Тому всі православні церкви (ті, які за своєю суттю є синагогами) повинні дбати передусім про єдине на потребу, тобто для чого вони (і все, що в них) й існують – про оголошення-навчання! Всі мають вчитися і (хто може) вчити одне одного! Щиро шукати Істину, ревно досліджувати Писання (насамперед книги Нового Завіту)! Якщо церква буде дбати про науку, про оголошення, то Господь дасть необхідні Дари (Духа Святого) оголошеним, які вже і собі, і іншим оголошеним будуть служити отриманими Дарами (які даються на служіння, а не за якісь заслуги!), кожен тим Даром, який йому уділить Дух Святий: апостольства, вчительства, пророцтва, розуміння (герменевтики, тлумачення) Писання тощо!!! Але має бути нужда, смирення, плач, покаяння… А коли Господь почне в приході-парафії хрестити Духом Святим, тобто коли оголошені почнуть ставати смиренними, здатними прийняти Духа Святого, то тоді і почнеться воскресіння з мертвих – той, хто «як живий», стане справді живим!

Отже, омана «православних» (які дивляться на всіх з висоти своєї православності!?) настільки очевидна, що я далі не буду продовжувати викривати її. Досить сказаних слів про Апостола та його науку-оголошення, підготовку до хрещення людей (оголошених)! А ви пильнуйте! Не обманюйте себе і не шукайте легких шляхів до Царства Божого! Їх немає! Є один путь – Хрест Христів (самозречення і хрестоносне наслідування Христа, слідування за Христом, ревне виконання всіх заповідей Божих)!

Але хто зараз хоче чути про оголошення, навчання, покаяння, подвижництво, хрестоносіння, слідування за Христом?! Коли Син Людський прийде, чи знайде Він віру (чи бодай православне оголошення) на землі (див. Лк 18: 8)?! В передпотопні часи люди стають плоттю. Релігійність плотських людей зводиться до виконання якихось язичницьких магічних ритуалів (похрестити, причастити, повінчати…), метою яких є виключно земне благополуччя: щастя, здоров’я, благоденство… Про єднання (= релігію) з Богом, Ісусом Христом тут і гадки немає – ні в теорії (хіба що різноманітні єресі і фантазії, передання старців, марні філософії і мудрування без-умного, сліпого плотського ума), ні в практиці… Але як би там не було, Бог-Любов довготерпить (але не спокушаймо Боже милосердя та довготерпіння!) і всіх кличе (і веде) до покаяння! Покайтеся! Іншого шляху до Щастя, Блаженства, Життя (тобто Царства Божого, єднання з Богом, обоження, стяжання Духа Святого) немає – тільки путь Христів (тобто покаяння: самозречення, розіп’яття своєї плоті з пристрастями і похотями, радісно- благодарне несення свого хреста, ідучи за Ісусом Христом)! І цей путь (покаяння, тобто слідування за Христом) доступний всім, запропонований кожній людині, в якому б духовному стані (…єресь, хула, сатанізм…) вона не перебувала! Покайтеся!

Ще раз   згадаймо   труди   апостола   Павла   (напр., 2 Кор. 11), ті біди, скорботи, які він перетерпів, проповідуючи Євангеліє, навчаючи людей «покаяння перед Богом та віри в Ісуса Христа», ведучи полеміки, дискусії з різноманітними єресями (відрізаних, …), турбуючись і дбаючи про церкви та спасіння кожної людини (насамперед тих, хто став на путь оголошення): «хто спокушається, за спасіння, навернення кого я не палав би?!» – навіщо це все (зауважте, що апостол Павло хвалиться цим усім), якщо, як кажуть «християни», Господь безпосередньо (а не через людину!) всіх врозумляє, навчає, веде?!! Тому маємо сьогодні таку сумну (перед-потопну) картину: мільйони, мільярди овець («хрещених»), які не мають пастиря, які залишені на поталу різноманітним вовкам (у вигляді єресей, оман, лжевчень, філософій, бісівських пасток тощо). Бо якщо люди людей не врозумляють, не навчають, не застерігають… – то їх ніхто не навчає, не оголошує!!! Бо Господь людей через людей (пророків, пастирів, вчителів… – через тих, кому дав дари цих служінь проповіді-навчання Слова Божого, волі Божої, заповідей Божих) навчає- оголошує, а не через ангелів!!!¹⁵

Тому єдине служіння Церкви в цьому світі – це проповідь Євангелія Царства Божого, Ісуса Христа та навчання-оголошення людей, тобто підготовка до хрещення Духом Святим («робити всіх (всі народи) учениками Ісуса Христа та навчати їх (хрещених (Духом Святим) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа) Таїнств   Царства   Божого»   – Мф. 28: 19-20)! Іншого служіння у Церкви (християн) немає тільки оголошення, навчання Слова Божого та виконання заповідей Божих! А не обслуговування язичницьких релігійних нужд людей (що зараз тільки і звершується (попами-жерцями та «духовними» покупцями) в православних храмах, точніше, вертепах розбійників)! Йдіть, навчайте всі народи (і кожну людину осібно, індивідуально) іншого служіння у світі цьому в Церкви немає (Таїнства звершує тільки Бог!!!), як тільки навчати-оголошувати кожну людину, готувати до хрещення Духом Святим, яке звершить Господь свого часу, коли побачить людину готовою, здатною вмістити Духа Святого, стати християнином, учеником Господа Ісуса Христа!

