А  ось  ліки (від безумія, прєлєсті та безвідповідальності), які старець приготував на прохання нашого постійного клієнта, який просив ліки для свого знайомого, в якого проявилась хвороба безумія і прєлєсті (та безвідповідальності) у симптомах відмови брати участь у виборах президента України у 2019 році, мотивуючи свою позицію тим, що, мовляв, йому совість (свідомість, світогляд) християнська не дозволяє вибирати між злом: злом меншим і злом більшим!? (Тому такий «святоша», «мудрагелик» або не йде на виборчу дільницю, або псує бюлетень!?). В нашій аптеці таких ліків (від такої хвороби-омани) не було, бо ми вважали, що це настільки очевидні речі (особливо в контексті виборів президента в Україні у 2019 році), що годі й говорити, але виявилося, що ні, не всім очевидно, далеко не всім! Тому наш старець-аптекар приготував мікстуру (помислів-істин) із запасом (сподіваючись, що це ж не останні вибори, та й суть тут не у виборах – це тільки один з різновидів симптомів хвороби безумія-прєлєсті-гордині), в надії, що вона ще комусь знадобиться; тому вона й появилась у мене в кошику. Ось витяг з інструкції до цієї мікстури (слів істини).

Хтось каже: «я не піду на вибори президента (мера, парламенту…), бо я не можу (по моїй вірі, совісті християнській) вибирати зло: зло більше, зло менше, адже воно однаково – зло! Отже, як би там не було, ставити позначку проти імені (партії…) того чи іншого кандидата (знаючи, що він зло-чинець!) у президенти (мери, депутати…) – означає, що я вибираю зло (більше, менше – не має значення, бо зло є зло!?)». І ці люди називають себе християнами (тими, хто стоїть і ходить у Істині, у Світлі Любові-Милосердя), а свою совість, світогляд – християнськими!?

Те, що це безуміє і прєлєсть, та безвідповідальність («хай буде, що буде – нехай хоч антихрист, диявол стане при владі – мені байдуже! Я не буду осквернятися вибором між злочинцями» (нагадаю, що в цьому світі всі грішники, значить всі злочинці, і антихрист також! – ось в яку пастку потрапляє такий мудрагелик)) – це очевидно! Але, як мовлять науковці, найважче доводити очевидні речі. Спробуємо довести безуміє цієї позиції («я не буду вибирати між злом (меншим, більшим…)») та показати, що вона нічого спільного не має з християнством (Істиною-Любов’ю- Милосердям). (Не забувайте, що це ліки від безумія в конкретній ситуації – вибори президента України у 2019 році! Тому їх можна вживати з припису та під наглядом лікаря(!) в подібних ситуаціях! А в кардинально інших ситуаціях, за наявності інших симптомів реальності потрібно (як і завжди!) добре розсудити: в яких дозах і в яких комбінаціях вживати ліки-помисли-істини! Пильнуйте! І не забувайте: всі різкі слова, ненависть спрямовані проти хвороби, зла, гріха, а не проти людини (дитини Божої, Божественно Любимої Богом), яка хворіє цією хворобою, яка одержима злом, раболіпствує гріху!!! Ненавидь гріх, зло, хворобу, а грішника, злочинця, хворого люби!!!).

Для доведення того, що ця позиція не має нічого спільного з християнством (Істиною, Любов’ю,

Милосердям), пригадаємо декілька теорем (істин), які ми довели (засвідчили) в попередніх частинах (І-ІV). Насамперед згадаймо одну істину, яка є відповіддю на запитання: хто найбільший грішник-злочинець за всю історію?! Ми в ІV ч. довели теорему, яка дає однозначну відповідь на це запитання, а саме: найбільший грішник і єдиний злочинець у всій Вселенній – це Я! (Я (кожна людина сама для себе, кожне Я) – єдиний злочинець для самого себе! Мені, крім мене, ніхто ніколи не може заподіяти зла! Для мене (кожного Я, іпостасі-особистості) всі інші люди (іпостасі, істоти) – добродії, через яких мене (кожне Я, кожну особу) щомиті Божественно Любить Господь Бог-Любов!!! – дет. див. у ІV ч.). Пригадаємо ще один факт-істину: кожної миті у всіх все добре! (Кожної миті кожна людина перебуває в Раю, будучи обдарованою всім найкращим, найдоцільнішим для Щастя-Блаженства! Кожна людина щомиті Божественно Любима!..). Цю теорему ми довели (засвідчили цю істину), коли говорили-повідали про Промисел Божий (див. І-ІV чч., особливо в розділі «За все дякуйте! Завжди радійте!»). Отже, для мене (для кожного християнина (і навіть православного оголошеного)) всі інші люди – кращі за мене (духовно, ближчі до Бога) і добродії мої (я ж найбільший грішник і єдиний злочинець!). Тому, коли я йду на вибори (переді мною стоїть вибір: «кращий» і «ще кращий»), то я вибираю не між злом меншим і злом більшим, а між кращим і ще кращим (= кращими за мене), між добродієм(ями) і ще кращим(и) добродієм(ями)!

