Підсумовуючи сказане, бачимо, що Ісус (не тільки спас- зцілив нас, а) нам також показав, як людина (християнин! а не язичник) має жити на землі (і як ставитись, зокрема, до патріотизму-націоналізму)! Дзюньку, ти ще не зрозумів (що Ісус прожив земне життя, діючи тільки людською природою, а все Божественне звершував Дух Святий…)?! Гаразд… Постараємось ще простішими аналогіями (роз)повісти… Слухай: напр., Ісусу потрібно підняти величезний тягар вагою 1000 тонн (людськими силами і методами цього зробити неможливо – тільки Божими! Методи Божественні є Ісус Іпостасна Божественна Премудрість, а от Своїми Божественними Силами Бог-Слово добровільно (ради нашого спасіння) відмовився користуватися! Ісус (добровільно, свобідно) не може скористатися Своїми Силами, але може інша Божественна Іпостась (Дух Святий) з Його (Ісуса) дозволу (віри-довіри) використати Його Сили, Енергії Його (і Своєї, Духа Святого, Природи; Дух Святий – Бог; а в Бозі одна природа у трьох єдиносущних іпостасях) Природи, – але Ісус, хоча будучи людиною і не використовуючи Божественну силу, все ж таки піднімає цей тягар силою Святого Духа, тобто піднімає тягар Святий Дух, а Ісус вірою-довірою дозволяє Духові Святому це (волю Отця-Татуся!) зробити! Ісус робить Божественне, але як Людина, Яка вірою дозволяє свобідно діяти Богові (Духові Святому)!

Ще раз (сотий раз) повторимо: Ісус піднімає цей тягар не сам, не своєю силою (хоча має всесильну «праву руку» – Він Бог, але Він нею не користується до Воскресіння), а кличе «лівою рукою» на поміч Духа Святого, чи краще сказати, що Ісус перебуває у стані призивання Духа Святого, бо живе не у Своє ім’я, а в ім’я Отця, виконує всю волю Божу (Татуся), тому і Любить Ісуса Татусь і посилає (безперестанно) на поміч Ісусові (на служіння) Духа Святого (Ісус завжди був у силі Духа Святого!), Який і виконує все, що Ісус не може виконати людськими силами (а Божеством, «правою рукою» Господь Ісус, за Божественним планом нашого спасіння, не користується – живе, як Людина). Тому Господь Ісус є прикладом для наслідування для всіх людей – кожна людина може чинити Божественне Духом Святим. А Дух Святий діє за умови віри в Ісуса Христа як Господа Бога! Тому все (абсолютно все!) можливе віруючому!!! «Людям це (спастись) неможливо, але не Богові – Богові все можливо! Тому той, хто в Дусі – во Христі – все може! (Вибачте, що так довго ми «розжовували» цей помисел, але старця нашого не цікавлять ні «красне слівце», ні компактні упаковки, головне – результат: щоб людина зрозуміла, добренько зрозуміла! Тому старець пояснює доти, поки Дзюнько не второпає. Тут нічого не вдієш – такий тугенький наш Дзюньо. Але це на краще (все на краще, все добре, на добро) – бо тоді ми певні, що всі (якщо захочуть) зрозуміють про що йде мова). Якщо Ви чогось не збагнули (хоча цього не може бути, бо Дзюнько вже зрозумів – ви, мабуть, неуважно читали або задрімали…), то пишіть до старця, він підбере для Вас ліки-помисли від цього незнання)).

Тому можна Ісуса Христа наводити як приклад життя християнина, Людини! Що, що? Ви заплуталися у цих простеньких богословських істинах (і Вам не соромно? – навіть Дзюнько вже розібрався в них!), Вам все одно не віриться і Ви цей аргумент не сприймаєте, як недоречний і непереконливий? Гаразд, наведемо приклад тварної іпостасі, щоб ви раз і назавжди зрозуміли, що не можна одночасно бути патріотом-націоналістом двох (ворогуючих) царств: віку цього і Царства Небесного; не можна служити Богу і мамоні!

Жив колись на світі один патріот-націоналіст на ім’я Савл із Тарсу – вогненний хлопець! Він за традиції Ізраїлю, за національні, релігійні цінності, за батьківські передання міг любого порвати на шматки, побити камінням – із задоволенням, в ім’я Яхве! А коли появилась «назорейська єресь» (так того часу християнство та християн називали юдеї і язичники), Ви самі прекрасно знаєте, що робив цей вогненний     патріот-націоналіст     Ізраїля,    як    вчиняв    із сектантами (християнами), із тими єретиками: вбивав, катував, переслідував, буквально знищував… (див. Діян. 8: 3 та ін.). Однією з його улюблених була патріотична пісня ізраїльських патріотів-зилотів:

Батько наш Авраам, А Ізраїль – мати.

