Отже, СO = BO = AO = CO (тому я можу їх розміщувати і накладати один на одного як забажаю (як мені зручно)).³⁵ А Ви сміялися зі старого! Ось такі властивості безкінечностей (нескінченностей).³⁶    (Ми вже говорили, щоб працювати з безкінечностями, множинами потужністю континуум потрібне перемінене мислення – див. ІІІ ч. Багато хто зійшов з розуму, коли зустрівся з такими фактами (властивостями непротирічивої безкінечності): я ж бачу, що АО > СО на величину АС, але доведення однозначно свідчить,   що АО = СО (бо АС + ∞ = ∞). Аби це усвідомити і прийняти має бути покаяння, переміна мислення, а інакше – божевілля, «дашок поїде»).

Ось та сама ідея (принцип) у іншій інтерпретації.³⁸ Необхідно    підібрати    правий    опір    R    в    електричному ланцюжку.

так, щоб опір всього ланцюжка (між клемами) також був рівним R. (Кількість ланок

у ланцюжку – 50).

При великій кількості ланок розв’язання задачі в лоб – надто трудомістка праця. Вихід із цієї ситуації (аналогічний, як у попередній задачі): замінюємо праве R всім ланцюжком (1), опір якого за умовою також рівний R. В отриманому ланцюжку з подвоєним числом ланок знову замінюємо праве R всім ланцюжком (1) і т. д. В результаті отримаємо безкінечний ланцюжок (зауважимо, що зі збільшення числа ланок значення R прямує до нуля):

Визначення опору ланцюжка (2) виявляється ще більш складною задачею, але тут якраз спрацьовує безкінечність. Ланцюжок праворуч від перетину АВ рівносильний всьому ланцюжку (2). Але тоді вихідна задача рівносильна визначенню R у задачі R у задачі

Хто трошки знає фізику – таку задачу розв’язує жартома. Отже

(Ви все ще чудуєтеся, навіщо старець такі прості задачі так довго розжовує, що вже аж нудно робиться?! Ще раз кажу: старець їм («курятині на бантах», як каже Дзюньо) розповідає по Царство Боже, про вічні муки, про егоїзм- гординю, про обоження, покаяння, боротьбу зі страстями тощо, а вони тихенько сидять, роблячи вигляд, що слухають і розуміють, а насправді чекають нагоди спитати старого: «А Ви, коли лягаєте спати, бороду кладете під ковдру чи на ковдру?». Дзюньо також сварить старого за таку трату часу на вітер (мовляв, те, про що ти, старий дідугане, розповідаєш, нікому не потрібне… а наївний старець вірить, що хоч хтось хоча б щось та й зрозуміє!)… хоча сам Дзюньо, який усіх критикує і осуджує, робить тільки вигляд, що він розумний, а насправді ще навіть до «курятини» не доріс…).

А зараз для тих, хто куняє на бантах, будемо роз’яснювати, розжовувати цю простеньку притчу. Я знаю, що Ви самі себе запитуєте: куди я потрапив?! Я знаю, що Вас уже нудить від цієї елементарщини – можете, заки старець тій курятині (хоча краще сказати: амебам найпростішим чи інфузоріям туфелькам, чи то сибірським валянкам) буде пояснювати притчу, піти трохи подихати свіжим повітрям, погуляти у садочку біля аптеки… потерпіть ще трохи і буде Ваш автобус…

Отже, ситуація із законами Царства Божого, дією Духовних законів (зокрема закон Віри) у цьому світі подібна до розв’язання рівнянь та задач з допомогою фокусів з

