Перед тим, як пропонувати вам якісь пігулки-помисли, розкажемо притчу-аналогію. Без дихання (Духа Святого), без кисню людина жити не може. Коли мертвого реанімують, то дбають про кисень (дихання = Духа Святого) і роботу серця (запускають серце), роботу всіх систем організму… Тому роблять штучне дихання (механічно вдихають кисень = Істину і Любов) і масаж серця (механічно викликають у мертвого (який щойно… декілька хвилин (років, століть, тисячоліть) помер) – рухи, притаманні здоровому функціонуванню організму. У живому тілі ці всі рухи-процеси відбуваються самі собою, а під час реанімації мають місце ніби ті самі рухи-процеси, але їхня причина не внутрішня, природна (як у живому організмі), а штучна, зовнішня, механічна). І через декілька хвилин інтенсивної реанімації (по Милості Божій) людина оживає, «воскресає»! Процес оголошення – це «реанімація» мерця, кінець якої – Воскресіння з мертвих, Хрещення Духом Святим! Ви запитуєте: коли воскресає оголошений, скільки часу потрібно оголошувати-реанімувати? Не ваша справа знати часи і строки, коли в житті кожної людини настане Царство Боже, коли хто Воскресне з мертвих, прийме Духа Святого, стане християнином! Знаємо достеменно одне: Воскресіння настає тільки під час реанімації-оголошення Церквою мерця (язичника: «хрещеного» чи не «хрещеного-обрізаного»)! Чи може мертвий сам себе реанімувати?! Чи може оголошений сам себе оглашати?! Тільки в Церкві відбувається Таїнство Воскресіння, дарування Духа Святого, тільки в процесі християнського оголошення-реанімації оголошений приймає Духа Святого (див. процес оголошення і хрещення Духом Святим сотника Корнилія в Діян. 10)!

Під час реанімації (оголошення) мертвий  (труп бездушний, без-Духовний) з допомогою інших (реаніматорів-огласителів) робить (здійснює рухи-процеси) все, що властиво здоровій, живій людині, – це необхідна умова спасіння-воскресіння! Якщо втопленика не витягти з води (напр., не перестане грішити ділом), то яка користь від масажу серця?! Якщо вдихати кисень, і не робити одночасно масаж серця – який толк?! Щоб мертвий «воскрес», потрібно реанімувати правильно, створити всі необхідні умови, за яких може відбутися чудо повернення до життя! Тому реанімація проводиться всеціло і у відповідних умовах – тоді є шанс врятувати людину. Так само і з духовною реанімацією – з оголошенням, суть якого: слухання слова Божого (заповідей Божих, волі Божої) і ревне виконання всіх заповідей Божих! Якщо слухати і не робити, або не чути істину, не розуміти волі Божої, а самочинно «виконувати» «заповіді» Божі (вибірково і наповнюючи їх своїм егоїстичним, сластолюбним змістом), самооглашатися, само-реанімуватися(!?), то ніякої користі не буде, тільки омана та посилення ада! Отже, мертвець («залиш мерцям ховати своїх мерців»), труп, щоб воскреснути, має механічно робити все, що властиве живим («Любити» Бога і ближнього: виконувати всі заповіді Божі, жити по волі Божій)! Доки? Аж поки не оЖиве, не Воскресне з мертвих, не стане християнином, не прийме Духа Святого, не по-Любить (Духом Святим) всіх і все! Оголошений (який добровільно, свідомо віддав себе Церкві на реанімацію-воскресіння), щоб воскреснути (охреститися Духом Святим, прийняти Любов – у час-строк, який відомий тільки Богові), повинен аскетично, механічно (в боротьбі- подвигу вірності Христу в усьому малому, на що здатний мертвий) робити все те, що (природно) роблять Живі, тобто християни (Духоносці, Христові) – чинити діла Любові (не маючи Любові) – виконувати всі заповіді Божі (суть яких – Любов), щоб свого часу прийняти Любов у хрещенні Духом Святим!!!

Щоб завести («воскресити») автомобіль – потрібно штовхати його вперед, увімкнувши передню передачу, а не задню – інакше двигун не заведеться, а якщо він заведеться на увімкненій задній передачі (коли штовхають вперед), то буде катастрофа, стане ще гірше, ніж було (раніше двигун не заводився, а тепер ще й коробка передач поламалася)! Для того, щоб досягти позитивного результату у лікуванні хвороб, залежностей-рабств, пацієнту необхідно вже під час лікування вести здоровий спосіб життя (алкоголік, який лікується від алкоголізму, вже повинен не вживати алкогольних напоїв, а не: спочатку вилікуюсь, а вже потім перестану пити спиртне!?). Так само той, хто хоче Спастись- Зцілитися, Воскреснути з мертвих, прийняти Духа Святого, – має вже (будучи оголошеним) механічно, без-Духовно, зусиллям волі (аскетично, з усіх сил… вірністю в малому) не грішити (боротися з симптомами гріха, з пристрастями, щоб вони були в рамках закону Божого), і нудити себе механічно, послушно, як раб, виконувати всі заповіді Божі – волю Господа Ісуса Христа, Духа Святого (Якого хочу прийняти), дбати про чесноти (які є плодами-дарами Духа Святого), аскетично (механічно, зусиллям волі) рухатись вперед (штовхати себе вперед з увімкненою передньою передачею) до Христа (Головне – Христос! Ціль – Христос! Головне – вірити в Христа, довіряти Христу, віддати себе Христу!)!

Намагаючись чинити добрі діла (ради Христа), а не злі, тобто ради себе (як я би їх не називав: добрі чи найдобріші – це зло, якщо не ради Ісуса Христа), дбаючи про плоди Духа: любов, радість, мир… хоч їх бути не може у мерця (оголошеного, якого реанімують-воскрешають – готують до Воскресіння Духом Святим, яке звершить Господь Бог свого часу), щоб пізнати свою без- Духовність, убогість Духа, без-Божність і смиренно та відчайдушно зажадати Духа Святого, Господа Ісуса Христа!!! Аж тоді людина стає здатною прийняти Духа Святого, оЖити, Воскреснути з мертвих! Серце-двигун, яке механічно-аскетично (рабськи: робило- виконувало не те (зло-егоїзм), що хотіло, а те добро (заповіді Божі), якого не хотіло, якому, будучи в злі, противилося і саме собою ні хотіти, ні чинити не могло – див. Рим. 7) працювало, – оЖиве Життям Вічним, сповниться Духом Святим! А далі все єство зцілюється, стає по благодаті саморушійним на Добро, зажадає Доброго, тобто Господа Ісуса Христа нестримним еросом Духа Святого, не зможе не жадати Добра – Бог стане все у всьому! Але це буде потім! А спочатку рабство-послух – буксир! Я ради Христа віддаю себе в рабство-послух християнам. Авва Дорофей одного брата просив будити його на богослужіння, а іншого просив, щоб не давав йому спати на богослужінні. Він хотів йти на службу і молитися з братією, а сили не мав, тому, щоб досягти бажаного, віддав себе добровільно в рабство братам! Так само кожен, хто хоче звільнитися з рабства сатані і стати рабом Христовим, має ради Христа віддати себе в рабство-оголошення християнам, щоб за їхньою допомогою (навчанням волі Божої, щоб допомагали мені виконувати всі заповіді Божі, підштовхуючи (інколи стусанами, паплюженням, поруганнями), не даючи спати-засинати, розслаблятися, впадати у відчай, спонукати строгістю- відповідальністю бути на посту, пильнуючи в страху Божому) свого часу (відомого тільки Богу, Який і сповістить Церкву про оголошеного, який уже готовий до Операції-Хрещення) стати здатним прийняти Духа Святого, увійти у стан спроможності прийняти Життя-Любов серцем смиренним і сокрушенним. А серце смиренне і сокрушенне стяжається за умови православного виконання всіх заповідей Божих, яке своєю чергою можливе тільки в рабстві-послуху-оголошенні християнам, які єдині відають волю Божу, суть заповідей Божих! Самооголошення, самоспасіння – це омана і поглиблення свого ада-пекла, ще більше поработіння злу! (Винятки до уваги ми не беремо – вони завжди тільки підтверджують правило-принцип).

Чому люди роками, десятиліттями ходять до церкви, беруть участь у чинах Таїнств, а позитивного результату – жодного (або стають ще гірші, злобніші, лукавіші), хіба що якась моральність, коректність, порядність – те саме, що є у язичників (нехрещених)? Бо мета перебування в церкві неправильна (будь-що, крім єдиного, для чого і існує Церква – стяжання Духа Святого), а якщо хтось і має своєю метою Царство Боже, то неправильне, незаконне досягнення її – самочинне(!), «кожен сам за себе», «спасися сам» – успіху не приносить, адже хто незаконно змагається, неправильно лікується – той Духа Святого не стяжає, здоровим не стане, вінок- медаль-кубок не отримає! Тому починати потрібно з самого початку – з оголошення, де пізнаємо правильні цілі (єднання з Ісусом Христом, обоження, стяжання Духа Святого, пізнання Отця- Любов – це все про одне і те саме, вказівка на одну і ту саму мету) та правильно готуємось до таїнства Воскресіння (прийняття Царства Божого, Духа Святого як закваски, зерна, сімені, завдатку Скарбу-Спадку). Якщо початок добрий, то і діло буде добре, а якщо корінь злий, то і плоди будуть пекельні. Бог є Любов! Не обманюймо себе: хто зробив фальстарт – буде дискваліфікований, хоч і продовжуватиме бігти, трудитися (і навіть перший в омані своїй (сповнений відчуттям своєї праведності та достойності нагород земних і небесних) прибіжить за кубком, винагородою) – вінка не отримає! Бог гордим противиться!

Отже, заки є ще час, починаймо з самого початку: з правильного оголошення – рабства-послуху Христу, християнам ради Христа, Істини. (І нехай ніхто не боїться, що часу мало залишилося. Бог тим, що прийшли об одинадцятій годині, дає таку саму винагороду-милість, що і тим, які бігли-трудилися з самого ранку! Тільки дбайте, щоб те мале, яке ви ще можете робити, ви робили за правилами, законно, православно, і будете вінчані Духом Святим Милосердним Господом!) Тому будуть останні першими, а перші – останніми! Головне – не кількість справ-подвигів, а смирення, бо тільки смиренним Бог дає Благодать, тим, які знають, що вони нічого не заслужили, нічого доброго не зробили і відають невимовну Божу Любов-Милосердя («всі люди спасуться, один я буду в аду…», «Боже, очисти мене грішного, бо я ніколи нічого доброго не вчинив перед Тобою», «по ділам моїм, Господи, приймаю цей мій хрест – пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм». Благорозумний розбійник пожалів Господа («Він (Ісус) нічого злого не вчинив»), проявив милість і смирився, і «першим» увійшов у Рай)! Тому не бійтеся, що вам уже 70, 80, 90 років, що вже багато пробігли-досягли (вже стали патріархом, папою, єпископом, пресвітером, доктором «богослів’я», професором…) – починайте каятися, ставайте оголошеними, послушниками волі Божої, рабами Ісуса Христа! А помічниками собі в цьому рабстві (всецілого поработіння себе Христу) візьміть друзів-порадників (про те, хто це такі (огласителі), ми будемо вести мову окремо; зараз досить збагнути, що вони конче необхідні як помічники на шляху до Христа! Хто щиро шукає, той знаходить, точніше, тому Господь посилає!); не жахайтеся, що вже пів на дванадцяту (вже навіть не година залишилася, а якихось кілька хвилин… чи навіть якась мить робочого дня (бо після смерті вже ніхто нічого робити не зможе – там, поза простором і часом, все інакше)) – ми запрошені до праці у виноградник Милостивого Люблячого Бога Отця (Який за мить покаяння-труду дарує Вічне Царство Боже)! Тільки дбайте про щирість, смирення, покору-послух Істині, милосердя до всіх, смирення перед усіма (і це все заради Господа Ісуса Христа) і Бог помилує Духом Святим, дасть і вам динарій – ціну Царства Божого! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Боже! Господи, слава Тобі навіки!

