладна меддопомога – операція, трансплантація всіх органів, всього єства від Здорового Донора Ісуса Христа, заміна свого «тіла» на Тіло Христове), а далі – до Лікарні, в Стаціонар, в Церкву-Євхаристію (де й відбувається Спасіння-Зцілення, ця рятівна операція-трансплантація всього єства та процес освоєння- засвоєння Нового Єства: грішники віддають самі себе і все своє, і один одного Христу Богу, а натомість отримують Нове Тіло – Тіло Христове, Воскресле, повне Духа Святого, повноту Духа Святого)…

Отже, ця книжечка (як і попередні – І, ІІ, ІІІ ч.) – це аптека, а не конкретний набір ліків конкретній людині, і в ній, як і в будь- якій аптеці, є багато різних ліків-помислів (чи декілька – найнеобхідніших, щоб надати першу медичну допомогу). Але навіщо так багато ліків-помислів однакового змісту?! Якщо ти висловив у попередньому абзаці «сильну», універсальну думку- помисел-вказівку, то навіщо в наступному говорити простіше, не так «сильно», або навпаки… і таких абзаців з одним і тим самим змістом-суттю-вказівкою у книзі десятки?! Бо не всі можуть вмістити одразу всю повноту (напр., досить сказати: «Бог Отець Вседержитель є Любов!». І більше нічого не треба говорити – звідси все випливає: «За все Благодаріть!», «Завжди радійте!», «вся реальність – це Подарунок Божий мені!», «суть мого життя – Євхаристія: Любити Бога і образ Божий (кожну тварну свобідну іпостась)!»…). Комусь достатньо одного помислу («Бог є Любов!»), щоб все своє життя побудувати на цій тайні, цьому помислі- одкровенні, перетворити його на Євхаристію Богу Отцю в Господі Ісусі Христі Духом Святим. А інша людина не може збагнути цього Помислу-істини-заклику, не може вмістити – для неї це («Бог є Любов!») ніщо не означає (на превеликий жаль, таких людей більшість). Тому існують в нашій книжці-аптеці різні дози помислів-істини, концентрат діючої речовини-істини (так само як в аналогії трапези – за столом різні страви: тверда їжа, рідкі страви, каша з молоком, молоко, молоко розведене водою тощо, тобто для животів і животиків різної здатності перетравлювати-засвоювати їжу – див. ІІІ ч.; тому не нарікайте на господаря за марнотратство («що ти наготував – я таке не їм, і це також не їм, а на це в мене алергія?!.» – це не для вас, для вас оця страва), а шукайте свою страву, ту, яка вам підходить, або попросіть господаря, щоб окремо для вас зготували певну страву чи ліки (у контексті даної аналогії з аптекою); не забувайте: у гості на звану вечерю любові запросили не тільки вас, і господар знає смаки своїх гостей!) – для різних умів різні відповідні помисли-поради-заповіді! Отже, є різні дозування і концентрація істини, щоб кожен зміг взяти собі корисне для спасіння. Не всі мають силу носити однакові помисли, так само як одні і ті самі ліки при однаковій хворобі – одному хворому на зцілення, а іншому – на погіршення здоров’я; тому старці (духовні лікарі-асистенти Лікаря) одному радять одне, а іншому від тієї самої страсті – інше (напр., блудна брань буває і від черевоугодництва-об’їдання, і від осудження… тóму, в кого блудна брань від сластолюбства, отці приписують піст, а в кого від осудження – тóму радять не осуджувати, смиритися перед тим, кого осудив тощо; якщо ж тóму, в кого блудна брань від осудження приписати піст – то хоч би він до смерті голодної постив, будь-які подвиги умертвіння плоті піднімав, хоч аж до смерті – йому ніщо не поможе, адже причина ж не в плоті, а в осудженні; хвороба, пристрасть однакова, а ліки різні за якістю і, звичайно, за кількістю -тут потрібне велике розсудження). Тому самолікування – небезпечна справа: не всі мають силу носити одні і ті самі помисли – одним вони на спасіння, а іншим на погибель – бо або невчасно, або недоречно, або не по силах!!!

