Все, що було в історії (і людства взагалі, і кожної людини зокрема, вибраного народу Божого Ізраїля («дітей Авраама»), так званих «обрізаних», і в історії церкви, так званих «хрещених», православних і не дуже… ой, що було, що було?! А було (і є) всяке… пекельне і дуже пекельне!), допустив Бог?! Та було ж! Відбулось все те, що стало історією! Значить, допустив Бог! Ще раз запитую: то допустив Бог чи не допустив, і чи допустить у майбутньому?! Допускав, допускає і допустить, інакше бути не може, тому що Бог є Абсолютна Любов і Абсолютна Свобода, і поважає та береже кожну свободу, кожну свобідну іпостась!

Не розумієте, про що я веду мову?! Чи не хочете розуміти?! Бо якщо це дійсно так (що Бог є Любов) – всяке може бути, то справді треба: пильнувати, бути обережним, «зі страхом і трепетом звершувати своє спасіння», розсуджувати, розпізнавати духів, безперестанно (часто) молитися, пізнавати волю Божу (досліджувати Писання, за яким звіряти всі «добрі» поради вождів духовних, релігійної еліти (архієреїв, фарисеїв, книжників- богословів, законників, попів тощо, і взагалі всіх «добродіїв», «спасителів», «старців», які бажають мені «щастя»)). А хто хоче свободи-відповідальності?! Але все ж таки я розшифрую оце «все, що було в історії – допустив Бог», постараюсь допомогти хоч комусь відкрити очі і побачити: а що ж то таке «допустив Бог» (що ж то було таке страшне)?! Я тільки дещо нагадаю… А ви присядьте, щоб вам, бува, не стало зле…

(Про такі елементарні, очевидні речі мене спонукала говорити реакція «хрещених», «богословів» на пророцтво-свідчення в ІІІ ч., а саме: що «цього всього не може бути, бо Бог не допустить, щоб мільйони «православних» «християн» були в омані, в єресі!»). Чи часом не «православні», не «християни» (всі «хрещені»-«обрізані») в 1917 році (громадяни «Святої Русі») вчинили революцію, вітали її вождів та «євангеліє», яке ці антихристи несли, і почали «хрещені», «православні» боротися з Церквою, з Христом?! (РПЦ породила- виховала більше мучителів, ніж мучеників!). Всі ці мільйони революціонерів були «хрещені», «православні» («обрізані», «діти Авраама», для яких, за їхніми словами, Отець – Бог, а насправді – діти диявола)! По ділах їхніх, по плодах їхніх пізнаєте їх!!! А коли Візантійська імперія («православна», всі піддані якої – «хрещені», «православні» «християни») воювала з Болгарією («православною» «імперією», де піддані також всі «хрещені», всі «православні») – заради чого воювали ці два «христолюбиві» воїнства?! В ім’я кого(?!),    чого(?!)    «православні»    вбивали,    проливали кров «православних»?! В ім’я «віри православної»?! Та ж вони всі «православні» (і то так, що далі вже нікуди «місіонерствувати»!)! В ім’я Христа тисячі, мільйони «православних» «християн» вбивали тисячі, мільйони «християн» «православних»?! В ім’я антихриста, диявола, сатани!!! Ще раз запитую: то хто був у Бозі, во Христі – «православні» візантійці чи православні болгари, адже ті і ті були «християнами»?! На кому було Боже, Христове благословення, хто діяв у Дусі Святому (яким водяться і живуть християни, Христові)?! Плоди свідчать, що це була дія диявола, антихриста – діяли   язичники,   ідолопоклонники,   сатаністи!   Та   вони   ж   усі «хрещені» (у вселенському патріархаті!??)!? Так, купані у воді в ім’я антихриста, якого вони називали «Ісус Христос», «Отець, Син, Дух Святий», «Пресвята Тройця»… По плодах їхніх пізнаєте їх!..

Ви ще не врозумилися?! І продовжуєте мені торочити, що в церкві править Бог, і тому Бог не допустить, щоб у церкві правили і були сатаністи, єретики, злочинці, криміналітет… Ви дуже помиляєтесь, не відаючи ні Писання, ні Сили Божої! Є «Церква» і «церква»; «Церква» – це Тіло Христове, зібрання християн, Христових, які зачаті від Бога Духом Святим і живуть-водяться Духом Святим, і, як наслідок перебування в Дусі Святому, приносять плоди Духа Святого, явні для всіх; а до «церкви» належать всі ті, над ким був звершений канонічний чин Таїнства хрещення-миропомазання! Тому ніколи Бог не допустить (тому що Любить всіх!), щоб у Церкві, Тілі Христовім були сатаністи, єретики, ідоло-поклонники, ідоло-служителі (напр., див. 1 Кор. 6: 8- 10, Гал. 5: 19-21 – ті, хто так роблять (приносять такі злі плоди), Царства Божого не успадкують, Духа Святого не приймуть!). Отже, якщо під «церквою православною» розуміти Церкву, Тіло Христове, то ви правду сказали, що Бог не допустить, щоб злочинець був членом «Церкви Православної», щоб у Тілі Христовім були сатаністи, єретики, горді, добра-ненависники; справді в Церкві править Бог, в Церкві Господь – Ісус Христос, Дух Святий! Тому Бог Духа Святого не дасть сатаністу, чи єретику, чи кагебісту, чи злочинцю… не похрестить його! А люди в організацію, в «церкву» (в націоналістичну, ідеологічну партію- організацію – приймуть, бо «що нас більше, то краще»!?) похрестять, ще й як похрестять – лиш би були гроші чи ще якийсь зиск, або якась вигідна піар-кампанія («бідних хрестимо безкоштовно» та інша хула сатанинська!). Тому ми і свідчимо, що є «Церква» і «церква». До Церкви (з великої літери) належать християни (хрещені водою і Духом Святим), ті, які Люблять Ісуса Христа Духом Святим і в Євхаристії переходять від сили Любові у ще більшу Любов, від Благодаті у ще більшу Благодать Святого Духа, аж поки все Тіло Христове не буде засвоєне («Вже не я живу, а живе в мені Христос, вся повнота Божества по Благодаті»). А до «церкви» (з малої літери), до (релігійної національно-патріотичної, з ідеологією «Бог і царство кесаря, антихриста») організації (бо Церква – це Тіло), де кожен сам за себе, належать всі, хто не лінується взяти участь у чині хрещення: покупатися у воді та помазатися олією! І тому править у «церкві» не Господь Ісус Христос, а люди, яких поставляють такі самі люди, а не Господь (дет. див. в ІІІ ч.). Не обманюйте себе, улюблені! Пильнуйте! Ми живемо в останні часи! (Вже 2000 літ тривають останні есхатологічні часи – Царство Боже настало, Ісус Христос з нами до кінця віку, Він вже прийшов (християни – не жиди («обрізані» чи «хрещені»), які ще ждуть (очікують) на прихід Месії («обрізані», юдеї), чи на другий прихід Христа («хрещені», «християни»); християни в Дусі Святому живуть во Христі, особливо тісно спілкуються з Христом у Євхаристії – Шлюбному Єднанні-Інтимі в Дусі Святому, і з нетерпінням чекають на парусію, воскресіння всіх мертвих (щоб всі пізнали Господа Духом Святим, щоб всі іпостасі набули Тіла Воскресіння) – коли Господь Бог стане все у всьому). Господь Ісус Христос завжди з нами, Він нікуди від нас не йшов, щоб нам чекати на другий прихід Його, Він тільки Вознісся (обожив наше єство), тобто став до нас ще ближчим у Дусі Святому, дарування Якого є плодом Вознесіння Господа; зараз Господь є ближчим до нас, ріднішим, ніж коли Він був з нами до Вознесіння – Господь зріднив нас усіх Духом Святим, Якого Він щедро вилив на всяку плоть; тому Господь від нас не віддалявся у Вознесінні (щоб Йому другий раз приходити!?), а ще більше зріднився з нами, ще ближче наблизився до нас, щоб ще тісніше спілкуватися з нами; Господь прийшов не для того, щоб піти, а щоб бути з нами і в нас на віки віків, але явлений і являється тільки тим, котрі полюбили явлення Його, тим, хто Любить Його Духом Святим, хто чистим, смиренним серцем, повним Духа Святого, здатний бачити Його, тобто бути з Ним у спілкуванні (причащатися Його) Духом Святим на Трапезі Царства Божого – Святій Євхаристії! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Любове Невимовна, Радосте Несказанна, Слава Тобі!). Хто Духа Святого не має – той не християнин, він хрещений водою в «партію», в політичну, націоналістичну релігійну організацію під назвою «… Православна Церква …», а не Духом Святим у Церкву (Тіло Христове, у життя во Христі Духом Святим)!

