Скажемо декілька слів про Писання, а саме – про Богодухновенність. Слово Боже – це слово, яке промовлене за надхненням Духа Святого (напр., пророцтво: «Іди, і скажи…», видіння, одкровення…) або святий (Духоносець) промовив щось (Істину про Бога, Царство Боже… із власного досвіду Боговідання) у присутності Духа Святого (будучи в Дусі Святому і маючи свідчення Духа Святого (свідчення в самому собі) про Істину повіданого) і сміливо може сказати: угодно Духу Святому і мені! (див. Діян. 15: 28), тобто я говорю те, що угодно Духові Святому, те, що Господь схвалює і каже: Амінь! Один праведник, відповідаючи на докір в богохульстві (що він Бога хулить), сказав: Я Бога не хулю, бо я відчуваю подих Його в ніздрях своїх, тобто як я можу хулити Бога, будучи в Бозі, в Дусі Божому (Святому); бо якби я хулив, зневажав Його – Він би відійшов від мене, залишив би мене (див. Іов. 27: 3-4)! Пригадайте одного автора Священного Писання (Слова Божого), який говорить про себе, даючи поради (промовляючи Слово Боже): «… я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому!», «… заповідаю не я, а Господь: …», «…кажу я, а не Господь: …», «а думаю (істинно знаю-відаю – В. А.), що і я маю Духа Божого» (тобто все, що кажу (даю поради), хоч і не маю на це повеління Господнього, але маю повне схвалення від Господа всього (моєї творчості), що кажу-заповідаю – В. А.) (див. 1 Кор. 7: 10, 12, 25, 40). (Дет. про Богодухно- венність див. у попередніх частинах).
Будьте дуже уважними, читаючи-слухаючи- розглядаючи будь-що! Автор, творець реальності відповідає тільки за те, що він створив (творить) і як він сотворив (творить), а «читачі», «слухачі», «споглядачі» цієї реальності відповідають за те, що вони побачили, почули, прочитали, тобто як вони цю ними сприйняту, пережиту реальність витлумачили!!! Тому і сказав Господь Дух Святий, що «кожна людина сама за себе дасть відповідь перед Богом» (див. Рим. 14: 12), (ніхто не винуватий, що людина дурнувата, крім хіба що неї самої!), «кожен свій тягар понесе!» (Гал. 6: 5), «У спокусі ніхто не кажи: ”Бог мене спокушає“; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю… Не обманюйтесь, браття мої улюблені!» (див. Як. 1: 13-16). Не забувайте: ви щомиті Божественно Любимі через усіх і через усе! Тому якщо ви нещасні – то не шукайте винних зовні себе (зовні Вас Рай, Благодать, суцільне Добро і самі лише Добродії! В цьому світі є один-єдиний зло-дій – це кожна людина сама собі; Бог є Любов, і тому мені ніхто (крім мене!) ніколи не може заподіяти зла – ніхто! і ніколи! – бо Бог є Любов!), а краще пригадайте, чóму Вас учили в дитячому садочку в ясельній групі: три речі викрадають в нас щ(Щ)астя: смуток за минулим, тривога перед майбутнім та невдячність за теперішнє!!! Тому не шукайте винних у Вашому нещасті, а краще перевірте себе: чи часом не сумуєте за минулим (якого вже нема), чи не тривожитеся (боїтеся, маєте страх) перед майбутнім, чи часом не є невдячними (не приймаєте реальність або втікаєте з реальності в ілюзію намріяних світів, правд, реальностей… та не дякуєте Татусеві за поДарунок(и): тобто за всіх і за все, всюди і завжди)! Ще раз кажу: кожна людина відповідає сама за себе, а не за інших! Господь попереджає: «Горе тим, через кого приходять спокуси», – але не тому горе їм, що інші спокушаються (не забувайте: кожен спокушається власною похіттю!), а тому що той, хто спокушає інших, перебуває в пекельному стані, і є посудиною на нечесть! Не шукайте винних (ні людей, ні бісів (не кажіть: біс спокусив, біс попутав)… нікого) у ваших гріхах (падіннях) – кожен сам за себе дасть відповідь перед Богом! Благорозумний розбійник багатьох людей «спокусив» на гріх: на ненависть, злобу, помсту, прокльони тощо, але покаявся і першим увійшов у Рай – Блаженство та Спокій Божий! А «спокушені» цим розбійником перебували, можливо, ще в аду ненависті, злоби, непрощення… і після смерті могли піти во ад, а той, хто їх «спокусив» на зло або навіть навчив розбою-терору чи різноманітного зло-чинства, насолоджується Вічними Благами!!! (Преподобна Марія Єгипетська вже була святою (у Царстві Божому), у великій благодаті Святого Духа, а ті, кого вона «спокусила» (тобто хто спокусився власною похіттю і блудив з Марією), ще могли бути в пекельних тенетах плотської похоті – див. «Житіє Марії Єгипетської». І так можна сказати про будь- якого грішника, який покаявся!). Тому беріть цілковиту (100 %-у) відповідальність за своє щ(Щ)астя на себе, а не обманюйтесь безумними помислами: я нещасний, бо… він, вона, вони і навіть Бог винен у всьому!? Кладіть початок покаяння! Не забувайте: Щастя (нещастя, горе) від ума!