безкінечністю. Ми (на перший погляд) ускладнюємо задачу, але там, у безкінечності, ця задача (проблема) розв’язується усно. Так само всі земні (житейські) задачі («проблеми»: напр., непрощення, зради, крадіжки, втрати, горе, образи…) переносимо у Вічність – а там (у Вічності, з точки зору Вічності, Любові-Особистості) все розв’язується усно (там, у Вічності, беремо підказку (принцип), як розв’язувати типові задачі і вже за тим принципом (правилом) розв’язуємо скінченні задачі (віку цього)). Ми ускладнюємо ситуацію («проблему»): прикликаємо третю сторону – Господа Ісуса (Іпостасну Вічність-Любов), але з Ісусом (у Дусі Святому) все стає очевидним і простим; в Ісусі немає проблем, у віруючих (в Господа Ісуса) немає нерозв’язних задач – будь- яка гора, яка стає (чи стоїть) на шляху (до Щастя, оБоження) християнина, змушена буде пересунутись і кинутись у море чи безодню… і що найголовніше, віруючий не просить про це, а як можновладець наказує їй (горі)! (Наприклад, N – будь-яка гора (проблема, біда, випробування…; N ≥ 0, тобто будь-що реальне; бо якщо N від’ємне (надумана проблема, ілюзія, фантазія), то задача розв’язку не має – немає чого розв’язувати). Отже, яке б не було N (гора), вирішуємо задачу («проблему») наступним способом: переходимо до безкінечності, у Вічність, а далі задача розв’язується усно, жартома, як у розв’язку рівняння:

А тепер наведемо приклади розв’язку типових задач (однієї з них – інші розв’язуються аналогічно) з трьох складників егоїзму-гордині: славолюбства (шукання, жадання слави, панування, гнів…), сріблолюбства (жага володіння, печаль-смуток втрати…) і сластолюбства (шукання різноманітних насолод: духовних, душевних, тілесних; пекельна мука спустошення та печаль від незадоволення своїх похотей…). Ми вже всі ті задачі (з тих трьох пекельних складників гордині-егоїзму) вміємо розв’язувати – ми детально їх розбирали в попередніх частинах; а зараз продемонструємо, як їх розв’язувати за допомогою фокусів з «безкінечністю»-Вічністю (чи точніше, пригадаємо, як їх розв’язувати, бо принцип один і той самий, просто будемо про нього говорити іншими словами- аналогіями).

Для прикладу-ілюстрації розв’язку задач зі славолюбства розв’яжемо одну реальну (надто складну) типову житейську задачу (на злобу, помсту, непрощення…). Бідкається хлоп (сушить собі голову): – Я не знаю, що я йому (їй, їм) за це (що мені, моєму егоїзму прикре, зле вчинили) зроблю?! Людина сушить собі голову: що би то придумати, як би помститися, покарати, заподіяти зло, завдати болю і страждань, і то так, щоб їм мало не здалося, щоб добренько помучилися, постраждали вороги, а не просто померли чи здохли, сконали миттєво?! У цьому рівнянні-задачі стільки ірраціональностей, стільки невідомих егоїстичних похотей і

пристрастей переплелося, стільки причин бути злим та мати повне право на помсту, що ні один психологічний аналіз не допоможе, а навпаки, ще більше заплутає (з крайності в крайність – як у випадку з рівнянням, при спробі позбутися ірраціональності (радикалів) «прямо в лоб»). Здавалось би, задача не розв’язна (як її розв’язати, якщо за таке (образу, шкоду, зло…) вбити мало? Вбити – діло нехитре, тут все просто (принаймні теоретично), а от коли вбити замало?! Що робити?!).

Але це рівняння з пошуку міри помсти (щоб не було мало – знайти мінімальну дозу, від якої вже можна відштовхуватися до пекельної злобної безкінечності (ніколи, нізащо не прощу!)) розв’язується усно, якщо проаналізувати його (це рівняння, цю ситуацію, повну ірраціональностей) з точки зору Вічності-Істини (Любові, Хресної Божественної Любові Татуся до тебе) – відповідь однозначна: простити, ставши боржником цієї людини (див. про прощення в попередніх частинах); а неоплатний борг, який ти маєш віддати (зокрема ворогам своїм), – Любов (яку ніколи не можна віддати – це неоплатний борг в принципі)!

Отак просто, жартома ми розв’язали таку важку з точки зору егоїзму-гордині задачу (точніше, нерозв’язну для цього стану задачу, бо вона безБожними методами і принципами не може бути розв’язана – бо тут Істинної (Щасливої) відповіді-розв’язку не існує): що би такого зробити ворогу, яке зло йому заподіяти, щоб не виявилося

замало?! (Назвіть будь-яку задачу-проблему і ми її розв’яжемо усно, жартома (в Пасхальній радості) і однозначно! А ще Вам скажу по секрету, що старий рашпіль (ми так (і не тільки) старця називаємо позаочі) робить (допомагає вирішувати) «під ключ» на замовлення житейські контрольні, курсові, докторські… Тож якщо у Вас є якісь проблеми з виконанням цих робіт – можете в нього попросити допомоги, тільки не кажіть, хто його Вам порекомендував чи дав номер телефону (бо він не любить цим займатися, хоча нікому й не відмовляє), бо він мені голову скрутить… ось так і живемо у страхах коло того дідугана… Запитуєте: чому досі не втікаємо від нього?! – Мудрі давно повтікали, а залишилися у колгоспі тільки ті, яким нікуди тікати…).

