(V) 13.Промисел Божий

Скажемо декілька слів про Промисел Божий. Нам не важко ще і ще нагадувати вам про Божу Любов до кожної істоти зокрема і до всіх разом, а вам корисно згадувати, вдумуватися, засвоювати Євангельські Істини. Отже, ми говорили, що не світ треба змінювати, а самого себе, живучи в цьому світі. А цей світ – це є божевільня (лікарня; цей світ, який за своєю суттю є «добро зіло» (дуже добрий, прекрасний), Отець Бог-Любов переобладнав після катастрофи гріхопадіння (збожевоління, відпадіння від Бога) своїх дітей у поліклініку), в якій Отець-Любов готує кожну свою кохану дитину (кожну людину, яку й щомиті Божественно Любить) до операції спасіння-зцілення, до хрещення Духом Святим.

Тато попереджав, застерігав свою дитину (яку сотворив за образом Своїм, якій дав свобідну волю) не їсти плодів з одного дерева, бо це дерево дуже високе (гординею), і якщо впасти з нього (з усієї висоти гордині-егоїзму-самообоження- само…), то смертю помреш. Дитина не послухала Татуся (Любов) і вилізла на це дерево і впала (гепнулася) з нього у світ цей, і при падінні сильно вдарилася головою (умом, духом, іпостассю) об землю і збожеволіла (обезуміла, ставши вільною від Бога, від Життя, стала мертвою, тобто безБожною, втративши Духа Святого).

Люблячий Батько (Бог-Любов) помістив («вигнав» з Раю у світ цей, який переобладнав у лікарню, підкоривши все творіння стану, відповідному до стану хворої людини) своє дитя у божевільню (не просту, а VIP-лікарню для божевільних, з найкращими умовами для лікування та проживання), Сам лікуючи, готуючи до операції-трансплантації-спасіння (ця підготовка тривала (і донині триває!) від гріхопадіння Адама до Благовіщення Пресвятої Богородиці (до особистої П’ятидесятниці кожної людини, хрещення її Духом Святим)). А коли діти стали готовими до операції – оЖивлення, оДухотворення, оБоження, і оскільки в людей не було нічого живого, кожен «орган», кожна «клітинка» знищені гріхом, смертю, тлінням – не було чого лікувати (латати одяг старий, збутілий, зітлілий – це марна справа! Чи Нове Вино Духа Святого вливати у старі, діряві, подерті міхи?!), то потрібно було міняти все, абсолютно все людське єство на здорове Зцілене-Спасенне (Воскресле) Тіло. (Ще раз наголосимо: все ц(т)іло, а не якийсь окремий орган чи систему, кожну «клітинку», кожен «атом» людського єства, всієї психо- соматики треба було замінити, трансплантувати). Тому заради спасіння дітей Батько дав їм Донора – Сина Свого Улюбленого, Єдинородного, Який добровільно віддав Самого Себе (Своє Тіло (Свою Цілісність, всього Себе) і Свою Кров (Своє Життя)) кожній людині. Спочатку на Хресті був умертвлений Донор (забране в Нього (яке Він добровільно віддав) Тіло, Яке (Воскресле та повне Духа Святого) й пересаджується кожному віруючому в операції- трансплантації Хрещення). Донорського Тіла Воскресіння вистачить для всіх, хто хоче (захоче) бути здоровим! (Це у лікарнях віку цього дефіцит органів для пересадки, бракує донорської крові; у Церкві ж всім, хто хоче – всього вистачає з надлишком, все звершується і дається даром, по благодаті!)…

Цей екскурс в історію спасіння ми зробили для того, щоб нагадати, що хоча цей світ божевільний (у злі лежить), але це божевільня (лікарня), в якій Завідувач і Головний Лікар (Зцілитель-Спаситель) – Бог-Любов, Він же і Тато пацієнтів (кожної людини) цієї божевільні, Який щомиті піклується (Божественно Любить) про кожного пацієнта цієї лікарні (божевільні), про кожну Свою(!) дитину! (Не забувайте: ім’я кожної людини – «Той (та), якого (яку) Любить Бог!»). Батько (Бог-Любов) – найкращий Лікар- Спаситель (Істина-Любов) – робить все для всіх якнайкраще (щомиті кожна людина в раю, в райських умовах відповідно до свого духовно-душевно-тілесного стану), призначає лікування-процедури найдоцільніші (…скорботи, біди, випробування, катастрофи… різноманітне «зло», добро…)! Тому завжди все у всіх добре (лікування проходить якнайкраще) – хоча зовні (з точки зору егоїстичної невдячності, безумія і сліпоти віку цього) картина може виглядати жахливо… Для прикладу-ілюстрації візьмемо земні реалії віку цього: в лікарнях можна споглядати різні картини процесу лікування: ось операційна – пацієнта «розібрали на запчастини» (жахлива картина!), а хірург каже, що все йде чудово(!?), що в пацієнта все добре(!?); або в кабінеті у стоматолога, коли двоє дорослих тримають дитя (яке кричить, плаче, виривається), а лікар робить боляче… і при тім каже, що в дитини все добре… А якщо уявити картину лікування буйних людей у божевільні… А лікар каже, що все йде добре, що все добре, все йде за планом зцілення-оздоровлення!.. Тому в цьому світі все йде добре (для всіх загалом і для кожного зокрема!). Бог є Любов! Світом править не диявол, а Бог-Любов (Вседержитель, Головний Лікар); а всі інші, і диявол, і біси (і слуги їхні) – це тільки підлеглі (і пацієнти), які виконують тільки благу (люблячу, всім на Добро) волю Бога-Любові.³⁴