Як тільки ми почали говорити про рабство, про рабський послух, про те, що оголошений – це абсолютний раб Христів, і кожен, хто хоче воскреснути, стати свобідним, має стати рабом (іншого шляху не існує)… – ви (свобідні, ліберальні, автокефальні демократи) закрутили носом, і поблажливо запропонували нам подивитися у вікно (навколо себе) – глянь: навкруги, в цивілізованому світі демократія, свобода, а ти торочиш нам про рабство!? Про це послухаємо тебе іншим разом (див. Діян. 17: 32)! Ви боїтеся слів (словесних форм) і любите слова (словесні форми) – вас не цікавить Істина, сенс, зміст, дух. Диявол і антихрист, і слуги сатани (єретики, злочинці…) промовляють тисячі солодких, прекрасних слів, вводячи світ в оману, в ад (будучи рабами гріха і тління, пекла і ада, обіцяють свободу і благоденство, рай і спасіння!?). В Церкві ми випробовуємо не слова, а дух, нас цікавлять не словесні форми, а зміст – про що мовиться, куди закликають слухача-читача тими чи іншими (прекрасними чи страхітливими словесними формами) словами, що пропонують звідати, чого причаститися! А сини віку цього не тільки не хочуть бути послушними, рабами Істини, а навіть чути не хочуть про рабство, послух, безкорисливе служіння, самозречення… Тому ми зараз довго, дуже довго будемо говорити про рабство, яке є суттю оголошення, – оголошений має стати РАБОМ (Христовим, Істини- Свободи)! Що важча хвороба, то більше потрібно пігулок-помислів для її лікування; ми в нашій аптеці запаслися ними надміру – хоча зараз, на превеликий жаль, вони нікому не потрібні («Син Людський коли прийде (явиться, стане видимий для всіх і всюди), чи знайде він віру-довіру на землі!?»). То навіщо тоді така не комерційна, збиткова трата чорнила і паперу, навіщо говорити про те, що ніхто слухати не хоче, та ще й так багато (сто помислів- абзаців про одне і те ж)? Може, хоч хтось колись, побачивши цю купу одноманітних пігулок-помислів та збурившись духом, запитає: навіщо таке марнотратство мира (паперу і чорнила)?! Духовний бізнес (купування Перлини-Скарбу) абсолютно відмінний від успішного бізнесу світу цього! А у Ньому – Бізнесі Небесному, Царства Божого – ми трохи розуміємось! Для Царства Божого ми марнотратні – ми продаємо все, і багато що за безцінь, лиш би придбати хоч одну душу для Христа, для Щастя, Свободи, Істини!

Слово «рабство» саме собою (як і всі інші слова, які вживаються тільки в парах-контекстах) нейтральне і передбачає запитання: кому чи чому? Рабство – це належати комусь: Богу, собі чи дияволові! Ми раби за фактом, ми так чи інак комусь належимо- служимо (виконуємо чиюсь волю): Богу (виконуючи волю Божу, воління Божі – чинячи Добро) чи дияволу (виконуючи похоті сатани чи похоті свого єства, яке у пеклі-злі перебуває, – чинячи зло)! Кому будемо рабами: Богу, щоб бути Свобідними, Щасливими, Істинними, чи собі (егоїзму-самості-аду) і сатані, щоб страждати-мучитись у пеклі пустоти-відчаю-темряви?! У Старому Завіті в людини вибору не було: всі були рабами гріха, тління і смерті, всі були під тиранією князя віку цього – диявола (див. послання апостола Павла до Римлян). Але вже минуло понад 2000 літ відтоді, як князь віку цього сатана був упразднений, його царство було знищене, смерть подолана – настало Царство Боже!

Нині кожна людина має свобідний вибір – кому бути рабом – або залишатися під владою сатани і гріха, залишатися в аду-пеклі (двері в’язниці-ада відчинені ззовні (Христос знищив усі зовнішні замки і засуви – і не просто відкрив двері в’язниці ада, а знищив стовпи, на яких вони висіли, зруйнував стіни: самої в’язниці вже немає!!! Ад спустошений!!!) – кожен в’язень пекла егоїзму-самості може вільно вийти на волю-свободу іпостасного життя в Ісусі Христі Духом Святим, або залишатися далі в аду, двері якого зачинені зсередини самим в’язнем-егоїстом), або вже тут і зараз (в ІІ ф. і.) стати рабом Божим, стати громадянином Царства Божого, стати спадкоємцем Царства Божого, богом по Благодаті, Свободою, Істиною, Любов’ю по Благодаті! Отже, двом господарям, які ворогують між собою, служити не вийде, тому вибирай, кому служитимеш: або Христу, або Веліару-антихристу; або Світлу-Істині-Свободі, або темряві- брехні-омані?!

Єдине добровільне рабство – це рабство Ісусу Христу. Воно єдине у своїй основі має свободу: я добровільно, свобідно, свідомо стаю рабом Іпостасної Свободи, Істини, Любові – рабом Господа Ісуса Христа. А всі інші рабства – це рабства за необхідністю, проти нашої волі-хотіння – ми не можемо не бути рабами гріха, смерті, тління, простору і часу тощо. Ми просто, аби себе втішити і обманути, що ми нібито «свобідні», говоримо, що це ми хочемо гріха: блудити, красти, вбивати, гніватись, заздрити, ненавидіти, осуджувати… тобто калічити, ранити, мучити самі себе (хіба тобі добре, коли ти заздриш, ненавидиш, гніваєшся?! Ні! А навіщо тоді ти це робиш?! Це ж мазохізм, божевілля!). Свобідний той, хто може робити, а може і не робити, і ніхто його ззовні змусити не може, він зсередини волить, що йому робити! А люди (язичники, не будучи рабами Ісуса Христа, Духа Святого) не можуть не грішити, навіть якщо і захочуть не грішити, якщо будуть боротися з гріхом- егоїзмом-гординею всіма тварними засобами: релігіями, філософіями, різноманітними методиками та практиками самовдосконалення, самоспасіння – нічого у них не вийде (див. Рим. 7)! Егоїст, що би він не робив, завжди чинитиме егоїстично; егоїст не може, опираючись на себе чи на іншого егоїста, подолати свій егоїзм! Людям необхідна операція, а не вітаміни, антидепресанти чи заспокійливе (або казки психолога: «все буде добре, в тебе все нормально…». Чогось на похоронах я жодного психолога не бачив, вони не мають чим втішити людину, яка розлучилася з найдорожчим (по плоті кажучи), – перед смертю вони безпорадні!); і то операція-трансплантація, бо моє єство (старий одяг) вже латати-лікувати немає сенсу – потрібна заміна (преображення) всіх органів, всього єства. Ми можемо тільки одне: з допомогою Духа Святого віддати себе Христу Спасителеві – смиренно, довірливо, всеціло (закон духовний гласить: що не віддано – те не зцілено; з чим не боремось, щоб віддати його Христу, – те не зціляється)!

«Ні, ми не раби – ми свобідні, ми православні, нас хрестили в автокефальній (з томосом) церкві, ми діти Авраама – ми ніколи нікому не були рабами» (див. Ін. 8)! Всі хочуть свободи, борються за свободу, а проте не знають, що істинно свобідні – раби Христові, ті, які шукають рабства Христу! «Ні, ми нікому не будемо рабами» (і Христу в тому числі!?)!? Ну, що я вам пораджу?! Подивіться на плоди своєї «свободи», свого «свобідного» християнства- православ’я: ріки крові, сліз, горя, зла, поламаних доль… – справжнє пекло-ад, і це все наслідки-плоди вашої «свободи» (без- умної, боже-вільної), обману і самообману, ідеології та пропаганди – рабства дияволу, батьку брехні і омани, антихристу- людиновбивці! Пильнуйте! Бережіться! Моліться, щоб не впасти в оману-спокусу!

Бог дає благодать тільки смиренним, тільки таких хрестить Духом Святим. А смиритись може лише оголошений послушник (раб), який мусить (хочеться йому чи ні) виконувати волю Божу. Якщо щось не виходить зробити (а язичник і оголошений заповідь Божу за означенням не може виконати – заповідь дана, щоб явити гріх, без-Божність), він повинен просити прощення, визнавати свою неміч, адже він повинен був виконати заповідь Божу, він же раб Христів. Він не має права вибачати собі гріх, помилку – тому що він раб! Це найманець може сказати: я не буду робити цього – того, що в мене не виходить чи мені не подобається – він своєї немочі не пізнає, не смириться! Найманець кине справу (виконання заповіді), так і не дійшовши до пізнання свого безсилля, і обманеться, прикривши свій ад-пекло словами: «мені не хочеться», «мені це не подобається», замість того, щоб сказати щиро: я не можу! А раб мусить (його ніхто не питає: хоче він чи не хоче; раб не торгується: а що мені за це буде – він раб, його волі-хотіння немає, а є тільки воля Господаря, а раб для себе давно помер, вже не він живе, а в ньому живе Господар), тому смиряється і пізнає неміч свою, гріх свій і просить у Господа прощення, милості… – готується до операції-хрещення. Раб (= оголошений) входить у стан серця смиренного і сокрушенного, стан плачу, убогості Духа, стан відання немочі своєї, у стан відання гріха свого, смерті своєї, свого пекельного становища (що він в аду) і одночасно невимовної Милості-Благості Божої до нього; оголошений пізнає в собі дію закону: тримай ум во аді, але не впадай у відчай, бо саме таким мужнім смиренним Бог дає милість – Духа Святого! Як паралізований може пізнати свою неміч, свій параліч (на вчинення Добра)? Тільки коли йому наказують робити те, що властиве здоровим (з його добровільного свідомого дозволу; рабство-послух Христу – добро-вільний, з розсудливістю та порадою, тобто виконую (зобов’язаний виконувати) тільки добрі, доцільні поради- накази!), а не коли він сам розсуджує: хочу чи не хочу (а він – теплохладний, розслаблений всім єством – нічого не хоче: ні пекла не боїться, ні в рай не кортить, йому все одно!) – такий піде легким шляхом (самооправдання, звинувачування у всьому інших, безвідповідальності…), і каліцтва-катастрофи, свого плачевного (не-Любовного, пекельного, без-Божного, нещасного) стану не пізнає, і, як наслідок, не смириться (смирення = світло, знати правду про все, стояти в Істині! Гординя = темрява, невідання, сліпота, омана, прєлєсть)! Ніякої операції-лікування не відбудеться, бо необхідна умова таїнства – віра-довіра! А екзистенціально (життєво, діяльно) довіряє тільки той, хто має нужду, велику нужду, відчайдушно-пекельну нужду у спасінні! Тому ми і наголошуємо на рабстві, а не на простому виконанні заповідей Божих!