Чи не «обрізані» («хрещені», старозавітні «християни», які очікували Христа) в Старому Завіті вбивали пророків Божих і гнали, переслідували, ненавиділи їх – провісників пришестя Праведника, Месії?! Допустив Бог?! Чи не «обрізані» (плотським обрізанням; я і новозавітні «християни», хрещені плотським зануренням   у   воду,   а   не   Духом   Святим),   «діти   Авраама», «старозавітні   православні»,   «ревнителі   канонів   і   автокефалій» розіп’яли Господа Ісуса Христа?! Допустив Бог?! А сьогодні в церкві – новозавітні ізраїльтяни, «обрізані» (хрещені водою, а не Духом Святим), «православні» хіба не гонять Істину, Христа, християн: пророків, вчителів… (Духоносців)? Чи не розпинають донині Христа «православні» «християни» (що, як жиди (які очікують на перший прихід Месії) чи як юдействуючі «християни», які очікують на друге пришестя Христа, – до них неодмінно прийде (і вже прийшов) антихрист!)?! По плодах їхніх пізнаєте їх: війни «православних» імперій між собою (Візантія – Болгарія), Перша і Друга світові війни (в «християнській» Європі; а європейці ж (майже) всі «хрещені», всі «християни»: православні, католики, протестанти! «Християни» вбивали «християн» – що це?! «Невже розділився Христос?», «Царство, яке розділиться в собі, запустіє»! А Церква – Єдина, Стовп і Утвердження Істини, Воскресле Тіло Христове – перебуває повік, і ворота ада не здолають її; значить, воювали, вбивали одне одного не християни, не члени Тіла Христового, громадяни Царства Божого, а «хрещені», тобто язичники, які називають себе «християнами»! Ми в ІІІ ч. довели, що християни взагалі нікого не вбивають (не тільки «своїх», тобто «християн», а і язичників, єретиків, сатаністів… взагалі нікого і ніколи!) і не благословляють вбивати нікого… – Любіть ворогів ваших: благословляйте, моліться, добро робіть, душу свою покладайте за кожну людину!), революції, які чинили «християни» в Європі (напр., революція 1917 р. в «Святій Русі», де майже всі «святоші» (святорусці) «православні», «хрещені», більшість з яких з    радістю    прийняли    антихриста(ів)    («Леніна», «Сталіна», «Гітлера»… з їхніми «євангельськими» комунізмами, соціалізмами, фашизмами…) як визволителя, як спасителя… І донині «хрещені» мріють про (членство в) «Альянси» (НАТО, …), «Союзи» (хто про Радянський, хто про Європейський, хто про Євразійський…), про безпечне, комфортне, «європейське», демократичне, «райське» життя… Ні, ні, не про Царство Боже (яке не їжа і питво, а мир і радість у Дусі Святому) – їхні («християн», «православних») мрії та революції, а про «царство антихриста», про «Содом і Єгипет»… європейське…). Тому в Церкві Бог не допустить наявність сатаніста чи язичника (Бог є Любов, тому не дасть Духа Святого нездатному вмістити Його), а в церкві («Православній…», «Автокефальній…», …) – тут люди самі собі господарі (Господь тільки в Церкві Господар!), та й самі собі вибирають вождів – владик-наглядачів- поліцейських (попів різного рангу: єпископів, пресвітерів…), які і обслуговують по-хоті, по-треби покупців «духовних» послуг.

Бог все на добро направляє! Брат наш Юда Іскаріот (апостол, чудотворець, благовісник) зрадив Христа, а Бог цю зраду (премудро) скерував на служіння Таїнству Спасіння світу, тоді як Юда (брат наш), діючи свобідно, по своїй злій волі пішов у місце своє (во ад, в місце-стан муки). Бог не посилав Юду продавати, зраджувати Його (Господа Ісуса Христа), а навпаки, робив все, аби відвести Юду від цього злого, сатанинського шляху, вберегти від злих вчинків (і зради Христа, і відчаю-самогубства…). Господь не благословляв Юду на зло-чинства: «Горе тій людині, яка зраджує, видає Сина Людського, краще було їй не народитися!»! Кожен діє по своїй свобідній волі – стає або на бік Бога, Христа, або антихриста, диявола! Або – або, третього не дано: «Хто не зі Мною, той проти Мене»! Так, Бог премудро всі свобідні дії-воління свобідних істот направляє (використовує на служіння Добру) до Блага, на Спасіння всіх і всього! (Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Невимовна Ніжна Премудросте, Слава Тобі!). Так, Господь все на добро спрямовує (використовує злу енергію на Добро: людина хоче зробити зло, а Господь цю дію Своєю Премудрою Любов’ю робить такою, що вона стає добром для всіх; початок злого діла є зло і чиниться-волиться зле діло, щоб іншим заподіяти зло, але Любов’ю Божою кожна зла дія доходить до Інших як найдоцільніше Добро-Благо! Тому зло існує тільки в злому, в тому, хто волить робити зло, а зовні людини зла не існує, а тільки Любов Божа, Промисел Божий, який все для всіх направляє на Добро-Благо! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже, навіки!), але горе зло-чинцям: єретикам, сатаністам, вбивцям- зрадникам Христа-Істини-Любові… – «було б краще їм не родитися!»! Правильно розуміймо Таїнство Промислу Божого (Божу Любов до нас) – Господь поважає свободу кожної свобідної істоти (її вибір)¹³. Тому, поки людина не покається (свідомо, свобідно не повернеться до Господа Ісуса Христа, до Істини- Любові) – вона буде страждати в гордині-егоїзмі-злі, в аду (пекло, ад – не зовні нас (зовні нас – Любов Божа, Дар Божий, Промисел Божий!), а всередині нас! Зло існує тільки всередині кожного, хто в злі лежить, а до іншого зло доходить вже преображеним Божою Любов’ю на Добро! Мені ніхто (ні диявол, ні злі люди, ні навіть все зло, яке існує, – весь сумарний ад!) ніколи не вчинить зла, Бог все зло, спрямоване на мене, перетворить в Цілющі Ліки, Спасительне Благо, на Незбагненні Дари мені! Існує тільки один ворог- злочинець – це я сам собі! А всі інші І(і)постасі – по Милості Божій – добродії, свобідні «знаряддя», «провідники» Божественної Любові! Злочинець хоче чинити зло і намагається його вчинити, а в кінцевому результаті по Милості Божій виходить Добро. Не злочинець винуватець Добра (Добро чинить тільки Господь), а Бог, Йому і Слава на віки віків: Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! А злочинець отримує по своїх злих бажаннях, ділах пекельну муку гордині-егоїзму-самості, в яку сам себе занурив: «І підуть ті, що зліва (розіп’яті) від Христа (розбійники, які не смирилися, не прийняли свого хреста, на відміну від благорозумного(их) розбійника(ів), розіп’ятих праворуч від Христа), на вічні муки»)!!!

Тому «церкви православні» можуть вироджуватися в синагоги сатани, входити в стан «Лаодикійської Церкви» (див. Одкр. 3: 14- 18). (До речі, Римо-Католицька церква колись була православною! Протестантизм – законно народжене дитя католицизму, єретична плоть від єретичної плоті, і дух омани від духа омани!). Ми про одну таку «православну» багатомільйонну (як вони самі про себе кажуть) організацію свідчили в ІІІ ч., і з сумом констатуємо, що стан її не поліпшився, а навпаки, погіршився – цю єресь, синагогу сатани визнали інші «православні» церкви як Православну!? Господи, помилуй і просвіти Істиною наших братів і сестер, які перебувають в дусі омани, в дусі антихриста! Бог-Любов довготерпить усім нам (див. застереження апп. Павла, Петра)! А ми, замість того, щоб каятися, називаємо цей сатанинський (перед- потопний, содомо-гоморрський) стан «благословенний Богом» і вбачаємо Боже благовоління нашим діям!? («З нами правда (яка? чия?)! З нами Бог (який: мусульманський, юдейський, язичницький?)! Ми переможемо (кого: братів і сестер наших, за яких помер Христос?!)!»). Не обманюймо себе, а спішімо каятись! Для того Бог-Любов і довго терпить нас, очікуючи на наше покаяння (як колись – за часів Ноя, Лота… так і нині – в останні есхатологічні часи передпотопні) Духом Святим і Вогнем Благодаті!

Не обманюймо себе – Свобідний Бог-Любов ніколи нікого ні до чого не силує, не примушує! Любов завжди поважає Іншого, його свободу! Любов Себе ніжно, лагідно, смиренно Дарує (пропонує), але ніколи не нав’язує! Людина свобідна – прийняти Бога і Дари Його або відкинути Його! Розіп’ясти Христа, або розіп’ястися з Ним! Сатаністи, єретики, атеїсти… існують? А це улюблені діти Божі, яких Бог Любить не менше, ніж Матір Божу, Пресвяту Богородицю, тобто Любить Господь усіх однаково – Божественно! Але одні приймають цю Любов, а інші (будучи свобідними) – розпинають Її, відкидають Її!!! Церква (з великої літери) – це область абсолютної свободи, абсолютної свідомості, де немає жодної механічної, несвідомої, несвобідної дії; Церква – це Тіло Христове, Іпостасне Тіло Особистісної Любові,

Відповідальності-Свідомості, Свободи, в яких перебувають християни, члени Воскреслого Тіла Христового (кожен у свою міру Богоприїмного Смирення, але, оскільки Тіло Христове Живе, ця міра не завмирає, а вкисає, росте, аж поки не досягне Цілі, Повної міри росту Христового!).

Диявол обманює, вводить в оману «християн» (і навіть намагається спокусити вірних Христу) через єретиків, антихристів у різних личинах, котрі стверджують, що в православній церкві (з малої «ц») Бог не допустить єресей, оман, безчинств!? (Напр., католики стверджують (догматично!), що вони непогрішимі: чи папа непогрішимий, коли повідає «екс катедра», чи вони всі разом на чолі з папою, це не так важливо, головне, що замість того, щоб пильнувати, бо в цьому світі ніхто не застрахований від падіння, і найближче до біди той, хто стверджує, що він не може впасти (та він уже впав у гординю!), вони прийняли цю сатанинську брехню і повірили в неї!). Плоди цієї сатанинської омани видно неозброєним оком: єресі, хрестові походи, інквізиції, протестантизм, «релігійні» війни католиків з протестантами, «варфоломіївські ночі»… і т. ін. – це все плоди «гордині-непогрішимості»! Католицька церква заявляє, що вона не може помилятися, вона непогрішима!? По плодах їхніх пізнаєте їх!