«Слава Богу за все!», і насамперед «Слава Богу за гріхопадіння (переступ Закону, порушення заповіді(ей)!». Цю радісну євангельську істину чудово ілюструють притчі Господа Ісуса Христа (про митаря і фарисея (Лк. 18), про Люблячого Отця (чи як традиційно прийнято називати: притча про блудного сина, чи про двох синів) Лк. 15). Старший син, як і фарисей, казав: я ніколи жодної твоєї заповіді не переступив (Лк. 15: 29) – ці «праведники» відкинули Благодать Спасіння (Ісуса Христа), не пізнали свій пагубний (безБожний) стан, не відчули нужду в Спасителі (а іншої дороги до Щастя не існує! – тільки Ісус Христос!); а блудний син і митар – багато падали, переступали закон (порушували заповіді), грішили (пізнали правду про себе: що вони великі грішники) і через це прийшли до тями, опам’яталися – покаялися і повернулися в обійми Отця-Любові (в дім Отчий). Тому вони (грішники, які каються) кажуть: «слава (дякувати) Богу, що я згрішив (впав), бо через це гріхопадіння прийшов до тями (як сновида, який ішов у прірву і прокинувся (Еф. 5: 14)), до себе (Лк. 15: 17) і повернувся з путі в ад-пекло доДому! Слава Богу за все!». Так, так, і за гріхопадіння, скільки б їх не було! (– А як щодо фарисея та старшого брата, які відмовилися увійти на Вечерю Царства і пішли (зірвалися, полетіли) во ад- пекло самості-егоїзму, – чи для них також: «Слава Богу за все!»? – Так, так, і вони свого часу (коли прокинуться, прийдуть до себе, до тями і покаються) від усього серця подякують за цю мить (як і за кожну мить свого життя):

«Слава Богу за все!». Бог є Любов! Кожна людина (грішник і праведник, безбожник і святий) щомиті в Раю, по Милості- Любові промислу-піклування Татуся-Любові перебуває в найкращих умовах для досягнення Щастя! Але зараз наше слово адресоване грішникам, які грішать, багато грішать, а не «праведникам»).

«О, якби ти був гарячий (той, хто щоДуху (в Дусі Святому) біжить-летить до Царства Божого – як на малюнку грішник, який покаявся) або холодний (ревний, щирий, послідовний у злі, у гріху). Але оскільки ти не гарячий і не холодний (ніякий, нічого не хочеш (ні Раю, ні аду), коли б ти чогось хотів, хоча б чогось бажав (хоча б кудись рухався, був у русі); нині майже ніхто нічого не хоче, бажання-хотіння появляється тільки тоді, коли б’ють (коли скорбота, хвороба, біль, страждання), і це бажання – щоб не били (щоб не боліло, щоб припинилися страждання), а як тільки перестали бити, то і бажання-хотіння пропало!? Тому і будить Господь (грішників, які не каються) теплохладних скорботами, війнами, бідами… щоб прийшли до тями і зійшли з дороги смерті і стали твердою ногою на путь Покаяння-Життя!), то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3: 14-18).

Слава Богу за все!!! Завжди радійте! Так, так – і тоді, коли згрішили (ба більше, навіть коли йдете грішити, і коли грішите – радійте і дякуйте Богові, благаючи Його спасти Вас)! (Ці ліки без рецепту не відпускаються і вживаються у стаціонарі під пильним наглядом старця!!!).

(До речі, Закон (заповіді) даний для того, щоб були переступи, гріхопадіння (див. Гал. 3: 19), щоб люди, падаючи (переступаючи Закон, ставали п(е)реступниками), пізнавали свій пагубний стан (хворобу безБожності), приходили до тями і вірою у Спасителя (Месію) Ісуса Христа спасалися. Якщо ти згрішив – і побачив це, тобто гріх свій і пізнав, що ти грішник – слава Богу! – тепер ти знаєш, що тобі потрібен Лікар-Спаситель).

