Тому не дарів Духовних (служебних знарядь) потрібно шукати, а плодів Духа Святого, які органічно виростають в серці зачатого Духом Святим (християнина), тобто потрібно дбати про спасіння, про хрещення Духом Святим! Щасливий не той, хто має дари Духовні (див. Юда Іскаріот чи ті прозорливці, чудотворці, які закінчили життя самогубством чи збожеволіли – таких прикладів багато), а той, хто в Дусі Святому перебуває, в єднанні з Богом, Блаженством, хто має плоди Духа Святого: любов, радість, мир… (Щастя = любити! Щасливий той, хто любить!). Хто шукає дарів Духа Святого, той вже наполовину в прєлєсті-омані…, бо шукає засобів для служіння (а не спасіння), неправильно користуючись якими багато-хто згіршилися, покалічилися, загинули! Шукати потрібно не Божого, а Бога! А дари Духовні дає Бог в церкві на служіння, і дає тому, кому це корисно для його спасіння!

Зі сказаного вище природно народжується запитання: навіщо Господь Бог дає людині дари Духа Святого (служіння), знаючи, що людина може використати їх собі на погибель?! Спершу очистимо це питання від домішок докорів, претензій, сумнівів! А для цього спочатку повторимо сто разів, уважно вслухаючись у кожне слово: Бог є Любов, Істина, Премудрість; Бог Божественно щомиті любить кожну людину! Це щодо докорів, звинувачень Бога! А щодо сумнівів, що оскільки Бог є Любов, то цього не може бути, ще раз для прикладу-факту згадаємо апостола Юду, який зрадив Христа і повісився. Юда Іскаріот отримав апостольське служіння від Бога (Ісуса Христа) і відповідні необхідні служебні дари Духа Святого (проповідництва- благовістя, зцілення, очищення, воскресіння, екзорцизму:

«Цих дванадцятьох (Симона-Петра, …, Іуду Іскаріотського) послав Ісус і заповів їм: …проповідуйте, кажучи, що настало Царство Небесне; хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте» (Мф. 10: 1-8)), щоб звершувати апостольське, місіонерське служіння, приводити (ловити) людей до Христа, готувати серця людей для прийняття Христа в хрещенні Духом Святим! Що сталося з Іудою Іскаріотом (апостолом, чудотворцем, проповідником) всім відомо!

Преподобний Ісаак Сирін в Слові 56 (Про любов до Бога, про відречення від світу і про спокій в Бозі) пише:

«Багато звершували сили (чудеса), воскрешали мертвих, трудилися в наверненні заблудлих і творили великі чудеса; руками їхніми багато приведено було до Богопізнання, і після всього цього самі, які оживотворяли інших, впали в мерзенні і гидкі пристрасті, умертвили самих себе і для багатьох стали спокусою, коли явними стали діяння їхні, тому що були вони ще в душевній недузі (плотські, язичники, не зцілені-спасенні в хрещенні Духом Святим, хоча і мали дари Духовні, якими і служили, і багатьох приводили до Богопізнання, а про своє спасіння, хрещення Духом Святим забули подбати, обманулися служебними дарами Духовними – В. А.) і не піклувалися про здоров’я (зцілення-спасіння в хрещенні Духом Святим – В. А.) душ своїх, а пустилися в море світу цього зціляти душі інших, будучи ще самі немічні (язичниками, неспасенними), і втратили для душ своїх надію на Бога (тобто надію на спасіння) в лютості розпалених пристрастей (мерзенних і гидких, в які вони впали)…»²¹.

Послухайте, що пише преподобний Іоан Ліствичник: «Хтось спитав одного з тих, хто має дар розсудливості: ”Для чого Бог, передбачаючи падіння деяких, прикрасив їх даруваннями і силою чудотворення?“. Той відповідав: ”По- перше, для того, щоб прикладом їхнім утвердити (застерегти) інших духовних (обдарованих дарами служебними); по- друге, для того, щоб показати свободу людської волі; і наостанок, щоб тих, які впадуть, отримавши такі дарування, зробити без відповіді на страшному суді“» (Слово 26: 130).

А тепер (лиш би нам не виявитися безумцями, які намагаються своїм умом підглядати Тайни Божі, вимірювати Премудрі путі Його Велелюбного Промислу-Піклування про кожну іпостась зокрема, і про всіх, і про все водночас) скажемо декілька слів з приводу цього питання. Перше, що ми маємо знати: все, що Господь дарує (в тому числі і дари Духовні: чудотворіння, сили…) кожній людині – це є найкраще і найдоцільніше для неї, щоб, служачи цими дарами, людина смирялася, спасалася (найкращий путь до спасіння для Іуди Іскаріота – це нести служіння апостола, і тому Господь вибрав його, поставивши на це служіння (яке для нього є найдоцільнішим; як, напр., для художника – малювати, композитора – писати музику, письменника – служити словом; а як приклад не-доцільності, не- відповідності: доручити філологу викладати вищу математику) і давши відповідне служебне знаряддя (все необхідне) для звершення цього служіння (дари Духовні: проповіді, навчання Слова, чудотворіння, екзорцизму, зцілення…); але людина свобідна, і вона може відмовитися від запропонованого Богом шляху, від свого служіння і використати служебні дари не за призначенням, тобто не для спасіння, а на власну погибель…). А буває, що людина сама ревно шукає, просить дарів Божих (а не Бога, не хрещення Духом Святим), і Господь по своїй Премудрості дає їй дари, відаючи душі людські, щоб вона (хто ревно, перебуваючи в омані, просить дарів) не докорила Бога в день судний: «якби Бог дав мені те, чого я просила, домагалася, то я б спаслася, покаялась (про що і пише прп. Іоан: «щоб тих, які впадуть, отримавши такі дарування, зробити без відповіді на страшному суді»). Про тих, хто шукає Боже (дарів Духовних), а не Бога, хто обманює себе дарами Духовними, сказав Господь: «Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7: 22-23). Отже, ще раз повторимо: бути в Дусі Святому (християнином = хрещеним Духом Святим = зачатим від Бога) і мати дари Духовні – це різні речі! Не обманюймо себе! Пильнуймо! Починаймо каятися, оголошуватися-навчатися, готуватися до хрещення Духом Святим!

***

Трохи перепочинемо, візьмемо паузу – зробимо математичну гімнастику ума. Розв’яжіть, будь ласка, рівняння:

(Старець завжди дає такі завдання, аби бабусі менше язиками плескали… Після цього протягом тижня на хуторі панує тиша, аж поки десь не спишуть розв’язок, або старець, піддавшись на умовляння бабусь (а вони мастаки упрошувати і переконувати – готують такі вишукані смаколики… а пампушки які, а пляцки… – після таких прохань навіть мертвий розчулиться, і скаже: «гаразд!»), дасть підказку…).

Ви вже розв’язали задачу?! (А я думав трохи подрімати…). О, пане(і), та у Вас IQ за 3000!!! Як то добре (Слава Татусеві Милосердному!), що Ви залишилися з нами може хоч чогось від Вас (Вашої мудрости та розуміння) зможемо навчитися (у Вас не голова, а комп’ютер зі 100- ядерним процесором та оперативною пам’яттю на 1000 терабайт!). З Вами приємно працювати, дуже повчально і корисно… За законом духовним – «з ким поведешся, того і наберешся» – може і мені хоч трохи прибуде розуму (а то моління перед іконою «Прибавлєніє ума» щось його не прибавляє… J). Ну що ж, гайда до роботи… (такої коротенької математичної паузи у моїй практиці ще не було…).

Сторінки: 1 2