Моє слово зараз про православних, а не про католиків, а ці приклади про католицизм – для ширшої картини, для чіткішого розуміння мовленого! Православні не менш «непогрішимі», ніж римо-католики, православний папізм православних владик-деспотів набагато страшніший за латинський: ті хоча б відкрито заявляють, що папа – намісник Христа на землі, а православні «смиренно», тихенько, без суду і слідства розпинають Христа! Хочете прикладів? Їх тьма-тьменна! Для прикладу можна навести недавні події, які трапилися тими днями (27.07.2016) в (Другому) Єрусалимі! А що ж там таке сталося? Хіба ви, один з читачів газети «Голос Православ’я» та тих, які слідкують за постановами синедріону, не знаєте, як єретики розіп’яли Істину?! Ми про цю подію детально свідчили в ІІІ ч.! Віднині (вже 2000 літ) вся реальність поділена надвоє: Церква і не Церква, Новий Завіт і Старий Завіт, християни і не християни (язичники). Тому всі «християни» (хрещені водою, а не Духом Святим) – це язичники, і навіть гірше язичників (по плодах їхніх пізнаєте їх!)! В церкві (з малої «ц») православній відбувається те саме, що і в язичників, в їхніх організаціях! Тому чи допустить Господь безчинства, єресі, сатанізм, вбивства, злочинства, содомію в церкві православній?! Питання риторичне: допускав, допускає і допустить! В язичників (а «християни» – це язичники) може бути і є будь-що, всіляке зло і всілякі збочення! Коли формально хрестять – Бог допускає? І ті формально хрещені, між якими багато відвертих атеїстів, які кажуть, що Бога немає, і тут же називають себе православними, християнами, хрещеними – а живуть гірше язичників, приносять плоди сатанинські (напр., криваві, жахливі вбивства своїх дітей – аборти, …), антихристиянські, так що ім’я Боже хулиться в нехрещених язичників через «хрещених» язичників! Бог допускає? Єресі виникають в церкві? Бог допускає? В Старому Завіті, в старозавітній церкві «вчителі», «фарисеї», «книжники-богослови» понавидумували різних «заповідей», «передань старців», якими скасовували Заповіді Божі (напр., Корван і 5-та Заповідь Декалогу – див. Мф. 7: 1-13)! І «обрізані» жили за цими оманами-єресями, їм це подобалось! Допустив Бог? Допустив! А коли «обрізані», «діти Авраама», «старозавітні православні» почали служити ідолам, ваалам, астартам, молохам, бісам… приносити в жертву сатані своїх дітей («проводити їх через вогонь») – чи допустив Бог? Допустив! І врозумляв через пророків, яких ті «обрізані» гнали, вбивали, катували! Бог є Любов! Ще раз запитаємо: що робили і роблять з пророками Божими (глашатаями Істини), яких Бог посилав і посилає до «обрізаних» і до «хрещених»? Відповідь відома: гонять, катують, убивають! Бог допускає! Ті, хто розіп’яли Сина   Божого   Господа   Ісуса   Христа   –   всі   були   «обрізані», «правовірні» (православно віруючі, на відміну від самарян-єретиків чи язичників-псів)! Допустив Бог? Христа розіп’яли в церкві, церковні, «обрізані» з обрядами, жертвами і за Писанням! Які діяли виключно по Писанню, по канонах-законах, за якими Христос, Син Бога Отця мусив померти, як єретик, богохульник і лжемесія!? Допустив Бог? Бог є Любов! Люцифер з Небес впав і став сатаною, і третина ангелів з ним! Допустив Бог? Адам в Раю згрішив, впав! Допустив Бог, щоб непорочні ангели і люди впали? Нікого Бог за руки не хапав, дозволив вкусити забороненого «плоду» (свавілля, автономії, без-Божності)! Бог Любов-Свобода все допускає (дає свободу свобідним іпостасям і поважає її), навіть розіп’яття Його Улюбленого Сина! А хто розіп’яв Господа Ісуса Христа, чи часом не «обрізані», «православні», «хрещені» первосвященники-архієреї, книжники-богослови, фарисеї-монахи – народ Божий на чолі з тогочасною духовною, релігійною елітою? А у 1917 році хто вітав революцію як визволення (як «Літо Господнє сприятливе»), як прихід «спасителя», «месії-христа»? Всі хрещені! Бог допустив!

Ще раз і ще раз кажу: Бог є Любов, тому кожна свобідна істота буде себе свобідно реалізовувати, хотіти (так, Бог кожне свобідне воління свобідних істот направляє на благо всіх (і того, хто волить, хто навіть хоче знищити все суще), але самого воління- свободи не порушує). Бог є Любов! Церква (з малої літери) – це людська організація, де може бути і є(!) все без винятку (що завгодно), і буде – що антихрист сяде у храмі… і вже є(!)… У Церкві, Тілі Христовому, де кожен член водиться Духом Святим, немає сваволі, воління гріховного, а воля Ісуса Христа, воля Духа Святого; а в «церкві», в «хрещених» (це ж хрещені водою, а по суті – язичники) воля людська (яку Бог-Любов направляє до добра; Юда – апостол, ученик Христа – зрадив Господа, а Бог його злу волю- діяння спрямував на діло спасіння всього світу. Так, брат наш Юда пішов у своє місце, в ад, але Господь ні на мить не переставав Любити його, Юда для Господа завжди друг: «Друже…», але допустив, щоб брат наш вчинив самогубство і у відчаї пішов у пекло самості!). Бог є Любов, тому не обманюймо себе, що Він чогось не допустить! Сатана ж існує? Бог допустив падіння світлих, добрих ангелів? Допустив Господь гріх, падіння на Небесах? І впали зі світла Любові-Смирення в темряву гордині-егоїзму не один-два ангели – а «третина зірок небесних», «мільйони» вірних, «православних» ангелів! Бог допустив! Мільйони безгрішних, світлих   ангелів    стали   бісами,   то   чому   мільйони   грішних «хрещених» не можуть стати єретиками, слугами антихриста, ідолопоклонниками?! Так, історія має чимало прикладів, як зі Старого, так і з Нового Завітів, того, як мільйони «обрізаних» служили сатані (ваалам, астартам, молохам, і які гнали, вбивали пророків, які зрештою розіп’яли і Господа Ісуса Христа) та як мільйони «хрещених» служили і служать сатані, антихристу (по плодах їхніх пізнаєте їх)! Допустив Бог? Допустив, допускає і допустить! Пильнуйте!

Назвіть мені злочини, які не чинили б «обрізані» чи «хрещені» («народ Божий», «право-вірні»)! Все, що чинили язичники, сатаністи, атеїсти… – все це саме, і ще гірше чинили і чинять «хрещені», «православні»! Бог є Любов, Бог є Свобода, тому Він не дивиться на особу (обрізаний ти чи ні, хрещений ти чи ні), і жодною магією, молитвами-замовляннями, чинами (обрізаннями, хрещеннями), заклинаннями(-формулами) тайнозвершувальними… Ним неможливо маніпулювати, змінювати Його, заставити Його щось зробити (не Бог має змінюватися, а людина, тому, якщо людина не готова прийняти Духа Святого, то ніякі обрізання чи відрізання, хрещення чи навіть потоплення у хрещальних Агіасмах не допоможуть! Язичник залишиться язичником, хіба що матиме партквиток – свідоцтво про хрещення, за яким зможе замовляти у попів «духовні» послуги: посповідатися, причаститися, повінчатися, може стати працівником системи (попом: архиєреєм, ієреєм, дяком, паламарем…), навіть у останню путь проведуть по- людськи з попом (відспівають з кадилом) тощо)!