(Немає двох однакових людей-добродіїв (фахівців, спеціалістів), хтось із них кращий спеціаліст (по плодах- ділах-здобутках-досягненнях пізнаєте їх) – про це свідчить розум (розум, а не серце! Бо дехто вибирає серцем, емоціями, вподобаннями – це з відповідальністю, розсудливістю нічого спільного не має. (Приклад безумного серця: одну жіночку питають: а чому ви голосуєте за Віктора Федоровича? А у відповідь (віщає серце): тому що він красівий! Віктор красіво грабував тих зачарованих-«влюбльонних» (чи то зазомбованих) три роки, а потім почалася революція, війна… Не минуло і п’яти років, як романтики (як язичники кажуть: серцю не прикажеш! На безумне зазомбоване серце слова- аргументу вже немає; «любов» сліпа, глуха…) знову вибирають красівого, який красіво вміє на кпини, на сміх брати (глумитися з) все святе і найдорожче для людини: Бога, Слово Боже, церкву, мову, культуру, національну ідентичність… Минув лише рік, а ці красиві слуги вже перевершили своїми «досягненнями» трьохрічну красіву діяльність Віктора Федоровича та іже з ним…). Найбільша чеснота – розсудливість!!! Так: ні ум без серця (безсердечний), ні серце без ума (безумне)! А цілісна особистість, в якій ум і серце (мають бути) єдине у світлі Істини-Любові, у благодаті Святого Духа, в Ісусі Христі! А до стяжання віри-відання (коли людина вже водиться Духом Святим) – все вибирається (робиться) з граничною розсудливістю!); тому вибір завжди є, і список кандидатів завжди можна впорядкувати в «алфавітному» порядку за їхніми сумарними фаховими чеснотами (якщо ж виявиться, що за професійними показниками кандидати тотожні, то аж тоді нехай скаже своє слово (розсудить) серце – вибери красивішого, симпатичнішого…)).

Отже, коли я (християнин чи православний оголошений) йду на вибори (звичайно, якщо від мого голосу щось залежить), то я (вже) не в злі порпаюся, не вибираю між злочинцями злочинця (по відношенню до мене – останнього грішника і найбільшого та єдиного злочинця – все добро і всі добродії; і найголовніший аргумент на користь того, що все є добро і всі є добродії – не те, що я найбільший грішик і єдиний злочинець, а те, що Бог є Любов і щомиті я Божественно   Любимий   Богом-Любов’ю!),   я   (вже)  не «оскверняю» себе (свою християнську (яка відає правду- Істину) совість), а навпаки, стаю кращим, тягнуся до кращого, добрішого, дбаю про (ще більше) добро для всіх. Отже, ти (вже) вибираєш не між злодіями, а між добродіями; а між добродіями ти маєш право (і насамперед обов’язок) вибирати найкращого фахівця, знавця своєї справи (якщо цей добродій ще й «святий», моральний, чемний, не сквернословить, не зраджує дружині тощо – це все тільки вітається, але передусім важать фахові здібності; бо якщо «святий», «чудотворець», «добряк» сяде за кермо автобуса, щоб перевозити людей (а він ніколи не водив автомобіль), чи візьме скальпель у руки, щоб оперувати хворих (а він в операційній був тільки один раз… коли йому апендикс видаляли; та ще в кіно бачив дещо…)… то результат таких «доброчинств» очевидний. До речі, той, хто любить, він завжди відповідальний, тому він не буде братися за діло, в якому він не є компетентним, або коли є хтось кращий (фахівець) за нього, він завжди відмовиться від служіння, яке перевищує його міру і компетентність!).