Хтось запитує: а як же свобідна воля? Господь Любить своє творіння, і тому ніколи не порушує свобідну волю жодної свобідної істоти (ні людини, ні ангела); ми тільки педагогічно, метафорично говоримо, що всі люди і ангели – це «знаряддя» промислу Божого, «скальпель» у руці Хірурга, що Премудрий Бог-Любов всі дії-бажання-енергії всіх свобідних істот премудро перерозподіляє (готуючи чашу з коктейлем всіх воль у найдоцільніших, найкращих пропорціях для кожної іпостасі – для своєї коханої, Божественно Любимої дитини); тому свободи людської і ангельської Господь не торкається: вбивця волить вбити і вбиває, тобто натискає на спусковий гачок, стріляючи на ураження, щоб убити людину; коли куля вилетіла з дула автомата – стрілець вже в собі вбив, реалізував свою свобідну волю-хотіння (відправив енергію смерті у ближнього), але якщо цій людині ще не час помирати (не корисно для спасіння душі), то куля або зрикошетить (хоча б і впритул розстрілювали цю людину), або лише поранить її тощо, тобто з тим, кого вбивають все буде якнайкраще, найдоцільніше по милості Божій. І так кожної миті з кожною людиною (і з тим, хто вбиває, і з тим, кого вбивають, з кривдником і зі скривдженим)… (Диявол і біси завжди хочуть зла, але завжди чинять добро, так само і люди, будучи одержимі злом, хочуть зла, але роблять завжди добро – по милості Бога, Який все всім на добро направляє!). Коли говоримо чи роздумуємо про Промисел Божий, неможливо не вигукнути слідом за апостолом Павлом: «О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його. Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати? Бо все від Нього, Ним і для Нього, Йому слава повіки, амінь!» (див. Рим. 11: 33-36).

Тому кожен має пильнувати себе – як він лікується, спасається (дозволяє Богові лікувати себе): чи стає смиреннішим, вдячнішим, милосерднішим?! Всі дії людини мають бути спрямовані не на зміну світу (там все йде добре – процес лікування-спасіння під керівництвом головного Лікаря Бога-Любові йде Божественно, найдоцільніше), а на зміну самого себе! (І не забувайте: у нас один-єдиний спаситель – Ісус Христос; як тільки ми починаємо спасатися самі: подвизатися, чинити «добрі» діла, приносити різноманітні жертви (пожертви), сподіваючись таким чином заробити, заслужити спасіння, тобто спастися, то ми стаємо антихристами (замість спасителя, бо самі собі спасителі, і нам уже Ісус не потрібен; ми вже уповаємо не на Ісуса (в убогості д(Д)уха ввіряючи себе Йому, Єдиному Спасителю), а на себе, на свої сили, на свої добрі діла, аскетичні подвиги, різноманітні жертви-пожертви… стаємо фарисеями, лицемірами, безбожними «праведниками», які повсякчасно розпинають Христа! Як тільки ми починаємо спасати себе (спасатися своїми силами: добрими ділами) чи спасати інших, – ми стаємо антихристами! Хтось скаже: ти мене геть заплутав – то робити добрі діла чи не робити, подвизатися чи не подвизатися, жертвувати чи не жертвувати…? Спасіння одержуємо (приймаємо) не ділами чи подвигами, а тільки вірою в Ісуса Христа! (А всі труди, подвиги, добро-ділання потрібні для того, щоб увірувати в Ісуса Христа, бо вірувати може тільки смиренний, убогий духом. – А що: коли увірував, уже нічого не треба робити – ні подвизатися, ні виконувати заповіді Божі?! Саме тоді, коли увіруєш, почнеш по-справжньому подвизатися, трудитися, добро робити – і ціна (суть) цього всього (цих усіх трудів-подвигів) не заробіток спасіння, а подяка за Дар, Благодать Спасіння і освоєння-засвоєння Його!). Десь хтось з древніх сказав: що віра без діл мертва! А інший Муж сказав: спасаємось тільки вірою, а не ділами закону, добрими ділами! Тут ніякого протиріччя немає – ці два Духоносці говорять про одне і те саме: про віру в Ісуса Христа, якою і приймаємо спасіння, Царство Боже! Не про діла говорить Яків, коли говорить про те, що віра без діл мертва, а наголошує саме на вірі, що вона не така, якою має бути, тобто не спасительна. А те, що саме про віру (в Ісуса) тут іде мова, довести дуже легко. Чи можуть бути добрі діла без віри в Ісуса Христа? Відповідь очевидна – скільки завгодно (кожна людина вважає себе доброю (принаймні знає, що є гірші за неї), що вона зараз робить чи колись робила добро, ну хоча б раз у житті зробила добро…). Візьмемо для прикладу євангельських фарисеїв, «добродіїв», яким Господь дав прекрасну характеристику (сатаністи (ваш батько диявол), змії, гадюки, лицеміри, гроби побілені повні нечистот) – див., напр., Мф. 23, Ін. 7. А от віра без добрих діл немислима: віра в Ісуса Христа завжди діє Любов’ю. Тому головне питання: як увірувати в Ісуса Христа? Ми про це багато говорили і, дасть Бог, ще поговоримо!).

