Чую вже контраргумент: «А християни ж не від світу цього – тому вони не беруть участь у виборах!». Християни – це милосердні люди, які ненавидять ЗЛО (не злих, не іпостасей-особистостей, а хворобу, якою ті зв’язані- одержимі) у будь-яких формах і проявах, і за кожної нагоди зменшити чи навіть знищити зло – вони це роблять: нужденного нагодувати, напоїти, одягнути, втішити, зменшити-полегшити біль, страждання, відвести вбивство, припинити чи зменшити терор, війну, геноцид тощо. Тому якщо за того чи іншого президента (мера, депутата чи партії) людям буде жити по-плоті трохи краще33, то милосердний обов’язково і в такий спосіб – піти на вибори і проголосувати за цього кандидата – подасть милостиню! Теорема доведена. Ще скажемо чоловікові (жінці), який(а) не може по «християнській» своїй совісті (свідомості) брати участь у (демократичних) виборах і вибирати між злом (злочинцями)… Якщо тебе немає в списках кандидатів, то ти не йдеш на вибори, бо там самі лише злочинці! А якщо б тебе внесли в ці списки кандидатів, то тоді ти пішов би на вибори, чи і з твоїм іменем у списках все одно були б усі злочинці?! Спитаємо ще раз: якби ти, чоловіче, був у списках кандидатів (у президенти, депутати, мери…), то чи пішов би ти на вибори?! Проголосував би?! А тоді, часом, не був би твій вибір (якщо ти вибрав себе із усіх кандидатів) між злом і злом (хіба що ти не грішник, не злочинець – а безгрішний, безпомильний святий?!)?! Так, ти можеш відчувати себе найкращим фахівцем серед кандидатів (і це може бути правдою; апостол Павло вважав себе нічим не меншим за інших апостолів, ба більше, знав (і відкрито про це свідчив: писав і говорив!), що більше за всіх них, вкупі взятих, потрудився у Благовісті Євангелія Царства Божого (див. Гал. 2: 6, 11-15; 1 Кор. 15: 10)) – тому проголосував за себе, та й інших агітував голосувати за тебе (щиро бажаючи послужити своїми талантами, знаннями, навиками народу, будучи переконаним, що ти найкращий фахівець; інакше, якщо ти щиро бажаєш щастя цим людям (= патріот), то ти поступишся місцем кращим за тебе (найкращим)). (А якщо ти вважаєш себе кращим за інших не за фаховими, професійними показниками, а за духовними параметрами (мовляв, ти святіший, добріший, моральніший, патріотичніший…), то, ясна річ, що це гординя і осудження, тут омана і прєлєсть). Але якщо тебе в списках кандидатів немає (з тих чи інших причин), то не поводься, як мале ображене дитя і вибери між тими, хто є у списку, найкращого (на твоє переконання). Наприклад, якщо ти льотчик-ас (найкращий у світі пілот), але у списки кандидатів на посаду головного пілота тебе не внесли (а в цьому літаку тобі і тим, кого ти любиш, летіти), то вибери між тими претендентами найкращого. А якщо у списку кандидатів немає жодного льотчика, то вибирай за іншими критеріями, опираючись на інформацію, яка тобі відома про кандидатів (адекватність, патріотизм, освіченість, вершиною якого айсберга, яких сил (патріотичних, ворожих тощо) є кандидат тощо).
Це ми подали приклад ситуації (плану-алгоритму дій) із запасом. Але в реальності все буває набагато простіше та очевидніше. На тих знакових виборах вибір потрібно було робити між двома кандидатами за фаховими здібностями (другого туру оцінювання здібностей-якостей не потрібно було): один «льотчик» (чинний президент) налітав за п’ять років енну кількість годин (всіляко бувало: були жорсткі посадки, були й аварійні… й корупційно-скандальні, призначально-кадрово-помилкові… іловайсько-дебальцев- ські…) і інший, який не мав жодного стосунку до авіації, авіаперевезень, авіакомунікацій (міжнародної політики, зовнішніх відносин), – хіба що колись літав як пасажир (у Москву чи в Туреччину, розповідаючи, що Україна повія, хохли придуркуваті, а росіяни такі добрі, привітні), або жартував про вітчизняну авіацію та глузував з її пілотів!? То справді, на таких виборах немає вибору – для психічно нормальних людей вибір однозначний! Тут немає потреби говорити про християнську свідомість – тільки про психічний стан і адекватність! Теорема доведена!
