Нагадаю, що ми всі ті екскурси робимо не тому, що нас цікавить політика (там правди немає і бути не може – це імперія, знаряддя сатани, який веде апокаліптичну боротьбу із Церквою, – і, на превеликий жаль (по плоті кажу), в нього добре виходить – церква поглинається духом секуляризму, антихристиянства). Навіть самі назви християнських церков свідчать про капітуляцію церкви перед державами («імперіями»): УПЦ КП, РПЦ і т. п. А мало би бути: «Церква в Україні», а не Українська ..ПЦ .., «Церква в Росії» тощо. Ті структури – це вже не церкви, а раби (слуги) імперії, язичницькі зборища, як каже тайновидець Іоан в Апокаліпсисі – «синагоги сатани»)³⁴. Нас цікавить і болить одне – стан християнських церков!

Ще раз повторимо, щоб не дати приводу тим, хто шукає нагоди звинуватити нас – ми не проти патріотизму (в язичників – це високе, це праведне діло)! Ми за людину в Істині!

***

Ми не кажемо, що той, хто вбив, навіки загинув. Першим у

Рай увійшов розбійник – маніяк, серійний вбивця (який покаявся!). Ми говоримо про наступне – той, хто вбив (чи благословив на вбивство³⁵), не є в Церкві (в Раю, в Царстві Божому, в Дусі

Святому), тобто він (вбивця, з будь-якої причини та мотивації) язичник! Розбійник до покаяння та зустрічі з Христом не був у Раю, а увійшов у Рай, будучи введений в нього Духом Святим (прийняв Духа Святого (завдаток, у міру Богоприїмного смирення), Який і є Царство Боже), після покаяння та трудів, які його супроводжували (в даному випадку терпіння без нарікання хресних мук, самоосудження до пекла, що свідчило про труд (стан) смиренномудрості, сповідування Бога та ін.).

***

«Народе Мій! Вожді твої (на чолі яких – з його ордою попів-злочинців, … – В. А.) вводять тебе в оману (та єресі смертоносні – В. А.) і путь стежок твоїх зіпсували» (див. Іс. 3: 12 б).

«Дивне і жахливе відбувається на цій землі: пророки (духовні вожді, глашатаї «істини» (= ідеології) на кшталт: «з нами правда, з нами Бог, ми переможемо…» – В. А.) пророкують неправду, і священики (розповсюджуючи в народі ці єресі-лжепророцтва єретиків, які промишляють на теренах України…) панують за допомогою їх, і народ Мій любить це» (див. Єр. 5: 30-31 а). «Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього, які провидцям говорять: “перестаньте провидіти”, і пророкам: “не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне; зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого”» (див. Іс. 30: 9-11).