Оголошення – це рабство Христу, це рабське (обов’язкове) виконання всіх заповідей Божих! Але хто нині (в цьому роді лукавому      і     перелюбному),      «засмакувавши»      «свободи», «демократії», «прав і вольностей», хоче бути рабом?! Тому і перебувають діти Божі в ілюзії свободи, залишаючись рабами гріха і смерті, тління-страждання і антихриста-диявола! Господь говорить: роби «це», а ми – я цього робити не буду, не хочу, я краще зроблю он те!? (Господь просить чай, а ми Йому готуємо каву – див. цю притчу у ІІ ч.). Господь каже: від цієї хвороби- пристрасті необхідно вживати ось ці ліки, а ми у відповідь – я ці не хочу, вони мені не подобаються, я буду краще(!) пити он ті, а взагалі піду краще подихаю свіжим повітрям, трохи розвіюся!?? Ось так виглядає лікування без оголошення, без послуху-рабства! Абсурд! Але це зараз «християнами» вважається нормою, православ’ям: «кожен сам за себе», «спасися сам» (про ці єресі та омани ми детально свідчили в ІІІ ч.) – ніхто нікого не оголошує, і навіть потреби в оголошенні ніхто не відчуває: ні «пастирі» (вожді, «духовна» еліта), ні «пасомі»!

А зараз перервемо слово про рабство і скажемо декілька слів (притчами-аналогіями) про необхідність оголошення в ділі спасіння – без оголошення (підготовки і плоду цієї науки-підготовки: свідомого смиренного відання реальності і довіри-віддачі себе і всіх і всього Христу) ніяке Таїнство не звершується! Церква – це Лікарня!¹⁷ Результат лікування у Ній – зцілення- воскресіння рабів-послушників, які старанно виконують усі приписи (заповіді) Лікаря-Зцілителя-Спасителя Ісуса Христа! Уявіть собі картину: людина приходить у лікарню і починає сама себе лікувати (призначати ліки, процедури…)!? Сама собі встановлює діагноз і призначає курс лікування!? Сама собі робить операцію!? Абсурд! Повний абсурд! Коли ви доктор медичних наук, академік зі світовим іменем, – то ще якось можна виправдати такі самочинні дії (самолікування) чи навіть робити самому собі операцію з місцевим наркозом. А тут повна трансплантація – заміна всього єства на Тіло Христове, повне самозречення-умертвління. Абсолютне зречення свого ума(!), своїх знань(!), своїх розумінь(!), планів(!) і віддання себе Христу, Який через своїх членів – християн – оголосить-підготує до операції-хрещення (вкладання- прищеплення закваски-сімені-завдатку Духа Святого, Який має свого часу обожити, освятити все єство – обожити унікальну тварну іпостась). Отже, щоб стати свобідним (від хвороби: каліцтва, паралічу, сліпоти, болю… – гріха, боже-вілля), я маю стати рабом Лікаря-Зцілителя. Ніякого самолікування: будучи рабом гріха (смерті, тління, страждання), віддаю себе (добровільно!) в рабство (цілковитий послух) Христу, вступаю в Церкву Лікарню- Зцілительницю-Реанімацію-Воскресительницю, де виконую в послуху-рабстві (хочеться чи не хочеться цього моєму егоїстично в злі-гордині існуючому єстві, природній волі-хотінню) волю Божу, волю Ісуса Христа (заповіді Божі), яку взнаю через християн (чи від оголошених, які також готуються до операції, але досвідченіші за нас – друзі-порадники), а згодом (після операції-хрещення) і від Самого Лікаря Духом Святим! А хто не стане рабом-послушником Христовим, і в церкві (Лікарні) буде жити за своїми гріховними (требами-потребами) «хочу», «не хочу», «буду», «не буду» – тільки в суд і в осуд буде таке животіння!

Отже, хрещення – це операція-трансплантація (засівання Сімені-Зерна, прищеплення гілки до Дерева тощо). В медицині пацієнта до операції ретельно готують: роблять аналізи, проводять різні обстеження, консультації… А скільки потрібно потрудитися, щоб здійснити саму операцію! А в «церкві»: взяли людину з вулиці і одразу в операційну – попи хрестять, не питаючи навіть прізвища!? Тут конвеєр: декілька хвилин і треба-потреба задовільнена (похрестили!?), і наступний, наступний… Ніхто не питає: навіщо хрестити(ся)? – так треба… І без будь-яких сумнівів, запитань, підготовок «звершують» найскладнішу операцію у світі (земне з’єднують з Небесним у Тіло Христове) – Таїнство Хрещення-Миропомазання!? Неготового (не оголошеного) пацієнта привозять в операційну (звершують чин таїнства; чин таїнства – це привести (представити, предложити) пацієнта в операційну до Лікаря-Зцілителя-Хірурга, щоб Він (Ісус Христос, Бог Любов) звершив операцію-таїнство – дарував Духа Святого), а Лікар-Хірург каже асистентам (попи в даній аналогії-притчі – це чорноробочі в лікарні, які пацієнтів з палати на візку перевозять в операційну і після операції в палату або в морг): навіщо ви його сюди привезли – він неготовий до операції, він її не витримає, він помре (вічною смертю – в стані гордині-егоїзму неможливо споживати плоди з Дерева Життя, тобто Духа Святого! Людина захотіла без Бога бути, як Бог, і стала на путь самообоження, тоді як вона сама собою ніщо – без-Божна, убога Духом, Істиною, Світлом… Хто не смириться, тобто не пізнає, що він ніщо, убогий Духом і що все, чим він є і що має, це є Божий Дар-Любов, той не може увійти в Рай, Царство Боже, прийняти Духа Святого!), Я (Бог-Любов) не можу дати йому (неготовому, не оголошеному, не смиренному, не жадаючому) Духа Святого (бо невимовно Божественно Люблю його – кожну тварну іпостась!) – відвезіть його, нехай готується, готуйте (оглашайте цю людину всі, хто здатний на це і має дар служіння цього) його до операції (дарування Духа Святого, хрещення Духом Святим) – оголошуйте його і хай сам оголошується в послуху-рабстві (слухання та виконання почутого і зрозумілого – заповідей Божих)!

Проте оголошувати, готувати когось до Таїнства (причастя Духа Святого) попи і гадки не мають, та й готуватися до Таїнства пацієнти-покупці також не хочуть: їм, по-перше, ніхто не пропонує, ніхто не підказує (що неготових Лікар-Спаситель не оперує (Таїнства не звершує), ліки їм не дає – Духовну «хімію» (проти «раку» гордині-егоїзму-пекла) не вливає; Бог є Любов і знає, що неготовий хворий не перенесе операції, «хімії», – і це все спасительне буде не на зцілення душі і тіла, не на відпущення гріхів і визволення з ада-пекла, а в суд і в осуд (на Страшному Суді, яким є хрещення Духом Святим); не Таїнства, не Божа Благодать вбиває чи осуджує і засуджує на вічні муки недостойних причасників Таїнства; Христос – Лікар, Спаситель, Доброчинець, а не суддя, каратель, мучитель; Бог є Любов, завжди спасає-зціляє (пригадайте, як Господь зцілив вухо воїна в Гефсиманському саду, чи коли заборонив спалити самарянське село: – Я прийшов не губити, не знищувати, а спасати-зціляти). На суді (Страшному Суді) Бог завжди або підсудний (ми звершуємо суд над Христом, це ми маємо владу розіп’ясти Його, або відпустити Його, тобто розіп’ястися разом з Сином Божим), або наш Адвокат-Паракліт Захисник- Викупитель-Поручитель; а єдиний суддя на суді (Страшному Суді) – це кожен із нас (сам собі та іншим), ми самі собі виносимо вирок: йти до Бога чи залишатися в аду-пеклі! Ми самі себе (і Бога, і все, і всіх) осуджуємо-засуджуємо (а Бог нікого не судить, не засуджує, Бог Любить, Спасає, Милує!!!)! А хто прокурор, хто нам бажає погибелі? – Диявол, сатана! Бог є Любов!!!); а по-друге, якщо якісь пресвітери (я не знаю чи такі існують – Бог відає) і говорять про підготовку, про необхідність оголошення, то пацієнти-покупці, які звикли купувати послуги і товари тут і зараз (ніяких: почекайте, потерпіть), кажуть: «про це (оголошення, підготовку, рабство- послух…) ми послухаємо тебе іншого разу» (див. Діян. 17), і спішать в наступний магазин чи супермаркет «духовних» товарів (свічок, ладану, води, олії, амулетів, сувенірів – все зі штампом

«святе») та послуг (похрестити, пособорувати, причастити, повінчати, освятити тощо), де жерці-повії задовільнять будь-який каприз-бажання-требу за ваші гроші, тут і зараз, не відходячи від каси вертепу розбійників! Отже, неготового, не оголошеного пацієнта в операційну привезли (люди звершили чин Таїнства: Хрещення-Миропомазання, Євхаристії…), а Зцілитель-Хірург Операцію-Таїнство (дарування Святого Духа) не звершив (Таїнства звершує тільки Бог-Любов, Господь Ісус Христос, а люди чинами Таїнств, які є завершальною частиною оголошення-підготовки, свідчать про готовність оголошеного прийняти Духа Святого, про що Церкву, християн сповіщає Сам Дух Святий; час звершення чину Таїнства встановлює Дух Святий (дарує Себе готовому прийняти Його – див. Діян. 10), християни Духом Святим; тому тривалість підготовки для кожного оголошеного різна – допоки він не буде готовий прийняти Духа Святого, а про готовність його Церкву (християн) сповіщає Дух Святий, Який єдиний відає сокровенне сердець людських), і відправив неготового назад з операційної на підготовку-оголошення до Таїнства!

Але яке горе-омана – і попи, і пацієнт переконують одне одного, і самі себе (вітаючи одне одного з успішно звершеною операцією (похрестили, причастили, посповідали, повінчали, рукоположили тощо), з прийняттям таїнства: Хрещення, Хіротонії, Євхаристії тощо), що операція пройшла успішно (ми ж були в канонічній, автокефальній операційній, чин звершили, піп канонічний, автокефальний, ліцензований-томосований (ліцензію- томос сам вселенський піп дарував!?) – тому не переживайте, все відбулося на вищому рівні, спіть спокійно!?) – ти християнин (в Дусі    Святому),    нова    людина    (хоча    плоди    діяльності    тих

«християн», «нових людей» – сатанинські, єретичні, антихристові, а не Духа Святого; але це нікого не хвилює, головне – все ліцензоване: попи, чини… тому не слухайте «єретиків»: ви хоч і грішники, великі грішники, пекельні грішники, але християни!? Див. цю єретичну хулу в ІІІ ч.)! І все це божевілля відбувається тоді, коли Лікар застерігає, що про ніяку операцію мова не може йти, пацієнт навіть не починав оголошуватися, готуватися до операції (насамперед приводити страсті – симптоми гріха – в допустимий до звершення операції-таїнства стан – перестати грішити ділом, та рухатися далі до пізнання свого ада-пекла)! Замість того, щоб починати готуватися до операції (до Хрещення Духом Святим), вони (і попи, і пацієнти, «хрещені») на радощах спішать на гостину, святкувати, веселитися – бо ж похрестили(ся), причастили(ся), рукоположили(ся), пособорували(ся) тощо. (Екзамен провалив (був в аудиторії, де викладач приймав іспит, і професор навіть зробив запис у заліковій книжці – «не здав!», «на перездачу!», «неготовий!») – і давай з друзями та викладачами веселитися, переконуючи всіх (він в заліковку навіть не заглядав – все добре, університет ліцензований, чого переживати), що він відмінник… тимчасом як для перездачі залишилися лічені дні, години чи навіть миті!?). Люди тебе хрестять (звершують над тобою чин Таїнства), а Дух Святий хрестити не буде, якщо ти неготовий, не смиренний; бо тільки смиренним, убогим Духом, тим, які звершенням Добрих діл, тобто діл заради Ісуса Христа, увійшли в стан здатності прийняти Духа Святого; а це можливе тільки за умови православного ретельного відповідального оголошення, послуху-рабства Христу, ревного виконання всіх заповідей Божих під керівництвом-наглядом-допомогою-порадою християн!