Бог є Любов! Жодні жертви Богу не потрібні! Одного жадає Господь – серця смиренного і сокрушенного (убогого Духом), щоб сповнити його повнотою Божества, Блаженства, Щастя! А це (убогість, жадання Духа; бо бідний, убогий – не той, хто чогось не має, а той, хто жадає того, чого не має, на що є бідним-убогим!) є наслідком, плодом слухання Слова Божого (православного розуміння Його) та виконання волі Божої, заповідей Божих!!! Ось для чого існують церкви (і все, що в них: чини, ієрархічні структури, храми, типікони, канони, календарі, свята, обряди…) – для оголошення- навчання, для слухання Слова Божого, для пізнання волі Божої, а не для задоволення язичницьких релігійних ритуальних треб-потреб-нужд: освячень, посвячень…

(Ви мене запитуєте (мабуть, забули – ми вже про це не раз говорили): навіщо я повторюю по два (сто два!) рази одне і те саме, інколи підряд?! – Та ми не тільки два рази, а сто два (тисячу два) рази повторюватимемо єдине на потребу, нам не важко повторювати, а вам корисно (може на тисячний раз прочитання хоча б хтось хоч щось зрозуміє, збагне)!). Нині у православних церквах все з точністю до навпаки – оголошення немає, а освячень, посвячень, задоволення язичницьких треб-нужд… хоч Дніпро гати!? Катастрофа! – Що робити? Плакати, каятися і оголошуватися! Бог є Любов! Во Христі всілякі жертви припинилися (упразднилися) – вже Бог служить, жертвує людям, а люди приймають служіння Бога-Любові! Тому завдання у людей одне – смиритися, дозволити Богові послужити нам, довіритися Богові, віддатися Богові, щоб Господь умив нам ноги, зодягнув нас у «весільний одяг» – похрестив нас Духом Святим! Головне і єдине завдання людини – смиритися (стати убогим Духом)! А це відбувається (людина смиряється) тільки за умови оголошення-навчання: слухання (і православне розуміння) Слова Божого і виконання Його!!! А все інше, що звершується поза контекстом оголошення і не заради нього, – це язичництво, ідолопоклонство, антихристиянство! – А Таїнства (тобто чини Таїнств)? Таїнства – це життя християн во Христі, в Дусі Святому, а оголошеним – навчання, навчання і ще раз навчання! Тому язичників («православних», «християн») не хрестити треба (причащати, рукопокладати-висвячувати, вінчати чи звершувати інші чини Таїнств! Таїнство хрещення звершує тільки Бог і тільки над оголошеними, які серцем смиренним і сокрушенним здатні прийняти сім’я Духа Святого!), а оголошувати, оголошувати і оголошувати-навчати! Але ще раз із сумом (і з надією на покаяння) нагадаємо, засвідчимо: зараз християнство повсюдно вироджується в язичницьку релігію, магічне обрядовір’я, жидівство, антихристиянство (по плодах (та навіть словах, вченнях) їхніх пізнаєте їх)!

Вкотре наголосимо: не Господь (Бог-Любов) не хоче когось хрестити Духом Святим (Господь жадає Божественним Еросом, щоб усі спаслися, щоб усі обожилися, усіх хоче сповнити Духом Святим), а неоголошений, неготовий (хто не зрікся себе, не несе свій хрест услід за Христом) не може вмістити, прийняти (сім’я) Духа Святого, не може бути Христовим учеником (причасником Євхаристії, членом Тіла Церкви Христової)!!! Господь не сказав, що Він не хоче когось взяти в ученики, а що такий (неготовий, неоголошений) не може (непридатний, нездатний) бути учеником (понести тягар учнівства Христового), тобто прийняти Духа Святого, хреститися Духом Святим; така (неоголошена) людина загине, як брат наш Юда Іскаріот, і буде такому мрійнику (безвідповідальному) останнє гірше, ніж перше! Тому тих, хто не може прийняти і вмістити Духа Святого, Господь Бог-Любов не хрестить, не зодягає, не сповнює (Лк. 24: 49) Силою з Неба (і якщо попи-жерці звершують свої магічні чини-обряди, зодягають «Силою з Неба», король все одно залишається голим, нагим, безБожним, тільки тричі обманеним – в стані гіршому, ніж був до попівських магічних послуг-заклинань-зодягань)! Господь хоче, щоб усі спаслися (хоче всіх похрестити Духом Святим, всіх обожити-ощасливити, щоб усі стали богами за Благодаттю), але не всі готові (оголошені), не всі можуть прийняти (вмістити) Духа Святого, не всі ще смирилися… Отже, хто хоче спастися-зцілитися (з’єднатися з Богом, стати християнином), нехай відповідально готується (оголошується: зрікається себе, бере свій хрест і в покаянні йде до Христа); і тих, хто зрікся себе, хто взяв і несе, не оглядаючись, в радості-благодарінні свій хрест, – таких, і тільки таких, Господь хрестить Духом Святим (бо тільки смиренний має силу, здатний прийняти-засвоїти (сім’я, закваску) Духа Святого)!!!