«Настане час, коли здорового (Істинного) вчення приймати не будуть, а будуть обирати собі вчителів, які леститимуть їхній слух та догоджатимуть похотям їхнім («Слава…», «ми переможемо…», «з нами правда…», «ми не язичники – ми грішники, але християни» і т. д.)» (пор. 1 Тим.). «Земля наповнена перелюбниками, … плаче земля від прокляття, бо і  пророк, і священик – лицеміри… У пророках Єрусалима (Київ – це Другий Єрусалим?! – В. А.) бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навернувся від свого нечестя… Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх. Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у нас (= ми переможемо, європейське демократичне життя настане!.. – В. А.)». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: «не прийде на вас лихо»… Я не посилав пророків цих, а вони побігли («благовістити» – В. А.); Я не говорив їм, а вони пророкували. Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх. Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду, пророкують обман свого серця (мрії, фантазії плотського ідолопоклонного ума – В. А.). Пророк, який бачив сон (чи нафантазував-набогословствував своїм плотським, егоїстичним, сластолюбним, марнославним, перевернутим умом – В. А.), нехай розповідає його як сон (чи свої єретичні аріанські фантазії – див. вище, – В. А.); а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Ось Я на пророків, – говорить Господь, – які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав». Ось, Я – на пророків неправдивих снів (фантазій гордого хворобливого ума; на всякого лжепророка – В. А.), – Говорить Господь, – які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелів їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, – говорить Господь» (див. Єр. 23: 9-40). «Говорив пророк Ананія у домі Господньому перед очима священиків і всього народу: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського; через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, … всіх полонених; бо знищу ярмо царя Вавилонського (Північний Мордор під тиском міжнародних санкцій довго не встоїть – скоро (= «через два роки») розпадеться, невдовзі там не буде що їсти – імпортозамінники, яких майже немає, не допоможуть; всі цінності (землі і все, що на них), забрані в Мордор, будуть повернені, і незалежність (від Мордора) та цілісність кордонів (купи піску, в якій кожен сам за себе!) будуть досягнуті… – В. А.). І сказав Єремія пророк перед очима священиків і перед очима всіх людей, які стояли в домі Господньому: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! Нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилону (Північного Мордору – В. А.) сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це (той, хто пророкує про біди народу як плату за великі гріхи і беззаконня, той, хто кличе до покаяння, початок якого – визнати свої злодіяння: сатанізм, ідолослужіння, єресі (тому і підказує-викриває милосердно – в якому катастрофічному, безбожному, сатанинському стані перебуває народ, щоб той, пізнавши правду про себе у світлі істини, мав можливість покаятися, і відвести від себе грядущі біди та ті, в яких уже перебуває; грішник вже в аду, а коли не кається, то його пекельний стан погіршується) – не менший «патріот», не менше любить цей народ і бажає йому Щастя і Благоденства ніж ті, які, замість кликати до покаяння (чого народ не хоче!), обманом утішають: з нами правда, з нами Бог, ми переможемо – В. А.)! Тільки вислухай слово це: … Якщо який пророк пророкував мир, то тільки тоді він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка. Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його. І сказав Ананія перед очима всього народу (який уже добряче зазомбований, добре промиті має мізки, і прекрасно знає: що з нами правда, з нами Бог, і ми переможемо – В. А.) ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, з шиї всіх народів… І сказав Єремія: Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию всіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому (Мордор буде цілісний і сильний доти, поки Господь не виконає його рукою всі Премудрі Любовні (про кожну людину) задуми Свої. А потім у свій час і Мордор (владик-президентів-царів і жителів його) врозумить і смирить за гординю його. О, незбагненна глибина Премудрості Любовного піклування (промислу) Бога про все творіння, яка щомиті все творіння направляє до Щастя та Блаженства! – В. А.). І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправдиво (така сама надія – «ми переможемо» – звучить у словах єретиків, лжепророків УПЦ КП – В. А.)» (див. Єр. 28: 1-15; і не забувайте, як потрібно читати цитати, які мають координати (вказано автора словесної форми та книгу, звідки взято цитату), – 20 глав, що передують процитованому фрагментові, і не менше 20 глав після нього – в широкому, рідному контексті). «Пророки твої (український народе – В. А.) віщують тобі пусте і неправдиве і не розкривають твого беззаконня, щоб відвернути біди і страждання» (див. Плач Єремії 2: 14). «Якби який-небудь вітрогон видумав неправду і сказав: “я буду проповідувати тобі про вино і cикер”, то він і був би бажаним проповідником для цього народу» (див. Мих. 2: 11). Хто має очі чути, нехай розуміє!

Принагідно нагадаємо, що коли Ви бачите словесні форми- вказівки з посиланням (звідки взята цитата), то це означає, що автор кличе пророка (чи іншого автора, якого цитує) у свідки істинності свого власного досвіду, про який свідчить-повідає, і те свідчення свідка потрібно читати-розуміти в ширшому рідному контексті твору, з якого взята цитата. А коли схожість-тотожність словесних форм з якимось автором є (нехай він буде навіть «батьком» цього слова), а посилань на нього немає (у свідки його не кличуть), то зміст сказаного потрібно розуміти тільки в контексті даного слова- книги, яку читаєте! Автор узяв тільки словесну форму і використав її у своїх цілях, для досягнення поставленої перед собою мети (наповнив своїм змістом-віданням). Батько слова (словесної форми) міг вживати ці слова з іншим значенням-змістом (наповнити посудини – слова-вислови ним створені – сенсом-змістом-духом, який хотів передати іншим), можливо навіть із цілковито протилежним до того, який вкладає той, хто скористався цією готовою словесною конструкцією-формою-посудиною (напр., слова «особистість», «іпостась» (та інші) язичники використовували з одним   значенням,   а   християни   наповнили   їх   діаметрально протилежним змістом, тому неправильно і дуже небезпечно, читаючи святих отців, розуміти ці слова так, як розуміли і розуміють їх язичники (які є «батьками слова»); те саме з чинами та обрядами, які були запозичені у язичників (батьків слова) та наповнені іншим змістом; або використання притч, аналогій… –