Ми (колектив нашого колгоспу та персонал аптеки: починаючи від старця і закінчуючи Дзюньом) несемо відповідальність тільки за те, що є в нашій аптеці, що доступне відвідувачам, тобто за те, що ми говоримо- пишемо, – а Ви відповідаєте за те (чим Ви «спокусилися»), що ви зрозуміли, почули, побачили, тобто як Ви все Вами сприйняте витлумачили!!! За все, чим Ви спокусилися (за свої «спокуси», за всі «єресі», які Ви тут вичитали і якими «заразилися», одним словом, за все, чого Ви у нашому господарстві «навчилися»…) відповідь будете давати Ви і тільки Ви, а не ми (персонал колгоспу та аптеки)!
Ви питаєте, а що нам (селюкам-колгоспникам на чолі зі старцем) за це (за все нами вчинене) буде? Не Ви перші ставите таке запитання: «Господи, а він що? … що тобі до того? Ти йди за Мною!» (див. Ін. 21: 21-22). – Це наші особисті (єдині, унікальні і неповторні) стосунки з Господом, а Ви пильнуйте себе!!!
Ще скажемо: Ви живете (і відповідно реагуєте, поводитеся) у світі Вами створеному! Ви завжди є автором ((спів)творцем) того, що Ви зрозуміли, Ви є (спів)автором книги, яку ви прочитали і хоч щось збагнули, зрозуміли, ба більше: Ви є творцем (автором) усієї реальності (у своїй голові, у самому собі), тлумачачи, наповнюючи змістом реальність, в якій перебуваєте, яку сприймаєте! Тому Ви творите для себе Рай або ад, тлумачачи, сприймаючи об’єктивну Реальність Царства Божого, Раю, в Якому щомиті (безперестанно) перебуваєте; тобто Божу Любов тлумачите або як Дар, поДарунок, найніжнішу Любов Татуся-Любові, або як пекельну данність, від (з) якої потрібно втекти, вирватися, щоб бути «щасливими» (у самості-егоїзмі). (Забувають, бідненькі, про три речі, які викрадають у нас Щастя: смуток-жаління, тривога-страх та невдячність). Тому ми і свідчимо, що кожен сам за себе відповідає, ніхто не винен, що хтось грішить (катує, мучить себе, спокушуваний власною похіттю). Кожна людина сама обирає («творить») світ, у якому їй жити (або в Реальному – в Божій Любові, у Дарах-Любові (коли все і всі (все існуюче: буваюче та Істинне) є поДарунком, Даром Любові), або в тисячах ілюзорних егоїстично-самістних видуманих (породжених смутками за минулим, тривогами перед майбутнім та невдячними несприйняттями теперішнього) фантазіях- тлумаченнях). Тому Церква, проповідуючи Євангеліє Ісуса Христа, закликає всіх до покаяння – насамперед до зміни ума, свідомості, світогляду, світо-сприйняття-тлумачення і пропонує Істинне тлумачення Реальності – Євангеліє Царства Божого, Господа Ісуса Христа, Татуся-Любові, приходу Духа Святого. «Покайтеся! Віруйте в Євангеліє – Царство Боже настало!»45.
Ще раз кажу: Ви є автором книги, яку тримаєте в руках, Ви є автором того, що Ви прочитали (зрозуміли, збагнули, витлумачили, упорядкували у своїй голові), тобто Ви є автором будь-яких змін (доцільних чи недоцільних) у Вашому житті, – і тому за своє життя, Щастя відповідаєте (несете відповідальність) тільки Ви! Бог-Любов все зробив (про все подбав, дбає і дбатиме на віки віків), щоб Ви були Щасливі – Ви вже занурені в Царство Боже, – Вам залишається творчо, смиренно-мудро прийняти Дар в Євхаристії-Радості! – Не хочу! Як хочеш, але знай: Твій Дар (Богом поДарований) – Він навіки Твій (Царство Боже – Твоє! Навіки, назавжди), тому, як тільки надумаєш (передумаєш, і захочеш у Рай) прийняти Дар – іди і бери своє йди в Дім Отчий (Татуся-Любові) і Блаженствуй, будь богом (за Благодаттю) серед Б(б)огів!!! Будь Щасливим! Амінь!
***
Найпершими та постійними вашими співрозмовниками, друзями-порадниками мають бути:
ПАРАФІЯ та ПАРАФІЯНИ – ті, хто раніше за вас стали на шлях довіри Церкві (про віруючих ми мову не ведемо – їх з вогнем серед білого дня не знайдеш), тобто вже (зацікавилися «рекламою») почали життям перевіряти, чи справді реальність така, як про неї свідчить Православна Церква; ті, хто є досвідченішими за вас у духовному (євхаристійному) житті та оголосять вас; ті, хто намагаються створити парафію, стати парафіянами, і вже тоді разом з ними спілкуватися з такими співбесідниками:
Автори Книг Біблії Нового Завіту
Євангеліє (згідно зі свідченням Матфея, Марка, Луки, Іоана) та послання апостолів у світлі тлумачення їх (Писання Нового Завіту) Святими Отцями.
АНТОНІЙ СУРОЖСЬКИЙ, митрополит.
ОЛЕКСАНДР ШМЕМАН, протопресвітер.
ОЛЕКСІЙ ОСІПОВ, професор.
КАЛІСТ УЕР, єпископ.
ВОЛОДИМИР ЛОСЬКИЙ, професор.
Залишити відповідь