Ми вже неодноразово свідчили, що Закон (заповіді Божі) даний людям для того, аби вони (виконуючи (намагаючись виконати) заповіді Божі: борячись з пристрастями та плекаючи чесноти, намагаючись робити добро – виконувати волю Божу) пізнали гріх свій (свою погибель, своє пекло-ад), а не для того, щоб, виконуючи Закон, самі спаслися, зцілилися (знищили егоїзм- гординю, пристрасті, злу волю, похіть і насадили, прищепили чесноти, добру волю-хотіння). Отже, оголошення – це підготовка серця до прийняття Духа Святого – це боротьба з усіма пристрастями (з усіма проявами-симптомами егоїзму-гордині) та насадження всіх чеснот (любові-милосердя) в ім’я Ісуса Христа на славу Бога Отця заради спілкування зі всіма іпостасями- особистостями в Дусі Святому!!! Головне – віра в Спасителя Господа Ісуса Христа, Який єдиний Спасає – єднає з Отцем Духом Святим!
«Молитви твої і милостині твої згадалися перед Богом – ти готовий серцем смиренним (молитовним) і милосердним хреститися Духом Святим, залишається тобі увірувати в Господа Ісуса Христа і віддати, ввірити себе Йому… і спасешся ти, і всі в домі твоїм, хто увірує в Господа Ісуса Христа, Спасителя» (див. Діян. 10). «Молитви і милостині твої згадалися перед Богом». Молитви! Що таке молитви оголошеного, того, хто гине, хто має нужду в спасінні? – Це моління, благання! Чого? Про що? – Про спасіння! Молитви оголошеного – це спілкування з Богом (монолог), і суть цього спілкування – мольба про спасіння, помилування, допомогу, прощення! Оголошений пізнає свою погибель (свій гріх – який проявляє себе у гріхах, чисельністю, як піску морського), і, як наслідок, нужду у Спасителеві! Оголошений пізнає, що нічого доброго не може зробити («Без Мене нічого доброго не можете робити!»); жодну пристрасть не може подолати, не може не грішити! (Не можу не заздрити, не гніватися, не ображатися, не осуджувати, від серця простити ближнього… – найменшої пристрасті не можу подолати). Тому оголошеному залишається тільки одне – волати, молити(ся) про спасіння, про допомогу! Тому і сказано, що «молитви твої почуті (згадалися перед Богом)!» А як повинні волати оголошені, щоб «їхні молитви згадалися перед Богом», сказано в притчі (про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом – див. Лк. 18: 1-8) про суддю неправедного, який хоч і не хотів, але все ж таки захистив вдову, яка докучала йому (і навіть погрожувала). «Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? Кажу вам, що захистить (спасе, дасть Духа Святого, похрестить Духом Святим) їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру (молитву, моління до Спасителя Господа Ісуса Христа про спасіння, бажання спасіння) на землі?». Зараз люди не моляться (не звершують сердечні моління, благання до Господа Ісуса про спасіння, порятунок, а тільки устами, чинами обманюють себе, що вони «спілкуються» з Богом). Спілкування зі Спасителем, Лікарем того, хто гине (потопає в пристрастях-гріхах- стражданнях, в аду-пеклі самості-егоїзму-гордині, нічого доброго не може зробити, не може любити) має одну тему – спаси, помилуй, зціли, рятуй! А не: «Дякую Тобі, Боже, що я не такий, як інші люди… та інші слова безглузді» (див. Лк. 18: 9-14). Оголошений – той, хто пізнав гріхи свої, немочі свої – починає молитися про поміч, спасіння! Це і є ознакою того, що людина опритомніла, прийшла до тями, до усвідомлення свого пагубного, пекельного стану (див. Лк. 15: 17). Тому тільки молитвою (смиренням) до
Спасителя Ісуса Христа приймається Дух Святий, Якого Господь посилає від Отця! Умова хрещення Духом Святим – це молитви (борюся з якоюсь пристрастю, сам нічого не можу вдіяти, тому і молюся, кличу моліннями на поміч – і Господь допомагає, рятує із полум’я пристрасті, але не одразу, аби я добре пізнав свою неміч, гріх, безсилля, щоб добряче смирився, аж тоді Господь заступається за вірних Своїх, які кріпко поборолися і зрештою зрозуміли, що нічого доброго вчинити не можуть (що все добре і перемога над пристрастю – це дар Божий), і день і ніч волають про спасіння від зла, помислів, пристрастей, суперника-ворога-диявола, і вже смиренних захищає скоро! Ось така педагогіка, підготовка серця (щоб воно з кам’яного стало смиренним, сокрушенним, милосердним) до хрещення Духом Святим в ім’я Ісуса Христа, Спасителя! Приймає Духа Святого тільки той, хто вірить (ввіряє себе) у Христа Спасителя! «Якщо віруєш від усього серця в Ісуса Христа, що Він є Син Божий, Спаситель усіх людей, усього світу, то можна хреститися – приймеш сім’я Духа Святого» (див. Діян. 8: 35-39). А вірить від усього серця тільки той, хто смирився, пізнав неміч свою, гріх свій, погибель свою і велику любов Божу до нас (коли Господь спасає того, хто смиренно молиться від вогню пристрастей, зла, помислів) і молиться безперестанно (дуже часто) до Господа Ісуса Христа, щоб спас, помилував! («Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного»; «Господи, помилуй»; «Боже, будь милостивий до мене, грішного»…).
