В контексті слова про хрещення (про Таїнства) нагадаємо (дет. див. у попередніх частинах) про те, хто є християнином, а хто є оголошеним чи тим, хто ще навіть не починав оголошуватися…

«Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16: 24).

«З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. Сіль – добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха   слухати,   нехай   слухає!» (Лк. 14: 25-35).

Господь говорить: хто хоче стати Моїм учеником, стати християнином (помазаником – хрещеним Духом Святим), той нехай підготується до хрещення (помазання) Духом Святим! Як? – Нехай зречеться себе, візьме хрест свій і йде за Мною (уподібнюється Мені)! Бо хто не зречеться самого себе і всього «свого», хто не несе в радості-благодарінні свій хрест, той не може бути учеником Христовим, тобто християнином. Стати християнином (бути хрещеним Духом Святим) може тільки той, хто вже зрікся себе (а не просто зрікається, або хоче зректися, чи починає зрікатися – боротися з егоїзмом-гординею, пристрастями-похотями), хто вже несе свій хрест в радості-благодарінні (а не тільки бере чи намагається взяти – вже взяв, уже несе, не вагаючись, не оглядаючись назад, бо той, хто оглядається, непридатний до Царства Божого, не може бути учеником Христовим, тобто християнином (помазаним Духом Святим = зачатим від Бога = хрещеним Духом Святим))! Господь хрестить Духом Святим (не плутайте Благодать Таїнства Хрещення-Шлюбу з дарами Духовними, які даються на служіння; мати дари Духовні може і нехристиянин (напр., старозавітні пророки, апостоли до П’ятидесятниці), грішник (Юда Іскаріот і ті чудотворці, екзорцисти, які почують вирок: «Я ніколи не знав вас») – дет. див. нижче) тільки оголошених, які не просто зрікаються себе (боряться зі страстями), беруть (намагаються взяти з радістю-благодарінням) свій хрест, а які вже зреклися (смирилися милістю Божою), вже несуть свій хрест, не оглядаючись, не вагаючись ідуть за Христом. Ще раз наголосимо: хреститися може тільки той, хто вже «зрікся» (доконаний факт), «несе»… А хто ще зрікається (бореться зі страстями…), ще оголошується – то хай продовжує оголошуватися-навчатися, нехай трудиться-подвизається, і труди до трудів докладає… Поки не оголоситься, тобто не смириться (Благодать дається тільки смиренним, тобто убогим Духом), Церква його хрестити не буде (тому що Бог- Любов неготового хрестити не буде; хіба що попи-жерці, які за гроші будь-кого похрестять…)! Жодних авансів (ви спочатку прооперуйте, а ми потім підготуємось до операції(!?) = ви звершіть Таїнство (тобто чин Таїнства), а ми потім оголосимося!?) у Церкві немає і бути не може (ніякого формального, безвідповідального хрещення немовлят, малих дітей чи лукавих лицемірів… тобто неоголошених). Тому Господь сказав: хто хоче йти за Ним, тобто стати християнином, нехай спочатку ревно оголошується (готується) – зрікається себе (допоки не зречеться, не погубить душу свою ради Христа) і бере свій хрест (поки не візьме в радості і не понесе в благодарінні без вагань і оглядань назад); а потім, добре потрудившись в оголошенні, нехай звірить свій стан (чи зрікся себе, чи вже несе свій хрест), чи має силу і статки (смиренне всесильне безсилля і цілковита надія на Бога, абсолютна убогість Духа) – про це Господь говорить у притчах про будівництво башти, про війну десяти тисяч проти двадцяти, – і якщо побачиш, перевіривши, випробувавши себе (1 Кор. 11), що можеш бути учеником (зрікся себе і всього «свого» (душевно-духовно- тілесного), несеш хрест в радості-благодарінні), аж тоді приступай до хрещення (бо Господь хрестить Духом Святим тільки здатних вмістити Його)!