***

Трохи переведемо дух – ліки з кошика нікуди не втечуть… Розповім Вам одну бувальщину – це внук розповідав про свого діда Віктора. А повідав він одного разу бабусям на вечорницях таке. Дідо Віктор любив ходити на похорони (кажуть, не пропустив жодного), на поминки, панахиди, які відбувалися на цвинтарі (особливо у поминальні дні – коли, за язичницькими традиціями, на могилах цілі гостини влаштовують), – там наливають та ще й дають закусити (а в поминальні дні, під час могильних «фестивалів», трапез-гостин: то тут підійшов, пом’янув, то там пом’янув… і додому діда вже везуть у тачці… Але поминальні дні бувають не часто, а от похорони, панахиди… ось що по-особливому було до вподоби дідові Віктору). Подумаєш, багато труда – трохи попідспівувати попу (аніматору), чи сказати пару добрих слів про покійника… Тому там, де похорон (чи поминки з великою анімаційною попівською програмою), – дідо Віктор чи хоругву візьме, чи хрест, чи навіть домовину допоможе нести, чи просто у траурній процесії піде як мало не найкращий друг (або як найближчий родич) покійника… А зазвичай на похоронах, поминках, панахидах чи у поминальні дні на застіллях- фестивалях звучать такі тости-побажання: «Царство йому(їй) Небесне!», «Вічний йому(їй) спокій!» тощо. (Дідо Віктор вже всі анімаційні сценарії знав напам’ять – він міг у будь-яку мить підмінити чи попа-аніматора, чи світського тамаду, чи підказати що за чим має йти, чи які слова зараз треба повідати…). Такі тости-побажання і дідо Віктор навчився говорити віртуозно (ще б пак, знаючи всі стандартні анімаційні попівські і атеїстичні поминальні, похоронні сценарії напам’ять), і завжди говорив…

Одного разу діда Віктора з бабою запросили чи то на весілля, чи то на іменини, чи то на новосілля… (того вже ніхто з бабусь не пам’ятає, але це не так важливо). І тут настала черга діда з бабою вітати винуватців свята. Баба – то ще та жінка, яка знала, що таке бути за-мужем («за», а не

«перед» чи «на» мужеві), за-міжньою, тому висуває діда Віктора спікером, оратором від їхньої сім’ї-родини… Дідо Віктор устав, схилив голову на бік і, сумно зітхнувши (все зробив, як за сценарієм… поминок), сказав: «Ну… Царство їм Небесне! І вічний спокій!»… А баба тим часом лупасить старого ліктем по ребрах…(J)¹⁶

А ще розповідали про діда Віктора, що він (цей дивний муж) десь роздобув календар, і то не простий, а суперПравославний! І його суперПравославність полягала в тому, що в ньому (цьому календарі) кожного дня (365 днів) Свято – Паска, Воскресіння (кожен листок червоний). (А, як кажуть язичники, в свято чи неділю (Воскресіння) – особливо на Паску-Великдень – робити не можна). Тому, як тільки баба заставляла діда до роботи, то дідо робив побожний, благочестивий вигляд і вказував пальцем на календар – мовляв, нині не можна нічого робити!? О, той дідо Віктор – то ще той батяр! (J) Але якщо підійти до суті цієї історії, то календар справді суперПравославний, істинно Християнський, а от розуміння в діда Віктора було дуже неправильне (його ніхто ніколи не вчив істинної Віри – до діда попам не було (і донині немає) жодного діла, щоб сісти навчити-оголосити хлопа…). Саме в Неділю, у Свято (і на Паску-Воскресіння насамперед) треба служити-працювати, як віл (як раб на галерах), – робити Добро з ранку до вечора і з вечора до ранку!!! А дідів календар, що не кажіть, – просто супер!!!

Згадайте діда Віктора у Ваших молитвах, бодай подякуйте за такий універсальний, на всі випадки життя, найкращий (у світі: і в цьому житті, і в загробному, тобто в ІІІ ф. і.) тост-побажання!!! Тому, бажаючи йому всього найкращого, помолимось: Подай, Господи, дідові Віктору Царство Небесне та Вічний Спокій! Амінь!

Сторінки: 1 2