Мета всього сущого – Любов і Свобода (обоження), спілкування-єднання всіх і всього в Любові та Свободі (а «силою не будеш милою!»). Тому в цьому світі (у язичників «хрещених»- «обрізаних» і нехрещених) все може бути… і ті «хрещені», які вбивали і вбивають християн (та й взагалі будь-кого і з будь-якої «святої» мотивації),   щиро   переконані,   що   тим   вони   служать Богові!? Бог не допустить, – підказує сатана, – щоб «народ Божий» (обрізані і «хрещені», «церкви православні») заблукав, впав у оману; один-два можуть впасти в єресь, в оману – в сім’ї не без виродків, але щоб мільйони «хрещених» на чолі з духовною елітою з її синедріонами, соборами помісними, вселенськими – ніколи цього не станеться, бо «Церква – стовп і утвердження Істини!»! Християни (кожен християнин є Церква), зібрання-Тіло християн (кожен з яких повний (у свою міру смирення) Духа Святого, Духа Істини) є стовпом і свідченням Істини, а зовсім не церква (з малої «ц»), зібрання «хрещених» язичників! (На Вселенських Соборах утверджували Істину не попи, а християни (один-два), які були на цих соборах, – про це див. ІІІ ч.). Диявол, єретики підміняють поняття і язичників називають християнами, а «церкву» – Церквою, а коли запитуєш єретиків, антихристів: а чому у ваших «християн» плоди сатанинські, язичницькі, вони ж насправді язичники, а не християни, то сатаністи відповідають: вони («християни») грішники, великі грішники, але християни!? Єретиків не цікавлять плоди – вони тримаються демонічної, єретичної ідеології; вони навіть у думках не можуть припустити, що чини таїнств – це не магія, яка Бога заставляє хрестити, причащати… Раз вони канонічні, автокефальні (з томосом не від будь-кого, а аж від самого вселенського патріарха!?), то всі, хто в них замовляв ліцензійні «духовні» послуги – християни, нові люди, відроджені Духом Святим! Ти говориш їм: а де плоди Духа Святого, Якого ніби-то, як ви автокефальні «святоші» стверджуєте, прийняли ваші покупці, по-хоті яких ви обслуговуєте?! Єретики відповідають:

«Одне ж хрещення, так? А ми канонічні, тому наше хрещення законне, легітимне і тому дійсне! А Дари Божі не відіймані! Тому, як би охрещені нами не грішили, не розпинали Христа – Дух Святий, даний їм у легітимному хрещенні, в них перебуває… просто цей Дар вони глибоко закопують у собі…». Саме таку хулу демонічну несуть у світ слуги антихриста, які не знають ні Писання, ні сили Божої! Вочевидь, Дари Божі не відіймані – інакше бути не може! Але питання в наступному: чи є від кого віднімати?! Може ніхто Дарів Божих і не приймав?! Якщо ти неготовий прийняти Дар Духа Святого (Якого Бог вилив щедро на всяку плоть: і на сатаністів, і на язичників, і на диявола… на всіх і на все! Не мірою дає Бог Духа Святого всім і всьому, але приймає Його кожен у свою міру, або взагалі не приймає, коли хулить…), то: «люди над тобою звершать чин Таїнства (похрестять, причастять…), а Дух Святий Хрестити (Причащати…) не буде»! Тому від «хрещеного» язичника (вірного автокефальної православної церкви, а не Церкви Христової, Тіла Воскресіння, повного Духа Святого) немає чого віднімати, цьому обманеному попами-єретиками мрійнику ніхто нічого не давав! По плодах їхніх пізнаєте їх!!!¹⁴

Ми ці прості істини вже довели раніше (в ІІІ ч., та й зараз ми сказали   більш ніж   достатньо, щоб   щира людина промовила: «Амінь!»)! Пильнуйте! Не обманюйте самі себе, не дозволяйте іншим обманювати вас і не тіште себе ілюзіями-оманами: «їж, пий, веселись, душе моя, Бог не допустить…». («Коли говоритимуть: «мир і безпека», тоді несподівано прийде на них погибель, подібно як біль тієї, що носить в утробі, і не уникнуть…» – див. 1 Сол. 5: 3). Допускав, допускає і буде допускати! Бог є Любов! Пильнуйте, як розпинаєтеся з Христом, щоб не виявилось, що розпинаєте Христа (третього не дано!), пильнуйте: чи вірні ви Христу, щоб, як Юда, не зрадити Його! Пильнуймо, бо хто прийняв цей сатанинський, єретичний помисел – ми «православні», ми «діти Авраама», ми автокефальна,   суперканонічна,   «Православна   Церква»,   визнана

всіма іншими (чи більшістю) Синагогами – той у великій омані перебуває, небезпечно ходить, а Бог каже таким мрійникам: ваш Батько диявол, і ви не Церква Христова, а синагога сатани! По плодах-похотях їхніх пізнаєте їх!!!

Навіщо Господь пророків посилав до людей («обрізаних»…), якщо Він щось не допустить?! Горе людям, «церквам», коли Господь перестає посилати до них пророків, апостолів, вчителів (Духоносців), які викривали б єресі, омани, ідолопоклонства, які б кликали «народ Божий» («обрізаних», «хрещених») до покаяння! Так, так, до «обрізаних», до «православних» посилаються пророки, щоб закликати їх до покаяння, щоб ставали ті обрізаними, хрещеними (християнами), православними! То чи був Ізраїль ідоло- поклонним і Бого-вбивчим?! (загалом так, але не всі – був межи обрізаними «останок Божий» = Церква, ті, які не схилили коліна перед   ідолами!   А   інші   –   мільйони   правовірних   «юдеїв»   і «християн» (вірних старозавітних і новозавітних «синагог сатани») -язичники-ідолопоклонники! По плодах їхніх пізнаєте їх!). Не той юдей, хто обрізаний по плоті, а той, хто у серці такий (обрізаний серцем), не той християнин, хто за обрядами-чинами такий, а той, хто у серці хрещений Духом Святим! Хто має очі чути, нехай розуміє ці прості, найочевидніші азбучні істини!!!

Хто розіп’яв Христа, та ще й по Писанню?! Чи не всі вони були «обрізані», «хрещені»: фарисеї-монахи (які до букви-йоти (лицемірно, по-фарисейськи) виконували закон – взірці праведності), книжники-богослови (професори, кандидати, магістри, доктори богослів’я, завідувачі кафедр богословських шкіл-академій), первосвященники (попи різного ступеня тяжкості- відповідальності: папи, патріархи, митрополити, ієреї, ксьондзи…)?! Допустив Бог?! Чи може благословляв їх (дітей сатани – «ваш батько диявол») на такі дії?! «Син Людський іде, як Йому уготовано Отцем-Любов’ю, але горе тим людям, які вбивають-розпинають Його!». Пилат свідчив, що має владу розіп’ясти Христа і відпустити Його (тобто розіп’ястися з Ним)! І ця влада – свобода – (розіп’ясти Сина Отчого або розіп’ястися з Ним) дана Пилату (кожному з нас) Отцем Небесним: кожен або розпинає Цю Іпостасну Смиренну Любов, або приймає Її, – і так донині і на віки віків! Бог є Любов! (Попи виконують поліцейське служіння-деспотію (вони – владики, і люблять вітання: «владико, благословіть», «святійший-, високопреосвященніший-, владико…») і обслуговують нужди-треби-похоті «християн». Тому вони ненавидять Христа – Істину, Свободу, Любов, бо в Церкві вони вже не владики, і золотий храмовий потік-дохід припиниться (коли Господь вижене торгашів і припинить церковний бізнес) – див. ІІІ ч.). Допускав Господь злочинства в старозавітному Храмі? Так! Допустив безчинства серед «обрізаних» «Богом обраного, улюбленого народу»! І показав Господь Ісус Христос, яким є ставлення Бога до зла, яке чинили там старозавітні попи і вожді (еліта) духовні! Пильнуймо! Оці злочинства ізраїльського народу («дітей Авраама») тривали не день і не два, а століттями!!! Допустив Бог, щоб «Його народ», який вступив з Богом у завіт(и), служив сатані? Допустив! Терпів зради, безчинства! Благословляв їхні злочини?! А це тривало століттями! Послухайте, що говорить пророк Божий про так званих «обрізаних» та їхні молитви-жертви:

«… Ізраїль не знає Мене, народ Мій не розуміє. На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! …Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! Для чого Мені безліч жертв ваших? – говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня – і святкування! Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх. І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови…» (див. Іс. 1)¹⁵.

Ми в ІІІ ч. довели і показали, що всі старозавітні пророцтва (викривання нечестя «старозавітного Ізраїля», «народу Божого»,

«обрізаних»    та    заклик    до    покаяння)    актуальні    і    стосовно

«церковного    народу»,    «новозавітного    Ізраїля»,    «хрещених»,

«християн» (це все (і «обрізані», і «хрещені») область Старого Завіту, бо в Новому Завіті з Богом – тільки християни, хрещені Духом Святим, члени Тіла Христового, Духоносці)! Тому і зараз звучить пророцтво: содомо-гоморрський «християнський» народе («православні», автокефальні, канонічні…), мерзенні Мені ваші жертви, ваші «Євхаристії», ваші свята і новомісяччя: Богоявлення- Йордани (водорозливання, водокупання…), ваші Паски (яйця, писанки, паски), Преображення (яблука, груші, сливи…), Спаси (зілля, мед…)… ваші руки повні крови, голови повні єресей, язичництва, божевілля,   а серце повне   ненависті   до   Істини…

«Єрусалиме, Єрусалиме, що побиваєш посланих до тебе пророків, скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх во єдине (в Істині та Любові),   і   ви   не   схотіли!».   Бог   є   Любов!   Як   довготерпів «обрізаних», так довготерпить і «хрещених», чекаючи на їхнє покаяння: не хочу смерти грішника, але нехай покається він і буде живий! А попи переконані самі і переконали темний народ – «хрещених» ними, що Бог благословляє всі ці безчинства, мерзоти, язичництва,    сатанізми,     які     відбуваються     в     так     званих «православних церквах» (автокефальних, канонічних), ці злочинства, які чинять «християни» (злочинні передання старців попи називають «Святим Переданням»). Ми в попередніх частинах детально свідчили про катастрофічний стан «православних церков», про єресі, за якими живуть їхні «вірні» (напр., порівнюючи вчення Церкви про Таїнства та єретичну практику «в суд і в осуд» єретиків, яка чиниться в синагогах сатани)! Бог є Любов! Довготерпить усім нам, врозумляє, підказує, показує… Але: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитись будете і не побачите. Бо загрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб я зцілив їх». Пильнуймо, бо це пророцтво Духа Святого про «християн», яким потрібен не Христос, Царство Боже, а антихрист, і царство кесаря з його ідолами: сластолюбством, славолюбством, сріблолюбством! Пильнуймо!