Пригадайте бесіду Господа з одним чоловіком, який запитав у Господа, що йому зробити, щоб успадкувати життя вічне (= Царство Боже, Духа Святого), тобто стати християнином, тобто сином (дочкою) Божим, бо тільки син (рідна дитина або усиновлена: Ісус Христос і всі Христові, хрещені Духом Святим, тобто християни) має право на спадок (Отця), є спадкоємцем, тому, щоб успадкувати життя вічне (Царство Боже), потрібно бути усиновленим, стати сином Божим по Благодаті (усиновлення відбувається в хрещенні Духом Святим, у зачатті від Бога) (див. Лк. 18: 18- 30). Господь сказав: заповіді знаєш – не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою… Коли чоловік відповів, що він це зберіг від юності своєї, то Господь сказав йому: ще одного тобі не вистачає – все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною! Заповіді виконував, а мети, для якої вони були дані, не досяг, тобто смирення не стяжав, тому і сказав Господь, що йому не вистачає убогості (Духа).

Все, що маєш, продай, роздай милостиню, і тоді приходь (хрестись, ставай учеником – бо Я дам тобі Силу (Духа Святого) бути Моїм учеником, якщо смиришся, виконавши заповідане (= необхідні умови до хрещення: самозречення, хрестоносіння, милостиня…)) і йди за Мною! Все продай! Все (духовно-душевно-тілесне)! А інакше не зможеш бути учеником Христовим, не зможеш іти за Христом (прийняти Духа Святого)! Щоб увійти в область Свободи (Царство Боже), потрібно звільнитися від усіх пут, від усіх земних прив’язаностей (чоловіка, жінки, дітей, батьків, всього майна (і духовного, тобто «добрих діл», записаних на мій рахунок на небі, що робить Бога моїм боржником, і душевного, і тілесного), всього «свого»…), потрібно повністю зубожіти (стати убогим Духом, бо таких є Царство Боже)! Бо де скарб ваш (на землі: чоловік, жінка, діти, майно, слава, влада, похіть плоті, очей і гордість житейська… чи на Небі: Отець, Ісус Христос, Дух Святий), там і серце ваше буде! А хто оглядається назад (ще має скарби, цінності на землі), – той непридатний до Царства Божого (той ще не пізнав дорогоцінну Перлину – Ісуса Христа, ще не пізнав своєї убогості, ще перебуває в безумстві і сліпоті, ще не оголошений)! Тому і неможливо багатому (будь-чим) увійти в Царство Боже, стати християнином (бо християни вже у ІІ ф. і. в Царстві Божому, в Дусі Святому перебувають; Царство Боже – Дух Святий, Ісус Христос, тому всі хрещені Духом Святим, Христові вже в Царстві Божому, Яке настало!).

Ті, хто слухали ці слова Господа, жахнулися… а сучасні «християни» сміються, перебуваючи в омані і самообмані: що вони нібито вже християни, що їх уже похрестили, що вони вже причащаються Євхаристії, зодягнені в різноманітні сани і чини… і це все тоді, коли вони ще навіть не починали оголошуватися: ні заповіді виконувати, ні продавати маєтки свої (а навпаки, замість багатіти в Бога для себе багатіють, як безумний багач із притчі). Хтось дорікає нам, що ми все ускладнили… Я ж від себе нічого не кажу, а тільки допомагаю почути та збагнути Слово Боже! Я знаю, що хочеться служити і Богові, і мамоні – це так легко і зручно (без самозречення, без хрестоносіння, без слідування за Христом), але наш обов’язок – попередити, застерегти: хто намагається служити і Богові, і мамоні, той служить тільки мамоні, і нехай себе не обманює (тим більше не називає себе християнином)! А краще нехай починає оголошуватися та каятися! Диявол через своїх слуг (через наших братів і сестер: лжепророків, лжевчителів, лжеапостолів… – які перебувають в різноманітних оманах, єресях, лжевченнях, бісівських прєлєстях-оманах) переконує «християн», що в них все «в нормі», що так завжди було, що вони грішники, великі грішники, але християни!? Господь Духом Святим всіх нас попередив (і нині попереджає через своїх пророків, через християн), щоб ми пильнували, бо постане багато лжепророків, антихристів, лжевчителів, лжеапостолів… А ми стали безпечними, безвідповідальними, думаючи, що назвавши себе православними, тим самим стали невразливими для духа омани, лукавства, єресей, хули і всілякого зла!? Ми вже показали, якого духа є нині більшість православних – духа антихриста, про що свідчать їхні діла і бездіяльність (злочинні плоди) та їхні уста, тобто вчення (єресі, хули на Істину…). Пильнуймо! Зі страхом і трепетом звершуймо наше спасіння – готуймося до хрещення Духом Святим (до всиновлення) оголошенням-покаянням!