Коли я роблю добро іншим (за заповіддю: люблю ближнього, як самого себе – роблю ближньому те, що хочу самому собі, для себе) – собі роблю добро; роблю зло іншим – тільки самому собі роблю зло (бо до інших моє зло (мої злі дії-енергії) доходять як Божа любов, Господь все преображає, розподіляє всім на Добро, на доЦільність!), бо збільшую муки ада-пекла в собі. Те (різноманітне зло), що виходить із серця (духа, Я, ума, іпостасі-свідомості), оскверняє людину, а не те (будь-яка дія-енергія), що приходить до неї ззовні (Мф. 15); а добро (любов, милосердя, співстраждання, прощення, милість…) – смиряє (наближає до Цілі, до Бога, до набуття подоби Божої).

Люби, милуй, прощай… – не хвилюйся, ти Божі плани (чинячи всім добро, милуючи всіх) не зіпсуєш і добром (напр., прощенням ворогів, злочинців… з точки зору віку цього) не нашкодиш нікому (якщо комусь потрібно понести покарання (наслідки своїх гріхів-переступів) чи спокутувати гріхи-злочини, – то Милостивий Господь все влаштує, а ти милуй, прощай, жалій цю людину (ворога, злочинця))! (Не забувайте: немає чесноти без розсудливості; Любов завжди зряча, відаюча, розсудлива, милосердна, премудра – немає добра без розсудливості!). Бо коли робиш зло – ти богоборець. А коли робиш діла милосердя (любові) – ти з Богом (Милосердним): Господь помилки твого «милосердя» однаково поправить, виправить всім на добро(!), а ти станеш смиреннішим, вдячнішим, милосерднішим! А коли людина чинить зло – вона стає зліша, гордіша, пекельніша, хоч Господь всі ті злі діла (воління-енергії) використовує для всіх на Добро. Тому все, що ти робиш – для себе робиш. Робиш добро (словом, ділом, думкою) – собі робиш добро! Чиниш зло (словом, ділом, думкою, по-хотінням) – собі робиш зло! Тому той, хто ходить у світлі Істини, все бачить в іншому світлі та перспективі, ніж сини віку цього, він уже не вибирає між злом (більшим, меншим) – він милує, тому у всьому бачить добро (Промисел Божий), тому «вибирає» завжди (між добром і добром) найбільше добро! Тому «християнам» радимо поміняти освітлення («світло» темряви язичництва, єресі, омани… замінити світлом Істини, Духа Святого). Хто має очі чути, нехай розуміє!

Будь милосердним до всіх і до всього. Чини милостиню всім – щиро, як Христу (рука (нужда) того, хто просить – рука Ісуса Христа, Господа Бога)! І не думай (будучи завжди розсудливим!), що твоє милосердя-любов може комусь зашкодити. Ти нікому ніколи не заподієш зла! Ніколи! Бо Бог є Любов! І все на добро-благо направляє-дарує-розподіляє- попускає! А від діла твого зле може бути тільки тобі (точніше, не від діла, а від намагання вчинити зло, від бажання зла)! Милосердя = Любов. Любов – це Царство Боже, Щастя! Щасливий той, хто любить! Добре доброму! Тому завжди будь (намагайся бути) в любові, милосерді до всіх і всього. Тобі добре буде. Бо кожне твоє бажання-дія завжди добро-благо для всіх – ти для інших завжди добродій (бо Бог є Любов), чого б ти їм не бажав (і не намагався зробити, що би ти не робив): добра чи зла! Але знай: коли чиниш зло – тобі буде зле! Єдиний ворог твій (той, хто чинить тобі зло) – це ти сам собі. Вчинене тобою зло – тебе вкидає в глибини ада-пекла (ти ж зажадав зла і свобідно віддався йому, з’єднався з ним, запросив бісів у свою душу, у свій дім; твій ближній – це ти). А якщо інший, кому ти робив зло (точніше, намагався зробити зло – бо Бог-Любов твоє зло преобразив для ближнього на благо), не приймає Божу Любов (Божі дари, Боже лікування), то він страждає і мучиться по своїй вині (через свій егоїзм-гординю, невдячність, сліпоту, нерозуміння…), а не тому, що ти є причиною його страждань (ти для нього – добродій, що б ти не робив)! (Між усіма людьми – Царство Боже, Рай, Божа Любов. З усіх воль (людських і ангельських) Отець-Любов щомиті готує кожній іпостасі (людині, ангелу) Чашу (Хрест) для Таїнства Євхаристії («За все дякуйте!»). Чаша-Хрест – це все найкраще, найдоцільніше (= Рай) для кожної людини осібно і для всіх загалом! Це також цілющі ліки і навчальна програма для підготовки дітей Божих до Вічного Життя в Бозі). Дехто вже кричить, збурившись духом: то що – будемо робити зло, гріх – все одно ж вийде добро?! (див. Рим. 3: 8). Нехай не буде цього!!! Ми це все сказали заради Істини і твого спасіння: щоб ти перестав робити собі зло (а більше нікому ти не можеш заподіяти зла! Бог є Любов!), а почав каятися, готуватися до хрещення Духом Святим, до стяжання Щастя Царства Божого! Коли ми сказали, що у нас немає ворогів, що навколо нас самі лише добродії (всі, і біси в тому числі, – по милості Божій – завжди чинять нам добро-благо, хоча можуть і бажати нам зла та намагатися заподіяти нам зло), то зробили це з єдиною метою: щоб ми насамперед перестали звинувачувати інших (і бісів у тому числі) у своєму нещасті, щоб перестали нарікати, що означає хулити, звинувачувати Бога-Любов, а почали каятися, займатися собою, очищенням свого серця від зла-егоїзму-гордині.