А зараз наведемо один приклад-ілюстрацію чудесних вирішень житейських задач з області сріблолюбства за допомогою «фокусів» з Вічністю (з точки зору Істини). Візьмемо задачу зі сфери мамони, сріблолюбства, захланності, скупості, користолюбства… Втратив хлоп 5 млрд. долярів (чи погорів, чи обікрали до нитки, чи втратив те, що для нього було дуже цінне (цінніше навіть за його життя), чи помер хтось найрідніший тощо) – що йому тепер робити (а він хоче бути щ(Щ)асливим)? (Відразу на пам’ять хлопові приходять чотири розв’язки-методи, які є ходовими та поширеними у цьому світі (як вкоротити собі віку): таблетки, шнурок, лезо по венах або вчитися літати з 20-го

поверху чи з мосту… окрім цих чотирьох диявол пропонує ще багато інших екзотичних пекельних розв’язань. Але жоден з них (цих «розв’язків») до цілі (щ(Щ)астя) не приводить, а навпаки, замість того, щоб розв’язати задачу вони ще більше її ускладнюють – бо до тих вихідних невирішених ірраціональностей додаються ще нестерпні (пекельні) муки самості-егоїзму, які пекельно підсилюються почуттям провини…). Щоб навчитися щ(Щ)асливо давати собі раду з різноманітними втратами (навіть зі смертю найрідніших, найдорожчих) за допомогою «фокусів», чудо- творінь з «безкінечністю»-Вічністю, пригадаємо (див. вище фокуси з променями) деякі властивості безкінечності ∞ (образу, «символу» Вічності, Любові-Особистості).

додатне число (𝑎 > 0); від’ємне (𝑎 < 0) – ілюзії, надумані неіснуючі фантазії ми до уваги не беремо – тут без будь-яких надзвичайних методів усно розв’язується все – досить звичайної букотерапії чи, як каже старець, навчений дідами: дієта з березової каші… Якщо будь-яке горе, біль, страждання розділити з Богом (віддати його Христу), то вони

щезають

так само і будь-яка проблема вирішується (точніше знімається), і в результаті весь негатив пропадає! І якщо будь-яку радість (навіть найменшу, земну) розділити з Богом (𝑎 × ∞ = ∞), то вона стає Божественною, Вічною Євхаристією!

Отже, перед «безкінечністю», Вічністю все скінченне (тварне) рівне. («Безкінечність», Вічність дарує свободу причаснику Її творити чудеса у цьому світі!). Будь-які А і В перед   ∞ рівні:   

з точки зору безкінечності ∞. З точки зору Вічності, «безкінечності»:

±5 грн. = ∓5000000000 (млрд. ) грн. А тепер будьте дуже уважні, бо ми будемо говорити очевидні речі, в які нашим бабусям дуже тяжко віриться. (Пригадайте, що ми демонстрували з променями: переставляли їх на прямій у різних комбінаціях, і стверджували (і довели), що вони рівні). Отже, з точки зору Вічності: загубити 5 грн. (див. промінь АО) = це те саме (рівнозначне), що тобі подарували 5 млрд. грн. (ВО) = це те саме, що знайти 5 грн. (СО) = це те саме, що в тебе вкрали (або загубив, чи випадково спалив) 5 млрд. грн. (DO)!!! Отже, загубити 5 грн. – це те саме, що знайти 5 млрд. грн.; загубити 5 млрд. грн. – це те саме, що знайти, отримати в подарунок 5 млрд. грн… (оскільки вони тотожні за значенням, то Ви можете порівнювати будь-які пари ситуацій). Тому, як реагувати на втрату 5 млрд. грн. вибирати Вам: хочете – можете накласти на себе руки, погубити свою душу, а можете порадіти, як ніби у Вас вкрали мішок сміття, яке Ви мали викинути у смітник, та ще й заплатити за вивіз сміття… Або Вам подарували 5 млрд. грн… Вибери собі будь-яку (тотожну до своєї конкретної) ситуацію і відповідно відреагуй!

Отже, чи вкрали в тебе 5 млрд. грн., чи подарували тобі 5 млрд. грн. – це одне і те саме (рівнозначне) з точки зору Особи-Любові-Вічності! Людина сама вибирає, як реагувати на події, реальність: може на все (що б не сталося – з точки зору Вічності всі події мають одну і ту саму вагу, цінність!) реагувати, ніби їй подарували 100 млрд. грн. (а хочеш: як Царство Боже; що кожна мить – це вся повнота Божества, Тілесно тобі подарована, – якщо хочеш, то можеш і так Смиренно-Блаженно Божественно радіти (в Дусі Святому) кожної миті – як хочеш – ти свобідний!); а можна на все реагувати, ніби тебе пекельно знедолили, обікрали до нитки, і тому «бідний я, нещасний» – як хочеш, так і реагуєш – ти свобідний. Тому вибери краще – вибери Рай, Євхаристію (що ти Божественно Любимий щомиті!), Царство Боже! Отже, у Вас щось дорого-цінне вкрали, Ви щось дорого-цінне втратили – це те саме, що Вам подарували цю дорого- цінність, що Ви набули її – тому виберіть самі, як ставитися до ситуації (можна сумувати, бо вкрали, ви втратили, а можна радіти, ніби Ви набули, отримали подарунок! Так само, як зі смертю (народженням) – подія (смерть-народження – дет. див. ІІ ч.) одна і та сама, а ти сам вибираєш: чи святкувати, радіючи народженню (у іншу форму існування), чи сумуючи, оплакувати смерть – ти свобідний у своєму виборі! (Для того, хто гине чи помирає на тонучому кораблі світ цей і все, що в ньому не має жодного значення (до речі, ми всі, народившись у цей світ, одразу починаємо «тонути», помирати – рухатися до ІІІ ф. і.; світ цей – це корабель, який тоне чи горить, – і обов’язково потоне чи згорить (= кінець світу (цього)) – і длякожного це саме стається в його смерті-народженні (з ІІ ф. і. в ІІІ ф. і.)): дайте йому купу грошей чи відберіть у нього купу грошей, чи взагалі все його майно, чи зробіть його царем, чи звільніть з роботи… – помираючому все одно, для нього все це не має ніякого значення. Бачите, навіть смерть усе вирівнює, а яка ж тоді сильна Вічність?!).

Ви зрозуміли (питає старець тих, хто куняє на бантах)?! Дзюньку, а ти зрозумів, що не варто ні за чим і ні про що сумувати, а можна (і треба) завжди радіти?! – Не зрозумів! Гаразд, потерпіть трохи, бо Дзюнько в нас тугенький- тугенький та до того ще й нервовий і сварливий (сварить старця: дурнуватий дідугане, як я можу радіти, коли в мене вкрали айфон, на який я збирав гроші п’ять років, пахаючи, як раб на галерах чи як папа Карло і у всьому собі відмовляючи? У старого рашпіля, справді, щось з головою не в порядку…). Але то варто пояснювати, допоки Дзюньо не зрозуміє – бо якщо він хоч трохи збагне закладений принцип- ідею, то ми певні, що кожен збагне, за умови бажання збагнути! Слухай, Дзюньку: в тебе вкрали телефон, на який ти збирав гроші 5 років. Так, ти зараз можеш сумувати, плакати, ридати, бо у тебе вкрали твою мрію, скарб – але оскільки на землі всі події тотожні (за цінністю) перед Вічністю (чи навіть смертю), то ти можеш зараз («пекельно знедолений» крадіжкою твого телефону) радіти: напр., радістю, ніби в тебе вкрали мішок сміття чи ще який годі непотріб, який тобі заважав, а самому викинути скупа рука не

піднімалася; чи радістю, ніби тобі подарували омріяний трактор з вертикальним злетом; чи радістю, ніби тобі подарували 1000 грн. вкупі, однією купюрою; чи сумувати, що теща вже їде – так мало часу в  нас погостювала; чи радістю, ніби тобі подарували … – сам назви, що б ти хотів мати, мріючи про що, радіє твоє серце! Маєш повне право так реагувати (такими емоціями, такою реакцією) – оскільки всі ці події з точки зору Вічності тотожні! Тому, коли в тебе вкрали щось (ти щось «втратив»), то ти можеш думати, бути в стані, відреагувати, що тобі подарували (ти «набув») щось набагато краще, чи можеш взяти іншу яку подію і саме мірою цієї радості відреагувати на цю крадіжку (чи будь-яку іншу«втрату»).