Ми за Ізраїль Будем воювати!

Такі пісеньки є в кожного народу, кожні патріоти-націоналісти мають подібні гімни. Українські патріоти співають пісню:
«Батько наш Бандера!»

Батько наш Бандера, А Вкраїна – мати.

Ми за Україну Будем воювати!

А тепер, мої любі, – УВАГА. Коли цей вогненний патріот-націоналіст (до серцевини мізків) зустрів Христа, – то що з ним сталося? До гасла «Слава Ізраїлю!» додав ще одне гасло: «Слава Ісусу Христу!»??? Так було?! Чи може цей Небесний Муж замість пісеньки «Батько наш Авраам» іншу пісню співав: «Стережіться псів, стережіться лихих працівників, стережіться обрізання, бо обрізання – ми, що служимо Богові Духом і хвалимось Ісусом Христом, а не надіємось на плоть. Хоч я можу надіятись і на плоть. Якщо хто інший думає надіятись на плоть, то я більше: обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за законом фарисей, за ревністю – гонитель Церкви Божої, за правдою законною – непорочний. Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за ніщо. Та і все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа і знайтись у Ньому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога за вірою; щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його, щоб досягти воскресіння мертвих» (Флп. 3: 2-11). Цей патріотизм, націоналізм («земні члени», властивості, характеристика «стародавньої, ветхої людини») – «обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за законом фарисей, за ревністю – гонитель Церкви Божої, за правдою законною – непорочний…» – для Савла, після зустрічі з Воскреслим Христом і пізнання Його (і єднання з Ним) Духом Святим, це все не просто сміття (переклад неправильний – дет. див. у ІІ ч.), а «скібала» (зі сміттям у хаті ще якось можна жити, а от зі скібалою (смердючими нечистотами, фекаліями, блювотинням) – ні!). Відтоді як Савл став учеником Христовим, християнином, для нього – все і у всьому Христос! Його улюблені пісні-сповідання: «Умертвіть земні члени ваші, … скинувши стародавню людину з ділами її та вдягнувшись у нову, яка оновлюється в пізнанні за образом Творця її, де немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні українця, ні росіянина, ні москаля, ні хохла, ні фашиста, ні бандерівця, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос» (див. Кол. 3: 5-11); «Усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. Нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христі Ісусі» (Гал. 3: 27-28)…

Ви чуєте, які пісні після пізнання Христа Воскреслого (= коли став християнином, похрестився Духом Святим) заспівав цей ярий патріот, який до цього люто ненавидів окупантів (вони – язичники – були для нього ніхто, пси, нечисть, гарматне м’ясо…)? А згодом він їм їхньою мовою, мовою їхньої культури, традицій, звичаїв благовістив Євангеліє Царства Божого. (Якби Павло був родом з Галіції (Галичини), то він вивчив би російську мову і поїхав проповідувати народам Росії (Московії, Татарії) Євангеліє мовою культури цих народів, а не заставляв би мокшів вчити галицький (гуцульський, бойківський, лемківський…) діалект української мови та вітатися «Слава Україні» і «Слава нації» (а як відповідати – вже всі знають)… Павло став усім для всіх (з москалями як москаль, з чукчами як чукча…), щоб проповідувати Євангеліє Ісуса Христа. Для нього вже не має значення хто якою мовою говорить, хто якого патріота, національного героя шанує і прославляє, хто проти кого і за що воюють (за які каюти на кораблі, який тоне, воюють – захищають чи загарбують їх – це все однакове безуміє з точки зору Царства Божого, християнства). З точки зору Життя Вічного (Яким уже живуть християни) – це все однакова скібала! Хто має очі чути, нехай розуміє!

Тому той, хто зустрів-пізнав Воскреслого Христа (хто став учеником Христа, християнином, Духоносцем), вже не може проповідувати (нікому: ні рідним по плоті, співвітчизникам чи іноплемінникам, іноземцям) ні Бандеру, ні Авраама, ні будь-якого іншого національного героя, патріота, а тільки Ісуса Христа: Дорогоцінну Перлину, Божественний Скарб, Божественну Красу, Божественну Премудрість, Божественну Радість-Євангеліє…