Бог – Особистість-Любов, Абсолютна Іпостасна Свобода- Істина, а не якась безлика сила, якою магічно можна оволодіти, заставити формулами, чинами тайнодійств, обрядами, заклинаннями (всім тим, що міститься в Православних Требниках, Служебниках, Типіконах, Писаннях) щось зробити, кудись вселитися (чи яка вбиває-калічить недостойних; не Таїнство (напр., Святі Дари Євхаристії) само собою вбиває (що багато хто хворіє, а деякі і помирають, див. 1 Кор. 11) – це Тіло Христове, Особистісно- Любовна реальність, Яка тільки зціляє-спасає, – тих, хто хоче, хто довіряє!!! А недостойні – самі себе вводять в оману і калічать- вбивають себе (збільшуючи оманою свій ад-пекло) – не дозволяють себе зцілити, не допускають до себе Божу Зціляючу, яка подається в Таїнствах, Благодать Духа Святого). Таїнство (дарування Духа Святого, засвоєння Тіла Христового) – Любовна синергія Свобідного, Люблячого (Відповідального) Бога-Особистості і свобідної, (добро-вільної згоди (вийти заМуж за Христа) – «так!» – прийняти Божий Дар-Любов), свідомої людини-особистості; це свобідне (добровільне) і свідоме прийняття тварною іпостассю Свобідного Духа Святого! Ніякої магії (несвободи) в таїнстві бути не може; там, де є несвобода, де немає смиренної, свідомої віддачі себе Лікареві-Господу, там Таїнство Любові (причастя-спілкування в Дусі Святому, дарування Духа Святого) не звершується – Бог є Любов! Бог не дає Духа Святого, тому що Любить, тому і не звершує операцію-таїнство, бо знає, що несмиренний, прийнявши Смиренного Духа, загине вічною смертю! Бог знає, що люди не відають, що роблять (бавляться в християнство! Будучи язичниками, видають себе за християн (насамперед попи різного ступеня тяжкості), звершують чини таїнств над неоголошеними, які після тих чинів залишаються по суті язичниками, але вже називають себе «християнами»!?), тому і милує всіх, довготерпить, чекає на покаяння всіх, на те, що всі «християни» почнуть готуватися до хрещення, тобто почнуть оголошуватися, щоб прийняти Духа Святого, щоб віддатися назавжди Христу, як Сенсу і Цілі життя кожної іпостасі!

Чи може не християнин (не хрещений Духом Святим) причаститися Євхаристії?! Що за запитання?! Євхаристія – це засвоєння-причастя Тіла Христового, яке людина отримує в Хрещенні (операції-трансплантації – пересадки-заміни плоті гріховної на Тіло Воскресіння, на Тіло Христове, Зцілене Єство Людське). Якщо операція не звершувалась – що засвоювати?! Святеє святим!!! До Чаші підходять язичники («християни» нехрещені!), яких обманули такі самі язичники (попи), що вони християни і що треба (раз на рік, чи трохи частіше, чи хоч щонеділі) причащатися!? Це все театр, плачевна катастрофічна картина-видовище омани і торжества антихриста, кощунства, мерзоти запустіння (по плодах їхніх пізнаєте їх!!!)! А Господь- Любов (Який все допускає!!!) довготерпить, не бажаючи, щоб хтось загинув, а чекає, щоб усі почали каятися та приходити до пізнання Істини, почали оголошуватися (від беззаконня, безсовісності переходити до життя за заповідями Божими, а коли смиряться як слід, то і до життя по Благодаті Духа Святого)! Я – папа! я – патріарх! я – митрополит! я – доктор богослів’я! я – архімандрит! я – прото-піп! а в мене – мерседес!.. – називай себе ким хочеш, але ти не християнин, якщо не хрещений Духом Святим, якщо не маєш Духа Святого, якщо не відчуваєш, що ти в Дусі Святому (а Святий Дух, благодать Святого Духа – це Реальність реальніша за все, що ти знаєш, відчуваєш, переживаєш видиме-тварне, реальніша за світ цей і все, що в ньому! Тому не обманюй себе, що ти в Дусі Святому, якщо ти не відчуваєш Його – Реальнішого, Густішого, Твердішого за все тварне, яке стає ілюзією, неіснуючим, так само як і у порівнянні Царства Божого (Вічного) зі світом цим (образ якого минає)! Та й плоди Духа Святого приховати нереально – «Світло в темряві світить», так і Духоносець явно видимий у світі цьому, який у темряві, злі лежить! Не обманюй себе, чоловіче!). Якщо з тобою тільки те й робили, що неоголошеного, неготового возили в операційну (на Хрещення, на Євхаристію, на Хіротонію…), і кожного разу Лікар відправляв тебе ні з чим, а ти, бідненький (гідний всякого жалю і співчуття), трубиш перед собою (щоб усі знали і шанували, ручки цілували), що ти вже папа-патріарх, митрополит, єпископ, прото-піп, архибандит, що ти апостольський приємник, владика, намісник Христа (антихрист!?), замість Христа… в той самий час, коли ти ще навіть оголошеним не став, не почав готуватися до Хрещення (Духом Святим; до водного купання-обливання готуватися не треба: мила не треба, а якщо немає рушника – так висохнеш, а гроші, якщо зараз немає, потім занесеш; а якщо бідний – то во славу Божу покупаємо безкоштовно!) і перебуваєш у стані тих, кому Господь сказав: «не знаю вас!».

Улюблені, не обманюймо себе і памʼятаймо: хто не має в собі (відчутно на дотик!) Духа Святого – він не християнин, не Христів (див. Рим. 8); хто грішить гріхом на смерть – він не християнин! Тому, хто б ти не був (а ми вже довели – Бог-Любов все допускає: і щоб церкви християнські вироджувалися в синагоги сатани! Пильнуйте!) – папа, патріарх, святійший, блаженний, високо-.., найвище-.., прото-.., архи-… – починай готуватися до хрещення (Духом Святим), до єднання з Христом у Тілі Його (не обманюй себе, людино, що ти є хтось, будучи ніким; та й ознаки-плоди християн-Духоносців і язичників («хрещених» і «нехрещених») очевидні: по плодах їхніх пізнаєте їх! А Духа Святого не можна не побачити-відчути в собі!!! Не обманюйте себе!). Який чин Таїнства над тобою звершить Церква (чи повторять чин водного хрещення і помазання Миром – тими самими дверима і коридорами привезуть в операційну до Христа-Лікаря чи іншим чином (напр., сповіді- покаяння)) – значення не має (як Духу Святому буде вгодно, так і звершить Церква, яка живе і діє Духом Святим)! Головне, щоб ти був оголошений, готовий прийняти Духа Святого. А як і коли Господь звершить це Таїнство – не наше діло знати часи і строки, та потрібно знати, що Воно від чинів абсолютно не залежить (чини для людей, а не для Бога, вони людям потрібні (для засвідчення), а не Богові Любові, Який дихає, де хоче і коли хоче, головне, щоб було на кого дихати, щоб були оголошені, готові прийняти Його!). (Мета людського життя – стяжання Духа Святого!!!). Тому, улюблені, перевіряйте самі себе (чи в Дусі Святому ви?! чи оголошені ви?!), не дозволяйте себе обманювати – кожен сам предстане на Суд Божий, а там випробовуються не слова-мрії, а діла-стани-духи! Перевіряймо себе, чи Христові ми (= чи ми в Дусі Святому), якщо ні – Бог є Любов – спішімо відкрити покаянням, оголошенням, послухом-рабством Істині двері свого серця Тому, Хто стоїть Смиренно-Любовно біля них і стукає ніжним Промислом-Любов’ю, жадаючи нестримним Божественним Еросом, щоб ми цей Океан Любові (повноту Духа Святого) випили, впустили в дім свій, щоб ми стали храмом Духа Святого, повноти Божества по Благодаті! Станьмо убогими і смиренними, щоб придбати Убогого і Смиренного, послушними (Істині) і лагідними, щоб з’єднатися з Послушним і Лагідним і знайти спокій вічний, вічне блаженство у єднанні з Господом Ісусом Христом, а в Ісусі – з Отцем Любов’ю Святого Духа! Слава Тобі, Боже! Слава Тобі, Любове Невимовна! Слава Тобі, Милосердя Незбагненне, Хвала і Благодаріння навіки! Отже, неготового Хрестити Бог не буде (Бог є Любов!), тільки здатного прийняти Таїнство, а здатність, готовність прийняти Хрещення – це плід ревної підготовки-оголошення! Неоголошеного ніхто ніколи не похрестить (хіба що попи звершать чин-обряд – вони будь-що можуть зробити)!