Ще раз кажу: вкрали телефон, вкрали мішок сміття, подарували автомобіль чи купу грошей – це все одне і те саме, але емоції, реакції на кожну подію різні, тому вибери найкращу, найщасливішу емоцію, і нею реагуй на всі події (оскільки вони за вартістю тотожні): крадіжку телефона, крадіжку сміття, виграшу купи грошей в лотерею, чи одружився, чи здобув світову славу і визнання, чи звільнили з роботи і т. ін. – Зрозумів, Дзюньку?! Бачу, починає потихеньку доходити… Людина сама вибирає (або нічого не вибирає, не думає, не аналізує – має повне законне право, будучи свобідною) до чого (до якої ситуації) уподібнити конкретну, дану ситуацію – і подібно до якої (нею вибраної для порівняння з даною подією-ситуацією) реагувати на неї… Гаразд, йдемо далі.

(Я Вам скажу по секрету (тільки щоб Дзюнько не чув) – ми стільки часу потратили на те, щоб він (з величезним трудом – аж «процесор» почав підвисати) збагнув про вкрадений айфон, то, аби пояснити йому секрет, про який йтиметься далі, потрібно, напевне, тиждень (одним словом – це надовго), а у Вас за пару годин автобус (та ми і раніше пояснювали йому це не один раз (див. попередні частини), але в нього пам’ять дуже коротка, куряча, «тупої курятини»; нехай Дзюньо поки що перечитує конспекти, а ми йому нагадаємо (принципи розуміння) потім, коли Ви поїдете)).

Отже, слухайте: християни завжди «вибирають» до всіх подій – одну-єдину: те, що сталося (вкрали айфон або навіть все майно, чи захворів хтось близький або помер, чи будь-яка «втрата», будь-що прикре, зле, болюче (по мірках світу цього) сталося) – це Божественна Любов, у всій повноті вилита на них, тобто, що вони тут і зараз через усіх і через усе Божественно Любимі Татусем (Ісусом і Духом Святим та всіма, хто є причасником Любові, тобто Духоносцями) і обДаровані всім, що потрібне для Божественного Блаженства-Спокою – тобто тут і зараз вся реальність, яка є (тварна і Нетварна) – В(в)сі і В(в)се (так, так, абсолютно все, що існує (що буває (тимчасове) і те, що Є (Вічне)): прикре, болюче, скорботне… – все те, що конче необхідне для мого Зцілення-Спасіння, тобто Смирення; як вкрай необхідна тяжкохворому    дороговартісна    операція; а тут мені безкоштовно роблять (як подарунок) операцію (чи курс лікування), яку я ніколи би сам не зміг оплатити, – а мені Добродій подарував ті кошти, оплативши за операцію чи курс лікування! Тому «колючка сатани» – це великий подарунок, та ще й вкрай необхідний, нужденно жаданий для Духоносців) – це все поДарунок Люблячого Татуся мені, для мене! Тобто щомиті мені Дарують все і всіх – і тим, які відають це Євангеліє (тобто християнам), залишається Євхаристією (Благо-Дарінням) приймати Дар, Благо-Дать (всіх і все), і в Радості, відповідній Дару та Благо-Дарінню, Любити (Духом Святим) взаємно Того, Хто Даром, Благо- Даром, Благо-Даттю освідчився в Любові – Татуся, Господа Ісуса, Духа Святого і всіх, і все! Так можуть ставитися до всього тільки християни силою і мудрістю Духа Святого, Благодаттю Господа Ісуса Христа, які живуть Любов’ю Бога Отця-Татуся. А Ви носіть помисли бодай здорового глузду та тверезої, щирої, неупередженої розсудливості і, звичайно, у свою міру – з точки зору Вічності (Любові, Особистісного Іпостасного Буття) чи бодай смерті – пам’ятаючи, що ми всі звідси (ІІ ф. і.) підемо і нічого з собою не візьмемо (крім своїх гріхів чи добрих діл, крім похотей чи чеснот)! Ось такі «фокуси» (чудеса) творять християни, вже в цьому світі живучи Вічністю…