Тому, коли в Україні у 2019 році «християни» говорили, що вони відмовляються брати участь у виборах (президента, парламенту…), бо їм їхня «християнська» совість (свідомість) не дозволяє, немає, мовляв, між ким вибирати, – то це, щонайменше, безуміє (і сліпота) та прєлєсть! Нагадаємо, що упродовж життя ми завжди вибираємо: йти чи не йти, робити чи не робити, казати чи не казати тощо, і завжди вибираємо (намагаємось вибрати) краще, доцільніше… (Тому питання полягає у тому, чи відповідальні ми при своєму виборі, чим керуємось у ньому… Кинути кермо в небезпечній, аварійній ситуації – це повна безвідповідальність; з виборами ситуація аналогічна: мені байдуже, хто буде президентом, куди машина (держава) поїде, в якому (ціннісному) напрямку (зміцнення суверенітету, національної ідентичності, Європа, НАТО чи ординський союз та голови, набиті позолоченою ватою совкової пропаганди), мені байдуже – це безвідповідальність у мільярдному степені). Отже, люди все вибирають: шкарпетки, сорочки, помідори, огірки, вчителя, лікаря (голяком не бігають – якесь шмаття та й купують, з голоду не вмирають – а щось менш-більш їстивне все одно купують, та й не терплять приречено хворобу, біль, а все ж таки якомусь лікареві (стоматологу, хірургу…) та й довіряють – вибирають найкраще з того, що є в наявності), а тут вибирати президента – і в них («святош») немає вибору: одні нічтожества, тобто ніщо, пустота… (Хоча справді 21.04.2019 вибору не було – він був однозначний. Але все ж таки звучить моторошно: вибору не було, а вони (73 % + ті, які проти всіх (нігілісти), ображені, нічим не задоволені, і ті, які самі не знають, чого вони хочуть…) страсно, агресивно, з гнівом, злобою… вибрали!?).

Отже, твердження-позиція: «я не беру участі у виборах (21.04.2019), щоб не вибирати між злом…» до християнського світогляду жодного стосунку не має. Це область антихристиянська і плоди такої злочинної діяльності (чи бездіяльності) – владарювання антихристів з відповідними плодами. Приклад по плоті: плоди виборів 21.04.2019 в Україні, а минув тільки рік служіння слуг… А фарисеї (безумні і сліпі – див. Мф. 23) не голосували, щоб не осквернитися (вибором між злом більшим, меншим…) і з щоб з чистою совістю можна було їм їсти паску (до речі, Великдень 2019 року був наступної неділі після виборів. Збіг?! Не думаю!). Теорема доведена!

Покажемо, що ця позиція не є християнською ще одним способом. Для цього скористаємось наступними теоремами- твердженнями (доведення див. у попередніх частинах):

• Якщо ти несмиренний – ти не християнин (не оголошений)!
• Якщо ти невдячний (за все) – ти не християнин (не оголошений)!
• Якщо ти немилосердний (до всіх) – ти не християнин (не оголошений)!

Християнство – це благодатний триєдиний стан: смирення + вдячність + милосердя (оголошення – аскетичний подвиг у стяжанні смирення, вдячності та милосердя, які є дарами Святого Духа). Отже, якщо немає або смирення, або вдячності, або милосердя (смирення немислиме без вдячності та милосердя…) – то немає і християнства (чи православного оголошення). Перевіримо цю позицію («не вибирати між злом…», оприявнену, зокрема, 21.04.2019) на відповідність цим трьом станам. Очевидно, що в цій позиції (безуміє якої ми викриваємо) немає:

• ні смирення   («по   ділах   наших!»,   «ми   варті гіршого!»… В поведінці та образі думок-помислів трьох отроків, описаних в книзі пророка Даниїла, дано тим, хто вболіває за український народ та бажає йому щасливої долі (нагадаю, що християни моляться за увесь світ, бажаючи всім Щастя), взірець і приклад правильного образу думок- помислів та поведінки – див. Дан. 3: 26-32, 37-39, 41; 9: 3-6, 8, 13, 18 та ІІІ ч. С. 19-21. В ІІІ ч. ми говорили про немочі «хрещеного» українського народу – сатанізм, єресь, ідолопоклонство, язичництво тощо. Несмирення – це неадекватність, відірваність від реальності, життя у мріях, утопіях, прєлєстях (мрія про рівномірний розподіл благ, про «тисячолітнє царство» – «царство боже» на грішній землі, у світі, який у злі лежить!? Всі такі спроби (комуністів, фашистів, соціалістів…) закінчуються концтаборами, гулагами, голодоморами, мільйонами жертв… Але люди не врозумляються, трохи очунявши, знову беруться будувати «царство боже»…)! Що спільного це має з християнством, зі смиренням – правдивим знанням реальності (себе і світу; Божої Любові-Вірності і людської зради-невірності), тверезим реалістичним поглядом на реальність у світлі Істини (Слова Божого, Духа Святого)?!);
• ні вдячності (насамперед Богові, бо ми не варті 100000…00-ї частини з того, що маємо (чим Богом обдаровані-облагодіяні) – нам усім за гріхи наші, невірність нашу, безуміє наше належить давним-давно в геєні вогненній горіти…, а в нашій країні, наприклад, проводяться демократичні вибори, на яких чинний президент та правляча партія з тріском програють вибори. Для порівняння можна взяти Мордор ординський, жителі, чи точніше, в’язні якого, навіть уявити собі таке не можуть, не те що провести в себе такі вибори… А ми невдячні, замість благодарити, тішитися… нарікаємо, незадоволені, ображені!? Не забувайте – це ті, які 100000..00-ї частини цих благ- вольностей не варті, про що свідчить насамперед їхня невдячність! А де брак смирення, там процвітає гординя, плоди якої: невдячність, образа, незадоволеність, нарікання тощо. Немає тут, в цій позиції, вдячності людям (нашим добродіям – кожній людині!). Та й по-людськи кажучи (по- плоті), хіба той кандидат, якого всі ті 73 % + … так зненавиділи (і то багато з них до такої міри зненавиділи, що казали: нехай президентом стане будь-хто (= хоч диявол, антихрист!?), лиш би не він (цей барига, корупціонер…)), нічого доброго для країни не зробив?! Я не політик, не банкір, не економіст… щоб фахово оцінити здобутки (втрати) українського народу, які сталися за період 2014-2019 рр., але авторитетні експерти в зазначених галузях кажуть, що здобутки за цей період вагоміші, ніж за 1991-2013 рр. (тобто за 5 років зробили більше, ніж за попередні 25). А якщо врахувати, що починали з порожньої казни (Віктор все вивіз у Ростов), що всі гілки влади нашпиговані ворогами- зрадниками, та й все це правління відбувалося на фоні (в контексті) війни з найцинічнішим ворогом, ба більше, генетичним ворогом українського народу, України, всього українського (у цієї орди алергія на все українське! До речі, у 5-ї колони такі самі симптоми ненависті), то ці здобутки (2014-2019 рр.) стають просто неймовірними, «чудесними». І тут, на тлі цього всього (здобутків під час війни: проти зовнішніх і внутрішніх ворогів-зрадників) проявляється не просто невдячність, а ненависть до цієї людини!? Про яку тоді людяність може йти мова, не кажучи вже про християнство?!);
• ні милосердя (християни нікого не осуджують (дет. див. у ІV ч.)!!! «Хто без гріха – перший кинь камінь!». Чи були помилки у 2014-2019 рр.? Втрати? Корупція? Риторичні запитання! Все негативне, що було – воно було (Іловайськ, Дебальцеве, зради, корупція, кадрові помилки…)! Помилки потрібно визнавати і каятися в них! Але, незважаючи на всі помилки, втрати, зради, країна досягла небувалого результату: агресія зупинена (насамперед санкціями (адже своїх ні сил, ні ресурсів зупинити агресора в українців немає, а особливо на початку війни, коли практично нічого не було…) – а це заслуга президента та його зовнішньої політики – мордор зі своєю численною ордою не зміг далі окуповувати землі України), декомунізація йде повним ходом, українізація(!) ще швидше (незважаючи на всі зусилля агентури, 5-ї колони, триваючої інформаційної війни), економіка зростає, казна поповнюється (попри руйнування банківської системи (як деякі експерти стверджують), перипетії з банками, помилками у впровадженні реформ тощо)! Хто без гріха, без помилок – перший кинь камінь у посивілого чоловіка! Колишні фарисеї (ненависники Христа) засоромилися і повикидали каміння з рук, відмовились, докорені совістю, побивати камінням жінку-грішницю, а теперішні фарисеї («християни») не тільки самі побивають камінням грішника-президента (не забувайте: зле, невдячне, немилосердне слово тяжче за камінь), з ненавистю, злобою, а й інших закликають (накликали 73 % + …) знищити й пам’ять про цю людину…).

Про яке християнство може йти мова там, де немає ні смирення, ні вдячності, ні милосердя?!! Хто має клепку хоч трохи думати: думай-те! Пильнуй-те! Розсуджуй-те! (А для тих, хто каже: нехай буде будь-хто, лиш би не цей, – кандидат давно готовий, хоч він і «ніякий», «будь-хто», але тим краще для ляльководів, ідеологів-сценаристів). Теорема доведена!

***

Оскільки ці два доведення можуть бути заважкими для розуміння (бо якщо очевидних речей не розуміти, то безуміє дуже велике, і прєлєсть не менша), то дамо декілька простеньких доведень, по-плоті (заради великої немочі людської).

Брат каже: не буду вибирати між злом (меншим, більшим) – християнська совість (свідомість, розуміння- відання, вчення, за яким я живу) не дозволяє! Я сподіваюсь, що немає потреби доводити той факт, що є зло більше і зло менше. «Розгніватися, але змовчати», «висловити гнів, злобу, неприязнь, осудження образливими словами» і «реалізувати гнів-злобу-ненависть у вбивстві» – це різне зло, яке призводить до різного страждання (міри «покарання», «по ділам моїм») злочинця (напр., див. Мф. 5: 21-22). Нагадаємо прості істини: цей світ у злі лежить і живуть у ньому грішники-безбожники, які за означенням злі, злочинці («… ви, будучи злими…» – див. Мф. 7: 11; «Боже, очисти мене грішного, бо я нічого доброго не вчинив перед Тобою»), – який світ, такі й мешканці, чи точніше, навпаки, які мешканці, таке й помешкання (світ занурився у зло через людину, гріх-непослух людини)! – А де Добро?! Добро на Небі, в Бозі, в Ісусі Христі, в Дусі Святому, в Церкві, в християнах (хрещених Духом Святим, Христових вірних); Добро у Царстві Божому, Яке вже настало, і в Яке може увійти кожен зло-чинець світу цього, який захоче стати добро-дієм в Господі Ісусі Христі, зажадає прийняти Духа Святого! Отже, у цьому світі (який у злі лежить) люди завжди чинять зло (злий не може не чинити зла, грішник не може не грішити, егоїст не може не чинити егоїстично!), завжди вибирають між злом (хоча багато хто з синів віку цього думає, що він чинить добро, що він добрий – так про себе думали(ють) фарисеї, праведники, які розіп’яли (розпинають) Господа Ісуса Христа, Добро Іпостасне, джерело-причину-можливість всякого добра: «без Мене нічого доброго не можете робити!»). Цей світ перебуває в темряві, і в ньому ходять-промишляють сліпці. А сліпий не бачить, куди йде – тому він завжди стоїть перед вибором, і щоб рухатися, він мусить вибирати, і оскільки вибирає у світі цьому, який у злі лежить, то вибирає завжди між злом меншим і злом більшим (у цьому світі (все скалічене злом, все у злі) нічого ідеального немає, ідеальних людей немає і не може бути (на землі єдина Людина була Ідеальна, але Вона не від світу цього, хоча була у світі цьому; як і християни мандрують у цьому світі, але вони не від світу цього) – завжди чимось потрібно жертвувати, в кожного є якісь недоліки). Отже, Бог не вибирає – Він знає, все відає, і християни не вибирають, а водяться Духом Святим, ходять у Світлі Істини, а всі інші, які не знають, куди йдуть, бо в темряві (сліпоти духовної, егоїзму-гордині-безБожжя) ходять, мусять вибирати, шукаючи добра, блага, щастя і кінець кінцем спасіння. Тому, вибираючи – між злом більшим і злом меншим (третього не дано у світі цьому) – менше зло, людина тим самим рухається до добра, і виявляє своє бажання добра. А хтось скаже: а не вибирати взагалі (що я й роблю, не беручи участі у виборах) – ось третє, про яке ти кажеш, що його не дано!? Відповідь на це зауваження простенька: коли я нічого не роблю (не вибираю), то зло зростає (здоров’я погіршується, хата валиться, поле заростає бур’яном, «рускій мір» все більше наповнює мізки українців ватою тощо), бо щоб відмовитися від зла більшого і вибрати зло менше потрібна боротьба, зусилля (які і є причиною смирення, пізнання свої немочі, убогості Д(д)уха); а без зусилля протидії більшому злу воно переможе і буде зростати; і взагалі це схоже на дитячу позицію ображеного хлопчика, якому не запропонували омріяної цукерки… Отже, хто у виборі між злом більшим і меншим вибирає менше зло, то він насправді не зло вибирає, а ДОБРО, бо наголос стоїть не на слові ЗЛО, а на слові БІЛЬШЕ або МЕНШЕ, і він, вибираючи МЕНШЕ зло, тим самим свідчить, що він проти зла, хоче, щоб воно зменшувалось і врешті-решт було знищене!!! А вибирає ЗЛО і чинить ЗЛО той, хто не йде на вибори (йому байдуже, що (хто) переможе: зло більше чи зло менше) і той, хто свідомо вибирає ЗЛО більше чи безвідповідально голосує – ось ці вибирають ЗЛО і чинять ЗЛО!!!

Сторінки: 1 2