(V) 9.Царство Боже настало!

Ми вже живемо після есхатологічного Потопу, після есхатологічної П’ятидесятниці (Воскресіння-Вознесіння Христового). Вже Дух Святий (= Царство Боже) вилитий на всяку плоть, на всіх і на все! Царство Боже вже подаровано кожній людині, в якому би духовному стані вона не перебувала (праведник, православний оголошений… сатаніст, богоборець, єретик, ідолопоклонник, хулитель Духа Святого, антихрист тощо), де б вона не була (в утробній (І ф. і.), післяутробній (ІІ ф. і.) чи загробній (ІІІ ф. і.) формі існування; чи навіть ще не покликана до свого існування (як тільки Господь покличе з небуття до буття, на цю іпостась уже чекає її Подарунок-Спадок – Царство Боже))! Всім, хто є (і хто буде), вже подароване Царство Боже, всі вже перебувають у глибинах Пресвятої Тройці (во Христі), вже огорнуті, потоплені Водами Духа Святого (залишається лише впустити цей Океан Благодаті у своє серце, втамувати спрагу- жадання Духа Святого, відкритися Богу, дати Йому можливість сповнити мене Собою, влити в мої глибини всю повноту Божества по благодаті!)!

Вже 2000 літ закликає Церква: виходьте, вірні, до воскресіння, прийміть Духа Святого, увійдіть у володіння Спадком, Який був уготований вам ще до створення світу, і став доступний після Воскресіння (= Вознесіння = П’ятидесятниці) Господа Ісуса Христа. Готуйтеся  до хрещення Духом Святим, бо в хрещенні відбувається усиновлення і приймається Царство Боже; вірою в Господа Ісуса Христа людина отримує доступ до Спадку (Духа Святого), до спілкування з Отцем і єднання з Ним в Сині Його Духом Святим. Тому християни вже тут (у ІІ ф. і.) перейшли від смерті у Життя, воскресли із мертвих і вже тут вкушають Царство Боже (наскільки це можливо людині, зодягнутій у «шкіряні ризи»): насолоджуються, блаженствують, вкушаючи завдаток Духа Святого (Царство Боже), повнота Якого стане доступною (тобто людина зможе вмістити) в майбутньому віці! Тому і звучить 2000 літ Євангеліє: Царство Боже настало (дет. див. у ІІ ч.)! Віруйте в це Євангеліє (що настало Царство Боже), тобто довіряйте Церкві, маючи за двохтисячолітню історію місії Церкви у світі таку безліч свідків (мучеників) Воскресіння Христового, які й самі воскресли во Христі Духом Святим, про що свідчать плоди і дарування Духа Святого, якими повні (плодоносять) християни (поспілкуйтеся з нашим другом, старцем Олексієм Осіповим про об’єктивні аргументи істинності християнства)! Тому довіряйте (відповідально, попередньо перевіряючи все, чому (кому) хочете довіритись, на Л(л)юбов та І(і)стину – див. ІІ ч.) свідченню Церкви, Євангелію, «маючи довкола себе таку хмару свідків і свідчень (фактів)» (див. Євр. 12: 1-2)! Покайтеся і входьте в Нього (в Царство Боже, «прийміть Духа Святого» (див. Ін. 20: 22)!).

«Християни»   (жиди,   вірні   синагог   антихриста   – «православних церков») ще очікують другого пришестя Христа-Месії, а християни (хрещені Духом Святим) вже живуть во Христі, кожної Євхаристії (Шлюбного інтимного спілкування з Женихом-Христом у Тілі Його) вже згадують «другий прихід Христа» (який відбувається в хрещенні Духом Святим; ще раз повторимо: «другий прихід Христа» = хрещення Духом Святим) (див. чини Літургій Іоана Златоустого, Василія Великого – дет. ІІ ч.). Кожної Євхаристії християни згадують (повсякчасно пам’ятаючи) Страшний Суд (хрещення Духом Святим) – мить-подію, коли вони вступили в Шлюб з Христом-Богом, з’єдналися з Богом (Пресвятою Тройцею: Отцем, Сином і Духом Святим) і всіма Христовими на віки віків!

Якщо Царство Боже вже настало (2000 літ тому), то де я, якщо я не в Ньому?! – В аду-пеклі! Я – мертвий («залиш мерцям ховати своїх мерців»), мертвець, який, якщо не покається, то помре другою смертю (див. Одкр. 20: 14-15). («Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому (тобто християнин, той, хто хрестився Духом Святим, став членом Тіла Христового, Воскреслого, Повноти Духа Святого): над ним друга смерть не має влади («Хто слово Моє слухає і вірить (= відає Духом Святим) у Того, Хто послав Мене, той має життя вічне і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя» (Ін. 5: 24); «Хто вірує (відає Духом Святим) в Мене, має життя вічне» (Ін. 6: 47); «Кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік» (Ін. 11: 26)), але вони (християни) будуть священниками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років («тисяча років» = час місії Церкви в історії: від П’ятидесятниці до Парусії)», – див. Одкр. 20: 6)28. Бог є Любов! Тому будуть вічні муки, буде друга смерть (оскільки Господь першу допустив)! Тому волаймо до Господа зі сльозами про спасіння, поки ми ще в «скафандрах» (в «шкіряних ризах»), щоб не потонути (будучи язичниками, нездатними до хрещення Духом Святим, тобто неоголошеними) у Водах Есхатологічного Потопу (Водах Благодаті Духа Святого) у час Парусії, явлення Христа язичникам (чи у кінці історії, чи в ІІІ ф. і. – після смерті, за гробом).

Християни вже давно (кожен у своєму зачатті-хрещенні Духом Святим, у Шлюбі з Христом) з’єдналися-зустрілися з Господом Ісусом, тому вже не можуть померти другою смертю, вічною погибеллю у Водах Потопу, Страшного Суду. Пильнуймо! Каймося, входьмо в Царство Боже (Яке вже настало!) вузьким шляхом і тісними ворітьми (самозречення, хрестоносіння, слідування за Христом ревним виконанням усіх заповідей Божих)! (Церква кожен день (яке б цього дня не випадало свято, місійне святкування: Різдва Христового, Богоявлення, Воскресіння, Вознесіння, Преображення, Воздвиження Хреста Господнього…, Богородичне свято чи пам’ять Святих) святкує своє Воскресіння (= Вознесіння = П’ятидесятницю) в Господі Ісусі Христі, тим самим проповідуючи, що Царство Боже настало, що християни вже в Ньому, вже тут причащаються Блаженства Його і закликають весь світ до покаяння: щоб люди каялися, оголошувалися і входили в Царство Боже – хрестилися во Христа (Духом Святим); спочатку ставали Христовими рабами, щоб стяжати смирення, убогість Духа, а коли як слід смиряться, то Господь візьме їх собі за Невісту- Дружину і Духом Святим з’єднає з Собою Шлюбними узами)!

Отже, людині, щоб увійти у володіння Заповіданим, Спадком (з’єднатися з Христом, сповнитися Духом Святим), потрібно покаятися, увірувати в Ісуса Христа – стати здатним прийняти Духа Святого, хреститися Духом Святим. Дух Святий з вами є і, як тільки оголоситеся, будете готові, здатні прийняти Його, у вас буде (див. Ін. 14: 16-17). Тому і донині, і на віки віків (допоки хоча б одна іпостась перебуватиме поза Царством Божим) звучить заклик-благання Бога-Любові:

Сторінки: 1 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *