Той, хто хоче молитися (мати спільність-спілкування з Богом -запалити Вогонь Духа Святого у своєму серці, хреститися Духом Святим) має подбати про створення відповідних умов, за яких цей Вогонь П’ятидесятниці може загорітися в серці, зможе вилитися в серце Дух Святий. Яке серце може горіти Духом Святим (яка іпостась може засвоїти Духа Святого)? – Смиренне, милосердне, сокрушенне покаянням, зрошене сльозами покаяння… За законом духовним подібне єднається з подібним. Щоб з’єднатися зі смиренним («Навчіться від Мене (Ісуса Христа), бо я лагідний і смиренний серцем») та милосердним («Будьте милосердні, як Отець ваш Небесний милосердний»), і самому потрібно бути смиренним і милосердним (наскільки це можливо оголошеному в старозавітному стані; ми нижче та в наступних частинах постараємось детальніше поговорити про ці стани та як у них увійти, як стяжати ці чесноти і які їхні ознаки-плоди). Отже, необхідними умовами, за яких звершується (досягає свої цілі – єднання-спілкування) молитва (звершується хрещення Духом Святим) є смирення: «Бог гордим противиться, а смиренним дає Благодать», «Блаженні убогі Духом (= смиренні), бо їхнє є Царство Боже»… і милосердя: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний», «Милості хочу, а не жертви», «Блаженні милостиві, милосердні, бо вони помилувані будуть», «Отче, прости нам провини наші, як і ми простили (простили від усього серця) винуватцям нашим… Бо якщо ви прощатимете (від серця) людям провини їхні (будете милувати), то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших». Ми в І ч. говорили, що простити (помилувати) – це прийняти ближнього таким, яким він є зараз, щоб допомогти йому стати кращим, блаженнішим. Отже, «якщо ви не будете приймати ближніх милосердним серцем такими, якими вони є (щоб вони, опершись на вашу любов- милосердя, віру в них, довіру до них, стали кращими, досконалішими), то і Отець ваш (Бог-Любов) не прийме вас, не зможе з’єднати з Собою, хрестити вас Духом Святим, ви не зможете з’єднатися зі Смиренним і Милосердним Духом Святим».

Чітко, коротко і однозначно сформульовані необхідні умови для хрещення Духом Святим (для звершення молитви Духом Святим) в книзі Діянь Святих Апостолів: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом… Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом» (див. Діян. 10: 4, 31). Отже, молитва і милостиня, тобто смирення і милосердя. Молитва – це вираження, плід смирення, а милостині – плід милосердя, діяння серця милуючого. Бог чує, приймає молитви тільки смиренних; тому суть Богоугодної, істинної молитви – це смирення. Смирення є джерелом молитви, матір’ю молитви. Гордий не молиться, не просить, не дякує, не має нужди в спілкуванні – він самодостатній; молиться істинно, правдиво, праведно тільки смиренний (той, хто знає правду про себе і про Бога), дякує (істинно) тільки смиренний (убогий Духом; нічтожество, яке за гріхи свої варте всіх мук ада, але натомість отримує повсякчасно Дари-Благодіяння Божі), просить істинно, нужденно тільки смиренний (убогий, бідний Духом – нужденний, той, хто жадає того, чого не має, на що є убогим). Смирення є основою всілякої чесноти, всякого доброчинства. Зі смирення витікає і молитва, і милосердя. Молитва – любов до Бога, милостиня – любов до людей! Молитися – це спілкуватися з Любимим, виконувати волю Любимого, виконувати бажання, заповіти, заповіді Любимого – це і є Любов до Бога, прояв-вияв Любові. Смирення – плід діл (виконання всіх заповідей Божих) любові, життя по вірі-довірі Православній. Смирення немислиме без милосердя, смирення – матір милосердя. Милосердя – джерело всіх доброчинств. Оголошення –  це ревне виконання заповідей Божих, точніше, однієї: Любові до Бога, з якої витікає подібна до неї – Любов до образу Божого (до