(Ще раз кажу: не намагайтеся нікому зробити зло – у вас все одно нічого не вийде (бо Бог є Любов!); намагання комусь зробити зло – це марний виснажливий труд, це те саме, що образитись на Небо і кидати каміння у небо: хай знає наших! (до неба не долетить, а от по твоїй голові вдарить дуже боляче!). Єдине, що ви можете зробити «ворогам» – це добро, то й робіть добро (ради Бога, Ісуса Христа)! Будьте мудрі, не руйнуйте себе ділами безглуздими (не чиніть зла – це діло, яке ніколи ніхто не зможе звершити (тому що Бог є Любов!)!) та недоЦільними (ти ж страждати будеш)!).

Тому люби! Силуй себе любити! Бажай-жадай стяжати любов! – Як? Ревно виконуй всі заповіді Божі! А щоб їх виконувати правильно, спасительно – треба бути оголошеним, навченим покаяння перед Богом та віри в Господа Ісуса Христа. Шукайте і знайдете! Тільки щиро, щиро шукайте! Щиро просіть Бога помилувати вас – наставити на путь Істини!

Оскільки добре (блаженно) доброму – будь добрим до всіх. Безумовно, завжди, всюди і всім бажай добра! Милуй усіх! Люби всіх! – Ось норма людини, щасливий стан, щастя! Ось путь, який веде у Життя, до хрещення Духом Святим, до обоження. Тому кожен нехай пильнує тільки за собою – тобто пильнуй, як ти поводишся з іншими, ставишся до інших, а не як вони до тебе! Не допитуйся про інших (чому вони з тобою так повелися, щось зробили або не зробили…) – твердо знай: ти щомиті Божественно Любимий, Бог Любить тебе через усіх людей (і «злочинців», і «добродіїв») і через усе (усі обставини), тому будь вдячним Богу за всіх і за все – люби Бога і образ Божий. Тому ніколи не суди вчинки ближнього: як він вчинив, як він мав би учинити (особливо стосовно тебе) тощо, а тільки себе повсякчасно пильнуй: як я маю вчинити, відреагувати, ставитись… насамперед пам’ятати про любов до ворогів, добродіїв моїх, які роблять мені боляче, наступаючи на мій егоїзм-гординю, допомагаючи у такий спосіб мені смиритися…

Ще хтось не зрозумів таїнства Промислу Божого і запитує: то що, будемо жити, як забажається – однаково буде виходити все добре?! Ні! Не буде всім добре! Добро буде для всіх, але безвідповідальному, безрозсудному, який чинить зло (намагається іншим чи собі вчинити зло) стає дуже зле! Тому треба пильнувати тільки себе («кожна людина сама свій тягар понесе» і «кожна людина сама за себе буде давати відповідь на Суді Божому») – одну-єдину людину(!), – щоб собі не робити зла, а тільки добро (а добро – це виконувати заповіді Божі, любити Ісуса Христа, жити в ім’я Господа Ісуса Христа)! Цього внутрішнього життя і навчається оголошений, готуючись до хрещення Духом Святим: має значення тільки те, що в мені (в моєму Я) – добро чи зло, Христос чи диявол (храм порожнім не буває – ми або Христові, з Христом, або антихристові, з дияволом), а не те, що зовні мене (зовні мене (ми це повторюємо знову і знову) все гаразд – Царство Боже, Рай, Божа Любов). А як важко бути в собі, при собі, займатися собою, пильнувати за собою, змінювати себе (боротися зі злом у собі, а не зовні себе, де його немає! Правильно розумійте те, про що мовимо)! А ми тільки те і робимо, що цікавимось: «а шо там, у хахлов?!», і думаємо: як би їх «спасти»… У «хахлов» все добре – собою займись, подбай про своє спасіння!