«батько слова» на одному наголошував, а той, хто скористався готовою притчею, аналогією…, на іншому фокусує увагу читача, за допомогою них кличе в інший бік, вказує на іншу реальність… Коли хтось на когось посилається (кличе в свідки істинності чогось), то це означає, що вони відають-вірують однаково, а коли цього немає, то хоч би однаково говорили, це про їхню віру-відання нічого не говорить (хоча християни і єретики послуговуються одними і тими самими текстами Священного писання, а їхні віра- відання несумісні; напр., єретики УПЦ КП читають Нікейсько- Царгородський Символ віри, яким послуговується і Церква Христова, слова промовляють і християни, і єретики УПЦ КП однакові, а досвід відання – діаметрально протилежний: християни вказують на парафіяльно-євхаристійний досвід-відання Царства Божого – життя Пресвятої Тройці, а єретики УПЦ КП – сатанинський (кожен сам за себе) спосіб животіння в аді відчуження та відособлення, тому по плодах УПЦ КП видно, що це синагога сатани і єресь). Це також маймо на увазі, коли читаємо книжки.

Скажемо дещо принагідно про єресь. Єретики УПЦ КП сповідують свою віру «в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву» і під цими словами розуміють не Тіло Христове (про що свідчить-сповідує Церква, виражаючи свій досвід-відання шлюбного іпостасного життя во Христі), а синагогу сатани – утворену за принципом пекла: «кожен сам за себе»! Коли Церква говорить про єресь, то мова йде не про формальності, не про слова, а про дух, про спосіб існування (в смерті, відчуженні від життя), відмінний від способу життя в Особистісному Єдинстві у Свободі та Любові, яким є Бог-Тройця. Суть не в формальних догматичних (словесних формулах-текстах) розбіжностях з єретиками (їх – формальні розбіжності, словесні формулювання-формули – можна уніфікувати – виробити спільні символи сповідання віри, чи єретики підпишуться під існуючими православними формулами- догматами, тобто приймуть формули передання Церкви), а в дусі: єретики – духа сатани, антихриста, а християни – Христового, Духа Святого. Тому єретикам потрібно не слова міняти, не формальні (тексти, декларації, Писання), словесні сповідання віри підкориговувати, а змінювати дух, зміст, спосіб існування (бо єретики можуть промовляти чи підписувати документи будь-якої словесної форми, але прочитувати (лукаво або щиро – значення не має) їх по-своєму, наповнювати своїм сатанинським, антихристиянським духом!). Тому Церква не слова (догматичні формули)   звіряє,   а   дух   розпізнає,   і   своїм   вірним   заповідає: «розпізнавайте духів: чи від Бога вони, бо навіть сам сатана приймає подобу (образ) ангела світла; не дивіться на лице, зовнішнє, форму – а на дух, суть, зміст!». Тому не слова треба звіряти (нині сучасні єретики проти форм відкрито не виступають – всі слова передання Церкви промовляють, всі чини приймають) – там зараз відмінностей (напр., між «православними») немає (щодо католицизму, протестантизму, то про ці давні єресі-архетипи ми не говоримо, там все очевидно і по формі, і по духу, і по плодах – та й ми вже про це досить сказали – див. І ч.). Сучасна єресь (секуляризму-сатанізму) найнебезпечніша, бо на все, що каже Церква, єретики кажуть: «амінь!»!? Словесний одяг той самий, що і в Церкви, тобто єретики носять образ «ангела світла» (за дві тисячі років боротьби з Істиною навчилися діти диявола вводити в оману народ Божий: не хочете прийняти нашу отруту в наших формах (несторіанства чи монофізитства різних відтінків та модифікацій), то ми подамо вам єресь пекельного існування (в сатанинській самості та егоїстичному відчуженні від буття як особистісного смиренно-любовного спілкування іпостасей свобідних істот, тобто від життя) у ваших формах-посудинах (тобто в формах передання Церкви: Писання (Біблія, творіння Святих Отців та Матерів, Символ(и) Віри… – по букві ідентичні), чини Таїнств, обряди… – одним словом за зовнішньою формою – православні)! Наприклад, всі, хто вважає себе членом Церкви Христової (православні і «православні») читають-сповідують один і той самий (за словесною формою, по букві) Символ Віри (Нікейсько-Константинопольський, 381 р.). А коли спитаєш: про що співаєте, Кого сповідуєте? Якого