Господь приніс на землю (у світ цей, який у злі лежить) не мир, а меч! З Його приходом (Месії-Царя Царства Божого, Добра і Любові) почалася «священна визвольна війна» проти окупанта – диявола і всіх сил зла. Господь переміг – знищив смерть (людина і Бог єдине навіки), спустошив Ад (Аїд – царство мертвих знищене, але поки що не всі мертві увійшли в Життя), і дає всім силу Духа Святого перемогти в собі ад-пекло і увійти в Царство Боже, прогнати зло і диявола зі свого єства і свій ад-пустоту-темряву наповнити Раєм, Богом, повнотою Духа Святого. Тому вже понад 2000 літ триває «священна» (за освячення всіх і всього Духом Святим) визвольна війна!¹⁸ Кожен християнин – це воїн Христів, смертник-хрестоносець (який кожен день наражається на смерть, кожен день помирає за Христа, готовий померти за Христа на ¹⁸Заповіді Божі для оголошених – це не поради, а воєнні накази, обов’язкові до виконання. Командир на війні – йти солдатам в атаку чи відступати, стріляти чи робити якісь бойові маневри… – не радить, а наказує! Тільки злочинні накази (супротивні присязі) солдат, воїн зобов’язаний не виконувати (а навпаки, протидіяти, викривати; але насамперед не виконувати). Тільки той воїн, який ревно намагається виконати всі накази-заповіді Божі, увійде в стан здатності прийняття серцем смиренним (від пізнання немочі своєї і нездатності виконати наказ Командира: Люби, від серця прости, не лукав, не осуджуй, не заздри, не обманюй…) і сокрушенним, убогістю Духа вищого звання – храму Духа Святого! Який кожної миті на фронті, на передовій, який б’ється не на життя, а на смерть, щоб перемогти силою Духа Святого смерть, ад-пекло, диявола, які окупували його єство. (Про цю «священну війну» свідчать християни Духом Святим у всьому Священному Писанні, особливо (навіть по букві) вона описана в Одкровенні – вся книга Апокаліпсис змальовує долю Церкви в історії і війну християн з богопротивними диявольськими силами (див. Одкр. 11-17 глави; «І коли вони (християни) закінчать свідчення своє (про Ісуса Христа, про Бога Любов, і про всяку Істину Божу), звір, що виходить з безодні, битиметься з ними (протягом усієї історії Церкви у світі цьому – 3½ роки (дня, часів) – Церква звершує свідчення своє про Істину, про Ісуса Христа, і диявол, по милості Божій, веде війну зі святими, тобто з християнами), і переможе їх, і вб’є їх (вбиває, мучить, катує, гонить… у цьому світі християни завжди гнані, розіп’яті!!!)»; «І розлютився дракон (диявол) на жону (Церкву), і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її (з християнами, з кожним християнином), які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа»; «І дано було йому (сатані, дияволу) вести війну зі святими (християнами) і перемогти їх» – див. Одкр. 11: 7, 12: 17, 13: 7 та ін.). Господь бере у своє військо (Хрестить) тільки свідомих, мужніх, які хочуть, щоб їхнім Господом був Ісус Христос, а не окупант диявол, які відрікаються від сатани і всіх слуг зла і визнають своїм Господом, Царем і Владикою тільки Сина Божого Ісуса Христа, які свідомо, добровільно присягають на абсолютну вірність Господу Ісусу Христу, навіть до смерті, смерті хресної-мученицької! Що і доводять (випробовуючи самі себе, звіряючи свої сили і бажання-хотіння бути християнином – воїном війська Христового) під час оголошення (курсу молодого бійця – підготовки до присяги): кожен день беруть свій хрест (тримають ум свій во аді) і йдуть до Христа, щоб во Христі йти до Отця (і у відчай не впадають, але мужньо, стійко чекають на визволення від Господа, на Силу з Неба (Духа Святого), щоб перемогти диявола і все зло-пекло в серці своїм – щоб в мені воцарився Господь, щоб я став храмом Пресвятої Тройці і всіх святих)! Отже, після хрещення (присяги та зодягнення Силою Звище – Духом Святим) хрещеного (християнина) відправляють не на Єлисейські поля, не в романтичну подорож, не в комфортне, щасливе в ситості і достатку, здоров’ї і благоденстві життя, а на фронт, на війну, на свідчення- мучеництво про Ісуса Христа та настання Царства Божого!!! (Якщо, наприклад, ви будете звіряти наше свідчення з свідченням апостола Іоана Богослова, який передав нам (рабам Божим) «одкровення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог», записавши його в книгу-послання (Апокаліпсис-Одкровення), то знайте, що число 3½ (три з половиною: 3,5 роки, 3,5 дня, 42 місяці (= 3,5 роки), 1260 днів (= 3,5 роки)) – це час «священної війни» (Іоан взяв це число-символ з історії маккавейських визвольних воєн, зокрема священної війни проти язичників-окупантів, яка тривала три з половиною роки), це час Церкви в історії (від П’ятидесятниці до Парусії (есхатону, «Другого» пришестя Христа), кінця історії, світу цього), час життя- воювання кожного християнина від хрещення до упокоєння (переходу в ІІІ ф. і.). Протягом всієї своєї історії Церква (християнин = Церква) веде безперервну війну проти диявола і всіх богопротивних сил, проти антихристів (слуг диявола), блудниць вавилонських (римів-вавилонів-єгиптів-содомів-гоморр). Природа Церкви – бути пророчим гласом («І дам двом (два – це число Істини, ознака Істинності свідчення) свідкам Моїм (всім християнам), і вони будуть пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, одягнені у веретище», див. Одкр. 11: 3), свідками (мучениками) Ісуса Христа у світі цьому (світі зла, воєн, бід, катастроф)¹⁹, і  кликати  всіх до покаяння. Вся 2000-літня історія Церкви (3,5 дні = 3,5 роки = 1260 днів = 42 місяці (місяць = 30 днів) = час, часи і пів часу (час + часи (= 2 часи) + пів часу = 3 часи з половиною) = час від П’ятидесятниці до Парусії (кінця світу цього), час Церкви в історії, час свідчення-проповіді Царства Божого та «священної війни» зі всіма богопротивними силами) і світу цього свідчать про істинність пророцтва-одкровення, яке дав нам Ісус Христос і яке записав у книгу (окружне послання всій Церкві, всім помісним Церквам, кожному християнинові, який є Церквою) апостол Іоан Богослов (2000 літ по всьому світу християни своєю мученицькою кров’ю (мільйони мучеників мученицькою смертю свідчать Істину Ісуса Христа, є вірними свідками Ісуса Христа!!!) свідчать про настання Царства Божого; християни безперестанно гнані «християнами» і язичниками, через яких діє диявол, сатана: «і дано було йому (сатані і слугам його) вести війну зі святими (християнами) і перемогти їх (умертвляти, мучити, гонити, очорнювати, переслідувати, зводити наклепи тощо)» – див. Одкр. 13: 7; 11: 7, 11). А світ цей від гріхопадіння Адама і до Парусії (кінця історії) – повний (по Милості Божій) всілякого зла, бід, катастроф; що було до приходу Христа, до Боговтілення, те саме буде у світі цьому до кінця історії (війни, катастрофи, моровиці, епідемії, землетруси…). Віднині існує вже два несумісних, ворогуючих, воюючих одне з одним царства: Царство Боже і царство кесаря (світ цей), і кожен має владу свобідно вибирати, громадянином якого царства бути! Отже, Церква у світі цьому (християни у світі цьому, але вони не від світу цього!) перебуває в безперестанній (яка не припиняється ні на мить) війні (проти диявола і всіх богопротивних сил зла). «Наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (див. Еф. 6: 10-17).

Армія Христова, воїнство Христове, Христолюбиве воїнство – це армія мучеників, вірних, істинних свідків (своїм хрестоносним життям в Дусі Святому та мученицькою кров’ю) Христових, Воскресіння Христового, Любові Божої, Істини-Свободи. Воїни Христові (християни = мученики) перемагають зло в світі цьому хресною Любов’ю – покладають на всякий час душі свої за друзів своїх (за кожну людину!). Силою Духа Святого християни мають силу і мудрість перемагати світ (похіть плоті, похіть очей і гордість житейську) – тобто зло, в якому перебуває творіння Боже (яке за своєю суттю є «добро зіло»). (Воля Божа, заповіді Божі для оголошених – це наказ! Військовий наказ(!) на війні духовній!!! А не поради чи прохання! Рабів ніхто не просить! Воїнів на полі брані, які принесли (добровільно!) присягу (виконувати волю командира) і пішли на фронт добровільно, – їх ніхто не просить, їм наказують, і вони завжди готові виконати не злочинний наказ! Не забувайте – оголошені ДОБРОВІЛЬНО, СВІДОМО віддають себе в рабство Христу, ДОБРОВІЛЬНО, СВІДОМО приносять присягу на вірність Головнокомандуючому, Царю-Христу, Який веде своє військо (християн) в бій, Який першим вступив у бій і переміг!!! Тільки ДОБРОВІЛЬНО, СВІДОМО стаємо християнами!!!).

Коли «християни» хрестять(ся), чи у військо хрестять, чи на війну, на фронт, на передову відсилають?! Матусі і татусі, які несуть хрестити своїх любих (ідолів-божків) синочків і донечок, – чи готові відправити їх на фронт, чи часом не спішать відкупити від призову на війну свого божка?! Чи на смерть віддають своїх діточок, як Св. Софія своїх доньок Віру, Надію і Любов?! Ні про яку війну, і хрест, і мучеництво ні попи, ні покупці релігійних послуг навіть і гадки не мають, а навпаки, обіцяють мирне, комфортне, у здоров’ї та благоденстві, сластолюбне, грошолюбне, славолюбне життя у служінні ідолам!.. Отже, чи може Той, Хто Любить, неготового відправити на фронт, дати йому зброю (Силу Духа Святого)?! Ні! Та ж він, нічого не розуміючи в духовній війні (елементарних прийомів та методів, навичок та правил бою), не те що ворогові нічого не заподіє, а навпаки, сам себе застрелить- підірве, вб’є цією зброєю – впаде в сатанинську гординю, та зрадить, спокуситься (єресями, хулами, філософіями, байками тощо), стане на бік ворога («через вас – «християн» – ім’я Боже хулять язичники»; найбільші вороги – це не явні, відкриті вороги, а зрадники, ті, які називаються братами (християнами), а по духу і ділам діти диявола – це єретики різного толку, які сатанинський дух, вчення, діла видають за християнство, православ’я)!.. Тільки смиренний здатний тримати «зброю» (Благодать Святого Духа) в руках (серці) і вражати всіляке зло, визволяючи людей з ада-пекла (в якому кожен язичник перебуває), з-під влади диявола! Тому неготових, непідготовлених, неоголошених Начальник- Полководець не хрестить (не постригає в іноки), не приймає у своє військо, а відправляє назад, додому – у світ цей! Отже, оголошення, підготовка-навчання – це найголовніше в ділі спасіння, в синергії Бога і людини!

До всього значимого, що відбувається в житті людини у цьому світі, потрібна підготовка, яка потребує титанічних зусиль, затрат, жертв, дисципліни тощо. І зазвичай люди, для досягнення позитивного результату, належним чином готуються: до іспитів, екзаменів (у школі, в університеті, щоб отримати права водія, пілота), до учнівських олімпіад, до спортивних змагань, до війни, до шлюбу, до суду, до операції, до хіміотерапії… до всього, крім найголовнішого і найвідповідальнішого: до Спасіння, до Хрещення – до Іспиту на Страшному Суді, до Шлюбу з Христом, до отримання Спадку (Царства Божого) та володіння ним, до Війни духовної («священної»), до Життя Вічного!? В цьому житті перед тим як новобранців (призовників, мобілізованих, добровольців) відправляють на передову, відбувається їхнє навчання-підготовка (як мінімум: набуття елементарних навиків володіння зброєю та ведення бою, ознайомлення з небезпеками, надання першої медичної допомоги пораненому тощо), і лише потім – присяга і у бій з ворогом-окупантом, чи фашистом, чи москалем, чи жидо- бандерівцем… А тут «християн» без оголошення-навчання, без підготовки кидають на передову, на двобій з дияволом (сам на сам з сатаною, бо в «християн» – кожен сам за себе! Кожен сам по собі! Спасися сам…)!?? (Не бере таких (неоголошених, неготових) Господь до свого війська, нікуди їх не посилає! «Я не знаю їх (ʺхристиянʺ), вони самі пішли… воювати проти Мене та Моєї Церкви, проти Моїх (християн)! Я їх не посилав: ні проповідувати, ні пророкувати, ні навчати, ні чудотворити… Вони самі назвали себе ʺхристиянамиʺ, ʺапостольськими приємникамиʺ, ʺвчителямиʺ, ʺотцямиʺ, ʺвладикамиʺ, понапридумували різноманітних ʺпередань старцівʺ, якими упразднили заповіді Божі…»). На землі роками ходять до школи, університету, здають іспити – готуються до (відповідального, самостійного) життя земного! А підготовка до Життя Вічного «християнам» не потрібна (Хрещення – це початок Життя Вічного!)!? До земного шлюбу готуються роками – молодята зустрічаються тривалий час, пізнають одне одного, звіряють свої сили (прийняти одне одного – назавжди!), все обговорюють (чи немає кредитів, боргів, ворогів, проблем, хвороб… – після шлюбу це все (вороги і друзі, борги, проблеми, придане…) стане спільним)! А до Шлюбу з Христом – все само собою зрозуміло («Гнали Мене, гнатимуть і вас», «Світ вас зненавидить за ім’я Моє, за те, що ви Мої», «Гнатимуть вас, вбиватимуть вас, мучитимуть вас за ім’я Моє, і при тім будуть впевнені, що служать Богові», «Великими скорботами, хрестоносінням, повсякчасним самозреченням, саморозіп’яттям живуть християни у віці цьому, слідуючи за Женихом-Христом до Воскресіння»)!? До суду у віці цьому готуються (наймають адвокатів…) навіть тоді, коли знають, що на 100 % праві (знаючи сучасні суди, дбають люди, щоб вирок був на їхню користь)! А до Страшного Суду (Хрещення для оголошених – це Страшний Суд, тому християни вже на Суд не приходять, вони вже перейшли від смерті в Життя, для них Суд, Іспит уже позаду!) ті, які на всі 100 % неправі, винуваті всім усе… і гадки не мають готуватися, наймати Адвоката (стяжати Духа Святого, Паракліта-Утішителя), подбати про дружбу зі Свідками (Христом і ангелами), найменших зусиль не докладають, щоб помиритися із суперником своїм, не дбають про те, як би умилостивити Суддю!? В цьому світі синочки мільйонерів, мільярдерів, щоб отримати спадок, ревно, наполегливо вчаться: і самі,    і    з    репетиторами,    вчителями,    наставниками!    А тут «християни» (хрестять і хрестяться) хочуть отримати Спадок – Царство Боже – не вчившись, не боровшись, не трудившись… Якщо навіть у земному бутті необхідні належні відповідальність, навчання, труд… а тут наука із наук – молитва, духовне життя, духовна війна проти диявола, ада і смерті – і ніякої підготовки, ніякого оголошення, ніякого навчання: кожний готовий (не вчившись, не готувавшись)!? Все земне, кожен фах, професія, служіння вимагають безперестанної праці, понудження, повторення, тренування, вдосконалення – чи в науці, чи в мистецтві (живопис, музика…), чи в спорті, чи у військовій справі (стрільби, фіз-підготовка)… – все потребує повсякчасного понудження, бадьоріння! Тільки християнське життя – духовна наука, духовний спорт-змагання,   духовна   війна   –   йде   чомусь   само   собою, «християни» не докладають (повсякчасних!) ні зусиль, ні старань, ні пильності, ні ревності, ні відповідальності! Тут (в «православній» «церкві») усе відпущено напризволяще (починаючи з самого початку – з Хрещення) – «кожен сам за себе», «спасися сам: як хочеш, як розумієш – так і живи!». Це повна катастрофа, омертвіння! Господи, помилуй!