В уважного читача природно виникає запитання: оскільки у всіх завжди все добре (не колись «буде добре» – а вже нині, зараз все добре!), кожна людина щомиті (повсякчасно) Божественно Любима (в райських умовах перебуває), – а як же тоді милувати, співчувати, співстраждати… одним словом, бути милостивим, якщо у всіх усе добре?! Все дуже просто. Пояснимо це прикладом. Батько бере дитину і веде її до стоматолога лікувати хворі зуби, які болять. Батько радіє, що домовився з лікарем про лікування, наперед дякує «мучителеві» своєї дитини за те, що той погодився її прийняти, та й гроші за лікування вже приготував… Батько наперед вдячний лікареві, знаючи, що той буде робити боляче його улюбленій дитині… Отже, коли лікар (професіонал – найкращий лікар у світі) лікує – в дитини все добре (вона в найкращих, найдоцільніших умовах – згідно зі своїм духовно-душевно-тілесним станом; у цьому конкретному стані найперше потрібно вилікувати зуби (чи якусь іншу хворобу)…)! Батько знає, що в дитини все добре (він навіть благодарить «мучителя» за «тортури», завдані його дитині); але дитина страждає, їй боляче (вона на хресті, і батько не спішить зняти її з хреста, бо знає, що іншого путі до зцілення немає – тільки через хрест), тому батько, хоч і знає, що так має бути і що в дитини все добре, все ж співчуває їй, співстраждає! В цьому світі всі діти Божі тяжко хворі (хворобою гріха-безБожності-егоїзму-гордині), тому Господь Промислом-Любов’ю лікує всіх, піклується про всіх (у всіх все добре – кожна людина проходить свій курс лікування, який кожному індивідуально призначив Спаситель-Зцілитель), але люди страждають, тому я повинен всіх (у кого найкращі умови для зцілення – все добре) жаліти, всім співчувати, співстраждати, співрадіти! У всіх все добре – але всі страждають, тому дякую Богові за всіх і милую всіх, молюся за всіх. У кожного християнина і в кожного оголошеного має бути серце милуюче! Ось стан здорової людини – молитовний стан: смирення + благодаріння (за всіх і за все) + милосердя!

Ви запитуєте: – Це ж такі очевидні, дитячі істини («у всіх все добре» тощо), навіщо їх так багато?! У нас на селі – це ходовий товар: наші бабусі всіх осуджують, безперестанно на все нарікають, нічим не задоволені… Тому наш аптекар- старець радить їм вживати ці пігулки постійно, через що ці ліки розбирають такими темпами, що я не встигаю приносити їх зі складу… А Ви як себе чуєте: чи часом не нарікаєте, чи не осуджуєте когось, чи всім задоволені?

***

Перепочинемо трішки, бо я за Вами не встигаю… – А Ви у роботі, як вихор, а я, грішним ділом, спершу подумав: от тобі й маєш! приплентався якийсь (якась) міський(а) ледацюга (старець вже давно мені призначив курс інтенсивної букотерапії проти осудження, засудження, лукавої, злої упереджености, щоб я завжди (всюди і про всіх) мав добрий помисел – але чомусь оздоровлення йде вкрай повільно, мабуть, дуже вже запущена ота хронічна егоїстична хвороба осудження-гордині. Але старець усіх нас, духовних інвалідів, підбадьорює та втішає Євангелієм про Татуся- Любов, про Ісуса-Любов, про Святого Духа-Любов, про те, що кожен з нас, в якому би він стані не перебував, щомиті Божественно Любимий Богом! Тому у відчай ми вже не впадаємо, хоч можемо бути (і часто буваємо) на дні ада- пекла, і надіємось не на себе, а на Татуся-Любов!).

Розповім Вам одну притчу, яку старець розказував бабусям, повідаючи їм про Таїни Царства Божого. Старець часто бере матеріал для притчі (аналогії, подібності, порівняння) з того, що є під руками. (Він вчиться у свого Вчителя – Господа Ісуса Христа, Який розповідав простим людям про Царство Боже притчами (образами-аналогіями, порівнюючи ситуації Царства Божого і земної реальності), зміст яких був очевидним і зрозумілим для слухачів (сівач, зерно, риболовля, отара овець, боржники тощо), тобто для них це були буденні речі – те, з чим вони стикалися на кожному кроці (щоб їм легше було зрозуміти принципи, щоб аналогічно (катафатично-апофатично, достойно Бога) думати про Таїни Царства Божого – див. ІІІ ч., с. 483-484). Зокрема він пояснював бабусям Таїни Царства Божого на прикладі розв’язання математичного рівняння… Ви запитуєте, як може математика бути підручним матеріалом для хутірної челяді (проповідувати ж потрібно мовою адресата – так, щоб усі розуміли про що йде мова, а не просто демонструвати, який я розумний(безумний)). Наш старець, аби навернути бабусь хутірця до Здорового (Спасительного) способу життя, відкрив при аптеці гурток (курси) математики (язичники при церквах, аби залучити побільше клієнтів-покупців (постійних (прихожан) чи захожан), відкривають безкоштовні курси (напр., англійської мови, програмування…) з вивчення тих дисциплін, на які є попит у суспільстві). Чому саме математика, а не англійська? Нашим бабусям англійської не треба – вони вже всі на валізах сидять, з дня на день Татусь покличе Додому, тому вони всі готуються до подорожі, щоб часом чогось не забути, будучи захопленими зненацька… А от математика потрібна – передусім для гімнастики ума (бо застій чи то «атстой» у мізках катастрофічний), та й у магазині навик знадобиться, аби швидко решту порахувати… Тому старець вирішив одним пострілом двох зайців вполювати: навчити бабусь математики (навіть показати її красу; і щоб, навчивши земної математики, пояснити їм математику Небесну) та й щоб вони частіше в аптеку навідувалися, якусь виручку давали…

