Ще скажемо, що не факти самі по собі є свідченням (головне дух, який творить собі форми, а не буква, інформація, форма сама по собі). Вони є лише підтвердженням істинності пророцтва (свідчення Духа Святого). Тому ми наводимо факти не як доведення (якщо те-то (факт), то значить істинне те-то, тобто наша гіпотеза (припущення, здогади) справедлива), а як доказ (свідчення) істинності нашого свідчення (реальність речей така, як ми свідчимо, подивись – знамення часу (факти) також про це свідчать). Християни говорять про факти, опираючись на сутність подій, відаючи в Дусі Святому причину всього сущого та всіх процесів, які відбуваються в історії (тлінній формі існування в шкіряних ризах), а язичники (ті, хто не прийняли Духа Святого) намагаються говорити про сутність, опираючись на факти, форми. Ми говорили
(в ІІ ч.), що історик богослову не указ. Історик,8 спираючись на факти (форми реальності), намагається говорити про суть (причини) подій, а богослов (боговідець, Духо-носець) судить про все безвідносно до форми, відаючи в Дусі Святому принципи всього сущого! Різниця між цими двома гносеологіями (пізнаннями сущого) аналогічна різниці між небом і землею, а цінності плодів тих пізнань-відань співвідносяться, як цінність тлінного до цінності нетлінного, вічного! Отже, схоласти (язичники) доводять, а християни свідчать (тобто вони – мученики (причасники Євхаристії, Церкви, свідки воскресіння Христового та їхнього в Ньому), які являють Царство Боже (про яке свідчать, що воно настало), є видимою присутністю, славою Бога в історії (в ІІ ф. і.))! Християнське «доведення» – це не побудова раціональних, умоглядних, несуперечливих (непротирічивих) теорій методом логічних раціональних умовиводів; «довести» щось комусь (напр., Царство Боже настало; Щастя настало – ми вже Щасливі!) – це допомогти людині звідати реальність (вказати шлях – Церкву, та допомогти Євхаристією (парафією; парафіяльним – Євхаристійним, в Дусі Святому – життям) пройти ним до Цілі – обоження), істинність якої «доводиться». Тому коли ми будемо наводити цитати, факти – ми тільки мовою адресата (оголошеного) та методами йому зрозумілими і для нього переконливими будемо доносити до нього розуміння Євангелія Царства Божого…
Отже, будьте дуже уважні і обережні у своїх «богословських» дерзаннях судити про щось із того, про що тут пророкується, не маючи на те свідчення в собі Духа Святого. Тому принаймні будьте мудрі по плоті (будучи, в кращому випадку, оголошеними) – не беріть ношу понад свої сили, щоб не надірватись і не пошкодити своє духовно-душевне-тілесне здоров’я, та щоб внаслідок таких безумних, нерозсудливих діянь не стати непридатним до духовного життя в ІІ ф. існування! Якщо ви оголошені (не християни – і ви це хоч трохи усвідомлюєте, та готуєтеся до хрещення Духом Святим, щоб стати членом Тіла Церкви), то моя вам порада: дослухайте (дочитуйте) до кінця (принаймні за буквою, за формою; а в ідеалі – намагайтеся збагнути суть та мету сказаного (написаного); потрудіться хоч трохи!), і аж тоді говоріть (попередньо добре розміркувавши (напруживши свої мізки) над УВАЖНО, НЕУПЕРЕДЖЕНО почутим (прочитаним)!!!). Тоді від бесіди- читання буде хоч якась користь, з’явиться хоч якась можливість вийти за межі своєї самості, егоїзму.
Отже, якщо ви оголошені, то поводьтеся скромно, згідно свого безсилля (бо силою зодягнені тільки християни – вони сильні Духом Святим, силою Духа П’ятидесятниці). Не беріться судити те, що понад ваші сили, тобто те, про що у вас немає православного розуміння, не кажучи вже про відання Духом Святим. А якщо захочете дискутувати – то тільки зі мною, а не з текстами нами написаними! Не дискутуйте із дзеркалом – власним відображенням у дзеркалі. Не дискутуйте із самим собою – це виглядає дуже негарно, не мудро та вказує на симптоми шизофренії (див. в ІІ ч. притчу про споживання власної їжі в гостях). Якщо зі мною особисто (безпосередньо чи за допомогою засобів комунікації: телефон, скайп, листування тощо) не вийде поспілкуватися, то не робіть дурниць (не робіть собі шкоди) – не приписуйте (не нав’язуйте) мені думок та єресей, про які я й гадки не мав говорити! Без мене – ви можете тільки гадати, здогадуватись, що саме я хотів тим усім сказати. Бо знають про що сказано в наших книгах тільки я та ті, хто знайомий зі мною!!! І які від мене вивідали суть вказівки (на Що і на Кого вказують ті письмена) сказаного!!! (Що таке книга та що вона нам може максимум дати див. в І, ІІ ч. та нижче).