І ще одне скажемо: всі втрати і надбання звершуються в нашій голові, в помислах. Ще древні казали: горе (нещастя) від ума (можна додати: щастя також від ума), тому Церква і закликає кожну людину до покаяння (зміни ума, зміни свідомості, зміни мислення з егоїстичного (повного гордині) на особистісно-іпостасне (повного Любові)). У мене нічого в принципі не можна вкрасти, бо все, абсолютно все – воно моє навіки, мій поДарунок назавжди (на віки віків)! Все належить кожному (але скажу Вам по секрету – воно поДароване мені (кожному) для того, щоб віддавати, дарувати, а не тримати, привласнювати, затиснути в руках та серці)… Але це окрема бесіда, не зараз (ми про це детально бесідували в попередніх частинах, особливо у IV ч.), бо бачу, що Дзюньків процесор вже починає підвисати… Слава Богу, що хоч про айфон зрозумів, вже бодай не буде так сильно переживати і видумувати, яку би шкоду-зло собі чи комусь заподіяти. Слава Богу! Отже, ще раз повторимо: проблема не в багатстві, майні, «власності» як таких – проблеми починаються тоді, коли ми хочемо мати (багато чи мало, чи навіть усе, або нічого не мати) для себе, а не для іншого(их), щоб служити (йому, їм Дарами: Духовними, душевними та тілесними) і радувати його (їх) усім, що в нас є і ким ми є (тобто самими собою) в ім’я Господа Ісуса Христа силою Духа Святого на славу Бога Отця-Татуся!

Про сластолюбство багато говорити не будемо, тільки коротенько нагадаємо, що ми говорили раніше. Вічність («безкінечність») підсилює кожну радість-насолоду до безкінечності (тобто робить її божественною), коли її розділяти з Богом і ради Бога з іншими, – що більше віддаєш

(розділяєш), то більше отримуєш, точніше, в стократ (це закон Вічний, Духовний). Істинна насолода – та, яка не минає, тому задача з насолоди вирішується тільки у Вічності, у Блаженстві, у Раю Насолоди! Будь-яке страждання (ворог насолоди) також знищується тільки Вічністю, тільки Євхаристією; Щастя, Блаженство, Насолода тільки в Ісусі Христі, в Дусі Святому!

Ми створені для насолоди, слави, царювання- володіння, одним словом, для Божественного Щастя- Блаженства, але для досягнення цієї цілі стали на хибний шлях – шлях егоїзму-самості-гордині, замість єдиного путі, що веде до мети: Особистісне, Іпостасне Буття в Любові, тобто життя в Іншому і для Іншого, в повній кенотичній самовіддачі та самопожертві! А порочний шлях егоїзму- гордині заводить людину в пекельні болота і трясовини славолюбства, сріблолюбства та сластолюбства. Егоїстичний розв’язок будь-яких житейських задач дає один і той самий результат: смерть – вбити когось чи вбити себе (славолюбство, сріблолюбство), чи розчинити себе (в нірвані сластолюбства) – погубити себе, вичерпавши, спустошивши себе від будь-яких бажань (коли вже нічого не хочеться, ніщо не радує – це найзгубніший стан – див. Одкр. 3: 16). Тобто всюди – смерть, егоїстичний розв’язок будь-якої задачі – смерть. А розв’язок за допомогою Вічності (Особистості- Любові) – Життя Вічне, Божественне Блаженство-Щастя.

Ви свобідні   обирати   будь-який   метод   та   спосіб (егоїстичний або Особистісний) розв’язання житейських задач – на Життя або на смерть, на (до, для) Щастя або на пекельне нещастя! Отже, вихід з цього пекла без-умних страстей і похотей тільки один – покаяння (зміна ума, свідомості, способу досягнення Щастя – природних (точніше, іпостасних) цілей). Пильнуйте! Будьте розсудливі, відповідальні і кладіть початок покаяння (що це таке – див. попередні частини або телефонуйте до старого рашпіля, якщо ще застанете його в ІІ ф. і.)!