Окремо треба сказати про тих, хто вважав себе ображеним (на час виборів 2019 року). Щоб ображених привести до тями (принаймні спробувати, бо гординя і лукавство людьми не лікуються (див. ІV ч.), – може хтось ще не безнадійно ображений і ще перебуває в зоні дії людського тверезого правдивого слова), скажемо декілька слів про Державу як про Суверенну, цілісну реальність. Ще древні говорили про державу як про тіло. А в тілі є багато різних органів, систем органів, які відповідають за освіту, медицину, економіку тощо. Тіло України тяжко хворе! В цього тіла стільки хронічних хвороб, генетичних вад, що годі й починати вести перелік. Немає в державі такої системи органів, яка б не була вражена важкою хворобою. Кожні вибори супроводжують сподівання, що до влади прийдуть люди, які вилікують ці хвороби. Але це ж неможливо – на землі царства божого не буде!!! І тут, коли вперше за всю історію незалежності тіло почало виздоровлювати, зміцнюватися, оживати, переважна більшість (медики, вчителі, банкіри…) ні з того ні з сього сильно образилися, мовляв, їхні галузі не так реформують, не так оздоровлюють тощо. Тому всі в унісон закричали: геть цього президента, геть цей парламент, нехай буде будь-хто (та хоч Янукович, за нього краще було!? Та хоч Путін чи його маріонетка!? Будь- хто…), лиш не ці пройдисвіти, бариги-корупціонери. Гірших за цих порохоботів ще не було!? Я не стану сперечатися з фахівцями (вчителями, лікарями, банкірами…) – їм видніше, але я хочу сказати про щось важливіше. Якщо є загроза існуванню, життю всього організму, то про яку систему органів (освіту, медицину, банківську систему…) може йти мова?! Спочатку потрібно рятувати життя! А вже потім чи в процесі порятунку лікуватися від локальних хвороб! А то, бідненькі, так образились, що геть забули про небезпеку № 1 – війна на сході України, анексія Криму – і прогавили відкриття другого фронту: зелені чоловічки захапують офіс президента та парламент і уряд! Порохоботи відмінно справлялися з цією загрозою, але це ображених не цікавило. Ці фарисеї комарів відціджували, а мордорського верблюда (чи троянсько-мордорського коня) проковтували!? Це патріотизм?! Це бажання щастя своєму народу?! Та й хіба це піклування про освіту, економіку, медицину, банківську систему… якщо не дбати передусім про життя тіла- цілісності-суверенітету держави, в якій тільки і можуть існувати ці системи! Якщо загине тіло, то всі його системи і органи перестануть функціонувати автоматично! Теорема доведена!
Ви запитуєте: навіщо про такі прості, очевидні речі стільки говорити-писати, наводити такі елементарні приклади-аналогії. Я й сам себе питаю: це безуміє настільки безумне, що навіть і не знаю – чи подіють ці ліки-помисли хоч на когось із тих ображених чи «святош»?! Хтось каже: нині бракує чудес, сотвори чудо і всі покаються… Оскільки ми згадали про чудо, то принагідно розповім вам один трафунок, який стався зі старцем Паїсієм Святогорцем.
До старця Паїсія на Афон приїхали молоді чоловіки, далекі від Бога. Вони з цікавості вирішили подивитись на монаха, про якого багато чули. Старець привітав їх, пригостив водою з джерела і фруктами. Відвідувачі попросили його:
- Отче, хочемо, щоб ти зробив перед нами якесь чудо, щоб ми побачили і увірували в Бога.
Паїсій сказав їм у відповідь:
- Почекайте хвилинку.
Він пішов у свою келію і взяв там великого ножа. А підійшовши до гостей, каже:
- Сядьте, будь ласка, в ряд. Я відріжу вам голови, а потім прикріплю їх назад чудесним способом. Тільки сідайте трохи далі один від одного, щоб я не переплутав відрізані голови.
Молодики вигукнули:
- Ні, ні! Не потрібно нам ніякого чуда! Тоді старець промовив:
- Якби Господь хотів, щоб люди увірували в Нього через чуда, то це було б легко, бо Він одним надприродним втручанням, видимим для всіх, явив би чудо, щоб всі увірували в Нього. Але Бог не прагне, щоб ми вірили лише через чуда. А хоче, щоб ми вірили і любили Його заради Його безмежної доброти.
Для Бога немає жодної проблеми вчинити якесь чудо, але не таким шляхом Він хоче здобути нас. Він робить чуда тоді, коли людина є зовсім безсила. Навіть тоді, коли Ісус Христос жив на цій землі і чинив різні чуда і знаки, не всі вірили у Нього, а навпаки, переслідували Його, звинувачували і хотіли вбити.
Найбільше чудо у нашому щоденному житті – це Божа любов до нас і прощення наших гріхів». (Для людей релігійних (язичників), синів віку цього: чудо – це коли Бог виконує волю людини; а для мужів (смиренно)мудрих: чудо
- це коли людина виконує волю Божу!)
А ми закінчимо наші доведення теореми такими словами: якщо тих простих істин не розуміють, то якби хто і з мертвих воскрес, не повірять!
Залишити відповідь