P. S. Зараз проповідувати Євангеліє Царства Божого (яке настало!) набагато складніше (принаймні не легше) ніж, наприклад, апостолу Павлу (ми зараз говоримо не про засоби переміщення та комунікацій). Бо апостоли Христові І ст. н. е. проповідували Євангеліє язичникам (чи юдеям-язичникам – це також нелегкий труд). А апостоли (місіонери) ХХІ ст. проповідують християнство «християнам» (між «християнами» непочатий край роботи, що вже казати про язичників). Тому вони спочатку повинні «християнам» показати, що насправді вони є не християни, а ЯЗИЧНИКИ, і вже аж тоді ЯЗИЧНИКАМ благовістити настання Царства Господа нашого Ісуса Христа. Тому водимі Духом Святим діють наступним чином: спочатку демонтують ілюзорні споруди «християнства» (звичайно, попередньо прискіпливим оголошенням підготовивши власників цих споруд-маєтків та переконавши їх у необхідності демонтажу (краще самому розібрати будинок (непридатний для Життя Вічного; який в аварійному стані – кожної миті може завалитися!), ніж він завалиться від сильних вітрів чи напору вод і поховає під своїми уламками ілюзорного магната-мрійника та його домочадців), та зведення будинку спасіння на Камені Христі, в Тілі Його – в Церкві, тобто в Євхаристії, а не на піску – в синагозі сатани, купі відчужених один від одного егоїстів-самістників (наприклад, як в УПЦ КП)), щоб із цієї сатанинської споруди не залишилося каменя на камені, і аж потім на новому фундаменті – наріжному Камені Нового Завіту Ісусі Христі Сині Божому в Євхаристії Духа Святого будувати будинок спасіння-обоження. А ті, хто до старої одежі намагається накласти латку з нової, чи вливає нове вино іпостасного кафоличного буття Царства Божого (Царства Троїчної Любові, Царства іпостасного спілкування лиць в Таїнстві Євхаристії, в таємничій перихорезі єдинства: Я в Тобі, а Ти в Мені) в старі міхи егоїстичного, плотського, сластолюбного «життя» похіттю плоті, похіттю очей та гордістю житейською – займаються самовільним служінням, беруться за діло, на яке їх ніхто не посилав! Також і ті, хто без апології «проповідує» – не знають, що роблять!
Тому в наших скромних трудах багато різкої апології викривання – демонтажу! Знаю, неприємна робота – багато пилу, бруду, галасу, шуму. Але інакше ніяк! Та й зрештою хтось мусить ту брудну роботу робити! Тому ця книжечка не виняток: перша частина книги – демонтаж (моделей) так званих православних церков, які тільки так себе називають, а по суті – синагога сатани, зборище слуг диявола. І наперед кажу: кожне слово має силу- силенну аргументів (а якщо їх немає – вимагайте), тому звертайте увагу на аргументи, яких, як вважає упорядник, більш ніж достатньо. Та на кожне твердження істинності пророцтва, записаного в цій книзі, є принаймні два свідки – наша парафія, яка свідчить про свій Євхаристійний досвід відання Царства Божого в Дусі Святому, та факти-плоди («по плодах їхніх пізнаєте їх»), які свідчать язичникам та оголошеним про істинність нашого пророцтва! А в другій частині книги надамо трохи «будівельних матеріалів», підкажемо, що робити з матеріалами, придатними для будівництва, які вціліють після демонтажу та запропонуємо деякі креслення будинку спасіння – Стяжання Духа Святого, входження в Церкву, в Євхаристію – Таїнства Життя Пресвятої Тройці. Скажемо, що є Церква, що означає бути християнином (хто є християнин, Христів).
Прошу тільки: наберіться терпіння (раз відважилися читати цю книжечку) та намагайтеся неупереджено вислухати автора, і бажано до кінця, а вже потім по силах робити (неупереджені) висновки для СЕБЕ (СВОГО Життя та Щастя)!
Залишити відповідь