Ми в попередній частині (ІІІ ч.) свідчили, що зараз саме відчуття погибелі і переживання християнства як спасіння ніби вивітрилося, і хоч «християни» повторюють слова «Спаситель», «спасіння», «спасатися», «спаси нас», але їхній зміст виключно земний (спасіння в цьому житті, для щасливого життя в цьому житті, порятунок від небезпек для комфортного тваринного життя в ІІ ф. і. – від хвороб, воєн, катастроф, голоду, тероризму, деспотії, бідності тощо; але аж ніяк не спасіння з пекла-ада в Царство Боже, від гріха (та симптомів-пристрастей) егоїзму-гордині для свободи іпостасі-особистості, від вічної смерті безБожності для єднання з
Богом-Любов’ю тощо)36. (Спасатися потрібно не на кораблі, який тоне (див., напр., «війна за каюти» у ІІІ ч.), – не у світі цьому, не для «щасливого» життя у світі цьому – а з корабля, який тоне, у Церкву, Царство Боже; не сон на сон міняти, ілюзію на ілюзію, а воскреснути з мертвих, прокинутись від сну у свідоме життя в Дусі Святому, у Світлі Восьмого Невечірнього Дня. «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос Духом Святим» (див. Еф. 5: 1-21)). Отже, ми всі вже спасенні (об’єктивно), ми всі во Христі перебуваємо в Царстві Божому, але ще всім треба спастися, тобто прийняти дар спасіння, прийняти Царство Боже, хреститися Духом Святим! Спасіння може прийняти тільки той, хто має нужду в спасінні, Духа Святого може прийняти тільки убогий Духом. Зараз мало тих, хто нуждається у спасінні з рабства гріха, смерті, тління, безБожності, тому і мало християн – спасенних (тих, які прийняли дар Спасіння, Царство Боже, яке всім подароване, але приймають Його тільки ті, хто нужденно хоче)! Бог поважає свободу кожної іпостасі-особистості і дарує Спасіння (Духа Святого) тільки тим, хто хоче спастися-зцілитися (з’єднатися з Господом Ісусом Христом, з Богом) і своє хотіння виражає в мольбі-молінні-молитві («день і ніч») та милостинях! Ще раз підкреслимо, що молитви оголошених – це не вичитування акафістів, канонів, молитовних правил… а моління (всім єством, з глибини нужди, убогості Духа, погибелі, з глибини ада-пекла («тримай ум во аді…»)) про спасіння, порятунок!
Завдання оголошення – допомогти людині пізнати свою погибель, викликати нужду в спасінні. Оголошений бореться з пристрастю, ревно молиться, волає до Бога про спасіння («день і ніч»), і отримує поміч від Господа (оголошений точно знає, що не він переміг, а тільки Бог по Своїй милості). І так на рівні симптомів гріха (пристрастей) пізнає свою неміч і велику любов Божу! Аж поки не смириться остаточно (повністю не втратить надію на себе, поки всеціло не зречеться себе) і не віддасть себе Богові, аж тоді Бог таку людину зачинає Духом Святим для Царства Божого!
Залишити відповідь