Донині Хрест Христів свідчить всій вселенній про Любов Божу: одні приймають Христа, зрікаються себе, беруть свої хрести (як Хрест Христів, як Божу Любов) і в радості Ідуть за Христом – Благодарять-Люблять взаємно Бога Отця, чинячи все в Ім’я Ісуса Христа, а інші відкидають Його. На Голгофі біля Хреста Христового є два хрести для розбійників: один – для благорозумних, а другий – для нерозумних-безумних! Пильнуймо, де ми, на якому хресті (ми всі по Милості Божій, по Любові Божій на хрестах, тобто Любимі Богом, бо в цьому світі (гріха і зла) Любов Божа являється у вигляді Хреста, у дарі Хреста; так, для каліки, тяжкохворого любов проявляється насамперед в лікуванні- операції, яке завжди є болісним (болем біль подолав), інколи дуже болючим процесом зцілення; а всі люди – грішники, каліки, хворі, тому і всім людям дарує Господь Хрест, бо тільки Хрестом, у цьому світі, який у злі лежить, приходить Радість (радість всьому світові), Спасіння-Зцілення, Воскресіння до Життя у Свободі і Любові!!!).

(Ви вже втомилися ходити по пустині 40 років (кола намотувати – слухати про одне і те саме: один помисел – на «40 сторінках»), їсти одну і ту саму «манку» (жувати один і той самий помисел, а так хочеться чогось новенького, хочеться різноманіття – єгипетських котлів, повних м’яса…). Так, до землі обітованої (Істини) рукою подати, але біда ж то в нас самих: ми очі заплющили, щоб не бачити очевидне, і вуха позатуляли, щоб часом не почути Істини – а інакше потрібно ж буде змінюватися, каятися, шукати, стукати, просити, волати, пильнувати, боротися, молитися… помирати кожен день, несучи свій хрест слідом за Христом. Тому ми слухаємо (читаємо) Слово Боже дуже обережно, щоб, бува, ненароком не почути, не зрозуміти, і не змінитися… Ми хочемо і мамоні, страстям служити, і християнами бути! – Так не буває, – каже Господь, але ми не чуємо, чи не хочемо чути слова Духа Святого, тому обираємо собі вчителів, які лестять наш слух, і говорять від імені Бога те, що нам хочеться чути і що нам подобається!? Тому ми і вирішили по «40 років» говорити про одне і те ж, допоки не народиться бодай якесь розуміння і бажання Істини, і найголовніше – страх Божий, відповідальність, розуміння своєї свободи («як небезпечно ходимо»), обережність… Пильнуйте! Не спокушайтесь! Терпіть з розсудливістю та порадою!).

Не обманюймо себе різними єресями (а єресь така бажана – вона пропонує широкий, легкий, в насолоді і комфорті путь в рай, ба більше, навіть перепустку, гарантію раю)! Бог – Любов! Тому ніякі релігійні маски (обряди, чини самі собою як магічні дії) нас до Бога (до Щастя, Царства Божого) не наближають, а тільки Любов до Нього – ревне, щире виконання Заповідей Божих, а зовсім не чини, ступені, титули, служіння тощо. На суді Божому, на есхатологічному іспиті-випробуванні звучатиме одне-єдине запитання: Любиш?! А не: що ти робив, ким ти був (патріарх, богослов, монах, місіонер, піп, президент, митець, вчитель…)! Любиш чи ні?! (Пильнуймо, як готуємось до іспиту-випробування! Частіше запитуймо себе: чи люблю я? – я(!), а не: чи мене люблять, і хто мене любить чи не любить!) Любиш – йди у Життя Вічне, до тих, хто Любить (Духом Святим); не любиш – йди до тих, хто існує для себе, до гордих, егоїстів, самістників – у вічні муки. Подібне єднається з подібним! Ніхто нікого в ад не посилає і не вкидає (Бог є Любов – спасає з ада-пекла, а не вкидає туди!) – кожен сам вибирає свій путь (або розіп’ясти Христа, Істину, або розіп’ястися з Ним!), сам іде в пекло. Спасіння-обоження – це дія не механічна, а свобідна, добровільна, свідома співпраця (синергія) двох воль: Божої і тварних іпостасей (людей і ангелів). (Наша дія в цій синергії – не заважати Богові спасати нас (смирятися, віддатися, довіритись Йому), водити нас, освячувати Духом Святим. Спасає нас тільки Бог, і все, що є добре в нас – від Бога, Дар Благодаті Святого Духа! Все, абсолютно все добре (і хотіння, і діяння, і бажання в нашому єстві) в нас – від Бога, Божий Дар! Слава тобі, Боже! Слава тобі, Боже! Слава тобі, Боже! А що ж тоді наше? Гріх, гріхи, зло, гординя, пекло! Тому і заповідано нам Духом Святим: зречися самого себе, помри для себе (для ада-гордині), і воскресни в Господі, в Добрі, в Дусі Святому!). Царство Боже – це і є Царство Особистісної Любові і Свободи, як у Нього можна увійти несвідомо, несвобідно чи не бажаючи (проти волі, без «любові», точніше смиренної довіри-самовіддачі)?! Церква (Царство Боже) – це реальність (Іпостасна, Особистісна, Тілесна, Свідома), де немає жодної механіки, магії, а є тільки свідоме (а діти? Що з дітьми? – Їхнє і так Царство Боже, вони не забороняють Духові Святому повівати на них, а от коли випадуть з дитинства-раю, стануть свідомі того, хто вони – тоді і поститимуть; тому дітям ніякі чини не потрібні, чини для свідомих, для дорослих – це їм поміч!), свобідне воління-спілкування! Тут і добровільне свідоме рабство Христу – оголошення, підготовка до Хрещення!

Допустив Господь, щоб Юда апостол… Та ми вже це чули! Скільки можна торочити про одне й те саме?! Ти вже це казав! Я знаю, що ви вже це чули, але знаю і про те, що ви в це (що ми повідаємо-показуємо) не вірите (не довіряєте), і перевіряти чи справді воно так – не збираєтесь. Я знаю, що в такому стані (без Страху Божого) за Йордан ще не можна, ще зарано приступати до стін єрихонських (до подвигу оголошення-покаяння, бо, не маючи Страху Божого, злякаєтесь страхом егоїстичним і втечете з поприща покаяння, з поля брані духовної). Тому, я ще раз і ще раз кажу: одумайся, прийди до тями (до себе), перестань бути таким безпечним («Бог не допустить…», «Мир і безпека», «З нами правда! З нами Бог! Ми переможемо!», «Томос наш!» та інші омани та єресі), умудряйся стяжанням Страху Божого – дивись, слухай, розсуджуй, роби висновки не тільки теоретичні, а практичні – для покаяння! «Будьте уважними до того, як слухаєте, як дивитесь!». Отже, допустив Господь, щоб апостол(!), Ним же обраний і посланий на служіння (озброєний силами, дарами чудотворіння, вигнання бісів…), зрадив Його і, вчинивши самогубство, пішов у місце відчаю і муки (а що вже казати про попів-завгоспів: єпископів, пресвітерів, яких обирають і поставляють на служіння люди, а не Бог. Так, поставляють з волі Божої (як усе в цьому світі відбувається з волі Божої (але не все з Благовоління! – напр., сатаністи звершують свої чорні меси, грішники грішать, злочинці вчиняють злочини, маньяки вбивають… так само і «хрещені» «православні» язичники обирають і поставляють собі вождів духовних)), бо усе в цьому світі відбувається з Божої волі («попущення») – вбивства, грабунки, єресі, розколи, сатанізм, атеїзм… – все, що чинить людина і ангел (і взагалі все, що існує – існує з волі Бога, Який дає силу кожній істоті воліти і реалізовувати свою свободу: або на зло, або на добро, або на рух до Бога, або на рух від Бога. Так, Бог всі дії – і злі, і добрі – направляє на благо всім і всьому, але кожен отримує по ділах-воліннях-бажаннях своїх: смиренні за добро – благодать Духа Святого, а горді за зло – пекельну муку спустошення-самості). Тому і просить нас Бог, Який невимовно Любить нас: Пильнуйте! Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в оману, єресь, щоб не увійти у спокусу, не прийняти антихриста, диявола, який являється і пропонує себе у вигляді «добродія», «ангела світла»! Пильнуйте! Поки ви у плоті, у світі цьому – пильнуйте, бо духовна війна йде безперестанно, і ворожа куля-помисел може наздогнати нас будь-коли і будь-де, навіть перед дверима Раю («Антонію, ти переміг нас», – кричали біси навздогін    Антонієві    Великому,    який    наближався    до    стану безстрастності, крайнього смирення-любові, висоти, де вже не досягають ворожі кулі-помисли, щоб хоч перед дверима раю- безстрастя впіймати його в сіті гордині-самонадіяності; але, Антоній, будучи вельми смиренним (тому і названий Церквою Великим), який не знає за собою нічого доброго («я нічого доброго не вчинив!»), і який відає, що все, що він має і чим він є (і перемога над бісами) – це Божий Дар, милість йому, найбільшому грішнику, останньому з усього творіння, сказав бісам: ще ні! І увійшов у рай безстрастя, на висоту Любові, Смирення, звідки вже не можна впасти!). Якщо навіть праведник ледве спасається, то що вже казати про безпечного мрійника (напр., «хрещеного», «православного», який переконаний, що хрещення (і участь в чинах Таїнств) в церкві, яка має томос (від самого патріарха вселенського!?), гарантує йому спасіння і безпеку!?)!