тварних особистісних іпостасей), до всього Божого! Тому і сказано: «молитви (Любов до Бога) і милостині (Любов до ближнього)», бо саме вони роблять оголошених смиренними, тобто здатними хреститися Духом Святим в ім’я Ісуса Христа на славу Бога Отця! Тому несмиренні, тобто ті, які не моляться і не творять милостині, хреститися Духом Святим не можуть! Необхідна умова хрещення Духом Святим (чи молитви в Дусі Святому) – це смирення, яке насамперед проявляє себе в молитвах (благодаріння, покаяння, заступництва…) та милостинях-милосердях! Милосердний, наприклад, вже нікого не осуджує, всіх жаліє, нікого не кривдить, не засмучує, намагається бути в мирі з усіма тощо. Тому, розгортаючи Конституцію Церкви та розписуючи конституційні необхідні умови для хрещення Духом Святим, можемо сказати, що для того, щоб стати здатним хреститися Духом Святим потрібно: не осуджувати – «не судіть, щоб і вас не судили», «яким судом судите, таким судитимуть і вас», «суд без милості тому, хто не сотворив милості» тощо; прощати провини, борги своїм винуватцям, кривдникам, ворогам: «якщо від серця не будете прощати провини, борги… то і вам Отець не простить провини, гріх, неоплатні борги» (див. також притчу про немилосердного боржника в Мф. 18: 23-35); бути в мирі з усіма, миритися з усіма, всіх прощати і у всіх, кого скривдили, образили, засмутили просити прощення³⁵: «будьте в мирі з усіма, якщо це від вас залежить; дбайте про мир з усіма людьми (прощайте всіх і у всіх просіть прощення), любіть ворогів ваших…». (Коли ми говоримо про милосердя, то зрозуміло, що про Закон говорити соромно: як може милосердний, той, хто творить багато духовної, душевної, тілесної милостині (той, хто любить ворогів, намагається любити ворогів) не піклуватися матеріально (і душевно, і духовно- молитовно) про рідних батьків (коли він «чужим» людям творить багато милостині), не шанувати батьків і не піклуватися про рідних, домашніх, чи вкрасти, вбити, перелюб вчинити (вкрасти в брата жінку його, чи у жінки чоловіка її), пожадати чогось, що є у ближнього (якого милує, жаліє серцем милуючим), зводити наклепи на ближнього, осуджувати, кривдити… Тобто Закон залишений ним далеко позаду – оголошений вже пройшов путь від беззаконня до Закону, і подолав чималий відрізок шляху від Закону до Благодаті, тобто вже багато потрудився (потерпів) у молитвах та милосердях-милостинях).

Отже стан, у який має увійти оголошений (подвижник молитви), – смиренна любов, смиренне милосердя, бо перебуваючи саме в такому стані, оголошений здатний хреститися Духом Святим, прийняти в серце Вогонь Божества, тобто стати християнином. Смирення – це стан, в який входить людина ревним виконанням всіх заповідей Божих (тобто любові), це стан пізнання Істини, правди (про себе – я ніщо, найбільший грішник; і про Бога – Бог є Любов). Смиренний не може не бути милосердним; він сам потребує милості, молиться, просить собі милості, тому й інших милує: «що хочете собі, те і ближнім чиніть»; та й знає він правду про кожну людину – всі люди (не християни), які перебувають у світі цьому, – всі бідні, нужденні, злиденні насамперед духовно (в аду-пеклі перебувають, у гріхах, тобто в ранах-хворобах- пристрастях перебувають, мучаться, страждають від безБожності), душевно (на добре слово, ласку, тепло тощо) і тілесно (голодні, спраглі, нагі, безхатьки…). Милосердний не може осуджувати – він кожну людину милує і смиряється перед нею!

А зараз, перед закриттям нашої аптеки на ніч (якщо ж якась бабуся потребуватиме ліків серед ночі, то вона може телефонувати до аптекаря, адже він відпускає необхідні ліки-помисли цілодобово, без вихідних), у нас є ще трохи часу сказати (по-відати) декілька слів про смирення та милосердя, точніше, про одну важливу складову милосердя – неосудження.