«Отця», «Сина», «Духа Сятого»? Про яку «Церкву»? Чого очікуєте з нетерпінням? Що то за «життя», про яке ви мрієте? – то з відповіді одразу стає зрозумілим, якого духа сповідники: чи Святого, Христового, чи сатани, анти-христового! Починаєш запитувати єретиків: про кого мову ведете, про якого «Бога Отця, Вседержителя», кого ви тим іменем («Бог Отець, Вседержитель») називаєте, на яку звідану вами реальність (віру) вказуєте?! І стає зрозуміло, що про диявола, всі ознаки-енергії-плоди сатани, «князя віку цього» (див. Ін. 12: 31; Еф. 2: 1-2), «вседержителя», бога віку цього (див. 2 Кор. 4: 4)³⁶ (сатана сказав: Тобі дам усю владу над усіма   царствами   світу і   славу їх,   вона   мені   передана   (я   її «вседержитель»), і я, кому схочу, даю   її   (див. Мф. 4:   1-11, Лк. 4: 1-13)). Отже, єретики словом «Отець» називають диявола («Нині шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка (і пророків Божих, які говорять-пророкують Духом Святим Істину Божу – В. А.), Який сповістив вам правду, почуту від Бога. Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця – Бога. І сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене (і Моїх – християн, – В. А.), тому що Я вийшов і прийшов від Бога… Ваш отець є диявол; і ви хочете виконувати (і виконуєте) похоті отця вашого. Він людиновбивцею був споконвіку

і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і отець неправди» – див. Ін. 8: 40-45). А коли починають пояснювати, хто такий «Син» – стає зрозуміло (за всіма ознаками), що це анти- христ! А коли по-відають про «Духа Святого» – всі ознаки духа віку цього, духа відчуження, самості, гордині…, одним словом, духа сатани! Коли єретики пояснюють, на що вони вказують словом «Церква», то це не Тіло Христове, а синагога сатани (конституція якої: кожен сам за себе!)! А що «очікують»: не стяжання Духа Святого (= Воскресіння мертвих), не Царства Небесного (Божого), не Євхаристії, а земного раю – демократії прав і свобод, комфорту і насолоди на землі (служіння-насолодження похотями плоті, очей та гордості), царства антихриста (віку цього, а не грядущого) в цьому житті (а не життя будучого віку)! Отже, слова однакові, а зміст, який вкладають (віра = досвід-відання) християни і єретики, – абсолютно різні, як Небо і земля, як рай і ад. Хто має очі чути, нехай розуміє… і починає каятися!

Не обманюйте самі себе і не дозволяйте обманювати себе іншим: сатана і його слуги прочитають, чи милозвучно проспівають будь-який текст («Символ Віри»), святий чи найсвятіший, але зі своїм змістом-духом (як юдеї-боговбивці по Писанню вбили Сина Отчого!)! По плодах їхніх пізнаєте їх! Суть не в словах, не в промовах (передвиборчих, агітаційних, піарних, рекламних…, якими займається, наприклад, єретик          та його команда), а у плодах-ділах («Не кожен, хто каже Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, Царство взаємної Любові, а тільки той, хто Любить Мене, тобто виконує волю Мою»). Плоди єретиків УПЦ КП – явні (мені соромно було на них вказувати, через їхню очевидність, але коли я пересвідчився, що навіть після підказки- врозумлення-викриття їх ніхто не побачив – мені стало дуже прикро за біду, в якій (по милості Божій!!! – див. Промисел Божий) перебуває народ Божий)! Офіційні документи, заяви, декларації, «сповідання» сучасних єретиків – все православне (в традиційних формах), а їхнє життя – тих, хто пророкує-сповідує – безбожність, сатанізм, які єретиками подаються як норма (Православ’я). Ми, побачивши пекельні плоди злочинної діяльності УПЦ КП, перепитали в її очільників, як вони вірують! І 27.07.2016 вони відповіли, в якого Отця, Сина і Духа Святого вірують – диявола, антихриста і духа самості, відчуження від спілкування, тобто духа сатани, антихриста! В яку «Церкву» вірує УПЦ КП? – В синагогу сатани – купу відособлених, відчужених один від одного індивідів- егоїстів, і конституція (спосіб, принцип існування) цієї купи: кожен сам за себе! Очікують єретики УПЦ КП не Царства Божого, а демократичної європейської земної держави, національної слави… Єретики УПЦ КП підтвердили словом животіння своє – плоди злочинних діл своїх, сказавши, що це не сатанізм, не гріх, а норма, Православ’я!? Тому все, що говорить Церква, кожне слово християнина-пророка для єретиків УПЦ КП – «все єресь» (саме така реакція єретиків УПЦ КП на православне вчення-відання, засвідчене в наших книгах та проповідях)!