Отже, ця притча (про Царство Боже, про фокуси-чудеса з «безкінечністю»-Вічністю) – це притча про те, як Щасливо, на Щастя вирішувати всі земні задачі-проблеми! Переходимо до Вічності і там (у Вічності, у «безкінечності», з точки зору Вічності-Любові) вирішуємо (будь-яку) проблему, завдання- задачу – тобто віднаходимо ключ (принцип-прийом, ідею) для розв’язку, користуючись яким уже у скінченних умовах світу цього усно розв’язуємо будь-яку задачу-проблему!

У збірниках задач, як правило в кінці, є відповіді до них. Ми, коли розв’язуємо задачі зі збірників задач (у яких є відповіді), завжди свої відповіді (розв’язки) звіряємо з відповідями у збірнику (там, у збірниках задач з математики, фізики… у відповідях трапляються друкарські чи інші помилки, а у Божественному збірнику задач-завдань Промислу Божого – одна-єдина безпомильна Істинна відповідь до всіх (всеможливих) задач-завдань – ЛЮБОВ! (і підказка як розв’язати: ЛЮБИТИ!)). А інколи, прочитавши задачу, і щоб отримати хоч якусь підказку як її розв’язати, одразу дивимось на відповідь (а до важких задач одночасно з відповіддю може бути і якась важлива підказка). Знаючи відповідь (кінцеву мету), залишається побудувати (бажано найкоротший, найлегший, найпростіший, найдоцільніший, найоптимальніший) маршрут-розв’язок: з пункту А (вихідних даних задачі) в пункт В (кінцева мета). (Атеїстам та язичникам дуже важко розв’язувати подібні задачі – вони або не знають відповідей взагалі (атеїсти), або мають (та користуються ними) неправильні відповіді (язичники)). Християнин (ученик Христів) знає Істинну відповідь до кожної задачі-ситуації – ЛЮБОВ! (А метод розв’язання цих задач – ЛЮБИТИ!). Йому залишається знайти за допомогою (підказкою «наукового» Керівника-Утішителя) Святого Духа (Він же і Репетитор) найкращий розв’язок (Божественний) – поЛюбити, Божественно поЛюбити (як Ісус поЛюбив мене, так і я (Ісусовою Божественною Любов’ю Духа Святого) маю Любити всіх і все!!!).

Відповідь до всіх задач, які містить «Збірник всіх задач(-«проблем») на Землі (чи точніше: на Небі, на Землі і в преісподній)» одна-єдина – ЛЮБОВ! (і підказка до розв’язку кожної задачі: ЛЮБИ!). А от розв’язок конкретної задачі (як прийти до Любові, як поЛюбити в кожній конкретній унікальній ситуації – тобто, як виконати волю Божу, заповідь(і) Божу) – пошук найкоротшого, найлегшого, найпростішого шляху до Щастя (ми ж не просто щось робимо – розв’язуємо житейські задачі, завдання, «проблеми» (здвигаємо гори, які стоять на нашому шляху до Щастя) – ми робимо (повинні би робити) все з єдиною метою – бути Щасливими, досягти Щастя). Кожна задача (будь-якої людини в будь-яку мить, у будь-яких умовах) має єдину правильну (Істинну) відповідь – ЛЮБОВ! Тому й Істинний розв’язок (по Духу, по суті): все робити з Любові, Любов’ю та для Любові! А за формою – розв’язки завжди унікальні та неповторні в кожній житейській задачі (як єдина і неповторна кожна особистість – як і кожна мить буття). Тому всі задачі розв’язуються жартома тільки тоді, коли вони розв’язуються у Вічності, у Бозі-Любові – умом Христовим в мудрості та силі Святого Духа розв’язки реалізовуються, втілюються у світі цьому!!!

Що я тут і зараз (в кожній конкретній кризовій ситуації) маю робити?! – ЛЮБИТИ!!! І ніколи не забувайте: Любов не від нас – це Божий Дар (Благодать) Татуся в Сині Духом Святим Самого Себе мені. Тому всі задачі (житейські) християнин розв’язує Духом Святим! А інакше нічого Доброго (Любові) не вийде. Добре тільки те, що звершується в ім’я Господа Ісуса Христа силою і мудрістю Святого Духа на славу Бога Отця-Татуся! Амінь!

Сторінки: 1 2