Щоб бути здоровими, люди роблять щеплення від хвороб, вживають профілактичні засоби, дотримуються гігієни, намагаються їсти здорову, натуральну їжу без ГМО і т. ін. А щоб бути духовно здоровими… – у всіх «християн» відразу з’являється «божественний» імунітет (жодної духовної гігієни, обережності, розсудливості…) – їм ніщо не шкодить, «християни» всеїдні, все в них перетравлюється на «добро»… Господи, помилуй! Отже, без підготовки, без оголошення ніякого християнства (Суду, Шлюбу, Операції, Іспитів…) бути не може! Бог є Любов!

Оголошення, навчання-підготовка до Таїнства (Спасіння- Воскресіння) – це найголовніше в ділі спасіння (яке вже звершилося во Христі!), в стяжанні Духа Святого (Який уже не мірою вилитий на всяку плоть – як Океан Божественної Любові огортає зовні все творіння, і в християнах уже перебуває – в міру (Богоприїмного смирення) кожного святого (= християнина) вмістити Благодать Святого Духа), входження в Царство Боже (Яке вже настало, Яке вже тут і зараз між усіма (язичниками) є і вже в християнах (= святих) перебуває, наповнює їхні серця, в міру кожного святого (християнина) вмістити Благодать Святого Духа)! На превеликий жаль, зараз (яке («зараз») почалося багато століть назад) саме це, найголовніше, – оголошення (навчання, підготовка, рабство-послух Христу – зусилля, спрямовані на те, щоб відкрити двері серця, двері нашого ада-пекла, які зачинені зсередини (нашої свободи). Бог ці двері (нашого добровільного ада-пекла) не виламує, а «смиренно стоїть зовні, при дверях і стукає»; Божественним Еросом жадає, щоб почули лагідний, тихий голос Його, і відчинили двері (шлюзи, люки – ми всі (підводний човен) в Океані, в Потопі Небеснім), щоб увійшов Господь (і з Ним весь Океан Божественної Любові, Повнота Пресвятої Тройці) і вечеряв з оголошеним (який, відкривши двері, віддавшись Христу, став святим, тобто християнином, Хрещеним Духом Святим, храмом Святого Духа), і хрещений (Духом Святим) оголошений – з Христом (див. Одкр. 3: 19-20)) нехтується, забуте! А без оголошення (смирення – стояння в істині, відання правди) ніхто не спасеться, не стяжає Духа Святого (і краплі Води Живої не вип’є з цього Океану Царства Божого)!²⁰ Спасіння – це не магія, а свідомий, відповідальний, добровільний процес-синергія: особистість, іпостась (свідомо-свобідно) набуває божественності по Благодаті! Як можна набути Божественної (кафоличної) свідомості несвідомо?! Яким чином можна отримати Божественну Свободу – несвобідно, проти своєї волі, зрікаючись відповідальності-свободи та жадаючи рабства (в’язниці) закону, гріха, смерті, егоїзму- гордині-самості-пекла?! Як можна стяжати Духа Святого, не перестаючи хулити Його та ненавидіти Істину, Правду?! Не обманюйте себе і не дозволяйте нікому вводити вас в оману!

Спасіння починається з оголошення – з послуху-рабства (ради Христа) тренеру-наставнику-вчителеві-лікареві. Слово «рабство» означає те, що я силую себе виконувати все, що мені каже наставник (не гріховне – яке не шкодить ділу спасіння-зцілення), а не лише те, що мені подобається! Тільки тоді буде позитивний результат – буде здоров’я, кубок, вінець, перемога… – святість, обоження, християнство!!!²¹

Ми часто наголошуємо: ДОБРОВІЛЬНО! і СВІДОМО! – без цього необхідного ніякого хрещення (Духом Святим) бути не може! І ви вже з нетерпінням чекаєте, коли я замовкну, і ви мені прямо в очі (сподіваюсь, з ЛЮБОВ’Ю та МИЛОСЕРДНИМ СПІВЧУТТЯМ і бажанням СПАСТИ мене!) скажете: «Ти єретик і вже втратив розум, навіть елементарних, очевидних речей не бачиш: дітей- немовлят церква хрестить, а вони точно хрестяться несвідомо і недобровільно! Отці наші добре зробили, що тебе як єретика анафематствували!!!». Мені дуже прикро за вас, мої любі. Ми вже все давним-давно довели, а ви читаєте і нічого не розумієте, дивитесь і нічого не бачите! Я вас не осуджую, я тільки для вас і вашого спасіння вказую на ваш тяжкий духовний стан – оману- прєлєсть; ви не знаєте ні Писання, ні Сили Божої! Ми в попередніх частинах говорили, що можна хрестити тільки тих дітей, батьки яких є парафіянами (тобто християнами; не кожен парафіянин є християнином! Первинним є не парафія, а християнство, віра і любов до Ісуса Христа, і наслідком цього є парафія – зібрання Христових! (Про неправильне розуміння парафії – див. нижче)), і хрестити тільки в парафію, в Тіло Христове, членом якого і стане дитина – Свідомо і Добровільно – свого часу (коли САМА принесе обітниці хрещення – вірності Христу)! Ми дотично (педагогічно) сказали, що хрестити дітей не треба (магії ніякої немає!!!), адже це те саме, що заручини (але заручини це ще не шлюб!!! А Християнство – це Шлюбне життя во Христі!!!). Дітей можна заручити, коли вони ще немовлята, або коли один партнер немовля, а інший – дорослий, який чекає, поки це заручене немовля не стане дорослим, здатним до шлюбного життя!!! Хто має очі чути, той зрозумів, що означає наш дозвіл хрестити немовлят (дітей) тільки парафіян! (Ми сказали, що дітей хрестити – це великий злочин проти них, це означає вводити їх у велику оману: переконувати їх (коли вони підростуть), що вони християни(!?), що вони хрещені(!?), тоді як вони язичники, атеїсти, сатаністи, томосовані…). Тому зараз скажемо для найпростіших умів – прямо, без недомовок, без трьох крапок, без «додумайся сам», «розгадай ребус» тощо.

Єретики виводять свої єресі, виправдовуючи хрещення дітей, різноманітними фантазіями: стверджують, що хрещення в Новому Завіті буцімто те саме, що й обрізання в Старому Завіті (але ж немовлят (чоловічої статі! А що робити з дівчатами?!) обрізували на восьмий день!), чи наводять слова з Писання: «Пустіть дітей приходити до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Небесне» і т. ін. Я не буду зараз наводити всі «аргументи» і фантазії єретиків (які не знають ні Писання, ні Сили Божої!!!), а скажу тільки кілька слів про «дітей, чиїх є Царство Небесне» і про хрещення в контексті цих слів (про Старий і Новий Завіти – Закон і Благодать, Тінь і Реальність, яка відкидає цю тінь; ці Завіти (Старий і Небувалий, Унікально Новий: «око не бачило, і вухо не чуло, і на гадку людині не спадало, що є Новий Завіт, Завіт Духа Святого, Царства Небесного, обоження людини Духом Святим») різняться один від одного, як плоть від Духа, відстоять один від одного, як Небо від землі, – ми про це детально говорили в ІІІ ч., викриваючи єресі єретиків          нинішніх       ! А про обрізання і хрещення ми сказали вище: не той юдей, хто обрізаний по-плоті…). Отже, «будьте як діти, бо таких є Царство Небесне», «Пустіть дітей приходити до Мене, не забороняйте їм». Про «будьте як діти», на що вказують ці слова Писання ми детально говорили в ІІІ ч. (див. примітка 68, с. 478-482). А зараз скажемо про дітей (немовлят, несвідомих) та про їхнє хрещення. Отже, діти (немовлята, несвідомі) невинні, чисті – але грішні (плотські, старозавітні, діти віку цього, а не Царства Божого, в яке народжуються свідомо, добровільно, в Дусі Святому, а не безсвідомо, несвобідно, де (в біологічному зачатті і народженні) від немовляти нічого не залежить – його зачали і народили без його волі і бажання; а скільки дітей «зальотних», не планованих, про яких і гадки ніхто не мав (діти, яких ще не було, нічого не хотіли (і не могли хотіти – їх ще не було) і їх ніхто не хотів, крім Бога), а скільки дітей небажаних, яких безжалісно вбивають ще в утробі?! Тут у майбутньої дитини жодного вибору, жодної можливості свобідно, свідомо себе визначити… Ніхто не питає: хочеш жити чи ні?! А в Царство Боже, в Церкву входять лише ті, які СВІДОМО, СВОБІДНО ХОЧУТЬ належати тільки ІСУСУ ХРИСТУ, бути з Ним у всьому єдине – і в Хресті світу цього, в смерті хресній, і в Славі Воскресіння!!! Отже, біологічне народження (з небуття в буття – у світ цей, який у злі лежить) є несвобідне, несвідоме, рабське, а Духовне народження (з «небуття», смерті світу цього в Життя Вічне, в Божественну Любов, Свободу і Кафоличну Свідомість) – тільки свідоме! тільки свобідне! «Так» Христу!!!), не святі, не християни!!! Як відбувається набуття тварною іпостассю кафоличної свідомості в ІІІ ф. і. (якщо вона не встигла тут, у земному житті, похреститися в Церкву Духом Святим) – це тайна Премудрості та Любові Бога Отця-Любові! Ті, які перейшли у ІІІ ф. і. (померли для існування в цьому світі і перейшли в загробний світ), будучи дітьми, несвідомими, на Страшному Суді будуть оправдані (в них совість чиста), бо самі себе засудити не зможуть (нікого не судили-осуджували – не судимі будуть (суддя на Страшному Суді кожен сам собі – дет. див. нижче); всіх простили – їм проститься; вони ні на що не розраховують, ні на що не претендують (ніяких заслуг, жодних добрих діл за собою не відчувають) – тому помилувані, обдаровані будуть Царством Божим, увійдуть у повноту Божественного Буття по Благодаті, обожаться) – будуть хрещені Духом Святим (бо Страшний Суд – це криза: прийняти Духа Святого, увійти в Царство Боже чи похулити Духа Божого і відкинути Дар Спасіння, Царство Боже; прийняти Боже запрошення увійти в Життя, Воскресіння чи вибрати свій ад- пекло самості-егоїзму-гордині)! (Але «християни» спішать похрестити немовлят, щоб часом ті нехрещеними не померли!? Як вірують (єретично) – так і діють (в дусі антихриста)!). Але зараз (в ІІ ф. і.) діти не в Царстві Божому(!); їхнє (дітей) є Царство Боже (їм вже подароване Царство Боже (це їхня «власність»), заповідане Отцем Небесним), але вони мають дорости (досягнути духовного – свідомого, відповідального – повноліття), щоб увійти у володіння спадком, подарунком, Царством Божим (зберегти і примножити дитячість (будьте як діти) і набути ум Христів – кафоличну, іпостасну, всеохопну свідомість) – вони мають стати християнами, Христовими!!! В ІІ ф. і. спасеться, прийме Духа Святого (Царство Боже) тільки той, хто УВІРУЄ в Христа і охреститься в ім’я Господа Ісуса Христа (= Пресвятої Тройці), тобто віддасть, довірить (всеціло) себе (і всіх, і все) Ісусу Христу (вийде заМуж за Христа, стане Христовим)!!! Християнами не народжуються (механічно, несвобідно, несвідомо), а стають – СВІДОМО і ДОБРОВІЛЬНО («хто ХОЧЕ йти за Мною, бути Моїм – християнином, нехай зречеться себе…»; діти НЕ ХОЧУТЬ СВІДОМО, НЕ вірують в Христа, і не хочуть іти тільки за Христом! Діти довіряють (вірують) кожному «доброму» дядькові, який дає «цукерку», шоколадку і дуже лагідно говорить, обіцяючи багато що (славу, владу, насолоду, багатство… – напр., див. про «доброго» дядечка, який обманює дітей Божих в Мф. 4: 1-11, Лк. 4: 1-13). Але яка катастрофа: над дітьми звершують чин хрещення, і кажуть (і переконані!? І інших запевняють), що вони (діти) – християни!?? Це   повна   сатанинська,   антихристиянська   омана!   А   потім   ті «християни» підростають і кажуть, що Бога немає (і живуть як кажуть!)!? «А чого я маю ходити в церкву, причащатися, не блудити, не грішити і т. ін. Чого?! Чому?! Дайте мені спокій! Я не хочу!». А християнство – це СВІДОМЕ, ДОБРОВІЛЬНЕ «ТАК! ХОЧУ!»: «Хто ХОЧЕ йти за Мною, нехай зречеться себе, кожен день нехай бере хрест свій, та йде за Мною, своїм (Якого свідомо, добровільно сам вибрав, будучи покликаним Господом!) Господом Ісусом Христом до Отця («Я і Отець єдине; Хто бачив Мене, той бачив Отця; Хто звідав Мене, той звідав Отця – бо Я в Отці, а Отець в Мені»), до обоження»!!!

Але диявол подбав через своїх слуг (єретиків, лжевчителів, лжеапостолів, лжестарців, лжепророків), щоб у віровченні (схоластичних   «сумах   теології»,   катехізисах)   було   прописано, «доведено», що необхідно хрестити дітей (а батьки, в яких дитина помре нехрещеною, матимуть смертний, великий гріх!?), мовляв, відбувається якесь лікування, дається якась магічна благодать, яка щось там сама собою зціляє і т. ін. І церква («християни» і навіть багато обраних) повірила в це, прийняла за істину (не випробувавши духів!? Не розпізнавши справжнього духу цих «догматів» – хули сатанинської! Бог все допускає! Пильнуйте повсякчасно і моліться, зважайте на себе, випробовуйте духів – не всякому духові, вченню беззастережно вірте, все випробовуйте Духом Святим!!!)! Повірили «християни» в цю оману, єресь, хулу?! Так! І хрестять, і хрестяться… купають і олією-миром мажуть! Але, бідненькі, не знаючи ні Писання, ні Сили Божої, не здатні розпізнавати духів, вже навіть елементарних, очевидних речей не бачать – що ніяких плодів (Царства Божого) немає в житті хрещених! Дух Святий не дається – і немає плодів Духа Святого в «християнах»! А навпаки, часто плоди «християн» є відверто сатанинськими – напр., аборти – принесення дияволу в жертву своїх дітей! Що це таке, «християни»? А це все (сатанинське зло; також див. в ІІІ ч. про єресі, омани, сатанізм «християн») чинять ваші хрещені (християни!?) діти! Значить, водно-олійний чин відбувся, а хрещення Духом Святим не було (і бути не могло!!! Бог є Любов!!!)! По плодах їхніх… Але цього очевидного – і по Писанню, і по плодах – вже ніхто не бачить (а дехто й не хоче бачити)! Магія, магія, магія, язичницькі містерії!.. Хто увірує!!! Увірує (свідомо!!! Свідомо зробить вибір! Свідомо, свобідно скаже Христу (у відповідь на Його освідчення в Любові): ТАК! Я Христів навіки, нехай буде в мені тільки воля Христа Бога!!!) у Христа, і вже, як наслідок віри-довіри Христу, охреститься (буде хрещений Богом) Духом Святим во Христа, в Тіло Христове, в Царство Боже, в Церкву, в заМужжя за Христом – той спасеться (прийнявши Духа Святого! Будучи оправданим Христом на Страшному Суді як той, хто Христів!)!!! Немає віри (довіри) в Христа – немає Хрещення (Духом Святим)! І, як наслідок, немає християнства!!! Бог все допускає і допустить (крім єдиного – щоб неоголошений (бо тільки оголошений, навчений Церквою (християнами), може сказати Христу свідомо, свобідно православною вірою-довірою: ТАК!!!) став християнином, став членом Тіла Христового (хрестився Духом Святим)!!!). Ми вже це довели! А чому тоді святі (християни) про це (хрещення дітей, оголошення тощо) не говорили і не говорять?! (Чи зараз немає святих (тобто християн; християнин = святий!)?). Говорили- свідчили і зараз говорять – але слухати ніхто не хоче! Ми щойно і богословськи (Словом-Логосом) і фактично (по плодах) – це довели! Однак ви не чуєте і свідчення нашого не приймаєте, і самовпевнено кажете: а старці цього (що діти християнами бути не можуть! Дітей хрестити – злочин! тощо) не говорили… а самі хрестили і благословляли хрестити дітей (немовлят, младенців, нездатних Христу сказати свідомо: «Так!»), і ні про яке оголошення мову не вели… Ми говорили в І ч. про те, чому святі помиляються (не: чи можуть святі помилятися, а чому помиляються, коли помиляються… та й помилки у них бувають різні! Бог все допускає!!! Пильнуйте!). Отже, святі просто прийняли традицію (хрестити дітей; до речі, ця катастрофа почалася не раніше восьмого століття, а до того часу в церкві були (в принципі) тільки дорослі!) як істинну, православну; некритично прийняли її – не спитали в Бога, не молилися про це питання – тому і не було відповіді! Бог дає тільки тим, хто просить, шукає, стукає!!! Отже святий – не всезнайко!!!

У Церкві є різні служіння-дарування: не всі апостоли, не всі вчителі, не всі пророки, не всі мають дар прозорливості, не всі мають дар зцілення, розпізнавання духів, тлумачення пророцтв тощо. Тому, наприклад, прозорливий старець, який має ще й дар зцілення, але він, скажімо, не вчитель – у тонких питаннях догматики не розуміється, у різноманітних формах (Писаннях, чинах, обрядах) Передання не компетентний – тому і не береться за те, що не його, не «пхає носа» не в своє служіння! Тому церква хрестила дітей, не оголошувала нікого в минулому (а якої давності це минуле, з якого часу бере початок ця традиція – цей старець навіть питань таких ніколи не чув, не те що б шукати на них відповідь, і ставити під сумнів «передання старців»; раз це в церкві є, значить так добре)! Але ті святі, які в Церкві несуть апостольське, вчительське служіння, – говорили і говорять про це, свідчили і свідчать Духом Святим, але слухати істину ніхто не хоче!!! Ще раз кажу щодо святих, старців (прозорливих, чудотворців, зцілителів…) – кожен має своє служіння і свою міру («зірка від зірки різниться у славі»), і говорить, свідчить-пророкує стільки, скільки може вмістити (за мірою віри-відання, яку дає йому Бог). В Церкві не всі апостоли, місіонери, не всі вчителі… Старці мають своє служіння, тому їм не дано розуміти різноманітні словесні, культурні форми догматів (напр., преподобний Силуан Афонський: коли на Афоні відбувалися жорстокі ім’ябожницькі та ім’яславські суперечки, він, будучи на той час у великій Благодаті Духа Святого, остерігався вступати в полеміку, боячись помилитися у словах, формулюваннях!). Тому святий – це не Бог, а людина, яка спасається, освячується, переходить від Сили в Силу, від Благодаті в ще більшу Благодать Святого Духа, – тому вчиться, пізнає, помиляється, шукає, стукає, росте… У кожного християнина (святого) своя міра духовного росту! Святий – це не всезнайко, тому якщо він чогось не знає, не розуміє, то це не означає, що воно єретичне, не істинне, і навпаки, якщо він чогось дотримується, то не факт, що це істина! Пильнуймо! Розпізнаваймо духів! І не ведімось на чудеса, прозорливість… Пильнуймо! Це ми так, між іншим, сказали декілька слів про святість, святих (про це – перебування в Дусі Святому, синергію двох воль в християнині – потрібно не в книгах читати, а бесідувати лицем до лиця, і то не з новоначальними оголошеними; через це ми ці помисли відпускаємо тільки за рецептом – у безпосередній бесіді, тому, якщо вам потрібні ці ліки-помисли – дзвоніть-пишіть).