Пильнуйте! Чи в Дусі Святому ви? Чи жадаєте Христа, чи спраглі ви Христа? Ознака Христових (християн) – любов-ерос до Христа, нестримне бажання бути єдине з Христом (чи бажання, яке наростає – все більше і більше, по мірі пізнання Господа Ісуса Христа Духом Святим. Богом не можна насититися: що більше вкушаєш Його, що більше причащаєшся Його (Духа Святого), то більше жадаєш!). Пильнуйте! Не обманюйте себе і не дозволяйте обманювати вас, вводити вас в оману! Бог не дивиться на особу і не питає про наявність «свідоцтва про хрещення» чи «диплома доктора богослів’я» – всіх без винятку чекає екзамен-іспит- випробування на Любов! Бог все на добро направляє, але кожен отримає по ділам своїм. Брат наш Юда Іскаріот (не забувайте: кому хоча б одна людина – останній злочинець, антихрист – не брат (сестра), тому Бог не Отець, а його батько – диявол! Дет. див. в ІІІ ч.), апостол, чудотворець пішов у місце своє, у стан муки, що «краще було б не народитися людині тій», так йому невимовно тяжко за злий вчинок зради Бога, який Бог використав на спасіння світу (і Юди в тому числі!). Бог дав нам владу розіп’ясти Його або розіп’ястися з Ним! І цей вибір – свобідний вибір – залишається недоторканним на віки віків. Бог є Любов! Тому пильнуйте! Не обманюйте себе, що ви «хрещені», «православні», «канонічні», «автокефальні», що нас визнають такі самі «автокефальні», що ви в сані (архиєреї, ієреї…), що ви ліцензований книжник-богослов (доктор, кандидат, професор, академік… «богослів’я»), що ви…

«Хто Духа Святого не має – той і не Христів!!!». Хто не зрікається себе на всякий час і не бере хрест свій і ревним виконанням заповідей Божих не йде за Христом – той не християнин (скільки б його   не   хрестили   і   не   причащали   «християни»).   Пильнуйте, «православні християни», щоб часом і вас не стосувалися слова: «ваш батько – диявол!». Пильнуйте! Кайтеся! Оголошуйтеся! Плачте і ридайте, і благодаріть Бога, Який довготерпить нас, дає нам ще час для покаяння, щоб ми принесли плоди, достойні Божої Любові до нас! Бог нікого ніколи не примушує, не насилує, нікому нічого не нав’язує! Світом править Бог, а не диявол чи антихрист і слуги його (сильні віку цього)! Тому все відбувається з волі Божої (Господь, Бог-Любов волить, щоб звершувалося все так, як воно звершується, все до добра направляючи, але не на все (не на всяке бажання) є Його благовоління).

Ще раз нагадаємо: Бога розіп’яв «народ Божий», «обрізані» («хрещені»), «право-вірні» («православні») під проводом первосвященників, богословів (книжників), монахів (фарисеїв) – і все по Писанню, по Канонах, в ім’я «бога»! «Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти!» (див. 1 Кор. 10: 12),

«Не до всіх ʺхрещених-обрізанихʺ благоволить Бог» (див. 1 Кор. 10: 1-12)! «Прийде час (і вже настав), коли всякий, хто вбиватиме вас (християн, членів Тіла Христового), буде думати, що тим він (ʺправославнийʺ, ʺканонічнийʺ, ʺавтокефальнийʺ, ʺхристиянинʺ) служить Богові. Так будуть робити (ʺхрещеніʺ і нехрещені), бо не пізнали (Духом Святим) ні Отця, ні Мене» (див. Ін. 16: 1-3). Старозавітних пророків Божих гнали-вбивали «обрізані»! Чи не «обрізані», «правовірні», ревнуючи за Ім’я Боже, за Бога Отця, вбили   «єретика»   і   «богохульника»   –   Сина   Божого?!   Чи   не «хрещені», «православні» донині розпинають Христа?! Всі пророцтва щодо «обрізаних» стосуються і «християн» (див. ІІІ ч.).

Ідолопоклонство, сатанізм «обрізаних» – все те саме бачимо у «християн», їхні руки («християн», як колись «обрізаних» – напр., див. Іс. 1) повні крови, а серця їхні повні злоби, лукавства (а скількох   своїх   дітей   (абортами)   «православні»,   «християни», «хрещені» принесли в криваву жертву ідолам: «комфорту» і «достатку», сріблолюбству, славолюбству, сластолюбству… дияволу, бісам – знає тільки один Милостивий та Довготерпеливий Бог)! Допустить Бог? Допускав, допускає і допускатиме! Пильнуйте!

До речі: «християни» вбили Бога і народили нову релігію – «атеїзм»! Атеїзм народився в «християнській» «просвіченій» Європі! Його породили і розповсюдили «хрещені»! Випускники семінарій стояли на чолі революції богоборців! Пильнуйте! Бог не дивиться на особу і посвідчень про хрещення, вінчання… не вимагає, а запитує: чи Любиш? Чи маєш Духа Святого? Чи смиряєшся-оголошуєшся?

***

Ми так довго ходили цією пустинею з єдиною метою: щоб у нас хоч трохи зародився страх Божий, з’явилася хоч якась обережність, відповідальність (принаймні усвідомлення того, що я свобідний хотіти будь-чого, і це моє хотіння та намагання зреалізувати його є причиною або наближення до Бога, або віддалення від Щастя), розсудливість, критичність, науковість (наука – це завжди критика очевидного: не судіть з вигляду, за зовнішністю; істина не те, що на видноті, а те, що ховається за видимістю; напр., не Сонце обертається навколо Землі (а це ж так очевидно; та й «книжники-богослови» по Писанню не одного єретика відправили на багаття за такі «єресі» – що Земля обертається навколо Сонця (а ті, що не знають ні Писання, ні сили Божої, стверджують, що в Писанні все навпаки!? В Писанні ж мова йде не про астрономію… але що ти язичникам «хрещеним» докажеш!))). Початок премудрості – страх Божий! Тому, знаючи нашу безпечність, безвідповідальність, без-умну безстрашність, ми так довго втлумачували один помисл (Бог допускає все, крім одного: щоб неготовий, несмиренний прийняв Духа Святого – цього ніколи не буде, бо Бог є Любов!) – щоб допомогти нам зі страхом і трепетом приступити до справи нашого спасіння (завоювання Землі Обітованої, Царства Божого): оголошення (послуху-рабства Христу: слухання слова Божого та виконання волі Божої (див., напр., Лк. 6: 47-49, 8: 21, 11: 28 та ін.)).

Щоб ми не були легковажними та безпечними («Коли говоритимуть: ʺмир і безпекаʺ, тоді несподівано прийде на них погибель»)   і   не   обманювали   себе,   мовляв:   ми   «хрещені», «православні», тому все буде чудово, Бог зла, омани, єресі, сатанізму, приходу і воцаріння антихриста не допустить!? Біймося, будьмо обережні, відповідальні, розсудливі, бо ті, що розпинали(ють) Христа, були переконані, що вони праведники (угодні Богу, що їм благоволить Бог – вони ж ревнителі закону (канонів, передань старців), здорові, багаті… – а Дух Святий свідчив про них, що «їхній батько диявол»), що розпинають єретика, лжемесію! І цю владу (можливість) впасти в оману, прийняти антихриста замість Христа, а Христа розіп’ясти, в нас ніхто не віднімав і не відніме! Бог є Любов! Віднині кожному на вибір пропонується Царство Боже і царство антихриста, і кожному дана влада свобідно вибирати собі господаря-пана: або Христа, або антихриста! Тому пильнуймо: якщо ми не розіп’яті з Христом (не зрікаємось на всякий час себе (своєї волі, своєї правди…), не беремо в радості хрест свій (не приймаємо всю реальність (і зовні себе, і в собі) як дар Божий, цілющі Ліки Божі) і не йдемо в радості за Христом (ревно в радості виконуємо (намагаємось виконати – якщо оголошені) всі заповіді Божі)) – то ми розпинаємо Христа! («Хто не зі Мною, той проти Мене» – третього не дано: Христос або антихрист («Не можете двом панам служити…»)). Якщо ви не розіп’ялися (як християни), не розпинаєтесь (як оголошені) з Христом – ви розіп’яли, розпинаєте Христа!!! «Що нам (вбивцям Христа) робити?! – Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа (нехай вступить у Шлюб з Христом, нехай стане Христовим навіки) на відпущення гріхів; і приймете дар Духа Святого!» (див. Діян. 2).

Бійтеся, пильнуйте, будьте обережні, розсудливі, моліться! І не обманюйте себе, кажучи: ми «хрещені», «православні» вірні «автокефальної суперканонічної, ліцензованої вселенським томосом церкви». Пам’ятайте, що Христа розіп’яли (і донині розпинають) такі самі «святіші і найсвятійші» «обрізані», «діти Отця Небесного», і все робили «законно», «канонічно» (за законом, за канонами, за переданням (старців, древніх)), по Писанню (кожен злочин оправдовували цитатами з Писання!)! Тому початком премудрості (покаяння) є страх Божий – велика обережність і пильнування, пам’ятаючи про великий дар свободи (нам дана влада підірвати, знищити (в собі) всю вселенну!.. Або обожити її по Благодаті) і Любов Божу, Яка все допускає (з невимовної Любові до нас – Бог є Любов!).

Бог робить все, щоб я не страждав – біжить мені назустріч, не чекаючи на мої покаянні благання-сповіді, шукає мене заблудлого, смиренно стоїть (не виламує, не вривається, не насилує – хоча невимовно Любовно-Божественно, Божественним Еросом ревно жадає нас) біля дверей серця і стукає (океаном Божественної Любові ніжно огортає мене, і ласкаво, лагідно, смиренно, як останній бідний-подорожній просить у мене милості – впустити Його (Благо, Щастя) під покрівлю душі своєї), але я (абсолютне ніщо!) маю владу сказати Йому: Чого Ти сюди приперся?! Я ненавиджу Тебе! Йди геть! Розіпни, розіпни Його!.. Біймося скривдити, образити цю невимовну, беззахисну Іпостасну Смиренну Любов, це Вічне Дитя, Яким явилася нам Божественна Особистість. Бог нікого не карає – Бог є Любов! Страшними є не покарання нас Богом за те, що ми розіп’яли (чи розпинаємо) Його Сина (Бог є Любов! Не гнівається, не мстить, не карає… Любить!), а муки ада-пекла – муки (совісті) від усвідомлення (всім єством) того, Кого ми скривдили – Того, Хто невимовно Любить нас, Хто все (чим ми є і що маємо – всю реальність тварну і Нетварну! Все, що існує – це Дар Бога Отця мені!!!) нам подарував (в тому числі і владу розіп’ясти Його)! Слава Тобі, Смирення Неописанне! Слава Тобі, Любове Невимовна! Слава Тобі, Боже, навіки!

Страх Божий – це не трепет перед грядущими муками, болями, стражданнями, а трепет, обережність, пильність, щоб не скривдити, не образити Того, Хто так мене (крайнє нічтожество, останнього грішника, гіршого за все творіння, пекельну істоту) Божественно Любить, це Смиренне Беззахисне Вічне Дитя (Яким є Бог), Яке все для мене!!! Зі страхом і трепетом звершуймо наше спасіння! Дбаймо про страх Божий, щоб отримати від Бога цей неоціненний дар на шляху покаяння. Спочатку потрібно боятися Бога, а вже потім, свого часу, Бог тому, хто боїться Його, дає силу Любити Його («Я вже не боюся Бога – я Люблю Його!»). Починаймо зі страху Божого, точніше, з шукання страху Божого, дбання про страх Божий – уважним, розсудливим слуханням слова Божого, діянь Божих (напр., ми присвятили цьому (слову про Промисел Божий: що було, є і буде!) цілу «сорокалітню» подорож пустинею помислу «Бог не допустить!?») і понудженням себе до покаяння (зміни думок, цінностей, розуміння Бога, шляхів спасіння тощо – і намагання жити по-новому, згідно почутого Слова Божого), а по мірі росту покаяння – росте страх Божий! Страх Божий – це не результат усвідомлення мук ада, катаклізмів, воєн, злочинств, горя, болю, сліз, а плід пізнання Великої Любові Божої, яка проявляється у всьому цьому (що було і є) (напр., суть Страсної Великої Седмиці, особливо Великої П’ятниці – показати нам, нагадати нам, як невимовно Любить нас Бог!!! Головна тема тих днів: не гріх, не злоба ада і слуг його – людей, які не відають, що чинять, а Невимовна Спасаюча Милуюча Любов Божа до нас (богоненависників, боговбивць!): «Так Бог полюбив світ (кожного з нас), що віддав Сина Свого на страшні муки аж до ада…»)! Пильнуймо! Зі страхом і трепетом звершуймо наше спасіння!

Ще   скажемо   про   страшну   оману,   в   якій   перебувають «християни» (жиди, які ждуть, очікують приходу антихриста): оскільки зірки з неба не спадають, сонце світить, земля не розверзається під ногами «християн», гори («силоамські башти») на «християн» не падають, все йде своєю чергою – хрестять і хрестяться, сповідають і сповідаються, причащають і причащаються, звершують чини Таїнств, святкують свята і новомісяччя, приносять жертви безкровні і криваві… то, значить, все нормально, Бог благословляє «свій народ» (тобто «християн»), благоволить до всього, що «християни» чинять!? Послухаймо, що говорить Дух Святий устами християн: «Нинішні небеса і земля, які утримуються Словом Божим, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей (насамперед «християн»)… Не зволікає Господь з виконанням обітниці (суду і праведної відплати: і праведним (блаженство), і грішним (муки) – кожному за ділами його), але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння… Отже, довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як і улюблений брат наш Павло говорить про все це у всіх своїх посланнях!» (див. 2 Пет. 3). Не обманюйте себе, мовляв, оскільки громи і блискавки з неба не падають на «християн» (сатаністів, єретиків, содомітів…), то все нормально, Бог благоволить і благословляє усе, що відбувається в так званих «православних церквах» («помісних», «автокефальних», «канонічних», з томосами і без…), що чинять синоди, собори духовних вождів цих синагог (всі їхні єретичні постанови та «передання старців») і мільйони вірних цих організацій («стовпів і утверджень всілякої омани»)!?

Що пророкує Дух Святий в Церкві про світ цей (язичників: «хрещених» і нехрещених): «Як було у дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; так буде і в той день, коли Син Людський явиться (коли відбудеться парусія: Господь Ісус Христос, Який невидимий для світу цього (для «християн» і язичників), Якого бачать-відають християни Духом Святим, Яким і в Якому живуть (і на суд не приходять – перейшли від смерті в Життя Вічне, в Дусі Святому), явиться («вдруге прийде» – до язичників, а не до християн, які є свідомі члени Тіла Христового, живуть во Христі!) усім язичникам)!» (див. Лк. 17). Зараз язичники («християни») мовлять: над головою мирне небо, все буде добре (томос маємо, державний курс – Європа, НАТО)… За Ноя так само блискавки з неба не падали і на Содом сірка з неба не лилася, і каміння не падало – все йшло своїм чином: грішили, блудили, просто як тваринки жили (купували, женилися, ходили на роботу, брали участь у попівських парадах, ходили на футбол, їздили у відпустки на море, в гори, годинами сиділи в соцмережах…) і думали, що так жити – це нормально (а Бог довготерпів), аж поки не настав час, коли ці люди (які стали плоттю – див. Бут. 6: 3, 5-6) далі вже не могли бути у світі цьому (у ІІ ф. і.). (Ви думаєте, що якщо, наприклад, єпископ, «апостольський приємник» – содоміт («голубий»), який цілу ніч блудив з хлопчиками чи дівчатками, то коли він йтиме служити Літургію- Євхаристію (точніше, чин Таїнства), під ним неодмінно розверзнеться земля і поглине єпископа, попа-содоміта (чи єретика, чи ще якогось попа-злочинця), чи його машина зіб’є, чи він тяжко захворіє, чи купол на нього впаде чи ще якось інакше покарає його Господь і не допустить до кощунства, єретичної хули чи ще якоїсь спокуси для церкви?! (Не забувайте: саме в церкві антихрист сяде як бог, і «християни» будуть служити антихристу, виконувати його волю єретичну, сатанинську, боговбивчу, як було у старозавітному Храмі з духовною елітою «народу Божого» – первосвященниками, книжниками-богословами, фарисеями, синедріонами та народом, який, ідучи за вождями-антихристами, кричить: розіпни Його (Христа    та    всіх    Христових,    тобто    християн),    «єретика», «богохульника», «біснуватого», «неканонічного», «розкольника»… А Бог довготерпів, довготерпить – не спопеляв, не спопеляє-знищує – «Я прийшов не губити душі людські, а спасати; не мсти – а довготерпи, навіть якщо тобі доведеться померти; сховай свій меч, бо хто візьме меч – від меча загине»)! Навпаки, в церкві (часто) саме такі є «здорові і довговічні і довго правлять слово…» (див. чин Літургії в ІІ ч.), а от недовговічні (за незначними винятками, за Промислом Божим) в церкві – це якраз єпископи-християни, яких «християни» (попи і ті, хто кричать: «розіпни Його!») за пророцтво (викривання єресей, пороків і злочинів) і за слово Істини швиденько відправляють на Хрест, гонять, катують… Тому нинішні содоміти, єретики здравствують і благоденствують, як і колись у Содомі чи за Ноя, а Бог довготерпить, чекаючи на покаяння, – а ви пильнуйте, не беріть участі в ділах темряви, не ходіть слідами єретиків, антихристів, зло-чинців, не обманюйте себе і не наслідуйте їх, а шукайте Царство Боже (Церкву, а не «церкву автокефальну православну канонічну…»), Господа Ісуса Христа (стяжайте Духа Святого), Істину, Любов, Милосердя – ставайте оголошеними, боріться за стяжання Богоприїмного смирення!). Тому те, що життя іде своїм плином (нині так само, як було вчора, а вчора – як позавчора і т. д.: тривають війни, стаються катастрофи, епідемії, злочини… – але коли їх не було: «з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само»), ще не означає, що Бог благоволить до тих, хто живе тим життям! («Безумний, нині душу твою заберуть у тебе!», нині помреш, і з чим явишся на суд?!). Фарисеїв, книжників, богословів, архиєреїв, народ – всіх тих, хто вбив Христа, Бог не спопеляв, хворобами, бідністю не вражав (вони благоденствували, багатіли і майном, і земною славою, і мали успіх у своїх злочинствах, у храмовому бізнесі)! І ці безчинства, храмова корупція і побори, злочинний бізнес духовної еліти (старозавітних попів – священства), життя за «переданнями старців» (самі не входили у Царство Боже й інших не пускали) – тривало не день-два, а століттями! Господь довготерпів! Тому те саме, що відбувається нині в «православних церквах» (попи самі не входять в Царство Боже і тих, хто хоче увійти, не пускають!), всі злочинства, єресі, содомія… – це Бого-вбивче, Христо-вбивче        пекельне        содомо-гоморрське        існування «християн»… Бог не благоволить до народу цього («хрещеного»), а довготерпить, чекаючи на його покаяння! «Не хочу смерті грішника, але нехай він покається і буде живий, прийме Духа Святого!».     Тому     не     обманюйтесь     чисельним     зростанням (мільйонами), визнаннями, томосами, благоденством, багатством, славою, силою… а дивіться на плоди: по плодах їхніх пізнаєте їх! Плоди плоті явні і плоди духа очевидні (див., напр., Гал. 5); Бог є Любов, все допускає (і довготерпить): щоб синагога сатани (з назвою «православна церква») такій самій синагозі надала томос, щоб єретики називали себе православними і щоб мільйони вірили в цю єресь, жили нею і думали, що вони православні (приклади див. в ІІІ ч.).

Сатаністи є? «Церкви сатани» існують? Допускає Бог! Довготерпить! Протестантські секти (тоталітарні і не дуже) та різні релігійні організації, які видають себе за християнські існують? Старі розвиваються, множаться (число адептів-вірних – мільйони), благоденствують, багатіють! Нові виникають! Допускає Бог! Довготерпить! Для прикладу можна навести «Свідків Єгови», або секту Муна («Церква об’єднання»), яка «відзначилася» тим, що Мун вважав себе «месією» та «другим пришестям Христа», тобто Мун – антихрист! Таких антихристів (явних – як Мун, і прихованих під санами, мітрами і рясами) в історії було і є – тисячі! Мун Сон Мьон, засновник цієї антихристиянської секти, яка налічує мільйони адептів, своє 90-ліття святкував у здравії і благоденстві (прожив 92 роки); він збудував міжнародну бізнес-імперію: був мільярдером, медіамагнатом, власником багатьох компаній та проєктів різного спрямування, займався підприємницькою діяльністю, йому належали заводи, магазини, університети, а також газети (див. https://uk.wikipedia.org/wiki/Мун Сон Мьон). Допустив Бог? Благословляв? А зло існувало (якого тільки зла не чинили у минулому і зараз чинять «християни», «православні»?!) і існує, розвивалося і розвивається, багатів, благоденствував антихрист і його послідовники, мав успіх – мільйони йшли за ним, і далі продовжують цю антихристову путь!!! Пильнуйте! Бог є Любов!

«Ви чули, що прийде антихрист, і нині вже прийшло тисячі антихристів (у рясах і костюмах, в мітрах і кашкетах, з жезлами і палицями, іменовані папами, мамами, патріархами…)!» По плодах їхніх пізнаєте їх! Розпізнавайте духів! Пильнуйте!

Ви запитуєте: як це може бути, що антихрист благоденствує (його проповідь має великий успіх серед язичників: «християн» і язичників) і 90-ліття святкує, маючи багатство, славу, успіх, здоров’я, мільйони вірних і світове визнання (томоси, грамоти). Ми вже в принципі все детально пояснили і розтлумачили, але ми настільки стали немічними в духовному розумінні, що поки нам пальцем не ткнуть і буквально не розкажуть-покажуть, ми самостійно додуматись, зробити висновки не можемо… Тому заради немочі людської скажемо ще раз декілька слів і про ці елементарні, азбучні істини законів духовного життя. Дамо спочатку слово старшим (тим, хто раніше за нас увірували, пізнали Господа Духом Святим):

«В той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. Ісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть у Єрусалимі? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете» (див. Лк. 13: 1-9). «І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (див. Ін. 9: 1-41).

За юдейським (юдеї – жиди (які ждуть на «месію» – на його перший чи другий прихід); а ми вище показали, що жидів набагато більше, ніж юдеїв – мільйони, мільярди «християн»!) світоглядом, переконанням, «богослів’ям» (у сучасних єретиків «православних», «автокефальних» таке саме богослів’я, як у Старому Завіті, як у юдеїв-жидів – про це вони самі свідчать: «в Старому Завіті було Православне Християнське Богослів’я-Боговідання!?» – див. ІІІ ч.) людина за гріх (в розумінні гріхів – реалізованих, проявлених симптомів гріха) неодмінно отримає воздаяння (покарання) ще в цьому житті (в ІІ ф. і.). Гріх і страждання для жидів автоматично пов’язані одне з одним. Тому страшна смерть (та ще й у храмі!) галилейських жертводавців, нагла кончина загиблих під руїнами башти, сліпота від народження… давали юдеям привід думати, що ті люди – великі грішники (боржники перед Богом, більші за інших), тому за гріхи і терплять біди, хвороби, злидні, наглу смерть… (Причиною всього зла: смерті, страстей, хвороб, болю… є гріх, хвороба егоїзму-гордині, якою захворіли «діти Божі» внаслідок відпадіння від Бога! Мова в даному контексті йде про гріхи як переступ закону, як симптоми гріха! Тому будьте уважні: слово вживаємо одне і те саме – «гріх», а значення різні: власне гріх (завжди в однині) як хвороба (егоїзм-гординя), основні симптоми якої – смертність, страсність, тлінність; і гріх (гріхи) – як переступ заповідей, закону (виконання яких являє, виявляє, робить відчутним гріх – хворобу-каліцтво-параліч, без-Божність, злість – нездатність чинити Добро, не-Щасність). Тому люди (не християни, не зцілені від гріха Духом Святим – язичники: «хрещені», «обрізані», язичники) всі однаково грішні, однаково хворі однією і тією самою хворобою без-Божності-гордині-егоїзму, а от симптоми (пристрасті, гріхи) цієї хвороби в кожній людині проявляються по-різному, в різних комбінаціях; одні знають свій гріх, біду, параліч (це праведники, православно оголошені, які мають нужду у Лікарі- Спасителеві), а інші вважають себе «праведними», «святими», «нормальними», «як усі»… – таким не потрібен Христос- Спаситель, таким потрібен антихрист, який влаштує рай на землі, в цьому світі, – «здоровим» потрібне одне: хліба і видовищ; або: «що їсти, що пити, в що вдягнутися»; але і праведники, і «праведники», і ті, хто знають, що вони грішні, і ті, хто переконані, що вони «нормальні», і ті, що бачать свій гріх (і з усіх сил намагаються не грішити, не переступати закон, не порушувати, а виконувати заповіді Божі), і ті, що не бачать себе грішними (грішать і інших заохочують) – однаково грішні, онтологічно без-Божні, без-Добра – їм потрібен Христос, Лікар, потрібне Хрещення-операція- трансплантація, нове народження! Так, християнами стають тільки православно оголошені, які пізнали свою хворобу – гріх – ад-пекло, і всім нужденним єством волають про спасіння, і довірливо віддають себе (і все своє, і всіх своїх) Христу! Але і вони – допоки не похрестяться Духом Святим – однаково грішні з усіма язичниками (не християнами). Тому Господь залишає без відповіді запитання про причину «покарання» богомільців галилейських і тих, хто загинув під уламками башти (це великі Тайни Милості Божої, Смиренної Любові), але попереджає юдеїв, що вони так само загинуть (бо всі однаково грішні – без-Божні, смертні…), якщо не покаються, тобто не змінять свій ум (не пізнають гріха свого), не повернуться від закону до Євангелія Свободи і Любові, Євангелія Ісуса Христа про Царство Боже, яке вже настало, тут і зараз між всіма людьми (і готове влитися Духом Святим в кожну іпостась: «Царство Боже (Дух Святий) з вами є (не мірою вилитий во Христі на все творіння) і у вас (коли похреститеся во Христа, станете Христовими) буде»!), в яке входимо слідуванням (попередньо зрікшися себе та взявши свій Хрест) за Господом! «Хто увірує і охреститься (Духом Святим) – буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений, тобто загине!»

В цьому світі (поза Церквою) всі грішні, всі грішники, всі живуть у світі, повному бід і нещасть (прочитайте в новозавітній книзі «Одкровення» про біди, «чаші гніву», які в цьому світі терплять всі люди, і мета тих «чаш» (бід, воєн, землетрусів, повеней, моровиць, епідемій… як в житті конкретної людини, так і народів) одна – покаяння, щоб люди прийшли до тями (до себе, як блудний син) і покаялися). І ті, хто під впливом ось таких катастрофічних подій покаються (і православним оголошенням підготуються до Шлюбу-Хрещення), одержать спасіння під час Страшного Суду (в Таїнстві Хрещення Духом Святим), тобто коли похрестяться в Царство Боже Духом Святим (християни, хрещені Духом Святим, на суд не приходять (хіба що судити світ), а перейшли від смерті у Життя Вічне).

Пригадайте друзів багатостраждального Іова, старозавітних «богословів». «Якщо ти страждаєш, – говорили вони Іову, – значить ти злочинець перед Господом. Якщо б ти був праведником, нічого злого з тобою не трапилося б». Один з них, Еліфаз, на запитання Іова «за що на  мою долю випали такі страждання?» відповідає:

Сторінки: 1 2