Зауважимо, що Ісус, Який для християнина (Наречений, Чоловік) – Коханий, Ревнитель, не дозволяє, щоб поруч із Ним ще хтось (щось) стояв: Ісус Христос і мамона, Ісус Христос і націоналізм-патріотизм, Ісус і …; має бути тільки «Ісус!». Тому, коли у християн трапляється з якоїсь нагоди застілля (агапе), то співають (Духом Святим) духовні пісні прослави Татуся, Сина Татка Ісуса Христа і Духа Святого, а не національно-патріотичні піснеспіви… Якщо ж якийсь піп чи архи-піп (богослов чи архи-богослов) прославляє національних героїв чи із запалом говорить про них, чи ставить їх у приклад для наслідування… – знайте, що ця дитина Божа поки що не зустріла Христа, поки що є язичником (навіть не є оголошеним, не є абітурієнтом). (Той, хто знає Ісуса, чи може він із захопленням говорити про Бандеру, Авраама?.. – це був би великий злочин перед тими людьми, з якими він спілкується; «один колишній патріот- націоналіст (син Авраама) розсудив говорити між людьми тільки про Ісуса Христа, і то розп’ятого; розсудив не знати нікого (нікого), крім Ісуса Воскреслого і всього, що в Ньому, в Дусі Святому!»). Ученик Христа (тобто християнин, і навіть уже абітурієнт) не може бути земним націоналістом, патріотом! Хто має очі чути, нехай розуміє!

Розповім Вам про одну хворобливу алергічну реакцію на наші ліки. Коли «християни», тобто хрещені язичники почули про те, що «християни нікого не вбивають і нікого не благословляють вбивати» (дет. ця теорема-істина доведена- засвідчена у ІІІ ч.), то спочатку вони зверхньо сміялися з нас, мовляв, сліпі відсталі селюки очевидних речей не бачать: православні, католики, протестанти всю історію кров проливають     (досить     згадати     дві     світові     війни     у «християнській» Європі у ХХ ст., де воювали між собою хрещені «християни»: православні, католики і протестанти); коли цей істеричний сміх припинився, то ми попросили «християнських» «богословів» спростувати наші аргументи- доведення. На що вони, не маючи що сказати проти богословських аргументів, пішли в наступ, задаючи каверзні запитання: а що ти будеш робити, коли окупант, терорист- фашист прийде і буде вбивати твоїх дітей, ґвалтувати дівчат, жінок, матерів?! Га?! Що ти тоді заспіваєш, ревний войовничий пацифістику?! (Ну, що ти тепер скажеш, чим п(р)об’єш наш залізобетонний аргумент? Ось і все ваше богослів’я, забиті селюки… Ха-ха-ха… І відразу спішать ці язичники розкорковувати шампанське і святкувати перемогу – шах і мат, і дискусія закінчена…). І ці запитання оті «християни» ставлять так, ніби в опонента виходу немає – адже вони на 100 % впевнені у своїй правоті. І спішать святкувати перемогу над ще одним єретиком, бубнячи, як мантру, заяложену тезу: християни отримали заповідь душу свою покладати за друзів своїх, тобто безстрашно знищувати ворогів у рівних і нерівних умовах, не боятися загинути у боротьбі. Сам Христос перший дав цю заповідь і всі «християни» виконують її (в такій інтерпретації-тлумаченні) донині…

Ми не будемо зараз доводити-свідчити про єретичність такого тлумачення заповіді Любові (дет. див. у ІІІ ч.), а дамо відповідь на ці запитання, які ставлять нам хрещені язичники. Як тільки я почув про таку реакцію на Істину, мені зразу пригадалися епізоди дискусій лукавих лицемірних фарисеїв та єретиків-садукеїв з Ісусом Христом. Вони також сподівалися, задаючи свої запитання, що цей галилейський безхатько (ще й пацифіст) опиниться у безвихідній ситуації (у цугцванзі)… Але щоразу відходили посоромлені. Пригадайте хоча б: давати податок касарю чи ні?! Скаже: так! Піде під трибунал народний, зилотів-патріотів; скаже: ні! – піде під трибунал окупантів! Але Божественна Іпостасна Премудрість (у Дусі Святому) сміється над людською мудрістю (= безумієм)! А згадайте, як були посоромлені єретики-садукеї, отримавши Божественну відповідь Премудрості Божої повної Духа Святого на своє запитання: чиєю буде жінка у воскресінні, бо всі семеро братів мали її за дружину?!    Тому    на    всяку    пастку-спокусу    лукавих «богословів», «християн», якою спокушають нас, не маючи змоги спростувати Істину, – відповідь даємо не ми, а Дух Святий. Саме Дух Святий наставляє нас на всяку правду- істину, що і як робити в кожній кризовій ситуації. Саме про це Господь втішав усіх своїх учеників: «Будьте мудрі… Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на су- дилища і в своїх синагогах битимуть вас, і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час (у кожній кризовій ситуації) дано буде вам, що сказати, бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас» (див. Мф. 10: 16-20). Тому, коли язичники («християни») вас будуть запитувати (спокушаючи): «що ви будете робити, якщо прийде окупант- терорист?!» – то відповідь ваша проста: «буду робити те, що скаже Господь Ісус, Дух Святий!!!» (Кожна людина – єдина, неповторна, унікальна, тому і отримає від Господа в конкретних (унікальних, небувалих донині – навіть язичники кажуть, що двічі в одну і ту саму річку не ввійдеш) кризових умовах-ситуаціях унікальне Любовне повеління-підказку- пораду! Християни водяться Духом Святим; а досконалі взагалі від себе нічого не говорять, а тільки те, що відкриває їм Господь Духом Святим!!!). Слава Тобі, Татусю-Любове! Слава Тобі, Господи Ісусе! Слава Тобі, Душе Святий!

