Знай, Господь для спасіння це все призначив, Щоб прощали й були досконалі.
Слава Богу за все! Слава Богу за все! Слава Богу за смуток і радість!
Якщо буде печаль, чи скорбота, чи біль, Чи у чомусь страждати прийдеться,
Не сумуй, не ридай, а ще раз повтори:
«Все від Господа грішним дається». Слава Богу за все! Слава Богу за все! Слава Богу за смуток і радість!
Як спокуса прийде, що твій хрест заважкий, І нести його ти вже не в силі,
Знай, коли б ти не зміг, то Господь би й не дав, Тож приймай все в любові і мирі.
Слава Богу за все! Слава Богу за все! Слава Богу за смуток і радість!
Роки наші пройдуть, друзі всі відійдуть, Непомітно підкрадеться старість,
Але завжди тверди і тоді говори:
«Все від Бога», – як вчив мудрий старець. Слава Богу за все! Слава Богу за все!
Слава Богу за смуток і радість!
(Співають ті, хто «куняють на бантах»,
чи «мекають-бекають на бантах-деревах» – трудяги й ледацюги нашого колгоспу – після «трудів» Святкового, Пасхального, Воскресного Дня)
Досить слухати пісеньки (ось, беріть їх із собою та, якщо хочете, вивчіть напам’ять) – пора в путь (покаяння)!..
Ви мене питаєте: як жити?! – А що, хіба немає кого мудрішого спитати?! Але якщо Ви запитуєте у мене – від себе нічого не скажу (що може сказати духовний інвалід із забитого хутірця?!), а втім, колись я підслухав, як старець говорив (тим, хто куняє на бантах, тобто) бабусям:
- Вперед завжди дивися з надією!
- Назад – з вдячністю!
- Вгору – з молитвою!
- Вниз – з покаянням!
- В себе – з увагою!
- Навколо себе – з любов’ю!
- І за все дякуй Богові!
Ну, досить вже, досить тут рюмсати! Я знаю, що ми за цей довгий день спільної праці зріднилися, стали близькими одне одному (трохи навіть однодумцями)… Ну, гаразд, досить вже… Беріть свої торби і біжіть, щоб не запізнитися на автобус, бо залишатися на ніч в нашому хутірці дуже небезпечно… З Богом… Царства Вам Небесного та Вічного Спокою!.. І хай усе у Вас буде на Славу Татуся, Його Улюбленого Єдинородного Сина і Святого Духа! Амінь!
Залишити відповідь