P. S. У творіннях Святих Отців, коли говориться про покаяння, часто трапляються слова чеснота (= добродітель, добро- чинство) і пристрасть (= зло-діяння, зло-чинство); покаяння = боротьба з пристрастями та насадження на їхнє «місце» чеснот (добродітелей) (напр., крав – вже не краду, а милостиню роздаю; проклинав – тепер вже благословляю всіх; блудив – тепер живу цнотливо тощо). Чеснота = добродітель = навик, звичка чинити добро, природний навик робити добрі діла, хотіти добра (виконання заповідей Божих; добре діло = заповідь Божа; звершити добре діло = виконати заповідь Божу, волю Божу в ім’я Ісуса Христа на славу Бога Отця; добрим ділом є тільки таке діло, яке звершується в ім’я Ісуса Христа, для Христа, заради Христа, во Христі! І яке дає плід смирення!). Пристрасть – це «природний» (друга природа) навик, схильність чинити зло (гріхи), зло-діяння, похіть, хотіння зла, лукавства. Що ти часто звершуєш – те переростає у звичку, схильність. Часто звершуване добре діло поступово стає чеснотою (добродітеллю), а часто звершуваний гріх – стає пристрастю. Чеснота = добродітель = навик, звичка, хотіння добродіяння; пристрасть = навик, звичка, похіть злодіяння = чинити гріх, зло- чинство. Добре діло – заповідь Божа, звершити добре діло – виконати заповідь Божу, волю Божу в ім’я Ісуса Христа. Звершити зло-чин, зле діло – звершити волю лукавого, диявола або свою егоїстичну, горду, пристрасну волю. Тому, як бачите, ми говоримо про одне і те саме, просто різними словами. Для нас дуже важливо тисячу разів сказати «заповіді Божі», «… в ім’я Ісуса Христа», а не просто «чесноти», «пристрасті», про які говорять також у всіх аскетичних практиках, у всіх язичницьких релігіях (і навіть атеїсти про це говорять). Для нас важливо наголосити, що суть покаяння – це не просто подолати пристрасті і насадити чесноти (тим усім займаються і язичники), а це все звершувати з однією метою – заради Ісуса Христа, заради єднання з Ісусом Христом, заради стяжання Духа Святого! Покаяння – це не мета, це путь до Ісуса Христа, до пізнання Отця в Сині Духом Святим! Покаяння – рух від беззаконня до Закону (боротьба з пристрастями, навиками, хотіннями чинити гріх, намагання не грішити, не чинити зла), і від Закону до Благодаті (насадження, стяжання чеснот, вінець яких (чеснот) – смирення і милосердя, які і є необхідною умовою сходження Вогню Духа Святого (хрещення Духом Святим) в серце (серцевину іпостасі-особистості) оголошеного). Оголошення – це наука покаяння: знати ціль руху-покаяння (віру православну в Ісуса Христа, Бога Отця, Духа Святого, Церкву тощо) та правильно, доцільно каятися (боротися з пристрастями, насаджувати чесноти, щоб стяжати смирення, яке чинить багато милостині, або іншими словами – молитовне смиренне милосердя, яке і є причиною займання в серці Вогню Духа Святого). Преподобний Ісаак Сирін говорить: «Не може в душі спалахнути Божественна Любов… якщо вона не перемогла пристрасті» (див. Слово 55). Такий закон духовний стяжання Святого Духа (хрещення Духом Святим). І не забувайте: про одну і ту саму реальність можна говорити різними словами… тому ніколи не спішіть кричати «єресь!», не розпізнавши «духа». Буває, що буква різна, а дух, зміст той самий, а буває, що буква одна і та ж, а дух різний, в одних устах істинний, а в інших устах той самий текст наповнений єретичним, антихристовим духом (дет. див. у ІІІ ч.). Тому пильнуйте, моліться, щоб не впасти у спокусу; і розпізнавайте духів, а не тільки букви звіряйте. (Напр., текст Біблії один і той самий у християн, «православних», католиків, протестантів, язичників, атеїстів, різноманітних єретиків, антихристів… Християни наповнюють текст Біблії Духом Істини, Духом Святим, а «православні», католики, протестанти… – своїми конфесійними плотськими  мудруваннями, упередженнями, «переданнями старців», різноманітними єресями, хулами тощо. Один і той самий текст Писання, а прочитань його, тлумачень – тисячі! А Істина – одна, єдина – Ісус Христос, Дух Святий; Істина відається тільки християнами Духом Святим)! Не забувайте: Бог- Любов все допускає!