Ми так багато говоримо про те, хто є християнин, хто оголошений, а хто ще навіть не починав оголошуватися для того, щоб кожна людина насамперед взнала своє місцезнаходження, свій духовний (безБожний: оголошений чи неоголошений; християни по «аптеках» не ходять! Вони вже водяться-навчаються Духом Святим) стан («Адаме, де ти?» – див. Бут. 3: 9) і почала каятися (по-одному кається син перед батьком, а по-іншому – раб! Ти вже син чи ти ще раб?! Горе, коли людина («християнин») ще рабом (Божим) не стала, а вже поводить себе як син! «Це ж Тато, Який Любить мене, мені все простить», – думає обманений «християнин», в якого тато не Отець Небесний, а диявол (див. Ін. 8: 44). Замість плачу і ридання, подвигу покаяння перед Богом мрійник втішає себе, що тато любить його і все йому простить!? Від правильності координат залежить спасительність, правильність покаяння)! Бог є Любов! І тому нас без нас спасти не може!!! Ми свідчимо про велику катастрофу в православних церквах (для прикладу наводимо церкви в Україні), бо в них немає оголошення (жодного: кожен сам за себе, і сам собою!). А мені заперечують «православні», кажучи, що так завжди було і що це не біда – бачиш: живуть люди, моляться, спасаються… А скільки святих, мучеників, сповідників було, наприклад, у ХХ ст.!? Значить, веде їх Господь!? А ти репетуєш: біда, пожар (пожежа)! – Ми вже про це багато говорили, а зараз нагадаємо слова апостола Павла, який діяв у Дусі Святому: «я не пропустив нічого корисного, про що не проповідував би і не навчав би прилюдно і по домах, проповідуючи покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа» (Діян. 20: 20-21), «Я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу» (Діян. 20: 27), «день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас» (Діян. 20: 31). Навіщо така суєта, така трата калорій, нервів, такі зусилля («три роки, день і ніч» (ну нехай день, ще якось можна зрозуміти, а вночі – спати треба! До того ж апостол Павло хворий був, колючка сатани була у плоті, то навіщо так себе виснажувати, вимотувати, «кожен день помирати», якщо все так просто – Господь все одно кожну людину веде, навчає!?), «зі сльозами» та ще й «кожного осібно» (невже не міг навчати оптом, ціле зібрання – проповідь, лекцію, бесіду провів, і досить з них!?) – навіщо?! Апостол, певно, не розумів, що робить, а от «православні» знають, що оголошення-навчання не обов’язкове, це для них (як кажуть в математиці) нескінченно мале, яким можна знехтувати, забути, не звертати на нього увагу, що «православні» і зробили! Щолітургії про оголошених згадують, навіть просять вийти («Оголошені, вийдіть»), але саме оголошення для «православних» – це порожній звук, пустота, навіть єресь…)? Чого бідкатися про якесь навчання, оголошення, якщо сам Господь веде людей, навчає їх тощо?! Спитаю «православних»: навіщо тоді Господь попереджав про лжеапостолів, лжевчителів, лжепророків, якщо Господь кожну людину веде?! Воля Божа – щоб людина людину навчала! Таким є закон, Богом встановлений (найкращий путь до спасіння, набуття особистістю кафоличної свідомості, відчуття взаємозалежності всіх членів Тіла, усвідомлення всього людства як тіла…), – щоб люди людьми врозумлялися, навчалися! Наприклад, ангел Божий відправляє Корнилія (див. Діян. 10) на навчання-оголошення до людей (християн), хоча сам міг розповісти йому вчення православне. Ангел сказав Корнилію, щоб він покликав Петра і той повість йому слова, якими спасеться він сам і весь дім його, тобто Петро оголосить Корнилія, підготовить його до хрещення Духом Святим. Хіба ангел не міг розповісти ті самі слова Істини, які проповідував апостол Петро, – міг і знав це все! Але має бути людина (християнин чи оголошений, який має дар апостольства або вчительства, або пророцтва), щоб людина людиною оголошувалася – такий порядок від Господа.