Сучасні церкви, які мають гучні титули (Автокефальна, Православна,      Томосована, Канонічна, Вселенська, Каф(т)олична…), ніби живі, але насправді мертві – по плодах їхніх пізнаєте їх (див. Одкр. 3: 1, 15-17). Запитуєш «християн»: де ваш Дух Святий, яким ви запечатані в хрещенні? Відповідь: десь там, щось… є! Плоди ж то явно плотські, сатанинські, а не Духа Святого! А хрещення ж то одне («Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів!»)… Ой, що робити, як тут бути, як це все православно пояснити: що в «християн» (хрещених в ліцензованій- томосованій конторі) плоди сатанинські (аборти, злодійство, блуд, перелюб, війни, єресі…)?! І бідкаються бідні (хрещені) язичники (професссоррри «богослів’я», академіки, «духовні» академії-бурси), які не знають ні Писання, ні Сили Божої (Духа Святого, не відають Таїнств Царства Божого) – вигадують всілякі єресі, фантастичні теорії (а всіх, хто не згідний з цими єресями-маразмами, – об’являють єретиком, біснуватим, психічно хворим, і якщо не вгомониться викривати єресі, то – небіжчиком)! А все дуже просто: визнайте, що ви не християни і готуйтеся до хрещення! Бог є Любов! Оголошуйтесь! Шукайте! Стукайте! Просіть! Але якщо прийняти Істину, і почати каятися, жити за заповідями Божими (а не за переданнями старців – ой-ой, що вони («старці») понапридумували за 2000 років, що напередавали!? Бог все допускає! Бог є Любов!), то тоді все язичництво християнське (з храмами-вертепами і з усім, що в них) рухне! І храмовий (і політично-церковний) бізнес також!? Ні! Не бути цьому (воцарінню Істини, Христа – служіння Богу в Дусі Святому та Істині, а не в храмах-соборах, з попівськими парадами-хороводами)! Розіпни, розіпни його, цього єретика, біснуватого, психічно хворого кощунника, який постає на святе: на хрещення дітей, на священників (називає їх попами, жерцями, повіями), взагалі ставить під сумнів всі чини таїнств, які звершує церква… – це ж сам Бог встановив, це все, що є в церкві, Богом встановлене і т. ін. Господи, помилуй братів і сестер наших, які не відають, що чинять! Ти їм (єретикам, хрещеним язичникам) про «кілограми», а вони тобі про «метри», ти про одне говориш, а вони про зовсім інше (плотський не може вмістити те, що від Духа Святого!) – не чують, не бачать, не розуміють, або лукаво не хочуть чути, бачити, розуміти… Господи, помилуй!

Отже, немовлята, діти (і всі, хто не здатний свобідно, свідомо сказати Христу: ТАК!) – християнами бути не можуть (ми не підглядаємо Тайни Промислу Божого і Путі Господні, якими Господь веде кожну єдину, унікальну, неповторну особистість, і Богові ми нічого не вказуємо і всеможливі винятки-випадки ми не розглядаємо – ми свідчимо Істину ради покаяння тих, хто не належить до винятків! А винятки, як відомо, лише підтверджують правило!). Скільки немовлят не хрести – вони християнами не стануть! Діти в цьому світі – не християни!!! Яку б аналогію Таїнства Хрещення ми не взяли: всівання зерна, зачаття (прийняття в утробу сімені-сперматозоїда), заквашування тіста, прищеплення гілки до дерева, операція-трансплантація, Шлюб (ми в ІІІ ч. говорили, що Шлюб – це найкраща аналогія, бо в ній чітко простежується необхідність свободи і свідомості; посіяти зерно, додати закваску, прищепити прищепу можна механічно, несвідомо, без згоди землі, яка приймає насіння, чи гілки, яку прищеплюють – про що і вчать єретики), – то все це звершується тільки тоді і там, коли і де є ВІРА (свідома добровільна довіра-самовіддача) в Господа ІСУСА ХРИСТА (не в Бога, а в Ісуса Христа, в (ім’я) Отця, Сина (Господа Ісуса Христа), Духа Святого)!!!²² А де немає ²²Все, що люди знають про Бога і відають Бога – тільки через Ісуса Христа і в Ісусі Христі Господі нашім Духом Святим!!! Тому ми і наполягаємо на вірі в Ісуса Христа! Християнство = Господь Ісус Христос!!! (А во Христі – і Отець, і Дух Святий – Свята Тройця Єдиносущна і Нероздільна; кожна Божественна Іпостась в кожній перебувають повсякчасно («Я в Тобі, а Ти в Мені»); кожна дія кожної Божественної Іпостасі троїчна). Зараз «християни» вірять в Бога (а це слово («Бог») має дуже багато значень: всі релігії ґрунтуються на вірі в Бога (богів), кожна релігійна людина вірить в Б(б)ога, і атеїсти також! Скільки язичників – стільки і богів, у кожного свій образ, уявлення бога! Тому і запитую: про якого бога ви говорите, кажучи про Бога?! Про Аллаха, Творця… бога юдеїв, мусульман, атеїстів, індусів?..), тому вони і кажуть: «Бог і царство кесаря» (царство кесаря = держава, країна, імперія, союз… – підставляйте потрібне слово і читайте, що кому до вподоби, рідненьке. Але всім християнам Духом Святим відомо, хто ховається за іменем Бог у цьому тандемі – ми про це детально свідчили в ІІІ ч. Підкажу: точно не Ісус Христос, може хтось із префіксом «анти»?!). Тому не Бога ми проповідуємо, а Ісуса Христа – Сина Божого! («Ісус Христос і Єгипет (Фінляндія, Росія, Україна…)» – отак сказати в Дусі Святому не вийде ніяк і ніколи – ми це вже довели (див. ІІІ ч.). Світ цей – це Содом, тому що в ньому зневажається і топчеться воля Божа і заповіді Його (див. Іс. 1: 10, Єзек. 16: 46, 49). Світ цей – Єгипет, тому що світ гріха є чужина і земля рабства (див. Мф. 2: 13-23, Діян. 13: 17). В цьому боговорожому, богоненависному світі у християн немає батьківщини (див. Євр. 11: 14, 1 Пт. 1: 17, 2: 11). В будь-якому місці світу цього – місті, країні – Віри в Ісуса Христа – ніякого хрещення бути не може – ніякого всівання зерна (Духа Святого), ніякого зачаття сіменем- сперматозоїдом (Духом Святим), ніякого Шлюбу… Христос смиренно чекає, жде, поки кожна людина не підросте, не доросте, щоб свобідно, свідомо сказати Йому (у відповідь на освідчення Бога в Любові та пропозицію вийти заМуж за Христа, оБожитися):

«Так! Я ХОЧУ йти за Тобою, куди б Ти не пішов, я віддаю все, що я маю і чим я є, Тобі» («самі себе, один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо!»), і хочу розділити з Тобою все, що належить Тобі, випити всю чашу скорбот, яка Тобі уготована Отцем, розіп’ястися з Тобою! Лиш би бути завжди з Тобою, Господи!

Нехай хрещення – це засівання зерна гірчичного (зерно = Дух Святий), але воно всівається (Богом!) тільки в серце людини, віруючої в Ісуса Христа, людини, яка свідомо і добровільно хоче бути Христовим (християнином) і розділити з Христом все, що Йому належить (насамперед, долю Сина Божого в цьому світі – бути розіп’ятим (кожен день брати хрест свій, кожен день розпинати себе ради Христа), бути свідком Ісуса Христа до крови, крови мученицької!!!). Зачинаються від Бога (приймають сім’я Духа Святого – див. 1 Ін. 3: 9) тільки (свідомі!) віруючі (які ввіряють себе Христу) в Ісуса Христа!!! Ті, які Люблять Христа (і все Христове: ім’я Його, заповіді Його, образ Його (Божий) – кожну людину…), ревно виконують (жадають виконувати волю Божу – це їм у велику радість – радувати Христа) заповіді Його (спочатку як оголошені – під час «побачень» (оголошення) – підготовки до Шлюбу з Христом, а потім як Дружина-Церква в Дусі Святому і Духом Святим)! Не обманюймо себе! Бог все допускає! Смиренно чекає на наше: «Так!».

Не обманюймо себе, будучи переконаними, що наші діти християни! А готуймо їх до хрещення (навчаймо їх любити Ісуса Христа!), як і самих себе – вас же так само кощунственно «хрестили» малюками-немовлятами (хіба що ви вже хрещені Духом Святим, чому передувало оголошення – що є малоймовірним, якщо ви зі здивуванням читаєте ці прості істини, про які ми свідчимо на сторінках наших книжечок)!!! Не обманюйте себе – спішіть каятися, оголошуватися, готуватися до Страшного Суду Христового (тобто до Хрещення Духом Святим)!!!

Ми свідчимо про ці прості істини, а єретики кричать: не слухайте його, він – єретик, біснуватий, псих… Закрийте йому рот… Дискусія з єретиками виглядає так: ти їм наводиш аргумент (факт), а вони (єретики) у відповідь: він – дурак, гордєц, в прєлєсті; ти – знову аргумент, а єретики: він біснуватий, не слухайте його; ти їм вказуєш на факти, а вони : він псих, слабий на голову; ти аргументуєш свідченнями-доводами – а єретики: та закрийте йому рот, врешті-решт!? Ось як ведуть полеміку, апологію свого православ’я (єресей, хули єретичної) !? (Дискутувати з темнотою непросвітною єретиків, це те саме, що грати в карти, в «дурня», з дураком, без-умним: мій хід, і я даю йому карту (аргумент, факт), а вони (єретики) замість того, щоб побити твою карту або забрати, якщо немає чим покрити, дістають зі своєї колоди карту і кажуть: а таку карту поб’єш?! Коли буде ваш хід – я всі ваші аргументи поб’ю (Церква – повнота Істини і Відання!!!), але ви спочатку дайте раду з моїм аргументом-фактом (спростуйте, заперечте, «побийте»… аргумент, аргумент, а не… але чого хотіти від сатаністів: у них один аргумент проти Істини – каміння, бомби, кулемети, «Гради», танки; єретики – плоть, буква, тому в  них все буквально, як пише, так і читають, як говорять, так і діють: по-їхньому «закрити рот опоненту» – це закрити рот… буквально)). Але єретик не спроможний противитися Істині, в якій стоять християни, тому дискусії ніколи не буде («Якщо я скажу вам, не повірите. Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені!» – див. Лк. 22: 67-68; Діян. 6: 9-11, 54-60), і чується завжди: розіпни, розіпни Його (і тих, хто Його, Христових – християн!)!!!). Де ваші аргументи, панове (єретики )?! Спочатку заперечте мої доводи – покажіть їхню єретичність, а потім скажіть, як воно (реальність, вказівка на реальність) має бути по-християнськи, істинно, православно! Та де там! – мовчання, як на цвинтарі!.. Стривайте, здається, там у  них , у цій темряві непросвітній, хтось рветься до «мікрохвона», хтось просить, щоб йому дали слово: «Я, я викрию єресі Андрейківа, покажу його оману-облуду одним махом!». – Ну говори, дитино (що тобі відкрив твій господь… антихрист, диявол). «Я чекав, коли ти сам закриєш рот чи тобі його закриють, щоб ти замовк і всі зрозуміли у світлі істини твою єресь-оману: ти (Андрейків і тобі подібні єретики-сектанти) говориш, що дитина, немовля не може бути християнином, хрещена Духом Святим! А що ти скажеш на цей факт: ʺВін (Іоан Хреститель) буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєїʺ (Лк. 1: 15), ʺКоли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета… заграло дитя радісно (в Дусі Святому) в утробі моїйʺ (див. Лк. 1: 41, 44). Ще в утробі, навіть не немовлям новонародженим, а в утробі матері Іоан сповнився Духа Святого!? Ну що, єретик, викрилось твоє словоблуддя і єресь! Ану, андрейківці, що ви скажете тепер, коли ваша омана викрита; а наші отці і богослови попереджали вас, що Андрейків єретик, синодом же засвідчили, всій церкві дали знати, щоб не читали книг і не слухали цього єретика! Хоча б зараз, коли вже повністю викрита омана   Андрейківа,   покайтеся!».   І   тут починають святкувати перемогу, яка для них, отих сліпців, очевидніша за будь- що очевидне, ясніша за ясне сонечко… Хлопці, зачекайте, заждіть пити шампанське, святкувати перемогу чи розпалювати багаття, щоб спалити єретика! Я почув ваш аргумент – лепет вашого без- умства, вірних синагоги сатани! І найперше, що хочу сказати: ви, єретики, не знаєте ні Писання, ні Сили Божої (що означає бути в Дусі Святому)!!!

Сторінки: 1 2