Ви цікавитесь: чому на обкладинці зазначене моє ім’я і «сан» – завгосп Дзюньо?! А хіба Ви не чули, що той «пресвітер В. А.» склеїв ласти, тобто у(с)покоївся (по-простонародному – на превелике щастя! – помер)! Уже сорок днів минуло з того часу (Царство йому Небесне та Вічний у(с)покій!). Похорон ми всім хутірцем гуляли – три дні веселилися!!! Ми отак Пасхально святкували не так його народження, як відхід від нас (цей ворохобник, коли ще був з нами, упорядковував помисли про смерть- народження – перехід з однієї форми існування в іншу – див. на другому стелажі, тобто у ІІ ч.). Хоч це одна і та сама подія (смерть-народження) – ми раділи і святкували, що нарешті позбулися того бунтівника та баламута ((за)колотника). (Але якою б людина не була – хоч останній найцинічніший іуда, маніяк-терорист, та навіть сущий диявол во плоті, антихрист з антихристів…, – Татусь каже любити його і бажати йому від усього серця: Царство Небесне і Вічний Блаженний У(с)покій!). Ох, скільки цей ворохобник і провокатор кровеньки попив! Хто лиш від нього не плакав! Нехай не пом’яне йому цього Господь Бог! А тим, кого скривдив цей «передаст» (ой, чого лишень не напередавав цей пройдисвіт за своє жалю-гідне життя!), нехай дасть Господь сили та мудрість простити його та відпустити його і себе на свободу. А скільки він мені особисто наробив зла – один Господь Ісус знає! Тому, оскільки той пресвітер (В. А.) «зіграв у дошку» (склеїв ласти), старець благословив мене нести відповідальність за все, що є в нашій аптеці (що виставлене на вітрини, на видноті)! Цей стелаж-книжечку ще він упорядковував, але бідачисько не дожив (Богу дякувати!) до того часу, коли ми подали її до друку. Старець каже, що книжка жива доти, доки живий її автор (упорядник) або доки живе традиція, в якій вона написана, – тому старець благословив підписати книгу моїм ім’ям (а не ім’ям небіжчика, хоч він і упорядковував її). Старому видніше, я з ним не сперечаюся, бо це марна справа, та ще й небезпечна – можна після непослуху та спроби перечити йому почати шепелявити чи взагалі бігти до дантиста замовляти зубні протези на пів щелепи… А поношеніє і поруганіє у старого – це повсякчасна терапія-профілактика, він інакше з нами не говорить… Тому ми намагаємось старого не дратувати (насамперед непослухом), пам’ятаючи, що у нього після ревізії-перевірки добряче порушена нервова система…
Ви запитуєте: а що, у вашому колгоспі не знайшлося когось мудрішого, щоб його зробити відповідальним за порядок (упорядкування книжок, стелажів-поличок)?! Я теж ставлю собі таке запитання, але зі старим сперечатися… о ні, боронь Боже! Краще Ви самі спитайте того старого маразматика (та ще й на додачу прибитого ціпком), якщо Вам конче потрібно взнати відповідь на Ваше(і) запитання… Моє діло мале – мовчки робити (я ж на роботі) те, що старець (цей старий рашпіль) скаже (звичайно, тільки те, що згідне з волею Божою!)…
P. S. Ми під шумок Ревізії-Перевірки вирішили (по нужді) самі провести ревізію у себе на складі: насамперед вилучили ті ліки-помисли, у яких вже закінчився термін придатності або які були виготовлені з порушеннями, зокрема, не дотриманням Державних (Царства Божого) стандартів та технологій… Ми так з грубшого почали, з того, що сильно впадало в око… Дасть Бог, свого часу ми проведемо ретельний переоблік (перевірку-ревізію) всіх ліків-помислів, а поки що тільки згрубша, поверхово. І ще одне: оскільки все робилося алярмом, похапцем (щоб бува не виникло ще зайвих клопотів від тих Ревізорів), то ми не встигли навести лад на поличках-стелажах (переверстати книги по-новому, з урахуванням порожніх місць на сторінках – але це і на краще (все добре – все на добро!), бо ті, хто має наші книжки, можуть легко взнати, які саме ліки-помисли втратили свою актуальність). Знайте: там, де замість тексту порожнє місце (на сторінці, чи в реченні великий пробіл (декілька пробілів підряд), – там колись були ліки-помисли, які ми викинули чи прибрали подалі від прискіпливих очей ревізорів (щоб свого часу, переробивши їх за стандартами Царства Божого, знову виставити на вітрини-полички, щоб бабусі користувалися на зцілення-спасіння)… Тому ми просимо вибачення за гармидер…
Залишити відповідь