(Дзюньо завжди на заняттях з математики незадоволено бурчить собі під ніс: краще би ти, старий бородатий дідугане, курси з літрболу відкрив (а то селюки не вміють ні випити, ні закусити по-Людськи…; вони навіть гадки не мають, що Мужі (християни: святі, ученики Христові) щоранку (ранок у них починається опівночі) випивають по дві кварти Спірітуса Санктуса і цілий день (добу), блаженствуючи, трудяться, як воли; а наші хлопи по дві чарки хильнуть і вже нема кому робити… Та ще й кепкує зі старого, що той з «тупої курятини» (так він називає наших язикатих хвесьок) прагне зробити «орлів», які ширятимуть високо в небесах і споглядатимуть на все з точки зору (перспективи) Неба?! Старець у кожному бачить потенціал, суть, а ледацюга Дзюньо (який нічим не кращий за «тупу курятину», а навпаки…) судить по плоті, по одежі, за зовнішніми, тлінними, тимчасовими формальностями! Тому, маючи віру Божу, старець трудиться не покладаючи рук, вірячи, що свого часу не тільки з «тупої курятини», а навіть і з самого Дзюня будуть Люди (оБожені – сповнені повноти Духа Святого, преподобні Господу Ісусу Христу)!).

Одного разу, даючи бабусям (тоді, здається, були присутні і декілька дідусів) домашнє завдання розв’язати легеньке (усне) рівняння, старець сказав (аби їх мотивувати до праці, до виконання домашніх завдань), що той, хто розв’яже це рівняння, збагне дію Духовних законів Царства Божого у цьому світі і зможе легко, жартома розв’язувати житейські задачі-рівняння-проблеми (як пересувати гори), які виникають на шляху до Щастя-Блаженства. А рівняння, яке треба було жартома (усно) розв’язати, ось яке:

Оскільки оті ледацюги зовсім не хочуть думати, та й гадки ніхто не мав виконувати домашнє завдання (їм аби плітки по селі розносити), то, аби вони хоч щось зрозуміли, старець мусів усе розжовувати, як дітям у садочку і все (буквально) на пальцях показувати…

Щоб жартома (усно) розв’язати це рівняння потрібно зрозуміти і вміти користуватися двома прийомами (принципами): елементарне перетворення математичних виразів (зокрема заміна одних виразів на тотожні їм) та розуміння властивостей (математичної, непротирічивої) безкінечності, «природу» цієї (абстрактної, але яка допомагає вирішувати реальні задачі!) безкінечності, ну і, звичайно, вміти розв’язувати елементарні рівняння. Тому насамперед старець пояснював бабусям принцип перетворення математичних виразів.

(чи «7») піде в безкінечність (а там (в ∞), дуже-дуже далеко за горизонтом, його не видно J)

Ви не дивуйтеся, що старець так довго розжовує такі елементарні принципи – наші бабусі не дуже сяють розумом

старець коло дошки намагається щось їм пояснити, роз’яснити, донести, а вони сидять на уроці і куняють, як кури на бантах або з нетерпінням чекають, коли настане час запитань, аби спитати старого: «А Ви, коли лягаєте спати, бороду кладете під ковдру чи на ковдру?!» J. І от таких бабусь (і ледацюгу Дзюня) старець має на меті хоч чогось навчити, бодай елементарних азів (Небесної) математики; і коли йому кажуть, що то ті бабусі такі зроблені, в тебе нічого не вийде, не гай часу – старець не здається, а відповідає:

«ведмедя вчать на ровері їздити, то невже ми наших бабусь елементарного не навчимо, не може такого бути – обов’язково навчимо!» (Старець має велику віру в людину, в образ Божий та його потенції). А той батяр Дзюньо знай насміхається над старим і бурчить собі під ніс на тих бабусь (хоча нічим не кращий за них) і на того дідугана: «тупу курятину хоче навчити орлиного польоту – старий зовсім з глузду з’їхав…». Але старець на ті бурчання уваги не звертає, а своє діло робить!).