Тому Господь послав у всю вселенну проповідувати, навчати всі народи (і кожну людину оголошувати осібно, індивідуально!) не безплотних духів (ангелів), а людей!!!¹⁴

(Та й хто може приймати науку-оголошення від Ангела, сокровенну науку таємничих помислів-одкровень у своїх глибинах… лише одиниці! В Старому Завіті це були пророки, які й навчали людей, повідаючи їм волю Божу, яку самі пізнавали від Бога через ангелів. В Новому Завіті Слово Боже (волю Божу) відають християни (кожен християнин – пророк) і (проповідують) також ті оголошені, які отримали від Духа Святого дар апостольства або вчительства, або пророцтва, які й проповідують Євангеліє Царства Божого (Яке вже настало!) і оголошують-навчають людей заповідей Божих, волі Божої та готують до хрещення Духом Святим! А язичники тільки приводяться, скеровуються до церкви (до християн і оголошених, які мають відповідні дари Духовні (апостольства, вчительства…)) різноманітними путями промислу Божого (через таємний голос Ангелів, книги, обставини (горе, біль, радість…), зустрічі, різноманітні чудеса, знамення тощо); але навчаються, оголошуються тільки в церкві, тільки людьми і через людину (звіряючи всіляку науку Священним Писанням: Біблією і творіннями Святих Отців). Тому навчання-оголошення людей звершують тільки люди).

Отже, воля Божа є такою, щоб люди людей вчили- оголошували, готували до хрещення Духом Святим, помазання Духом Святим. А коли приходить в душу Утішитель, то оголошений, який став християнином (помазаним Духом Святим), вже не має потреби в навчанні людьми, а вже Сам Дух Святий вчить людину молитися, відати путі Господні і що людині робити, щоб вирости в повну міру зросту Христового (щоб стяжати Божественне Смирення (Любов) по Благодаті, що означає обожитися, стати богом по Благодаті): «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього» (Ін. 14: 26), «…будуть усі навчені Богом» (Ін. 6: 45), «Ви ж маєте помазання від Святого і знаєте все», «…помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, і воно істинне і нехибне, то чого воно навчило вас, у тому перебувайте» (1 Ін. 2: 20, 27). Християни вже не мають потреби в Писанні, вони самі є Писанням, живим Словом Божим!

Тому коли в церкві немає оголошення-навчання – то це катастрофа, і такі церкви вироджуються в синагоги сатани. Господь зрушує світильник цієї церкви (див. Одкр. 2: 5: «…покайся, і твори попередні діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся»), тобто така церква перестає бути церквою, хоча по    формі    (храми,    богослужіння,    свята,    різноманітні освячення, чини, попівські паради-ходи) може мати вигляд, як жива і процвітаюча, кількісно зростаюча (60 %, 65 %, 70 %… чи в мільйони можна перевести ці статистичні (чи то фантастичні) дані), навіть можуть у когось із цієї церкви бути якісь дари Духовні, але насправді вона є мертвою («…знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий» – Одкр. 3: 1). Як це зрозуміти, як це може бути?! Дуже просто: немає оголошення – немає віри, а немає віри-довіри – немає Таїнств (насамперед хрещення, без якого про Євхаристію (про Церкву, Тіло Христове) і мови не може бути), тобто причастя Духа Святого, а хто Духа Святого не має, той і не Христів, не християнин! Так, в цих синагогах (які можуть називати себе православними церквами) люди звершують чини Таїнств («як живий»), а Господь не звершує Таїнства (не може (спасти людину без її православної віри-довіри, яка є плодом тільки православного оголошення-навчання), хоч дуже хоче похрестити кожну іпостась Духом Святим!), – плоть є, а Духа немає! Як живий, а насправді мертвий! (По плодах їхніх пізнаєте їх!).