Отже в нашій аптеці вибір ліків невеликий, але всі вони в асортименті – в різних дозуваннях і концентраціях, для різних вікових духовних категорій – немовлят, дітей, юнаків і батьків (див. 1 Ін.). Тому, якщо ви знайшли ліки-помисли-вказівки, які вам потрібні для подолання вашої хвороби – порадьтеся з вашим «духівником» (= другом-порадником!), розсудіть, порадьтеся, розсудіть, порадьтеся…, розсудіть, а тоді вживайте! (Насамперед врозумлення потрібно просити у Бога, а потім ради Бога і в людини – молитва до Бога має бути безперестанною!). Самочинне лікування вбиває! При вході в нашу аптеку ви читали напис великими літерами: «Самочинне, без-умне…». Цей напис – це не декорація обкладинки, а вкрай необхідне застереження!!!

Отже, якщо ви збагнули суть помислу-повідання – відкиньте книжку з рук – ідіть чинити правду, йдіть благодарити – служити Христу в особі ближнього (кожної людини, яка потребує вашої допомоги (див. Лк. 10: 25-37)). Досить базікати – не слухачі закону- заповідей праведні перед Богом, а виконавці волі Божої! Ви збагнули Істину?! До діла-служіння, Істини-Добра знавцю! І перша складова доброго діла – розсудливість з порадою: розсуди, порадься, розсуди, порадься, розсуди… а потім, коли збагнув, як виконати добре діло, не зволікаючи виконуй волю Божу!

Якщо читання книг є частиною доброго діла, тобто теоретичною частиною – розсудливість з порадою – то таке читання є добрим ділом. А якщо читаємо, щоб лише знати – знання заради знань – то ми в омані! Тому ми і сказали: якщо збагнув добре діло (що угодно Христу і як його добре зробити), то полиш читання – спіши виконати добре діло! Бо не знавці Закону (законники- книжники-«богослови») праведні перед Богом, а виконавці волі Його, які спонукою цього виконання-подвигу-зусилля мають Євхаристію, Любов Божу до себе і бажання Дякувати Богу, Любити взаємно Бога! Віра (раціональна, схоластична) без діл мертва, віра православна завжди діє Любов’ю!!! Пильнуйте, бо буква-знання (раціональні, створюють ілюзію відання) надимають, а справжнє відання-знання є наслідком праводілання, православ’я; православ’я – це смирення, яке немислиме без ревного виконання заповідей Божих (суть яких – Любити Бога і образ Божий!). Можна читати про молитву тисячі книг, поглинати том за томом творіння Святих Отців,   написати   і   захистити   докторську   дисертацію   на   тему «Молитва», самому написати тисячі книг, статей про молитву, духовне життя, бути «доктором богослів’я», «експертом» з молитви (знати про молитву все) і … так ніколи і не почати молитися, вчитися молитися!!! Диявол знає всі книги напам’ять, і попри свої схоластичні раціональні знання залишається дияволом – не молиться, не кається, не смиряється, не виконує волі Божої, не прагне спілкування з Богом, не благодарить, не віддає себе Богу! Доктор «богослів’я», а в Христа не вірить, атеїст, хоча годинами теревенить про Бога, про Христа, Церкву – це все слова про слова, комп’ютерна, раціональна обробка словесної інформації (Писання християн: текстів Біблії, творінь Святих Отців…). Тому атеїст- науковець напише вам прекрасну дисертацію на будь-яку богословську (напр., про Бога, в якого вірують християни) тему, користуючись текстами тієї чи іншої релігії та існуючими працями з цієї тематики! Тому раціональні знання – це тільки можливість доброго діла! Не всякий, хто каже: Господи, Господи… (Мф. 6: 21- 23). Християнство – це не філософія, а жертовна, смиренна, діяльна Любов!!!

