Оскільки Вам сподобалися фокуси з безкінечністю, то спробуємо ще трохи побавитися з відрізками, променями. Ми зараз будемо відрізок збільшувати (робити довшим), зменшувати, зафіксувавши один кінець відрізка (одну точку), а інший кінець рухати від нього чи до нього по прямій, на якій лежить цей відрізок. У відрізку LO зафіксуємо точку О і рухатимемо L (коли точки L і O (кінці) відрізка LO збігаються, то довжина відрізка дорівнює нулю, тобто відрізка вже немає, він перестав існувати, «помер», «пішов у небуття»; аналогічно міркуємо: з точки (з небуття) появляється відрізок LO (коли відстань між точками не нульова, коли вони не збігаються) і «росте» до безкінечності, навіть до міри променя, коли L тягнути від О до безкінечності):
(До творення Татусем-Любов’ю світу (тварного) нічого (тварного) не було (у нашій притчі образом цього абсолютного небуття є чистий аркуш паперу. При творенні світу (коли Бог сказав: «Будь») появилась точка («безвидна, безформенна і порожня») на аркуші («великий вибух», «розрив точки») і з цієї точки почалося формуватися все – яке покликане до Особистісної, Іпостасної Вічності, оБоження (далі цей образ будемо застосовувати до кожної людини, яка в певну мить починає бути: появляється точка, яка покликана стати променем (точніше прямою: вічною, безкінечною і безпочатковою по Благодаті)! LО – «Людина», «Любов», «Людина-Любов»; зменшення любові – помирання, коли любов = 0 – смерть; Життя вічне – коли L = ∞, коли любов безкінечна, Божественна, людина стає Божественною Любов’ю). Отже, при народженні людини точки L і O збігаються. Точка О («коло» – символ вічності, без початку і без кінця) зафіксована у Вічності (Людина створена в Любові (Вічності), Любов’ю і для Любові), а точка L рухома (свобідна (свідома, розумна, відповідальна) воля, від якої і залежить Щастя кожної людини). І від напрямку руху L залежить – чи потрапить людина в Ціль (Царство Боже), чи згрішить (промахнеться, розминеться зі Щастям) і потрапить в ад-пекло, самість-егоїзм: тобто чи стане відрізок (промінь) LО прямою, чи стиснеться в замкнену пекельну егоїстичну самістну точку «небуття» (точка абсолютної відсутності спілкування з Іншими). Напрямки руху тільки два: від себе (від О) і до себе (в точку О, в смерть, в небуття); від себе (до Раю) – «зречися себе, візьми свій хрест і йди за Мною, до Мене, твого Бога», до себе (в ад-пекло) – відмовитися від спілкування (іпостасного буття), зосередитись на собі і замкнутися в самому собі…
Отже, рух до себе (егоїзм, який рухається до самості), до точки О – рух во ад-пекло (вічні муки) – це намагання «не бути» (не любити, бути в нелюбові), це намагання втекти з реальності (бути безвідповідальним). Який напрямок руху обираєте (обрали) Ви?! В Рай чи в ад-пекло?! Знайте: або – або, третього не дано! Якщо побачили, що рухаєтесь не в Щасті (до Щастя), а в аду (в ад), то покайтесь: розверніться і гайда додому, Татусь-Любов вже зачекався на Вас, Свою улюблену дитину, щоб обдарувати всіма Благами- Блаженствами!!!
Нехай аркуш паперу (чи пряма, на якій знаходиться LO) – це реальність, тоді рух L до О – це втеча з реальності в небуття (якого, на превелике Щастя, ніхто ніколи не досягне (точка О в безкінечності, Вічності!), а на енному кілометрі чи то світловому році отямиться та й поверне додому (в Царство Боже), до Татуся з країни свинячих егоїстично-самістних стручків. Слава Богу!); візуально погибель має такий вигляд (L → 0, намагаємось стиснути промінь у точку, рухаючи (скінченну) L до (фіксованої, непорушної, недосяжної) O (∞)!):
(Десь там, дуже-дуже далеко (звідси вже й не видно), в аду-пеклі мучиться бідне дитя Боже, силує себе, намагається «вийти з гри» – піти в небуття (намагається не бути, тобто не любити)! Але, на превелике Щастя, в нього це ніколи не вийде – у нього є лише один вихід (хоче чи не хоче) – БУТИ (Щасливим або нещасним – «не бути» ніхто ніколи не зможе) і бути Щасливим у Бозі і з Богом (Премудрий Татусь-Любов заздалегідь про все подбав, щоб, коли набридне дитині катувати себе, умертвляти, кидатися в небуття, – вона повернулася додому, в Люблячі обійми Татуся-Любові)!)
Процес спасіння (обоження) можна візуально зобразити ось так (L тягнемо від О до безкінечності, тобто розтягуємо промінь до прямої):
Залишити відповідь