І найголовніше: треба завжди пам’ятати, що у цьому світі є один єдиний Спаситель – Господь Ісус Христос!!! (Спасати = Зціляти, Лікувати – дет. див в ІІ ч.). Ми не можемо жодну пристрасть подолати, ні жодну чесноту стяжати (= жодного доброго діла вчинити) – це все дар Духа Святого. (Пристрасті – це симптоми хвороби безБожності, відірваності від Бога, егоїзму, гордині, смертності, тлінності! Поки є хвороба – доти будуть і симптоми! Всі   люди   однаково   хворі   (безБожні,   духовно   мертві   –   у «беззаконнях зачаті і в гріхах народжені» (див. Пс. 50: 7)), а от симптоми (пристрасті, похоті) однієї і тієї самої хвороби в кожної людини проявляються по-різному, в різних комбінаціях. В однієї людини одна пристрасть більше виражена, а інша менше, або і взагалі немає, а в іншої людини може бути все навпаки – але вони обидві мертві (безБожні), однаково хворі (смертністю, тлінням, пристрастністю). Тому поки є хвороба (поки ми безБожні, не християни, не зцілені, не спасенні, не з’єднані з Ісусом Христом Духом Святим), доти неможливо ні жодну пристрасть (симптом хвороби гріха) подолати, знищити (найбільше, що можна, так це аскетично тримати її в рамках, але і то по милості Божій; напр., якась хвороба дала про себе знати високою температурою, ти температуру (симптом) знизив таблетками, уколами до 36,6 °C, а хвороба дала про себе знати іншим симптомом – головним болем і високим тиском; ти вгамував ліками головний біль, понизив тиск до норми, а хвороба проявилася в розладі шлунка: блювота і пронос; ти приборкав шлунок, а піднялася знову температура, яка, до речі, була в нормі декілька днів… Отже, поки є хвороба – доти і будуть симптоми, пристрасті (як би ти їх не притлумлював, не намагався тримати в нормі, в рамках моралі, пристойності, Закону)! (Найстрашніша хвороба – це коли немає видимих симптомів, відчутного болю. Тому оголошений, який правильно подвизається, готується до хрещення-шлюбу, насамперед починає бачити- відчувати симптоми гріха. Він до оголошення вважав себе нормальним, здоровим, а тут виявилося (у світлі заповідей Божих, у намаганні виконати їх, жити по волі Божій), що він тяжко хворий, паралізована каліка всього єства, усіх сил (пізнає, що він нічого доброго зробити не може). Тому ознака правильної підготовки до операції-трансплантації (хрещення Духом Святим, Зцілення- Спасіння) – це почати бачити незчисленні гріхи свої, відчувати погибель свою, це пізнавати свій ад-пекло і терпіти у ньому в посильних смиренних молитвах-моліннях, допоки Господь Ісус Христос не спасе-помилує Духом Святим!). Пристрасті, зло в нас, похоті (гріхи як переступи Закону) – це не хвороба, це тільки симптоми гріха, хвороби безБожності, смерті, відірваності від Бога!), ні зробити жодне добре діло! Отже, ми маємо боротися з пристрастями, зі злом у нас (смирятися, пізнавати свою неміч, своє безсилля, свій ад-пекло і молитися про спасіння до Господа Ісуса Христа, єдиного Спасителя!), та силувати себе чинити добрі діла (щоб смирятися, щоб пізнавати, що без Бога нічого доброго не можу чинити – і ревно молити, благати Господа Ісуса Христа, Спасителя про допомогу!) – стяжати смирення (пізнати неміч свою і молитовно ввірити, віддати себе Господу Ісусу Христу, єдиному Спасителеві!) і милосердя, які і є тією єдиною необхідною умовою хрещення Духом Святим, тобто Спасіння, Зцілення, набуття Тіла Христового!

Сторінки: 1 2