P. P. S. Якщо Ви далеко від Міста, тобто заблукали в наших лісах-нетрях і вам потрібні ліки, яких в нашій аптеці немає, ви можете звернутися до «завідувача» аптеки, він або сам приготує необхідні вам ліки, або замовить їх у Місті (кажуть, у нього є якісь зв’язки з Міськими аптеками та фармзаводами), якщо на місці якихось компонентів бракуватиме. А якщо вам потрібен лікар, то у нашому селі при аптеці живе старенький лікар (старець чи то младостарець?! Вже в тому селі ніхто не розбере: для місцевої бідосі хтось у білому халаті зі слухавкою у вухах – це велика втіха- відрада, як говорять в народі: у степу і хрущ – м’ясо!), самоучка, в інших старців-лікарів не вчився, але за ті роки спілкування з хворими бабцями та дідусями, намагаючись щиро їм хоч чимось зарадити, набрався чималого досвіду, тому можливо і вам він чимось зможе допомогти, щоб ви безпечно дісталися Міста, а там уже професіонали зі зцілення-спасіння (Духоносці) нададуть вам кваліфіковану поміч! В аптеці один «телефон», тому із «завідувачем» чи стареньким лікарем можна зв’язатися ; за потреби-нужди пишіть ваші смс- повідомлення, якщо ці мужі будуть ще в ІІ ф. і., то вони залюбки вам допоможуть – чим зможуть!

***

Ще хочу нагадати слово про Промисел Божий, повідане в Старому Завіті в книзі Іова – для підбадьорення і посоромлення (на спасіння; щоб викликати в нас ревність до добра-благодаріння) тих, хто живе в час, коли вже на землі давним-давно прозвучало (і проповідується, і звучатиме на віки віків) Євангеліє: Бог є Любов! Царство Боже настало! Ісус Христос – Син Божий!.. Після того, як Іов вислухав звістки (Іов. 1: 13-19) про біди-втрати, які його спіткали (смерть всіх його дітей…), він: «упав на землю і поклонився і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; як угодно було Господу, так і зробилося; нехай буде ім’я Господнє благословенне! У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога». Після того, як диявол вразив (по Милості Божій, по невимовній Любові Божій) Іова лютою проказою (дуже тяжкою хворобою) по всьому тілу, сказала йому дружина його: «Ти все ще твердий у непорочності твоїй! Похули Бога і помри». Але Іов сказав їй: «ти говориш як одна із безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? У всьому цьому не згрішив Іов устами своїми» (див. Іов. 2: 7-10). Я хочу наголосити – це все Старий Завіт!!! Так, Іов – великий муж (див. Єз. 14: 14-23); але найменший у Царстві Божому, в Новому Завіті (тобто християнин) більший за найбільшого в Старому Завіті! Якщо хтось до рівня Іова не дотягує (принаймні в розумінні Промислу Божого), то про яке християнство може йти мова?! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже, навіки!

***

Вдячність = Благо-даріння = Добро-даріння = Добро-ділання = Добро-служіння = служіння Добрими ділами, Добром! Любити =

Служити = Добро робити! Благодарити-Дякувати = Служити = в радості робити Добро Тому, кому ти вдячний, служити Йому виконанням Його благої (на добро) волі! Кожне «Дякую» адресоване насамперед Богові (бо все від Нього), а потім і ангелам, і людям, через яких Господь сотворив нам Благо, Благодать- Подарунок! Вдячність-Благодаріння = Любов до Бога і до образу Божого, до ближнього (кожної людини; насамперед до тих ближніх, які близькі спорідненням (і Духовним (одновірців), і кровним…), і взагалі в просторі і часі).

Отже, улюблені: «Все, що ви робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол. 3: 17); «Завжди радійте! За все благодаріть!»; «Будьте вдячні!»

Сторінки: 1 2