Майбутнього ніхто не знає – тільки Бог і ті, кому Господь Духом Святим відкриває! Тому питання: «що будеш робити?», тим паче коли йдеться про кризову ситуацію – онтологічно некоректне! Але Господь християнам часто і наперед сповіщає про кризову ситуацію і підказує, що потрібно робити (і в самій критичній ситуації (серцевині її) по-особливому веде-наставляє Духом Святим). Для прикладу розкажемо про одну підказку Духа Святого (Ісуса Христа) християнам (Господь заздалегідь підказав християнам, що їм робити у конкретній ситуації, і вказав на ознаки, за якими орієнтуватися, що ця ситуація настала). Коли римляни знищували Єрусалим (у 70 році), то християнам Дух Святий дав повеління тікати (в гори…), а не брати зброю в руки та ставати до лав патріотів-зилотів і знищувати окупантів (захищати дітей, дівчат, жінок, матерів… мову, віру-релігію, національні традиції, святині…). А юдейські війни тривали понад п’ять років (66-71 рр.). Хіба не було жінок і дітей, яких потрібно було захищати, які помирали з голоду, від меча, зазнавали наруги, безчестя, катувань… (А що творилося під час облоги і руйнування Єрусалиму… – «була велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде» – подейкують, що доходило до канібалізму, матері (юдейки!) їли своїх дітей…). Але християни (юдеї, ізраїльтяни по-плоті, які стали учениками Ісуса Воскреслого) отримали повеління Духа Святого – не: «в атаку!», «до бою!», а: «втікайте!» (див. Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21)!!!

Знаю, у Вас тисячі запитань до нас і Ваші руки вже наповнені камінням, щоб побити не тільки вітрини нашої аптеки, але і нас – провокаторів, неграмотних селюків… Але така реакція (на слово Боже!!!) має місце тільки тому, що ви вже забули (та й, мабуть, не збагнули), що було сказано на попередній сторінці і ще вище. Тобто ви не шукаєте Істину, а шукаєте як би вбити людину, яка сказала вам правду, викрила ваше лукавство-оману (лицемірство, фарисейство, антихристів дух). Тому запитання: «що будеш робити, коли прийдуть ґвалтівники, вбивці-терористи до твоїх дітей, дружини, матері..?» – це не вираження жадання пізнати Істину, щоб знати, як їм чинити в тій ситуації, а це розставляння сатанинських пасток, це такий лукавий маневр, щоб оправдати каїнське братовбивство і посміятися з Євангелія – проповіді абсолютної Любові (до ворогів), абсолютного прощення (ворог не чужий, він – це Я, він свій; агапе (Любов) – це прийняти кожну людину (і яка проклинає, і яка благословляє, яка вбиває, зло-діє, і яка захищає, і благо- діє…), як свого (рідного), як себе!).

Ще раз наголосимо: ми не проти патріотизму- націоналізму – це діло (явище) є похвальним і має місце (як природне і нормальне) у старому завіті (у релігійних людей, тобто язичників, та у атеїстів), і горе людям, які не є патріотами, які не піклуються про своїх (сім’ю, родину, село, місто, країну…)! Але в Церкві це скібала, християнин, який є патріотом-націоналістом, – це скібала! Ми тільки хочемо тими провокаціями допомогти зрозуміти істину та допомогти братам і сестрам пізнати: якого вони духа (Христового чи анти-Христового, віку цього чи Духа Святого, Старого Завіту чи Нового; хто вони – язичники чи християни), щоб не перебували в омані, а починали каятися, спасатися! (У ІІІ ч. ми детально свідчили-роз’яснювали, чому «Слава Країні!» і «Слава Ісусу Христу!» з позиції Істини несумісні, і що той, хто їх поєднує – творить діло антихриста (часто того не усвідомлюючи)).

Сторінки: 1 2