Діти! Остання ця година! І як ви чули, що прийде антихрист – і тепер з’явилося багато антихристів, сатаністів, єретиків, лжепророків, лжепастирів, лжевчителів, – з цього ми і пізнаємо, що остання година настала… Улюблені!             Не        всякому                    духові              вірте,     але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків, лжевчителів з’явилось у світі…

(див. 1 Ін. 2: 18 і далі; 4: 1 і далі)

Діти! Остання ця година! Багато лжепророків, антихристів, єретиків, різного роду злочинців появилося нині! Тому ми, заради викриття єресі та сучасних єретиків (з єрессю жодного компромісу бути не може!), змушені-зобов’язані перервати нашу мову (змінити наші плани) і зробити вимушену, термінову вставку-книжку. Ця книжка (ІІІ ч.) – це така велика вставка, яка розриває розділ «За все дякуйте! Завжди радійте!» (Знаменно, що єресь виявилася саме під час написання цього розділу, – бо про всі оті єресі-біди потрібно, аби не зашкодити душі, читати-слухати тільки в контексті Пасхальної Євхаристійної Радості!).

Книжечка, яку ви читаєте, – це адаптований до немочі людської скорочений варіант ІІІ частини. Ми вирішили разом із повною ІІІ частиною видати її скорочений варіант, у якому, заради немочі людської та заради зручності користування інструментами розпізнавання духів, залишили тільки принципи-інструменти перевірки духів на єресь, сатанізм тощо. Наводити приклади із сучасності (їх так багато – один виразніший за іншого) чи минулого и залишили читачам цієї книжечки (якщо у вас виникнуть труднощі з цим, то прочитайте в ІІІ ч. або спитайте нас – ми підкажемо).

Коли прийшла думка видати цей скорочений варіант ІІІ книги, ми вже працювали над IV частиною «Вступу…». З огляду на дефіцит часу, якого потребувала би ґрунтовна переробка чималого за обсягом тексту, ми обмежилися тим, що прибрали з ІІІ ч. певні фрагменти (різноманітні приклади, уточнення, роз’яснення), в результаті чого у книзі залишились тільки принципи. Тому простіть, якщо буде відчуватися якийсь розрив у тексті (різка зміна думки), – звертайте передусім увагу на суть (ми подбали, щоб ці текстові вилучення суті книги не зашкодили). (Знаком […] ми вказуємо, що в ІІІ книзі в зазначеному місці є текст, який ми не включили в цю «духовну аптечку»).

***

Остання ця година!.. Все хворе і доживає свого віку!.. Але шлях до спасіння і досягнення досконалості-обоження-воскресіння відкритий і доступний всім (віднині і навіки!). Головне – смирення, яким входимо в Царство Боже, яким приймаємо Духа Святого! Тому, якщо хворий знатиме, що він хворий (а не вважатиме, що він у нормі або майже здоровий (з дня на день випишуть з лікарні…, чи томос про автокефалію дадуть…)), то, дивлячись на норму (чи принаймні чуючи про її існування – Христос, Мати Божа і всі святі, тобто Христові, – та можливість тут і зараз її досягти, зцілитися, спастися…), буде, віруючи в Христа Спасителя-Зцілителя, смирятися, – а це головне в духовно-аскетичному житті, – такий недалеко від Царства Божого, точніше, вже в Ньому!!!

Суть єресі – підміна норми, еталону, коли каліка називається здоровим, зло називається добром, потворність – красою і т. д. Ось в чому загроза єресі – втрата можливості спасіння, тобто стяжання смирення! Поки зло називається злом, гріх – гріхом, хвороба, каліцтво – бідою, ненормальністю, тут жодної небезпеки немає, бо є Лікар-Зцілитель-Спаситель, який дає раду всьому цьому злу – знищує його. А коли злочинець впевнений (чи його «добродії» єретики переконали), що він добродій, грішник – що він уже святий, а каліка хвороблива переконана, що вона в нормі та розквіті сил і т. д., – тут Христос безсилий (поки не покаються і не дозволять Христу послужити їм!), тут людськими силами нічим не зарадиш – гордих спасає-врозумляє тільки Бог! Коли потвора- каліка називає себе красенем (і бачить себе таким!), еталоном для наслідування, – то звідки в нього буде смирення, яке єдине на потребу?! Тому ми, пізнавши про єресь, вказуємо народу Божому на цю єресь та єретиків (носіїв та розповсюджувачів цієї смертоносної отрути-вірусу), і водночас даємо поради, в міру нашого відання Істини, як уберегтися від цього зла і як боротися з ним (принагідно зобразимо хворобливий стан церков на фоні норми-ідеалу: церкву на фоні Церкви).

***

Ми свідомі того, що надворі останні часи, все йде (летить у прірву, майже без опору…) до кінця: «Коли прийде Син Людський, чи знайде віру-довіру на землі?!», «Любов багатьох охолоне…»… Всі симптоми хворобливості людства (насамперед «християн») видно неозброєним оком. Багато лжепророків, лжепастирів… – їм же ність числа – наводнило тіло церкви. Єресь секуляризму, обмирщення (безДуховності, коли все стає тільки плоттю, плотським; максимум – душевним!) набула небаченого розповсюдження, і найменших спроб уповільнити темпи помирання зараз не чутно, ба навіть на порядку денному в найближчі часи не стоїть (єретики називають ці процеси помирання – оздоровленням та ростом і процвітанням(!?) – і «піпл» це залюбки «хаває»!?). Поодинокі голоси сповіщають про цю біду-катастрофу, але тим, хто каже про неї, слуги диявола, антихриста швидко закривають роти, або виставляють пророків перед народом як модерністів, порушників «передань старців» (як таких, які хочуть скасувати, упразднити їх!?), зрештою як єретиків і богохульників, які повинні померти, бути розіп’ятими (в різноманітний спосіб: фізично, морально тощо).

Зважаючи на сучасні реалії, ми не мріємо про оздоровлення історичного тіла церкви, для нас радість – чути, що хоч десь (в якійсь душі, «парафії», єпархії…) знизилися темпи помирання… (Єресь секуляризму дала метастази по всьому тілу церкви, всі органи уражені – і вже ніяка Істинно-терапія не допоможе). Але поки є ще життя в тілі – потрібно боротися за життя, щоб спасти(сь) хоч когось («бути все для всіх, щоб спасти(сь) хоч одного!»).

Сторінки: 1 2