Але яка всім людям утіха в Євангелії Христовому – Бог- Любов всіх завжди кличе до покаяння; якщо ти і мертвий, і нічого доброго в тобі немає (як, наприклад, в Лаодикійській церкві – Одкр. 3: 14-19), то все одно Господь кличе до покаяння («будь ревним і покайся!»). Господь має силу мертвого воскресити, всохлу, відпалу (в єресь, сатанізм, ідолопоклонство, антихристиянство…) гілку знову прищепити до Тіла Церкви! Тому і кличе Господь до покаяння! Але покаяння починається з оголошення- навчання! А як бути, якщо всі сліпі? Насамперед усвідомити це, а вже потім, оскільки всі сліпі (напр., в приході, «парафії»), вже ніхто нікого нікуди не веде, а всі разом, тримаючись одне одного, зі страхом і трепетом нехай повчаються, оголошуються в Слові Божому з Писання: Біблії та Святих Отців, щиро шукаючи Істину та благаючи зі сльозами Бога помилувати та вказати путь покаяння! Господь дуже швидко в такій спільноті («парафії») дасть дари Духа Святого (вчительства, розуміння-тлумачення Писання, розсудливості…) на служіння, служачи якими оголошені (які отримають служебні дари Духа Святого) будуть навчатися і навчати інших оголошених, і так мало-помалу готуватимуться до хрещення Духом Святим (а коли в парафії появиться хрещений Духом Святим, тобто християнин, то це і буде початок воскресіння з мертвих помісної церкви; головне, щоб загорівся Вогонь Духа Святого хоча б в одному серці, а далі цей пожар (пожежа) швидко охопить тисячі: стяжи Дух Миру, і навколо тебе спасатимуться тисячі!).

Господь дав нам заповідь: шукайте і знайдете! Шукати Істину потрібно щиро, без будь-яких упередженостей (насамперед конфесійних)! Хто шукає (щиро!) Істину, той знаходить Її, точніше, того знаходить Христос! Але знову і знову засвідчимо: зараз вже ніхто нікого в православних церквах (напр., в Україні – див. ІІІ ч.) не навчає, не оголошує (винятки, де хоч якісь спроби робляться, ми до уваги не беремо; виняток завжди підтверджує правило (на те йому і назва «виняток»)), ба більше, навіть потреби, нужди в оголошенні, навчанні не відчувають (здебільшого навіть і гадки про це не мають): ні «пастирі», ні «пасомі»!? А конституція цих православних синагог: «кожен сам за себе», «кожен сам собою», «спасися сам» тощо!

Зараз «православні» – це вівці, які не мають пастиря (вчителів, наставників), тому різноманітні вовки (внутрішні і зовнішні) безперестанно розполошують їх. Ще раз хочу запитати безпечних «православних»: навіщо Господь попереджав про лжеапостолів, лжепророків, лжевчителів, антихристів…? Хіба ви не знаєте з історії церкви, скільки в ній було різноманітних єресей… та й зараз не менше (див. ІІІ ч.). А «православні» кажуть, що якщо в церкві буде щось не так, то Господь попередить – Він же веде Свою Церкву!? Обов’язково попередить, і попереджує (кожну людину!), але Голос Божий ніхто слухати не хоче, і «православні» продовжують служити ідолам, антихристам! А Господь довготерпить, чекаючи на покаяння! Пильнуйте! Не обманюйте себе! Бог є Любов!

Сторінки: 1 2