Дзюньо, після того як старий пояснював елементарні перетворення математичних виразів, сказав старому: «Ти зовсім відірвався від реальності, ти краще тим, хто куняє на бантах, поясни цей принцип заміни тотожних виразів на прикладі грошей: пенсії чи решти в магазині – тут хоч якийсь є шанс, що бабусі щось второпають!» (Але не думайте, що Дзюньо такий побожний – переживає за інших – він просто сам нічого не второпав, а знаючи, що старий кожного перевіряє осібно, то, щоб не виявитися повним тугеньким невігласом, робить вигляд, ніби він піклується про інших однокурсників). Старцю не важко навести приклади з повсякденного життя: чи то пенсія, чи то розрахунок на касі в магазині…

Ось, наприклад, Вам у магазині продавчиня має дати решту 10 гривень і питає: «Вам копійками чи паперовими?». А Ви добре знаєте, що чи копійками 10 грн. (по одній копійці, по 5 коп., по 10 коп. тощо), чи паперовими (чи частину паперовими і частину копійками) 10 грн. – вартість грошей одна і та сама, але форма, об’єм, маса (купюр чи монет) різна. І Ви міркуєте: в якій формі взяти решту чи пенсію, наскільки буде зручно користуватися тими грошима в кожній конкретній ситуації (десь потрібні копійки, а десь купюри, і то якомога більшого номіналу); але, погодьтеся, взяти місячну пенсію по одній копійці – це вже занадто, хоча це та сама сума, як і купюрами по 200 чи 500 грн. Тому ми інколи кажемо: «розміняйте мені, будь ласка, 100 грн. по 10 грн.» або навпаки… Ми робимо заміну тотожних по суті, але відмінних за формою реальностей з метою найзручнішого досягнення певного результату-мети. Зрозуміли? Старець пояснює доти, аж поки Дзюньо не зрозуміє. А якщо вже і ледацюга Дзюньо зрозумів (доведення чи хід якихось міркувань, логіку того чи іншого прийому-методу), а він вчився лише два роки: рік ходити і рік говорити (тобто закінчив два класи і то онлайн!?), тоді старець переходить до пояснення нового матеріалу, будучи певним, що всі зрозуміли (крім, звичайно, тих, хто прокуняли урок, як кури на бантах, але вони, як прокинуться, швиденько самостійно розберуться з доведенням-логікою – бо це вже навіть Дзюньо зрозумів, значить, кожен може, якщо захоче). Тому всі ліки-помисли наш старець апробовує (тестує) на Дзюнькові. Якщо той второпав – тоді кожен може зрозуміти (за наявності необхідних умов: бажання пізнати істину, щирості, неупередженості, послуху!). І ще ми просимо пробачення у Вас за те, що мусите вислуховувати такі елементарні пояснення (дитячі аналогії), але не забувайте, будь ласка, що вони адресовані тим, хто на запитання: «Що важче – кілограм заліза чи вати?» зі стовідсотковою (100%) впевненістю відповідають: «Та ослу зрозуміло, що кілограм заліза… залізо ж тяжче за вату!». І таким от діточкам старець намагається пояснити ази математики (земної, та в притчах-аналогіях – Небесної).

Зрозумівши принцип елементарних перетворень математичних виразів, ознайомимось із наступним принципом, яким також скористаємось для розв’язку нашого рівняння. Розглянемо відрізок AO, який поділений точками B, C, D на 10 відрізків (ми розглядатимемо для прикладу- ілюстрації необхідного нам принципу-прийому (для розв’язку типових рівнянь) тільки відрізки AO, BO, CO, DO).

Очевидно, що відрізок AO довший за відрізок BO, а той у свою чергу довший за CO, а CO довший за DO: AO ˃ BO ˃ CO ˃ DO (якщо маєте сумнів, то можете взяти лінійку і виміряти відповідні відстані між точками і порівняти їхні довжини: АО ≈ 12 см, ВО ≈ 9 см…). Зробимо маленьке перетворення: точку О на відрізку АО протягнемо вправо по прямій, на якій лежить цей відрізок, до безкінечності:

А тепер я буду дещо стверджувати, але Ви не смійтеся: тепер, коли кінець відрізка АО (точку О) ми перетягнули на (безкінечний) край прямої, то отримані «відрізки» (промені) вже будуть однакової довжини, тобто: AO = BO = CO = DO.

Ви вже смієтеся і кажете, що ви там на селі зовсім «отупіли зело», вже очевидного не бачите: та неозброєним оком видно, що, наприклад, «відрізок» АО довший за «відрізок» ВО на АВ (АО ̶ ВО = АВ, тобто на 1,5 см), а BO довший за DO на BD (BO ̶ DO = BD) і т. д. Я ж просив Вас не сміятися і не бути упередженими, а вислухати до кінця. Вони справді мають однакову довжину і я зараз Вам це доведу.

Зобразимо окремо «відрізки» (промені), як ми робили вище, коли демонстрували, що AO ˃ BO ˃ CO ˃ DO, щоб Ви на власні очі побачили, що вони рівні, тобто AO = BO = CO = DO.

Ці «відрізки» (AO, BO, CO, DO) в геометрії називаються променями або півпрямими – частина прямої, яка обмежена лише з однієї сторони, тобто промінь є частиною прямої, яка виходить із заданої точки (в нашому випадку A, B, C, D) й прямує до нескінченності в даному

напрямку. Всі прямі мають однакову довжину, відповідно і всі промені (півпрямі) також мають однакову довжину – половина прямої, тому AO = BO = CO = DO. (Кожна точка на прямій ділить цю пряму навпіл, на два промені однакової довжини):