Ми вже багато говорили про єретиків УПЦ КП та їхні плоди- злочини. Скажемо дещо до теми: якого «царства» шукають вожді та вірні УПЦ КП, за пришвидшення настання якого «життя» (майбутнього, грядущого) борються?! На землі безперестанно йде війна за настання Царства Божого в душах людських («Царство Боже (Щастя) всередині вас є!»), за воцаріння Господа Ісуса Христа в людських серцях! В Україні (особливо в окупованих територіях Донбасу та Криму) є багато населених пунктів, де немає церкви (приходу на чолі з попом), там проповідь Євангелія люди не чують, про оголошення-навчання й поготів нічого говорити! Тобто існують темні безбожні села, де сатана – повний владика-монополіст душ людських, за них ніхто не бореться, ніхто їм не проповідує Євангеліє, ніхто не допомагає скинути тирана-сатану, щоб воцарився Господь, і в Бозі настало Царство Вічного Блаженного Життя!       за двадцять років (злочинного) служіння (сатані) жодного місіонера не відправив до тих людей, які перебувають під гнітом, терором окупанта-терориста диявола. На те, що сатана окупував душі цих людей, його співвітчизників, українців (він же заявляє, що він патріот!? І любить Україну!? І дбає про добробут і щастя українців, і ревно бореться за це!?),                              та його команді цинічно наплювати! Коли ми почали говорити про місію, про обов’язкове оголошення людей, нам єретики УПЦ КП відповіли:

«Ні!», «Геть!», «Не пхай носа не в свої справи!»… а зрештою назвали це все (оголошення-навчання, Парафія-Євхаристія, …) єрессю! Чому в ті села, до тих людей не було послано жодного місіонера – піднімати дух воїнів христових (тих, кого вони злочинно нахрестили! Які подвійно потерпають від сатани, як такі, що плювали на нього та відрікалися від нього!) у боротьбі з окупантом  дияволом та   «тракторістамі   і  шахтьорамі» (= професійними терористами) його?! У єретика та його команди навіть поняття місії чи оголошення не існує, точніше вони такими поняттями не оперують; у книгах (Писанні, богослужбовій літературі) такі слова з’являються, а в житті єретики УПЦ КП і гадки не мають, що потрібно місіонерствувати, оголошувати, навчати людей – боротися за Царство Боже в душах людських (тих, яких вони нестямно «люблять»). А коли потрібно боротися за землю, за царство віку цього, за національні цінності, за земну честь, за земну славу («Слава Україні, Героям…») – то знайшлися у сотні добровільно-примусових добровольців патріотів попів-місіонерів (їхати на місяць(!) у відрядження-місію, туди, де можуть вбити окупанти, піднімати дух воїнів-убивць (простіть мене, воїни-патріоти і всі борці за правду, я зараз говорю не про Вас такими різкими словами (типу воїни-«вбивці»), а про єретиків злочинців УПЦ КП. А Вам я вдячний і завжди підношу молитви за спасіння Ваших душ і тіл, і не менше ніж Ви веду боротьбу за Щастя українського народу!!!), знайшлися гроші на зарплату місіонерам, та й місіонери відразу сповнилися «духа відання» і

«слова утіхи та підбадьорення», тобто знайшлися слова для людей- воїнів… А піднімати дух людей до покаяння і боротьби із сатаною за настання Царства Божого не знайшлося жодного добровольця- місіонера! Навіть гадки ніхто не мав і не має про ніяку місію і оголошення,   бо   коли   ми   підказали   про   необхідність   їх,   то

прозвучала категорична відповідь: «Ні!».                 не тільки не веде війну духовну (місія, оголошення), а навпаки, припиняє будь-які починання в цьому напрямку!? За настання якого царства бореться та його злочинна команда УПЦ КП: Царства Небесного,

Царства Христа чи царства земного, царства антихриста з його цінностями (європейське демократичне цивілізоване «життя»). Кому служить єретик з його злочинною командою? – сатані, антихристу! Хто має очі чути, нехай розуміє!

(Коли ми вище говорили про місію у села, якої в УПЦ КП не існує не тільки на практиці, а й в теорії (вони навіть не здогадуються про це), то ми сказали про це для порівняння, щоб найпростіша людина змогла сказати «амінь!». А якщо сказати чіткіше, то про яке місіонерство може йти мова, коли в єретиків УПЦ КП навіть на їхніх приходах ніхто нікого не оголошує, тобто попи своїх прихожан не оголошують-навчають; тут не треба нікуди їхати – люди самі приходять, але до тих людей в УПЦ КП нікому діла немає (хіба що для фінансового доходу та статистики: нас багато! 60 %, 15 мільйонів…) – кожен сам за себе. Ні про яке оголошення-навчання, ні про яке створення, на основі приходів, Парафій-Євхаристій навіть мови не може бути, бо для УПЦ КП це єресь. Коли ми почали криком кричати: біда, пожар пекельний (якщо цього найголовнішого немає: оголошення-навчання та Євхаристії – спілкування вірних у Дусі Святому за есхатологічною Трапезою Царства Божого) – плоди ж явні, то нам єретики УПЦ КП хором відповіли, що ніякого пожару немає, біди немає, а те, що ти говориш-вчиш, це все єресь! Тому там – у синагозі сатани УПЦ КП – на приходах ніякої місії-оголошення немає – кожен сам за себе, а ми за села, де немає приходів (= «духовних» магазинів-борделів) мову ведемо. Але ми це сказали, щоб Ви відчули катастрофу, пожар пекельний, і щоб закликати тих, хто ще може чути очима, до покаяння).

Повторимо. Єресь – це не слова, а «життя» (животіння в смерті), пекельний спосіб існування (слова-вчення єретиків за формою можуть відрізнятися (як у І тисячолітті н. е.), а можуть збігатися (як в у ІІ тисячолітті, а особливо в останні часи) зі словами-вченням Церкви – проте дух один і той самий: сатани; спосіб існування – пекельна самість та егоїзм, відчуження від таїнства іпостасного життя, індивідуальне животіння в синагозі сатани за правилом: кожен сам за себе!). Наприклад: казав, що любить, освідчувався в коханні при свідках… і зарізав, вбив, кинув!? Значить він інший зміст-дух вкладав у слова «любов», «кохання»… Ще раз наголошую – суть не в словах, чинах, а в дусі, наповненні тих слів, чинів…, плодах цього духу («Плід Духа Святого є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, довіра, лагідність, стриманість…»). По плодах їхніх пізнаєте їх!

А люди (вівці, які не мають пастиря, вчителя, огласителя, наставника, які нікому не потрібні, бо кожен сам за себе) повторюють слова передання Церкви, читають Символ Віри, беруть (купують, замовляють треби) участь у чинах Таїнств (формально: хрестяться,                          вінчаються,     сповідаються,     причащаються…)     і, бідненькі, навчені єретиками УПЦ КП, переконані, що вони християни, хоча плоди життя їхнього гірші за плоди язичників, сатаністів, але вони гордо заявляють, що вони – православні!? І (слуга антихриста) каже цьому темному (ненавченому, неоголошеному,        непросвіченому,                          безбожному)   народу: ви не язичники, як каже єретик Андрейків, а ви – християни; так, грішники – але християни!??³⁷ І людям (дітям антихриста) це «євангеліє», що вони Христові (= християни), подобається. І вони хором в унісон вигукують: наш патріарх! Яке покаяння? Про що ти говориш?! Сам з його командою (а вони патріоти!? Точно обманювати не будуть та ще й в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа промовляють – саму небесну істину глаголять (= проголошують)) кажуть, що ми праві, у нас все добре, ми християни!? Господи, помилуй і просвіти!

Ще раз повторимо (а спішити немає куди): суть не в словах, Православ’я не в формах і чинах (не в формальностях), а в Дусі Святому! Юдеї, діючи в ім’я Отця та згідно з буквою (формою) Священного Писання, вбили Сина Отчого (Єдинородного і Улюбленого, про Якого свідчить все Писання!)!? Для юдеїв християни були єретиками (Назорейська єресь)! А для язичників – юдейською сектою. Тому розпізнавайте духів, а не форми звіряйте (особливо в наш час – час тенденцій глобалізму та уніфікації всіх форм). Форми (посудини з етикетками-написами: «Отець», «Син»,

«Дух Святий», «Православна Церква», «Євхаристія»…) ще нічого самі по собі не говорять про вмістиме цих посудин (дух антихристів чи Дух Христів)! Розпізнавайте духів! Господь сказав: по плодах їхніх, а не по словах, деклараціях, заявах… пізнаєте хто Мій, а хто не Мій! Якщо будете мати любов між собою і до всіх, якщо будете в Істині – ось ознака Христових. По плодах їхніх пізнаєте їх!

***

Сторінки: 1 2